Рішення

від 03.06.2019 по справі 910/3041/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2019Справа № 910/3041/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю КРЕНДЛЗ доАкціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця простягнення 2 964 603,76 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Кійко Є.А. від відповідача:не з`явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕНДЛЗ (надалі - ТОВ КРЕНДЛЗ ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця (надалі - АТ Українська залізниця ) про стягнення 2 964 603,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №ЦЗВ-05-01018-01 від 20.06.2018, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 2 540 900,32 грн. та 3% річних у розмірі 423 703,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.04.2019.

27.03.2019 представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що заявлені до стягнення штрафні санкції є надмірно великі, а порушення ним виконання грошового зобов`язання не завдало позивачу збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2019.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника у щорічній основній відпустці та неможливістю забезпечити явку інших представників.

Судом було відмовлено в задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що на підставі ст. 56 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України відповідач не був позбавлений можливості уповноважити будь-яку іншу особу для представництва власних інтересів.

Більш того судом враховано, що до вказаного клопотання представником відповідача не надано доказів на підтвердження факту перебування всіх представників в інших судових засіданнях.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду даної справи по суті, а наявних в матеріалах справи доказів достатньо для повного та всебічного розгляду даної справи.

В судовому засіданні 03.06.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2018 між Філією Центр забезпечення виробництва Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (замовник) та ТОВ КРЕНДЛЗ (постачальник) був укладений договір поставки №ЦЗВ-05-01018-01 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування продукції: залізничне обладнання (рамні рейки, хрестовини, контррейкові рейки).

За змістом п. 5.1 Договору постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом на умовах FCA станція відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, з подальшим прямуванням продукції на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка зазначається у рознарядці замовника, відповідно до правил ІНКОТЕРСМ-2000.

Згідно з п. 5.3 Договору датою поставки продукції вважається дата відправлення цієї продукції, яка підтверджується штампом станції відправлення Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці, на накладній (залізничній) на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, яка вказана в рознарядці замовника.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності документів, передбачених п. 7.1 договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 62 201 926,20 грн., що підтверджується залізничними накладними №45931946 від 11.08.2018, №46025250 від 14.08.2018, №46025268 від 14.08.2018, №46153524 від 18.08.2018, №46153516 від 18.08.2018, №46117149 від 18.08.2018, №46204517 від 20.08.2018, №46294518 від 20.08.2018, №46396131 від 24.08.2018, №46396164 від 24.08.2018, №46396149 від 24.08.2018, №46396123 від 24.08.2018, №46416053 від 24.08.2018, №46353363 від 24.08.2018, №46416079 від 24.08.2018, №46416061 від 24.08.2018, №46414967 від 24.08.2018, №46414975 від 24.08.2018, №46530390 від 28.08.2018 та №46575288 від 30.08.2018.

Також до матеріалів справи долучені копії податкових накладних, роздрукованих з Єдиного реєстру податкових накладних, на підтвердження факту реєстрації їх згідно з умовами п. 6.1 Договору.

Спір у справі виник у зв`язку з несвоєчасною, на думку позивача, оплатою відповідачем поставленого товару.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (залізничні накладні №45931946 від 11.08.2018, №46025250 від 14.08.2018, №46025268 від 14.08.2018, №46153524 від 18.08.2018, №46153516 від 18.08.2018, №46117149 від 18.08.2018, №46204517 від 20.08.2018, №46294518 від 20.08.2018, №46396131 від 24.08.2018, №46396164 від 24.08.2018, №46396149 від 24.08.2018, №46396123 від 24.08.2018, №46416053 від 24.08.2018, №46353363 від 24.08.2018, №46416079 від 24.08.2018, №46416061 від 24.08.2018, №46414967 від 24.08.2018, №46414975 від 24.08.2018, №46530390 від 28.08.2018 та №46575288 від 30.08.2018) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 62 201 926,20 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 6.1 Договору оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2 та при наявності документів, передбачених п. 7.1 договору.

На виконання умов Договору були оформлені та зареєстровані податкові накладні на кожну партію поставленого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, роздрукованих Єдиного реєстру податкових накладних, та квитанціями з посиланням на дату їх реєстрації.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, а представниками сторін не заперечується, що відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, проте допустив прострочення здійснення таких розрахунків, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення пені у розмірі 2 540 900,32 грн. та 3% річних у розмірі 423 703,44 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.6 Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

На підставі викладеної умови Договору, та враховуючи доведення факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем правомірно було розраховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2 540 900,32 грн. за період прострочення з 29.08.2018 по 19.12.2018.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 423 703,44 грн.

Щодо тверджень відповідача про надмірно великий розмір штрафних санкцій, заявлений до стягнення позивачем у даній справі, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Висновки суду у даній справі підтверджуються правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 11.09.2018 у справі №905/64/18, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, від 11.09.2018 в справі №905/64/18.

Враховуючи відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленої продукції, а також нетривалий строк такого порушення, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та вдвічі зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1 270 450,16 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з АТ Українська залізниця на користь ТОВ КРЕНДЛЗ пені у розмірі 1 270 450,16 грн. та 3% річних у розмірі 423 703,44 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕНДЛЗ задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії Центр забезпечення виробництва Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕНДЛЗ (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, 4; ідентифікаційний код 34496913) пеню у розмірі 1 270 450,16 грн., 3% річних у розмірі 423 703,44 грн. та судовий збір у розмірі 44 469,06 грн. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.06.2019.

Суддя В.П. Босий