Рішення

від 10.06.2019 по справі 903/331/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2019 р. Справа № 903/331/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії

до відповідача: Управління соціального захисту населення Горохівської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської області

про стягнення 40734грн. 10коп.

встановив: позивач - ПАТ «Укртелеком» в особі Волинської філії звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Горохівської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської області, в якому просить стягнути з відповідача 40734,10грн. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення. Також просить стягнути з відповідача 1921 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем норм законодавства в частині оплати за надані позивачем послуги пільговій категорії осіб, що спричинило заборгованість за період січень-грудень 2018р.

Ухвалою суду від 11.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.06.2019р.

Від відповідача у встановлений строк заява з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надійшла.

20.05.2019р. відповідач на адресу суду надіслав заперечення (відзив) (вх. №01-55/5520/19), в якому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ст. 48 Бюджетного кодексу України передбачає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі виключно в межах асигнувань, встановлених кошторисами. Взяття розпорядником бюджетних коштів зобов`язань без відповідних бюджетних призначень є перевищенням повноважень.

Вказує, що оскільки, у бюджеті району не були передбачені видатки на фінансування інших пільг (зокрема послуг зв`язку), Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік та ст. 102 Бюджетного кодексу України не передбачена можливість фінансування інших пільг з державного бюджету, управління не мало законних підстав відшкодовувати пільги за телекомунікаційні послуги. Вважає, що заборгованість за 2018 рік виникла не з вини відповідача.

Пільги на послуги зв`язку окремих категорій громадян встановлено відповідним законодавством України на загальнодержавному рівні. Так, відповідно до Бюджетного кодексу України (підпункт б пункту 4 частини 1 статті 89 та пункт 1 статті 102) компенсаційні виплати з послуг зв`язку окремих категорій громадян проводились з бюджетів міст обласного значення та районних бюджетів за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програми соціального захисту, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, постановою КМУ від 04,03.2002 № 256 був прийнятий Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Разом з тим, в Законі України Про Державний бюджет України на 2018 рік не була передбачена, зокрема субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку.

Також, 20.12.2016 року Верховною Радою України було прийнято Закон України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України , яким із статті 102 вилучено норму щодо визначення джерелом фінансування наданих пільг з користування послугами зв`язку відповідної субвенції з державного бюджету. Згідно із зазначеними змінами питання фінансування наданих пільг з користування послугами зв`язку може вирішуватись за рахунок коштів бюджетів міст обласного значення та районних бюджетів у межах реалізації відповідних місцевих програм соціального захисту населення.

Враховуючи той факт, що в бюджеті району не були передбачені видатки на фінансування інших пільг (зокрема послуг зв`язку), управління соціального захисту населення не мало законних підстав відшкодовувати пільги за телекомунікаційні послуги.

Надавач щомісячно до 7 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язувався надавати акти звірки та розрахунки щодо вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговикам за формою 2-пільга (додаток-№2) для підписання в Управлінні соціального захисту населення. При цьому, акти звірки без підписів представників надавача та розпорядника телекомунікаційних послуг вважаються недійсними.

Оскільки в районному бюджеті не були передбачені видатки на фінансування інших пільг (зокрема послуг зв`язку), внаслідок чого управління не мало законних підстав відшкодовувати пільги за телекомунікаційні послуги, відповідно розрахунки наданих пільг та акти звіряння відповідачем не підписувались та повертались на адресу позивача. На думку відповідача, управлінням соціального захисту населення фактично не були порушені умови договору який завершився.

27.05.2019р. третьою особою - Управлінням Державної казначейської служби України у Горохівському районі Волинської області надіслано на адресу суду пояснення на позовну заяву (вх. №01-57/5870/19), в якому зазначено, що органи казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів. Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу казначейства, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством. Органи державної казначейської служби України здійснюють платежі на підставі платіжних доручень розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за наявності в обліку відповідного бюджетного зобов`язання та фінансового зобов`язання у межах залишків коштів на рахунках розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за відповідними кодами економічної класифікації. Видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян та пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги за рахунок субвенції з Державного бюджету відмінені і згідно ст.91 Бюджетного кодексу України у повному обсязі віднесені до таких, що здійснюються з місцевих бюджетів. Станом на 22.05.2019 поточні кошторисні призначення на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян та пільги з послуг зв`язку по Управлінню соціального захисту населення Горохівської РДА по місцевому бюджету становлять 86,55грн. та відсутні по державному бюджеті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи по суті, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та надіслані відповідачем та третьою особою до суду заперечення і пояснення.

Ухвалою суду від 11.05.2019р. явка учасників справи в судове засідання визнана на їх розсуд.

10.06.2019р. від представника позивача надійшла заява (вх.№01-57/6378/19), в якій останній підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

ПАТ Укртелеком - оператор зв`язку, однією з основних діяльностей якого є надання теле комунікаційних послуг, в тому числі місцевого, міжміського, міжнародного зв`язку, і покликаний задовольняти потреби споживачів в належному та якісному їх використанні.

В своїй діяльності позивач керується Законом України Про телекомунікації , Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг іншими законодавчими та локальними нормативними актами, які регулюють правові відносини в сфері телекомунікацій.

Відповідно до п.3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдера ми телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За період з січня по грудень 2018р. позивач надав послуги пільговій категорії громадян, які підпадають під дії Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про охорону дитинства» на загальну суму 40734,10грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (форма № 2-пільга) та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (форма №3-пільга).

Листами №15/06-66 від 12.02.2018р., №15/06-94 від 09.03.2018р., №15/06-120 від 10.04.2018р., №15/06-143 від 15.05.2018р., №15/06-179 від 08.06.2018р., №15/06-201 від 10.07.2018р., №15/06-209 від 08.08.2018р., №15/06-226 від 11.09.2018р., №15/06-248 від 10.10.2018р., №15/06-269 від 12.11.2018р., №15/06-290 від 12.12.2018р., №55-вих-LC-078100-2019 від 15.01.2019р. позивач направляв відповідачу розрахунки видатків форми № 2-пільга та акти звіряння розрахунків, що підтверджується описами вкладень та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Проте, відповідач відшкодування пільг з телекомунікаційних послуг у 2018 році не здійснював, акти звірки, надіслані позивачем, не підписував, заперечень не надавав.

25.03.2019р. позивач направив відповідачу претензію про проведення розрахунків з ПАТ "Укртелеком" за надані послуги пільговій категорії осіб міста Горохова та Горохівського району за період січень-грудень 2018р. на суму 40734,11грн. Проте, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Згідно із статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Частиною 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов`язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов`язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у статті 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Згідно з ст . 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Положеннями ст. 30 цього ж кодексу визначено, що видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі, що повязані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9 ст. 87 цього ж кодексу до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

У відповідності до підпункту „б пункту 4 статті 89 цього ж кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, зокрема, державні програми соціального захисту.

За змістом статті 102 цього ж кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті „б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України пільги з послуг зв`язку і інші передбачені законодавством пільги, що надаються пільговим категоріям України належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, щодо пільг з послуг зв`язку.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Згідно п. 3 Положення Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1-пільга, в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою „ 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою „ 7-пільга; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою „ 3-пільга; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „ 3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами „ 4-пільга та „ 6-пільга.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у місті Горохові та Горохівського району є Управління соціального захисту населення Горохівської районної державної адміністрації , отже, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню міста Горохова та Горохівського району Волинської області послуг зв`язку на пільгових умовах повинен здійснювати відповідач за рахунок видатків з місцевого бюджету.

Заперечення відповідача відхиляються судом виходячи з наступного.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

У пункті 26 рішення Європейського Суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення міста Горохова та Горохівського району Волинської області та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання.

При цьому суд зауважує, що чинне законодавство України не передбачає обов`язкової наявності договірних відносин сторін для здійснення відшкодування витрат за послуги, надані пільговим категоріям громадян, оскільки зобов`язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із вищеперелічених нормативних актів і не залежать від волевиявлення постачальників послуг та відповідних органів .

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Тобто, боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

У встановленому законодавством порядку і станом на час розгляду справи відповідач свій обов`язок щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, не виконав. За період січень-грудень 2018р. його заборгованість перед позивачем по витратам, понесеним внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, складає 40734,10грн.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 40734,10грн. є підставними, та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Горохівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03192000) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Волинської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (код ЄДРПОУ 21560766) 40734грн. 10коп. відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговій категорії населення, а також 1921грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 12.06.2019р.

Суддя О. Г. Слободян