Рішення

від 29.05.2019 по справі 910/5456/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2019Справа № 910/5456/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація"

про стягнення 28181,05 грн.

за участю представників:

від позивача: Плахотнюк Я.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація" про стягнення 28181,05 грн., з яких: 23788,00 грн. - борг за спожиту активну електричну енергію, 678,48 грн. - інфляційна складова боргу, 3428,84 грн. - пеня, 285,73 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Угодою № 98-18-е від 03.10.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5456/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання у справі на 29.05.2019.

В судове засідання 29.05.2019 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 06.05.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 06.05.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінченням терміну зберігання.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 06.05.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов не подав.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 29.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Комунальним підприємством "Будинкоуправління", правонаступником якого, відповідно до рішення Київської обласної ради від 27.05.2004 № 179-14-XXIV є Комунальне підприємство Київської обласної ради "Рембудексплуатація" (відповідач) укладено договір про користування електричної енергії №3151, о/р № 3003151 (надалі - договір № 3151).

У відповідності до п. 4.1. договору № 3151 абонент зобов`язаний оплачувати використану електроенергію та потужність, а також вносити платежі за розрахунковий період.

За змістом пункту 13 договору № 3151, даний договір складається на строк до 31 грудня 2000 року, набирає чинності з дня його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляду.

Додатком 2 до договору № 3151 сторони погодили Порядок розрахунків.

Згідно із пунктом 1 додатку №2 "Порядок розрахунків" сторони погодили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць 18-19 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Відповідно до п. 2 додатку №2 "Порядок розрахунків" споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за/ резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього договору.

Пунктом 2.2. додатку №2 "Порядок розрахунків" визначено, що оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у Постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 № 2019, який набув чинності 11.06.2017, Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (Код ЄДРПОУ 41946011).

Згідно п. 2.3. Статуту ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ", товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для ПАТ "Київенерго".

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" є правонаступником прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Оскільки у відповідача наявна заборгованість за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001, то між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Рембудексплуатація" укладена Угода № 98-18-е від 03.10.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001.

Зі змісту даної Угоди вбачаться, що боржник(відповідач) визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором (позивачем) за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001 (особовий рахунок № 3003151 ) сумою 38601,97 грн., за активну електричну енергію станом на 01.10.2018.

Відповідно до п. 2 Угоди, боржник зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 цієї угоди суму протягом 10.2018 -12.2018 наступним чином: до 18.10.2018 - 12813,97 грн., до 18.11.2018 - 12894,00 грн., до 18.12.2018 - 12894,00 грн.

На виконання Угоди № 98-18-е від 03.10.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001 відповідач здійснив часткову оплату на користь позивача у сумі 14813,97 грн., у зв`язку із чим заборгованість відповідач перед позивачем становить 23788,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем визначених в Угоді строків погашення заборгованості, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 678,48 грн., 3% річних у сумі 285,73 грн. та пені у сумі 3428,84 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 2.2 додатку №2 "Порядок розрахунків" оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Водночас, між сторонами укладено Угоду №98-18-е від 03.10.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

В Угоді відповідач визнав та підтвердив заборгованість перед позивачем за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001 (особовий рахунок №3003151) сумою 38601,97 грн., за активну електричну енергію станом на 01.10.2018.

Угодою сторони розстрочили сплату даної заборгованості, зазначену у пункті 1 цієї угоди, фіксованими сумами, протягом 10.2018 -12.2018 наступним чином: до 18.10.2018 - 12813,97 грн., до 18.11.2018 - 12894,00 грн., до 18.12.2018 - 12894,00 грн.

З огляду на вищенаведене вбачається, що сторони змінили строк виконання зобов`язання по договору № 3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001 в частині сплати заборгованості за поставлену електричну енергію у сумі 38601,97 грн.

В порушення умов угоди №98-18-е від 03.10.2018 про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001 відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у сумі 14813,97 грн.

Згідно до п. 8 угоди №98-18-е, у разі порушення боржником умов цієї угоди вона втрачає чинність у разі прострочення боржником оплати заборгованості понад десять календарних днів від строку, встановленого у п. 2 угоди.

При цьому угода щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Зазначені обставини свідчать про виникнення у позивача права, починаючи з 18.12.2018 вимагати від відповідача сплати всієї заборгованості за договором №3151 про постачання електричної енергії від 22.01.2001, що становить 23788,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання у сумі 23788,00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 23788,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 285,73 грн. та пені у сумі 3428,84 грн., нарахованих за періоди з 19.10.2018 по 25.10.2018, з 26.10.2018 по 28.10.2018, з 19.11.2018 по 27.12.2018, з 28.12.2018 по 22.04.2019, з 19.12.2018 по 22.04.2019 та інфляційні втрати у сумі 678,48 грн., нараховані за загальний період з 19.11.2018 по 22.04.2019.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 6 Угоди сторони погодили, що у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки пені у сумі 3428,84 грн., 3% річних у сумі 285,73 грн. та інфляційних втрат у сумі 678,48 грн., судом встановлено, що розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач обставин наведених у позові не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради "Рембудексплуатація" (01113, м. Київ, вул. Івана Кудрі, будинок 30, ідентифікаційний код 33234763) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (04080, місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 20; ідентифікаційний код 41946011) борг за спожиту активну електричну енергію у сумі 23788,00 грн., інфляційну складову боргу у сумі 678,48 грн., пеню у сумі 3428,84 грн., 3% річних у сумі 285,73 грн. та судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України

Повний текст рішення складено та підписано: 10.06.2019.

Суддя О.В. Гулевець