Рішення

від 03.06.2019 по справі 914/584/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 Справа № 914/584/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Сало О.А., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Радар-Сервіс

до відповідача: Товарної біржі Львівська універсальна

про: стягнення 7170,00грн

Представники:

позивача: Кравчук С. О. (довіреність б/н від 25.03.2019р.);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Радар-Сервіс до Товарної біржі Львівська універсальна про стягнення 7170,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Радар-Сервіс до Товарної біржі Львівська універсальна про стягнення 7170,00 грн. залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

12.04.2019р. позивачем через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації суду подано супровідний лист від 12.04.2019р., який зареєстровано за вх.№15717/19., до якого долучено документи, які підтверджують усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали від 04.04.2019р. у цій справі.

17.04.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначити на 22.05.2019р.

У судове засідання 22.05.2019р. представник позивача з`явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач участь повноважного представника у судовому засіданні 22.05.2019р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протокольною ухвалою від 22.05.2019р. Господарський суд Львівської області відклав розгляд справи на 03.06.2019р. При цьому, ухвалою від 22.05.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача й повідомив про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 03.06.2019р. представник позивача з`явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог.

Відповідач участь повноважного представника у судовому засіданні 03.06.2019р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

При цьому, з метою належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи на адресу місцезнаходження відповідача (79070,Львівська область, місто Львів, вулиця Чукаріна, будинок 6) та на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, як адреса адміністративного офісу відповідача (79020, Львівська область, місто Львів, вулиця Чорновола, 63, оф. 601) надіслано вищевказані ухвали про відкриття провадження у справі та про виклик відповідача в судове засідання. Проте, станом на момент прийняття рішення у цій справі:

- ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.04.2019р., надіслану на адресу місцезнаходження відповідача, повернуто поштою з причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення; надіслану на адресу адміністративного офісу відповідача - повернуто за терміном зберігання;

- ухвалу про виклик в судове засідання від 22.05.2019р., надіслану на адресу адміністративного офісу відповідача повернуто поштою з причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення; надіслану на адресу місцезнаходження відповідача - повернуто за терміном зберігання.

При цьому, судом враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах від 21.03.2019р. у справі №916/2349/17 та від 11.12.2018р. у справі №921/6/18, відповідно до якої, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії; водночас, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом; усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, при цьому, в рішенні від 26.04.2007р. у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( п. 27 ).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт по технічному обслуговуванні транспортного засобу, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 6095,00грн.

Крім того, позивачем нараховано пеню в сумі 781,50грн., інфляційні втрати в сумі 228,56грн. та три проценти річних в сумі 63,12грн.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив таке:

відповідно до наряду-замовлення №3HRS001872 від 12.11.2018р. (надалі по тексту - Наряд-замовлення ), позивач зобов`язався виконати роботи по технічному обслуговуванні транспортного засобу - автомобіля марки KIA моделі RIO (кузов № НОМЕР_1 , д.р.н. НОМЕР_2 , рік випуску - 2012, дата продажу - 09.01.2013р., пробіг - 31427км) (надалі по тексту - Автомобіль ).

12.11.2018р., на підставі вищевказаного наряду-замовлення, відповідачем передано позивачу Автомобіль, що підтверджується підписаним між сторонами актом прийому-передачі транспортного засобу (ТЗ) №3HRS001872 (надалі по тексту - Акт прийому-передачі ), копія якого міститься в матеріалах справи.

12.11.2018р. позивачем виконано, а відповідачем прийнято наступні роботи: заміна моторної оливи, вартістю 112,50 грн. без ПДВ; заміна фільтру моторної оливи, вартістю 75,00грн. без ПДВ; заміна свічок запалювання, вартістю 150,00грн. без ПДВ; заміна фільтру кондиціонера, вартістю 75,00грн. без ПДВ; заміна фільтру повітряної подушки, вартістю 75,00грн. без ПДВ; захист, вартістю 93,75грн. без ПДВ; регулювання кутів встановлення коліс - вимірювання і/або регулювання, вартістю 375,00грн. без ПДВ; заміна обох накладок дискового гальма, вартістю 300,00грн.; також, під час виконання вищевказаних робіт використано наступні запчастини (матеріали): олива моторна TOTAL QUARTZ INEO MC3 5W30 3x5 lt (5л), вартістю 961,45грн. без ПДВ; фільтр оливи, вартістю 81,00грн. без ПДВ; 4 свічки запалення, вартістю 631,40грн.; фільтр повітряний, вартістю 145,39грн. без ПДВ; фільтр салону 116,56грн.; колодки гальмівні, вартістю 1735,00грн. без ПДВ; TEROSON мастильний матеріал PLASTILUBE 5,5 мл (0,01 л) арт 883259, вартістю 77,12грн. без ПДВ, при цьому, загальна вартість вищевказаних робіт та запчастин (матеріалів) (разом на далі по тексту - Роботи ) становила 6095,00грн., що підтверджується актом виконаних робіт №3HRS001872 від 12.11.2018р. (надалі по тексту - Акт виконаних робіт ), копія якого міститься в матеріалах справи. Також, позивачем сформовано рахунок-фактуру №0000001119 від 12.11.2018р. (надалі по тексту - Рахунок-фактура ) на вищевказану суму, копія якого міститься в матеріалах справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач вартість Робіт не оплатив, внаслідок чого виник борг у розмірі 6095,00грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивача надіслав на відомі йому адреси відповідача претензію №18 від 08.02.2019р. Проте, така залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 6095,00грн. заборгованості за технічне обслуговування автомобіля.

Крім того, позивачем нараховано 781,50грн. пені, 228,56грн. інфляційних втрат та 63,12грн. трьох процентів річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або декількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст.184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Приписами ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст.837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи наведене вище, підписаний повноважними представниками юридичних осіб позивача та відповідача Акт виконаних робіт свідчить про укладення між сторонами договору підряду (надалі по тексту - Договір ) у спрощений спосіб в порядку статті 184 ГК України, за яким позивач зобов`язувався власними силами та засобами виконати роботи, а відповідач - прийняти і оплатити їх.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч.ч.1-3 ст.853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки); якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Суд звертає увагу на те, що Акт виконаних робіт підписано представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №105 від 12.11.2018р. (копія якої міститься в матеріалах справи), без заперечень, доказів повідомлення відповідачем позивача у встановлені строки про відступи від умов Договору або інших недоліків сторонами не надано та такі в матеріалах справи відсутні.

При цьому, суд зазначає, що підписання відповідачем Акту виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і, який відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані і прийняті роботи.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.846 ЦК України, якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Отже, оскільки обов`язок негайного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних Робіт не випливає із Договору або актів цивільного законодавства, то вищевказаний обов`язок відповідач повинен був виконати у семиденний строк від дня пред`явлення позивачем вимоги.

При цьому, отримання відповідачем Рахунка-фактури на оплату виконаних Робіт не підтверджено належними та допустимими доказами. Водночас, в матеріалах справи наявні докази надіслання на адресу місцезнаходження відповідача претензії №18 від 08.02.2019р.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту АТ Укрпошта , поштове відправлення №8113000768691, у якому на адресу місцезнаходження відповідача позивачем надіслано претензію №18 від 08.02.2019, отримано відділенням поштового зв`язку у місці видачі/доставки 14.02.2019р. та цього ж дня повернуто за зворотною адресою з причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ч.1 ст.255 ЦК України вказано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, першим днем вищевказаного семиденного строку, наданого відповідачу для оплати вартості виконаних позивачем Робіт був 15.02.2019р., а останнім - 22.02.2019р.

З огляду на те, що доказів, які б підтверджували сплату відповідачем 6095,00грн. вартості виконаних позивачем Робіт відповідачем не надано, як і не надано доказів на спростування зазначеного розміру заборгованості, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 781,50грн. пені.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Враховуючи те, що сторони у письмовій формі не визначили такий наслідок порушення зобов`язання як оплата неустойки у виді пені, то підстави для застосування такої у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості виконаних позивачем Робіт відсутні, а тому, позовні вимоги про стягнення 781,50грн. пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 228,56грн. інфляційних втрат та 63,12грн. трьох процентів річних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних суд зазначає, що такий здійснено позивачем невірно з огляду на наступне.

Позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних починаючи з 16.11.2018р. по 25.03.2019р.

Проте, як зазначено вище, останнім днем строку, наданого відповідачу для виконання передбаченого Договором грошового зобов`язання був 22.02.2019р., а отже, з врахуванням положень ч.1 ст.253 ЦК України, починаючи з 23.02.2019р. у відповідача перед позивачем виник борг зі сплати вартості Робіт.

З врахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 23.02.2019 - 25.03.2019 6095 1,009 54,86 Крім того, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6095 23.02.2019 - 25.03.2019 31 3 % 15,53 Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги про стягнення 228,56грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 54,86грн.; позовні вимоги про стягнення з 63,12грн. трьох процентів річних підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача. 15,53грн.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі факт підписання повноважними представниками Акту виконаних робіт, відсутність заперечень відповідача як проти самого факту виконання позивачем Робіт, так і щодо факту порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати таких робіт, перевіривши правильність проведених розрахунків, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за технічне обслуговування автомобіля в сумі 6095,00грн., інфляційних втрат в сумі 54,86грн., трьох проценти річних в сумі 15,53грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №1745 від 27.03.2019р. про сплату судового збору в розмірі 1921,00грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921,00грн. слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з відповідача на користь позивача 1652,26грн. судового збору, в решті судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарної біржі Львівська універсальна (місцезнаходження: 79070, Львівська обл., місто Львів, вулиця Чукаріна, будинок 6 ; ідентифікаційний код: 33562323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Радар-Сервіс (місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Пустомитівський район, село Сокільники, вул. Стрийська, будинок 14; ідентифікаційний код: 30204123) заборгованість за технічне обслуговування автомобіля в сумі 6095,00грн., інфляційні втрати в сумі 54,86грн., три проценти річних в сумі 15,53грн., а також 1652,26грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019р.

Суддя Король М.Р.