Рішення

від 04.06.2019 по справі 909/232/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/232/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Бабенецька А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт"

вул. Фабрична, 6, м. Рівне, 33016

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Еверест"

вул. Хриплинська, 39, м. Івано-Франківськ,76002

про стягнення заборгованості в сумі 101 200,96 грн., з яких: 76 000,03 грн. - основний борг; 18 699,98 грн- пеня; 1 578,00 грн - 3%річних; 4 922,95грн - втрати від інфляції

Представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пропринт" подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Еверест" про стягнення заборгованості в сумі 101 200,96 грн., з яких: 76 000,03 грн. - основний борг; 18 699,98 грн- пеня; 1 578,00 грн - 3%річних; 4 922,95грн - втрати від інфляції.

Ухвалою суду від 14.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 11.04.2019 року. В судовому засіданні 11.04.2019 року підготовче провадження у справі закрито і призначено розгляд справи по суті на 04.06.2019 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву (вх.№8373/19 від 16.05.2019), відповідно до якої відповідач сплатив частину основного боргу в сумі 39 864, 02 грн і станом на 10.05.2019 року основна сума боргу складає 36 136, 01 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позиція позивача.

У своїх позовних вимогах позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов договору поставки №010916-03 від 01.09.2016 року, не розрахувався за поставлений товар і неоплаченою залишилася сума в розмірі 76 000 грн.

Відповідно до п.4.3. договору позивачем нарахована пеня в розмірі 18 699, 98 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 1 578 грн та інфляційні втрати в розмірі 4 922, 95 грн.

З посиланням на ст. 525, 526, 530, 549, 552, 624, 625 ЦК України, ст. 193, 231, 265 ГК України позивач в позовній заяві просить стягнути з ТОВ "Компанія-Еверест" суму основного боргу в розмірі 76 000, 03 грн, пеню в розмірі 18 699, 98 грн, 3% річних в розмірі 1 578 грн та втрати від інфляції в розмірі 4 922, 95 грн.

В заяві (вх.№8373/19 від 16.05.2019) позивач вказує на часткову оплату відповідачем основного боргу і станом на 10.05.2019 року основна сума боргу складає 36 136, 01 грн.

Відповідач будь-яких заперечень та відзиву на позовну заяву суду не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою від відповідальністю "Промпринт" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія-Еверест" (покупець) укладено договір поставки №010916-03 від 01.09.2016.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується виготовити та поставити поліграфічну продукцію разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом з нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити таку продукцію по ціні та кількості,, обумовлених в накладних.

Кількість товару, який продається, по даному договору визначається в заявках покупця (п.1.2. договору).

Постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних специфікацій або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору та складають загальну суму договору (п.2.1. договору). Відповідно до п.2.4. договору покупець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому договорі і у відповідних накладних.

Відповідно до п.3.1. договору загальна сума договору визначається за сумою всіх видаткових накладних виданих постачальником.

Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних розрахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% передоплати (п.3.4. договору).

Відповідно до п.4.3. договору за затримку проведення розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день протермінування. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідача продукцію на загальну суму 1 051 376, 37 грн відповідно до видаткових накладних: ВН№457 від 14.09.2018, ВН№273 від 08.06.2018, ВН№211 від 04.05.2018, ВН№128 від 14.03.2018, ВН№72 від 13.02.2018, ВН№8 від 10.01.2018, ВН№436 від 24.10.2017, ВН№429 від 19.10.2017, ВН№375 від 12.09.2017, ВН№325 від 07.08.2017, ВН№258 від 02.06.2017, ВН№243 від 23.05.2017, ВН№102 від 28.02.2017, ВН№49 від 06.02.2017, ВН429 від 26.10.2016.

Відповідно до банківських виписок відповідачем здійснено оплату за поставлений товар в розмірі 975 376, 34 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків (а.с.13), підписаного обома сторонами без жодних зауважень, заборгованість відповідача на користь позивача становить 76 000, 03 грн.

Відповідно до заяви (вх.№8373/19) відповідач частково сплатив основну суму боргу в розмірі 39 864, 02 грн.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Що стосується вимоги позивача про стягнення основного боргу, слід вказати таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.

З урахуванням умов Договору поставки №010916-03 від 01.09.2016 відповідач по справі зобов`язався здійснити оплату за поставлений товар за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідності до накладних на умовах 100% передоплати.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідача продукцію на загальну суму 1 051 376, 37 грн відповідно до видаткових накладних: ВН№457 від 14.09.2018, ВН№273 від 08.06.2018, ВН№211 від 04.05.2018, ВН№128 від 14.03.2018, ВН№72 від 13.02.2018, ВН№8 від 10.01.2018, ВН№436 від 24.10.2017, ВН№429 від 19.10.2017, ВН№375 від 12.09.2017, ВН№325 від 07.08.2017, ВН№258 від 02.06.2017, ВН№243 від 23.05.2017, ВН№102 від 28.02.2017, ВН№49 від 06.02.2017, ВН429 від 26.10.2016.

Проте відповідач умови договору щодо повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 76000, 03 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В спірному випадку як вбачається в матеріалів справи на момент звернення позивача до суду сума основного боргу складала 76000, 03 грн.

Проте, 16.05.2019 року позивач подав до суду заяву, відповідно до якої відповідач частково сплатив суму основного боргу в сумі 39 864, 02 грн, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. При цьому, слід вказати, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що спір про стягнення основного боргу в частині 39 864, 02 припинив своє існування, внаслідок сплати відповідачем вказаної суми, а відтак провадження у в цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Враховуючи наявність в матеріалах справи допустимих та достатніх доказів в підтвердження вимог позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 36 136, 01 грн.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 18 699, 98 грн, 3% річних в сумі 1 578 грн та втрат від інфляції в розмірі 4 922, 95 грн, слід вказати таке.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів належного виконання зобов`язань за договором суду не подав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що за затримку розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день протермінування.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних норм закону, враховуючи порушення строків виконання зобов`язання по договору, позивачем нарахована пеня в розмірі 18 699, 98 грн, 3% річних в розмірі 1578 грн та інфляційні втрати в сумі 4 922, 95 грн. Враховуючи фактичні обставини справи, вказані вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивач слід задовольнити частково, враховуючи при цьому, що в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 39 864, 02 грн провадження підлягає закриттю внаслідок сплати відповідачем вказаних коштів.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 691, 712 Цивільного кодексу України, ст. 231, 265 Господарського кодексу України, ст. 73, 77, 79, 86, 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" /вул. Фабрична, 6, м. Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 38822418/ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Еверест" /вул. Хриплинська, 39, м. Івано-Франківськ,76002, код ЄДРПОУ 39381281/ про стягнення заборгованості в сумі 101 200,96 грн., з яких: 76 000,03 грн. - основний борг; 18 699,98 грн- пеня; 1 578,00 грн - 3% річних; 4 922,95грн - втрати від інфляції - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія-Еверест" /вул. Хриплинська, 39, м. Івано-Франківськ,76002, код ЄДРПОУ 39381281/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пропринт" /вул. Фабрична, 6, м. Рівне, 33016, код ЄДРПОУ 38822418/ 36 136, 01 грн (тридцять шість тисяч сто тридцять шість гривень 01 к.) - основного боргу, 18 699,98 грн (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 98 к.) - пені; 1 578,00 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят вісім гривень) - 3% річних; 4 922,95грн (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дві гривні 95 к.) - втрати від інфляції та судовий збір в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Видати наказ після вступу рішення в закону силу.

В частині стягнення 39 864, 02 грн (тридцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні 02 к.) - провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.06.2019

Суддя Фрич М. М.