Рішення

від 10.06.2019 по справі 906/448/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/448/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№108)" (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 1072,25грн.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№108)" про 561,25грн пені, 85,72грн 3% річних та 425,27грн інфляційних втрат за невиконання умов договору №1612/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 30.01.2015.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2019.

На адресу Господарського суду Житомирської області від позивача 03.06.2019 надійшло клопотання №14/4-1588в від 28.05.2019 про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій банківської виписки станом на 06.02.2015, листа ДП "Підприємство Бердичівського виправного центру управління державної пенітенціарної служби України в Житомирській області (108) №2720 від 14.09.2016, довіреності №14-203 від 17.05.2019, договору №14/432/19 від 22.04.2019 про надання правової допомоги та додаткової угоди №1 від 22.04.2019. До вказаного клопотання додано докази його направлення на юридичну адресу відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив. На електронну адресу Господарського суду Житомирської області від позивача 07.06.2019 надійшло клопотання №14/4-174вв від 07.06.2019 про розгляд даної справи без участі його представника. В даному клопотанні позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №1000230836209 про вручення 22.05.2019 відповідачу рекомендованого листа (а.с.50).

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому числі і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представників сторін та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9 ст.165 ГПК України та ч.2 ст.178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець/позивач) та Державним підприємством "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№108)" (покупець/відповідач) було укладено договір №1612/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу (далі-договір) (а.с.17-22).

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно п.1.2 договору сторони погодили: газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).

Відповідно до п.2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ в обсязі, який передбачений відповідним графіком.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3 договору).

Згідно п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За умовами п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної плати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печаткам сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Судом встановлено, що додатковими угодами №1 від 04 лютого 2015 року, №2 від 10 березня 2015 року, №3 від 29 травня 2015 року, №4 від 30 червня 2015 року, №5 від 29 липня 2015 року, №6 від 20 жовтня 2015, №7 від 21 жовтня 2015 та №8 від 02 листопада 2015 року сторонами вносилися зміни до вищенаведеного договору щодо ціни, порядку та умов проведення розрахунків та інших умов договору.

Вищенаведені додаткові угоди також підписані повноважними представниками сторін та скріплені відтисками печаток цих юридичних осіб.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №1612/15-БО-10 від 30.01.2015 щодо своєчасного проведення оплати за природний газ позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 561,25грн пені, 82,72грн 3% річних та 425,27грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Нормоюст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Пунктом 7.2 договору сторони, зокрема погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що строк в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору, позивач у період з січня 2015 по березень 2015 передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 4602,77грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с. 31-33).

Як вбачається з наданих позивачем документів, відповідачем було проведено розрахунки за поставлений газ на загальну суму 4602,77грн, зокрема ним були здійснені проплати на рахунки позивача, а саме: 06.02.2015 в сумі 2700,00грн, 20.09.2016 в сумі 1902,77грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою позивача по договору №1612/15-БО-10 від 30.01.2015 за період з 01.01.2015 по 31.10.2017 та банківською випискою станом на 06.02.2015 (а.с.35, 53).

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання свого грошового зобов`язання з оплати природного газу, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 561,25грн, нараховану наступним чином:

- у період з 17.03.2015 по 14.09.2015 (сума боргу за лютий 2015 - 1630,77грн) сума пені становить 483,07грн;

- у період з 15.04.2015 по 14.10.2015 (сума боргу за березень 2015 - 272,00грн) сума пені становить 78,19грн.

При цьому, в підсумку сума пені становить 561,26грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказані нарахування проведено у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 561,25грн (саме таку суму заявлено до стягнення) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз зазначених норм права та умов укладеного між сторонами договору, дає підстави для висновку, що порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК України платежів, які є матеріальними втратами кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р у справі № 906/1072/15.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 85,72грн, а саме:

- за період з 17.03.2015 по 19.09.2015 (сума боргу за лютий 2015 - 1630,77грн) сума 3% річних становить 74,03грн;

- за період з 15.04.2015 по 19.09.2015 (сума боргу за березень 2015 - 272,00грн) сума пені становить 11,70грн.

У підсумку сума 3% річних становить 85,73грн.

Також за прострочення зобов`язань позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 425,27грн, зокрема:

- за період з квітня 2015 по серпень 2016 (сума боргу за лютий 2015 - 1630,77грн) сума інфляційних становить 400,13грн;

- за період з травня 2015 по серпень 2016 (сума боргу за березень 2015 - 272,00грн) сума інфляційних становить 25,14грн.

Господарський суд, перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних (розрахунок а.с.15-16) встановив, що нарахування проведено вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, позовні вимоги про стягнення 85,72грн 3% річних (саме таку суму заявлено до стягнення у позові) та 425,27грн інфляційних витрат є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 561,25грн пені, 85,72грн 3% річних, 425,27грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№108)" (13306, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Низгірецька, буд.2; ідентифікаційний код 08680023) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6; ідентифікаційний код 20077720):

- 561,25грн пені,

- 85,72грн 3% річних,

- 425,27грн інфляційних втрат,

- 1921,00грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.06.19

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 -до справи,

2,3 - сторонам (рек.з пов.)