Рішення

від 11.06.2019 по справі 910/4704/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019Справа № 910/4704/19

За позовом Фізичної особи-підприємця Сіренка Андрія Григоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кобилянський

про стягнення 222 114,65 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники: без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сіренко Андрій Григорович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кобилянський про стягнення 222 114,65 грн. на підставі Договору про інформаційне забезпечення № 35 від 01.07.2015, з яких: 150 000,00 грн. основного боргу, 58 590,00 грн. інфляційних нарахувань 13 524,65 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору про інформаційне забезпечення № 35 від 01.07.2015 надав відповідачу послуги з інформаційного забезпечення на суму 150 000,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт, наданих послуг від 01.10.2015, однак відповідач не оплатив надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у наведеній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/4704/19 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_2.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103050195868 з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 №910/4704/19.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через відділ діловодства суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог та дослідивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 між Фізичною особою-підприємцем Сіренко Андрієм Григоровичем (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кобилянський (відповідач, замовник) було укладено Договір про інформаційне забезпечення № 35, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати останньому послуги з інформаційного забезпечення процесу пошуку забудовника та підрядних організацій, потенційних інвесторів з метою реалізації об`єкту будівництва.

Відповідно до п.2.1 Договору, виконавець провадить комплекс заходів з інформаційного забезпечення, які включають: формування баз даних товариств, які мають ліцензію на виконання будівельної діяльності, експертів та потенційних інвесторів; пошук потенційних будівельних організацій, експертів, партнерів та інвесторів, які можуть бути зацікавлені в співробітництві із замовником.

Згідно з п.4.1 Договору, замовник сплачує виконавцю винагороду за надані послуги відповідно до вартості послуг зазначених в акті виконаних робіт наданих послуг. Винагорода сплачується замовником на розрахунковий рахунок виконавця протягом п`яти днів після підписання акту виконаних робіт наданих послуг.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015.

Після закінчення вказаного в договорі терміну та за умови відсутності письмового повідомлення про розірвання договору, направленого однією з сторін іншій за один місяць до закінчення дії договору, він автоматично продовжується на один рік (п.5.3 Договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, ним на виконання умов Договору № 35 від 01.07.2015 було надано відповідачу послуги з інформаційного забезпечення на загальну суму 150 000,00 грн. Вказані послуги були прийняті відповідачем без претензій по якості та строкам виконання робіт, що підтверджується позивачем доданою до матеріалів справи копією Акту виконаних робіт, наданих послуг від 01.10.2015.

Зазначений акт виконаних робіт, наданих послуг підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором № 35 від 01.07.2015 надані йому позивачем послуги не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 150 000,00 грн., яку просить стягнути позивач.

Враховуючи зазначене, 17.09.2018 позивач звернувся до відповідача із Претензією, відповідно до якої, зокрема, просив останнього сплатити наявну заборгованість в розмірі 150 000,00 грн. що виникла на підставі Договору № 35 від 01.07.2015.

Відповідач, Листом №1 від 26.09.2018 в повному обсязі визнав факт наявності заборгованості за Договором № 35 від 01.07.2015, однак пославшись на складне фінансове становище товариства та відсутність коштів на рахунках вказав на неможливість задоволення претензії позивача. Разом з тим, запевнив, що зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг будуть виконані одразу після покращення фінансового становища товариства.

Однак, станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг.

З огляду на зазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 150 000,00 грн. заборгованості, 58 590,00 грн. - інфляційних втрат та 13 524,65 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 35 від 01.07.2015 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов Договору надав, а відповідач прийняв надані позивачем послуги на загальну суму 150 000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт, наданих послуг від 01.10.2015, який підписаний повноважними представниками сторін.

Відповідно до наведеного акту сторони також погодили строк оплати наданих послуг, який визначили - не пізніше 3 (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, відповідачем не було здійснено оплату вартості наданих послуг, доказів протилежного матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, у відповідача виникла заборгованість з оплати вартості наданих позивачем послуг в сумі 150 000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач заперечував би проти наявності у нього заборгованості за Договором в наведеній сумі.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем позивачу спірної заборгованості в сумі 150 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих послуг в сумі 150 000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем зобов`язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 58 590,00 грн. інфляційних втрат та 13 524,65 грн. трьох відсотків річних.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а саме наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до якого сума інфляційних втрат становить 58 590,00 грн., сума 3% річних становить 13 524,65 грн., та здійснивши його перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, натомість розрахунок 3% річних проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Так, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 55 110,92 грн.

Щодо заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних в розмірі 13 524,65 грн. у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивач разом із позовною заявою подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивачем не вказані.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 3 279,53 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кобилянський (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 120, г.н.п.№25, 7 пов.; ідентифікаційний код 37567541) на користь Фізичної особи-підприємця Сіренка Андрія Григоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги, 55 110 (п`ятдесят п`ять тисяч сто десять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 13 524 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн. 65 коп. трьох відсотків річних та 3 279 (три тисячi двісті сімдесят дев`ять) грн. 53 коп. судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 11.06.2019.

Суддя Гумега О.В.