Рішення

від 10.06.2019 по справі 910/3787/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2019Справа № 910/3787/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України

до Фізичної особи-підприємця Шило Дмитра Анатолійовича

про стягнення 3 648, 25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Шило Дмитра Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 648, 25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 43К про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем від 01.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 позовну заяву Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України - залишено без руху. Встановлено Навчально-науковому центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

09.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_5, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 09.04.2019 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Навчально-науковим центром професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (далі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шило Дмитром Анатолійовичем (далі - орендар) укладено договір № 43К про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем, предметом якого є правовідносини між сторонами щодо відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем пропорційно до займаної ним площі або за іншими критеріями.

Орендар користується частиною приміщення майстерні, (далі - майно) загальною площею 16,55 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська , 78, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від 30.09.2015 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.09.2015, 146 100, 00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою використання його (частини майстерні) під офісне приміщення (п. 1.2. договору).

Відповідно до пп. 2.2.1. п. 2.2. договору, орендар зобов`язується не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, здійснювати оплату на рахунок орендодавця, згідно виставлених рахунків або актів наданих послуг, в порядку відшкодування орендодавцю витрат, понесених ним для забезпечення необхідних умов користування орендованим приміщенням, відшкодувати комунальні платежі та податок на землю.

Згідно пп. 2.2.2. п. 2.2. договору, орендар зобов`язаний при несвоєчасному внесенні плати, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендодавець приміщення має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пунктах 2.2.1. та 2.2.2. договору за весь час фактичного користування.

За умовами п. 3.2. договору, відшкодування комунальних та інших послуг перерахованих несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають нарахуванню пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, на користь орендодавця.

Цей договір укладено на строк дії договору оренди державного майна між сторонами 7 (сім) місяців, що діє з 01.03.2016 по 30.09.2017 включно (п. 5.1. договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.10.2016).

01.03.2016 сторонами складено та підписано акт на предмет сплати за комунальні послуги згідно договору № 43К про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем від 01.03.2016, відповідно до якого показники лічильника споживача електроенергії станом на 01.03.2016 становили 177983.

Крім того, 01.03.2016 сторонами складено акт ревізії споживання комунальних послуг на предмет подальшої сплати орендарем за комунальні послуги згідно договору № 43К про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем від 01.03.2016, відповідно до якого на момент обстеження орендованого приміщення виявлено наступні показники фактичного споживання води: кількість співробітників - 1 чол., норми споживання води на 1 міс. - 0,240 м. куб. на 1 особу (8 год. робочий день, згідно норми ДБН - 12 л холодна вода*20 робочих днів = 240 л (0,240 м. куб)).

Фактична кількість споживання води за 1 міс. - 0, 240 м. куб.

01.10.2017 між Навчально-науковим центром професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України та Фізичною особою-підприємцем Шило Дмитром Анатолійовичем укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони вирішили продовжити дію договору на період з 01.10.2017 по 30.09.2018 включно.

Як зазначає позивач, відповідач до 01.04.2018 займав орендоване приміщення, отримував від позивача та фактично споживав комунальні послуги, а також зобов`язаний був відшкодовувати податок на землю, що підтверджується виставленими на оплату рахунками № 540 від 17.10.2017, № 611 від 15.11.2017, № 664 за грудень 2017, № 725 від 20.12.2017, № 61 від 05.02.2018, № 110 від 05.03.2018, № 166 від 05.04.2018, № 596 від 26.10.2017, № 639 від 23.11.2017, № 716 від 15.12.2017, № 33 від 25.01.2018, № 70 від 23.02.2018, № 121 від 26.03.2018, проте в порушення умов договору № 43К від 01.03.2016 відповідач за надані послуги у повному обсязі відповідач не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2 005, 00 грн. за надані комунальні послуги та борг у розмірі 447, 00 грн. - відшкодування податку на землю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов`язання за договором № 43К від 01.03.2016 щодо оплати наданих комунальних послуг та заборгованість зі сплати земельного податку, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 005, 00 грн. - борг за надані комунальні послуги та 447, 00 грн. - відшкодування податку на землю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 706, 00 грн. - пені за період з 15.03.2018 по 15.03.2019 та 272, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нараховані на суму 2 005, 00 грн., а також 157, 00 грн. - пені за період з 15.03.2018 по 15.03.2019 та 61, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нараховані на суму 447, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Згідно п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, Фізична особа-підприємець Шило Дмитро Анатолійович орендував нерухоме майно, а саме частину приміщення майстерні загальною площею 16,55 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська,78 та споживав комунальні послуги, що підтверджується, зокрема укладеним між сторонами договором та рахунками, складеними до договору.

Оскільки відповідач користувався комунальними послугами, отримував інші послуги у будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська,78, які надавалися позивачем, як орендодавцем даної будівлі, при цьому, заяви про відмову від користування послугами відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача не надходило, то, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов`язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви, а тому вимоги позивача про відшкодування її вартості є правомірними.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату комунальних послуг, а також сплату земельного податку, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 2 005, 00 грн. - боргу за надані комунальні послуги та 447, 00 грн. - боргу по відшкодуванню податку на землю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 43К про відшкодування витрат орендодавця (балансоутримувача) на утримання орендованого нерухомого державного майна та комунальних послуг орендарем від 01.03.2016, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 2 005, 00 грн. та заборгованості по відшкодування податку на землю у сумі 447, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 706, 00 грн. - пені за період з 15.03.2018 по 15.03.2019 та 272, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нараховані на суму 2 005, 00 грн., а також 157, 00 грн. - пені за період з 15.03.2018 по 15.03.2019 та 61, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нараховані на суму 447, 00 грн.

За умовами п. 3.2. договору, відшкодування комунальних та інших послуг перерахованих несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають нарахуванню пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, на користь орендодавця.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду нарахування пені та відповідно у розмірі пені, що підлягає стягненню, оскільки розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 349, 58 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період не більше 6 місяців з 15.03.2018 по 15.09.2018 нарахована на суму боргу 2 005, 00 грн. та сума пені у розмірі 77, 76 грн. за період з 15.03.2018 по 15.09.2018 нарахована на суму боргу 447, 00 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 272, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нараховані на суму боргу 2 005, 00 грн., та 61, 00 грн. - інфляційних втрат за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нараховані на суму боргу 447, 00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні розміру нарахування інфляційних втрат, що підлягає стягненню.

Тож, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 271, 81 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нарахована на суму боргу 2 005, 00 грн. та сума інфляційних втрат у розмірі 60, 46 грн. за період з 15.11.2017 по 15.03.2019 нарахована на суму боргу 447, 00 грн., а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шило Дмитра Анатолійовича ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України (03045, м. Київ, Столичне шосе, буд. 98-А, ідентифікаційний код - 26125035) 2 005 (дві тисячі п`ять) грн. 00 коп. - заборгованості за надані комунальні послуги, 447 (чотириста сорок сім) грн. 00 коп. - заборгованості по відшкодування податку на землю, 427 (чотириста двадцять сім) грн. 34 коп. - пені, 332 (триста тридцять дві) грн. 27 коп. - інфляційних втрат та 1 691 (одну тисячу шістсот дев`яносто одну) грн. 08 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков