Рішення

від 30.05.2019 по справі 910/2444/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2019Справа № 910/2444/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад"

про стягнення 230 520, 00 грн.

Представники:

від організації колективного управління: Сербуль О.Ю.;

від позивача: Сербуль О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_18

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до Господарського суду міста Києва в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі -позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад" (далі -відповідач) про стягнення компенсації у розмірі 230 520, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані бездоговірним використанням відповідачем у приміщенні ресторану "Пивний Сад", за адресою: м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня, буд. 87, шляхом публічного виконання, музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", майнові авторські права на використання яких належать позивачу на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.03.2019.

25.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, зокрема ліцензійні договори, укладені з виконавцями музичних творів, наведених у декларації, щодо передачі ним своїх прав до ТОВ Ворнер/Чаппелл .

Також, 25.03.2019 відповідач подав клопотання про проведення судової фоноскопічної експертизи, в якому просить суд призначити у даній справі судову фоноскопічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставити наведені у клопотанні питання.

27.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому просив суд оголосити перерву у судовому засіданні у зв`язку з необхідністю надання часу для надання заперечень на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 28.03.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 25.04.2019.

23.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник організації колективного управління подав заперечення на клопотання про проведення експертизи, в якому зазначає, що наявний в матеріалах справи відеозапис, який відповідач вважає неналежним та недопустимим доказом, не є єдиними доказом, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Також, 23.04.2019 представник організації колективного управління подала відповідь на відзив, в якій організація зазначає, що у даній категорії спорів саме на відповідача покладено обов`язок доведення дотриманням ним вимог, зокрема Закону України Про авторське право і суміжні права при використанні ним твору та/або об`єктів суміжних прав, проте в матеріалах справи відсутні докази правомірності використання у приміщенні ресторану "Пивний Сад", музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2".

У судовому засіданні 25.04.2019, розглянувши клопотання представника відповідача про проведення судової фоноскопічної експертизи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки наведені у клопотанні питання не потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, а підлягають дослідженню судом під час винесення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2444/19 призначено на 30.05.2019.

11.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, 11.05.2019 відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому просить суд у випадку прийняття судом рішення про задоволення позову, зменшити витрати на правову допомогу внаслідок їх неспівмірності.

Крім того, 11.05.2019 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначає, що 22.04.2019 закінчився термін дії свідоцтва Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та вона втратила статус організації колективного управління, у зв`язку з чим відповідач вважає що позов подано неуповноваженою особою, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

17.05.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду представник організації колективного управління подав заяву, в якій просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу організації колективного управління, яка звернулась за захистом прав позивача та стягнути з відповідача на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" 7 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У даному судовому засіданні розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд відзначає наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Як вбачається з матеріалів справи Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулася до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" та діє на підставу договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, яким і визначено обсяг повноважень даної організації.

Зокрема, договором № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 визначено, що організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі та у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Крім того, суд зазначає, що організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав.

При цьому, у даному випадку закінчення строку дії свідоцтва організації колективного управління, не є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки остання діє на підставу договору про управління майновими авторськими правами. Крім того, суд зауважує, що на момент звернення до суду з вказаним позовом відповідне свідоцтво було дійсним.

Також, у даному судовому засіданні представник організації колективного управління та позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - субвидавник) укладено ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д, відповідно до умов якого видавник надає субвидавнику право на використання протягом строку на території та способами всіх творів, що входять до каталогу видавника, за винятком Продакшн музики.

Відповідно до п. 2.3 ліцензійного договору, субвидавник вправі використовувати твори протягом строку на території та на умовах наступними способами: публічне використання творів, тобто надання творів в живому виконанні або за допомогою технічних засобів, за виключенням права на здійснення постановки творів, що надається на умовах виключної ліцензії за умови попереднього погодження з видавником, та права виконання в цифровому форматі, які надаються на умовах невиключної ліцензії при умові попереднього погодження з видавником; відтворення творів або будь-якої їх частини у будь-якій матеріальній формі, шляхом механічного або електронного відтворення творів на території на будь-яких носіях звукозапису, магнітній стрічці, або іншим шляхом, який відомий на даний час або може бути винайдений у майбутньому для звукозапису; транслювання творів в ефір; транслювання творів на радіо або телебаченню за допомогою кабелю.

Відповідно до п. 1.9 ліцензійного договору територією є територія України.

Згідно з п. 8.1 ліцензійного договору, у випадку, коли субвидавником виявлено про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання творів, субвидавник зобов`язаний повідомити про це видавника, а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати заходи судового захисту та які. Субвидавник зобов`язується повідомити видавника про будь-які судові позови та інші вимоги, які пред`явлені третіми особами на території по відношенню до субвидавника.

Відповідно до п. 11.1 ліцензійного договору, строк договору починає вираховуватися з моменту його підписання та з урахуванням умов п. 11.2 закінчується 31.12.2014.

Згідно з п. 11.2 ліцензійного договору, строк договору може автоматично продовжуватися на наступний період (1 рік) якщо не буде розірваний будь-якою стороною шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менше ніж за 30 календарних днів.

Судом встановлено, що до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 сторонами підписано додатки № 1 та № 1/2 "Перелік з каталогу музичних творів", відповідно до яких підтверджено, що ліцензіату надані права, зокрема відносно музичних творів ІНФОРМАЦІЯ_2 , автор твору - ОСОБА_1, ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5, виконавець - ОСОБА_6, частка правовласника (публічне виконання) - 16, 66%; ІНФОРМАЦІЯ_1 , автор твору - ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15, (ОСОБА_17), виконавець - ОСОБА_16, частка правовласника (публічне виконання) - 37, 50 %.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Таким чином, на підставі ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" дозвіл на використання об`єктів права інтелектуальної власності на території України ІНФОРМАЦІЯ_2 , автор твору - ОСОБА_1, ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5, виконавець - ОСОБА_6; ІНФОРМАЦІЯ_1 , автор твору - ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15, (ОСОБА_17), виконавець - ОСОБА_16, на умовах, вказаних у ліцензійному договорі (в тому числі щодо публічного виконання і виключне право надавати право на використання іншим особам).

Додатком № 1 до ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014 (Роздруківка № 42 з каталогу музичних творів) сторони погодили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" наділено правом звертатися до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Так, Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішенні спору норми Закону України Про авторське право і суміжні права у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Організації колективного управління створюються суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав та мають статус юридичної особи згідно із законом.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав визначено, що відповідно до статті 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб`єктів.

Разом з тим така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб`єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності , організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права суд повинен з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб`єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011 (чинне на момент звернення до суду).

Судом встановлено, що 24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать або протягом дії цього договору будуть належати, а саме дозволяти або забороняти використання об`єктів авторського права третім особам, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 2.2 договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третім особам, збір винагороди, її розподіл та виплату.

Згідно з п. 5.1 договору, згідно з цим договором організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на наступні види використання об`єктів авторського права: - публічне виконання об`єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців (у живому виконанні) так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, під час гастрольних заходів (на концертах) - як з платним так і з безкоштовним входом, а також в громадських місцях при проведенні культурно-масових заходів; публічне виконання об`єктів авторського права як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності (підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування), а також в інших місцях, де присутні або можуть бути присутні особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих, незалежно від того, присутні вони в одному місці та в один і той же час або у різних місцях та в різний час; публічне виконання об`єктів авторського права при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів в кінотеатрах, підприємствах торгівлі та послуг, закладах громадського харчування, а також театральне виконання об`єктів авторського права - подання об`єктів авторського права на театральній чи іншій сцені шляхом гри, співу, виконання за допомогою будь-яких пристроїв та процесів, у складі театральної постановки.

Згідно з п. 5.2 договору, видавник передає організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об`єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об`єкти авторського права, повноваження на управління якими передані організації за цим договором, в порядку, визначеному у цьому розділі.

Відповідно до п. 9.2 договору, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами, має право пред`являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації; вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє безстроково (п. 12.1 договору).

На виконання умов договору № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" надано декларацію № 608 від 01.06.2017 щодо музичних творів, майнові права на які передано в управління організації, а саме: назва твору ІНФОРМАЦІЯ_2 , автори музики - ОСОБА_1, ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4, автори тексту - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; ОСОБА_3, ОСОБА_4; ОСОБА_5, виконавець - ОСОБА_6, публічне виконання - 16, 66%; назва твору ІНФОРМАЦІЯ_1 , автори музики - ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15, (ОСОБА_17), автори тексту - ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15, (ОСОБА_17), виконавець - ОСОБА_16, публічне виконання - 37, 50 %.

Отже, на підставі зазначених вище договорів про управління майновими авторськими правами та декларації, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на музичні твори ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_16.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Позивач зазначає що актом фіксації № 04/03/18 від 31.07.2017, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та /відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні ресторану Пивний Сад , розташованому за адресою: м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 87, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад" , вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, серед яких твори під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_16.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. а , статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що Публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті

Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України, використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності зазначено, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об`єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов`язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як встановлено судом вище, на підтвердження факту використання відповідачем творів ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_16 у приміщенні ресторану Пивний Сад , розташованому за адресою: м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 87, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад", позивачем надано відеозапис публічного виконання, акт фіксації № 04/03/18 від 31.07.2017, оформлений у приміщенні ресторану Пивний Сад , а також фіскальний чек від 31.07.2017 виданий ТОВ "Пивний Сад".

У судовому засіданні 30.05.2019 судом здійснено дослідження наданих доказів, зокрема, відеозапису фіксації факту порушення відповідачем авторських прав на публічне виконання, з приводу чого судом встановлено наступне.

З проведеного відеозапису достовірно вбачається, що такий запис проводився у приміщенні ресторану Пивний Сад , розташованому за адресою: м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 87, в якому зафіксовано звучання музичних творів під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_16.

Крім того, твердження відповідача, про те, що Акт фіксації № 04/03/18 від 31.07.2017 не може бути достатнім та допустимим доказом у справі, судом відхиляються як безпідставні, оскільки законодавством України не встановлено обов`язкових вимог до порядку проведення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та вимог до форми і змісту акту фіксації представником (-ами) організацій колективного управління, рівно як і вимог надання/направлення цього акту суб`єкту фіксації. Крім того, на підтвердження здійснення фіксації уповноваженим представником Організації Чередніченко Є.І. матеріали справи містять довіреність № 31/12/16/1 від 31.12.2016.

З вищенаведеного суд дійшов до беззаперечного висновку, що наданий позивачем відеозапис здійснювався у приміщенні ресторану Пивний Сад , розташованому за адресою: м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня , 87 , в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю Пивний Сад та доводить факт використання відповідачем вказаного вище музичного твору.

Крім того, відповідно до п. 30.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності , ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об`єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у статті 441 ЦК України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

За приписами статей 48 і 49 Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб`єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб`єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб`єктам.

Водночас суб`єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 925/895/16, від 20.02.2018 у справі № 910/24539/16, від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими авторськими правами - позивача у справі, зокрема щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що зазначені вище договори (договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014, ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, на підставі якого позивач набув виключні майнові права на використання музичних творів) визнавались у встановленому законом порядку недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/6038/16 та від 21.05.2018 у справі № 924/290/17.

З огляду на наведене, доводи щодо недоведеності належності позивачеві майнових авторських прав на спірний твір, та, відповідно недоведеності прав на звернення Організацією з даним позовом до суду, судом вважаються безпідставними.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/7953/17 зазначив, що саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у кафе, несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об`єкти інтелектуальної власності, а тому відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. До того ж, Відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Суд зазначає, що особа, яка має намір використати об`єкт авторського права, повинна до початку такого використання укласти відповідний договір з особою, яка має виключне право дозволяти використання визначеного об`єкта авторського права.

Проте, доказів укладення відповідачем відповідного договору суду не надано.

Отже, з матеріалів справи вбачається відсутність у відповідача дозволу правовласника на здійснення використання (публічного виконання) спірних музичних творів, відповідні належні докази відповідачем не вказані та до матеріалів справи не залучені.

Таким чином, судом за наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності встановлено факт неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення публічного виконання без дозволу правовласника.

Відповідно до ст. 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Також суд зазначає, що Організація має право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 71 Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань , за яким, суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Таким чином, Організація наділена правом фіксувати факти комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об`єктів суміжних прав, використанні творів і об`єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб`єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого

порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у

встановлених пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб`єкт такого права доводити не зобов`язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об`єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов`язаний у встановлених пп. г п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. України Про авторське право і суміжні права , об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який належить конкретному суб`єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об`єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб`єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Оскільки кожний музичний твір є окремим об`єктом авторського права, який охороняється законом, то захисту підлягають права на один музичний твір, суб`єктом якого заявлений позивач.

Судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року становить 4 173, 00 грн. (відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Так, виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921, 00 гривні.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 921,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами заявлено до стягнення з відповідача 230 520, 00 грн. компенсації (розрахована виходячи з 60 розрахункових величин стосовно одного об`єкту (музичного твору).

Так, оскільки факт порушення відповідачем закону щодо використання об`єкта інтелектуальної власності без дозволу правовласника був виявлений та зафіксований саме Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", оскільки саме вказана організація звернулась з позовом про стягнення компенсації, суд приходить до висновку, що саме на користь такої організації підлягає стягненню компенсація відповідно до Закону України Про авторське право і суміжні права .

Щодо розміру компенсації, суд зазначає, що враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", та висновок суду, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем спірних музичних творів без дозволу позивача та сплати відповідної винагороди, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад" підлягає стягненню компенсація у розмірі 19 210, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_2 (автори твору - ОСОБА_1, ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4, виконавець - ОСОБА_6), компенсація у розмірі 19 210, 00 грн. за порушення майнових авторських прав за використаний без дозволу музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 (автори твору - ОСОБА_7, ОСОБА_8; ОСОБА_9, ОСОБА_10; ОСОБА_11, ОСОБА_12; ОСОБА_13, ОСОБА_14; ОСОБА_15, (ОСОБА_17), виконавець - ОСОБА_16), а тому позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад" підлягають задоволенню частково, у загальній сумі 38 420, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, вимоги позивача про зобов`язання відповідача сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб`єктів авторського права підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, організація колективного управління просила суд покласти на відповідача витрати, пов`язані із правовою допомогою.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Суд зазначає, що інтереси позивача в судових засіданнях представляла Сербуль О.Ю., яка є адвокатом згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3228 від 28.02.2008. Між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс (в якому працює Сербуль О.Ю.) та Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" укладено договір № 7.8-А про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2019, зокрема у матеріалах справи наявний акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 07.05.2019 - платіжне доручення № 935 від 07.05.2019 підтверджує сплату 7 000, 00 грн. за послуги адвоката.

Однак, з огляду на те, що такі витрати у сумі 7 000, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченими ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 500, 00 грн. витрат на послуги адвоката.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивний Сад" (03040, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 87, ідентифікаційний код - 37923575) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151; п/р НОМЕР_3 в АТ Укрексімбанк м. Києва, МФО 322313) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код: 39019265) 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. - компенсації за порушення майнових авторських прав, 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. - судового збору та 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 10.06.2019.

Суддя Щербаков С.О.