Рішення

від 11.06.2019 по справі 905/2865/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2019р. Справа №905/2865/17

за позовом Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область

до відповідача Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область

про стягнення 431810,03грн. - основний борг, 12351,00грн. - 3% річних, 54163,27грн. - інфляційні нарахування

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область

до відповідача Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область

про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 286712,27грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Купченко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Марченко О.П., Родіонова О.О.

від відповідача: Виноградська О.В.

В засіданні суду були присутні:

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача, а також рішення суду першої інстанції (під час первинного розгляду):

Позивач, Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область, про стягнення 431810,03грн. - основний борг; 12351,00грн. - 3% річних та 54163,27грн. - інфляційні нарахування.

Під час звернення до суду з позовом, Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" вважаючи, що відбулась зміна грошової оцінки земельної ділянки, здійснив перерахунок компенсаційних виплат за 2016р., які склали 911,997 грн. за 1 га, враховуючи п.6.6 договору №13-м від 26.10.2011р.

В подальшому, Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" направив на адресу Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича рахунок №6 від 04.08.2016р. на загальну суму 561790,00 грн., який, за твердженням позивача, сплачений відповідачем частково в сумі 129980,00 грн., залишок боргу складає 431810,03 грн.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" звернувся до місцевого господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича про стягнення боргу в сумі 431810,03 грн.

Крім цього, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 12351,00 грн., інфляцію в сумі 54163,27 грн.

В якості правових підстав позову позивач вказував норми статей 530, 625, 1130, 1132, 1137 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

15.01.2018р. до суду надійшов зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича , м.Слов`янськ, Донецька область до Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 286712,27 грн., а саме: 240240 грн. надлишково сплачених грошових коштів на підставі збільшеного відповідачем в односторонньому порядку розміру компенсаційних виплат на земельну ділянку, згідно пункту 6.6 договору №13-м за 2015 рік та 46472,27 грн. сплачених за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках, що не передбачено умовами договору №13-м.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог відповідач зазначає, що Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" безпідставно в односторонньому порядку змінив суму компенсаційної виплати, передбаченої п.6.6 договору та виставив рахунки на відновлення касових видатків, у зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом протягом 2014-2015 років здійснив перерахування грошових коштів без належної на то правової підстави на загальну суму 286712,27 грн., з яких:

- 240240 грн. - сума переплати за 2015р. по сплаті компенсаційних виплат;

- 11272,41 грн. - оплата з відновлення касових видатків з податку на землю в 2014 році;

- 35199, 86 грн. - оплата з відновлення касових видатків з податку на землю в 2015 році.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.04.2018р. у справі №905/2865/17 первісні позовні вимоги Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область задоволені повністю: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича на користь Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" основний борг у сумі 431810,03 грн., 3% річних в сумі 12351,00 грн., інфляційні нарахування в сумі 54163,27 грн. та судовий збір в сумі 7474,87 грн. Одночасно, вказаним рішенням зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область задоволено частково, стягнуто з Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" на користь фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича безпідставно отримані кошти в сумі 46472,27 грн., судовий збір в сумі 697,08 грн.

2. Результат апеляційного перегляду та висновки Верховного Суду за результатами касаційного перегляду:

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2018р. рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2018р. у справі №905/2865/17 скасовано в частині стягнення основного боргу у сумі 203890,03 грн., 3% річних в сумі 5833,45 грн., інфляційних в сумі 25574,56 грн. за первісними позовними вимогами, а також в частині відмови в стягненні безпідставно отриманих грошових коштів на суму 240240 грн. за зустрічними позовними вимогами. Згідно з постановою апеляційної інстанції абзаци 1-5 резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 03.04.18р. у справі №905/2865/17 викладено в наступній редакції:

"Первісний позов Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янського технікуму Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область до Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 431810,03 грн., 3% річних в сумі 12351,00 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 54163,27 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича на користь Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" основний борг в сумі 227920 грн., 3% річних в сумі 6517,55 грн., інфляційні нарахування в сумі 28588,71 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3945,39грн.

В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область до Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 286712,27 грн. задовольнити.

Стягнути з Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" на користь Фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича безпідставно отримані грошові кошти в сумі 286712,27 грн., судовий збір за подання зустрічної позовної заяви в сумі 4300,69 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10699,15 грн.".

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2018р. у справі №905/2865/17 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019р. по справі №905/2865/17 касаційну скаргу Відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" задоволено частково: постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2018р. та рішення господарського суду Донецької області від 03.04.2018р. у справі №905/2865/17 скасовано, справу №905/2865/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як було зазначено судом, судами попередніх інстанцій не встановлювались обставини проведення 01.02.2016р. державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП Шестопалова Ю.М. (номер запису 22770060002026421; т.1, а.с.38-39) та їм не було надано відповідної правової оцінки. Таким чином, як зазначено Верховним Судом, висновки судів попередніх інстанцій у справі №905/2865/17 є передчасними.

3. Узагальнені доводи позивача з урахуванням висновків Верховного Суду:

Під час нового розгляду справи, 18.03.2019р. від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення від 15.03.2019р. з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019р. по справі №905/2865/17. За змістом даних пояснень позивачем повідомлено суд про наявність обставин, що мають преюдиційне значення при розгляді даної справи, які встановлені судами під час розгляду справи №905/856/17. Зокрема, за твердженням позивача, такими обставинами є припинення 01.02.2016р. договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.10.2011р. №13-м та використання відповідачем з цього часу земельної ділянки без належної правової підстави. У зв`язку з наявністю вказаних обставин позивачем з посилання на ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 498324,30 грн. з урахуванням процентів за користування коштами, що були безпідставно одержані відповідачем від використання майна без достатньої правової підстави з 01.02.2016р. по 01.12.2016р.

Проти зустрічного позову з урахуванням заяви відповідача про збільшення позивач заперечує згідно заяви, що надійшла до суду 21.05.2019р., з посилання на наявність у відповідача обов`язку відшкодувати позивачеві збитки у розмірі неотриманого доходу за 2015р., продовження користування відповідачем земельною ділянкою після припинення договору та, відповідно, наявність обов`язку з оплати.

4. Узагальнені доводи та заперечення відповідача з урахуванням висновків Верховного Суду:

Під час нового розгляду справи від відповідача надійшла заява заява про збільшення зустрічних позовних вимог. Зокрема, згідно даної заяви, відповідачем заявлено до стягнення з позивача 240240,00 грн. надлишково сплачених грошових коштів на підставі збільшеного відповідачем в односторонньому порядку розміру компенсаційних виплат на земельну ділянку, згідно пункту 6.6 договору №13-м за 2015 рік; 41472,27 грн. сплачених за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів у 2017р.; процентів за користування безпідставно отриманими грошовим коштами у розмірі 9066,84 грн. за період з 11.12.2017р. по 08.04.2019р., інфляції в сумі 34780,59 грн. за період з грудня 2017р. по лютий 2019р. Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення відповідач також посилається на встановлений судом факт припинення 01.02.2016р. договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.10.2011р. №13-м.

Крім цього, згідно з клопотанням, що надійшло до суду 11.06.2019р., відповідач стверджує про ті обставини, що позивач не є суб`єктом отримання плати за спірну земельну ділянку.

5. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції (при новому розгляді):

Згідно із вимогами ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених,невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осі, держави.

За приписом ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.316 означеного Кодексу, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, наданих у порядку цієї процесуальної норми.

20.02.2019р. матеріали справи №905/2865/17 надійшли до господарського суду та протоколом автоматичного розподілу справ від 20.02.2019р. справу №905/2865/17 передано на розгляд судді Левшиної Г.В.

Ухвалою від 21.02.2019р. прийнято справу №905/2865/17 до провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2019 року о 14:15 год.

18.03.2019р. через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019р. по справі №905/2865/17.

18.03.2019р. на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.03.2019р. в судове засідання з`явились представники позивача, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та надали пояснення з урахуванням постанови касаційної інстанції.

При цьому, судом встановлено, що згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 24.01.2019р. №54 було змінено найменування відокремленого підрозділу Луганського національного аграрного університету на Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету.

Ухвалою від 19.03.2019р. відкладено підготовче засідання на 08.04.2019 року о 14:15 год.

В судове засідання 08.04.2019р. з`явились представники сторін, позивач підтримав заявлені первісні позовні вимоги та заперечував проти зустрічного позову. Відповідач підтримав зустрічні позовні вимоги, надав заяву про їх уточнення та заперечував проти первісного позову.

Ухвалою від 08.04.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні до 24.04.2019 року о 12:45 год.

24.04.2019р. у судове засідання представник відповідача не з`явився. Представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, надали докази по справі.

Ухвалою від 24.04.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.05.2019 року о 14:15 год.

В судове засідання 21.05.2019р. з`явились представники сторін. Позивачем в судовому засіданні надані заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.

Ухвалою від 21.05.2019р. закрите підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 11.06.2019р. о 14.15 год.

В судове засідання 11.06.2019р. з`явилися представники сторін, підтримали свої вимоги та заперечення.

6. Встановлені судом та неоспорені обставини, а також встановлені обставини при новому розгляді:

26.10.2011р. між ФОП Шестопаловим Ю.М. (сторона-1) та Луганським національним аграрним університетом в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" (сторона-2) було укладено договір № 13-м, за умовами п.1.1 якого сторони зобов`язуються без створення юридичної особи, шляхом об`єднання спільних зусиль, на основі співробітництва, шляхом здійснення вкладів майном (грошовими коштами, матеріалами, майновими правами тощо), яке належить сторонам на відповідних правових підставах, а також на основі організації співпраці спільно діяти у сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення таких спільних цілей:

- вирощування продукції рослинництва на загальній площі 616 га згідно додатків №№1, 2;

- проведення науково-дослідних робіт з питань сільськогосподарської діяльності;

- реалізації вирощеної продукції;

- одержання прибутку.

Розділом 4 договору передбачені внески та частки сторін.

Згідно п.4.1 обов`язковим внеском сторони-2 є: - надання для використання земельної ділянки, вказаної в п.2.5. цього договору, що за домовленістю сторін цей внесок становить 25% від загального обсягу затрат сторін на спільну діяльність.

Згідно п.4.2 договору обов`язковим внеском сторони -1 є:

- передача у спільну діяльність грошових коштів та іншого майна, які використовуватимуться для здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільної діяльності, фінансування, придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг сторонніх організацій, в обсягах передбачених цим договором;

- трудова участь, а саме здійснення сільгоспробіт відповідно до Програми робіт, цей внесок за домовленістю сторін становить 75% від загального обсягу затрат сторін на спільну діяльність;

- внески сторін за цим договором не є спільною власністю.

Відповідно до п.4.3 договору земельні ділянки сторони -1 є державною власністю, знаходяться в постійному користуванні останнього і підлягають використанню за призначенням, передбаченим земельним законодавством України та іншими нормативними актами. Статус земельних ділянок залишається незмінним на весь період дії договору.

Згідно п.5.1 та п.5.2 договору спільну власність сторін становить майно набуте в результаті спільної діяльності (продукція, прибуток). Спільне майно враховується на окремому балансі сторони - 1, який ведеться в порядку встановленому законодавством.

Пунктом 6.4 договору визначено, що чистий прибуток, який буде отриманий сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу між сторонами в такому порядку: 75% стороні - 1, 25% стороні -2. Оподаткування прибутку, отриманого від спільної діяльності проводить сторона - 1.

Згідно п.6.6 договору незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності сторона-1 щорічно до 01 грудня виплачує стороні- 2 на реєстраційний казначейський рахунок:

- дохід за результатами спільної діяльності;

- компенсаційні виплати на земельну ділянку, які складають 370,00 грн. за 1 га. Дана компенсаційна виплата може змінюватися, пропорційно зміні грошової оцінки земельної ділянки на підставі законодавчих і нормативно-правових актів України.

Відповідно до п.8.1 договору за порушення зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує причинені нею збитки, в тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п.10.1 договору останній набирає чинності з 01 січня 2012 року і діє до 31 грудня 2022 року, але, в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань і завершення циклу сільськогосподарських робіт поточного календарного року.

Зміни до договору вносяться за письмовою згодою сторін (п.10.4 договору).

Актом приймання передачі земельної ділянки від 26.10.2011р., Фізична особа - підприємець Шестопалов Ю . М . прийняв до обробітку земельну ділянку площею 616 га (в тому числі 515 га ріллі, 21 га пасовищ).

Акт приймання передачі земельної ділянки від 26.10.2011р. підписаний сторонами договору та скріплений печатками.

Згідно з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2018р. у справі №905/856/17 за позовом заступника прокурора Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ, Луганського національного аграрного університету, м.Харків в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ до Фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича , м.Слов`янськ про зобов`язання звільнити земельну ділянку загальною площею 616 га, що перебуває в постійному користуванні відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету", прийняте рішення, за яким зобов`язано Фізичну особу-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича звільнити земельну ділянку загальною площею 616 га, що перебуває у постійному користуванні Відокремленого структурного підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ №058769, зареєстрованого за №030616700003.

Як встановлено Донецьким апеляційним господарським судом, договір про спільний обробіток землі №13-м від 26.10.2011р. припинив свою дію 01.02.2016р. відповідно до приписів ст.1141 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі ліквідації юридичної особи - учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника - ліквідованої юридичної особи, його правонаступниками.

В ухвалі Верховного Суду України у справі № 5-3798км09 від 22.10.2009р. зазначено, що згідно зі ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Передбачивши таку норму, законодавець фактично прирівняв фізичних осіб-підприємців у певних видах діяльності до юридичних осіб.

Згідно із ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

До підприємницької діяльності фізичних осіб, відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Метою укладення договору про спільний обробіток землі №13-м від 26.10.2011р., зокрема, визначено реалізацію вирощеної продукції та одержання прибутку.

Тобто виконання умов договору про спільний обробіток землі №13-м від 26.10.2011р. для досягнення його мети та цілей можливе у порядку, передбаченому законодавством, здійснення його учасниками підприємницької діяльності та за умови належного виконання сторонами усіх зобов`язань, передбачених у договорі.

Враховуючи проведення 01.02.2016р. державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича за його рішенням, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про припинення 01.02.2016р. договору про спільний обробіток землі №13-м від 26.10.2011р.

При цьому, з матеріалів справи вбачалося, що Шестопалов Ю.М. після підписання акту приймання-передачі земельної ділянки від 01.02.2016р., тобто після повернення земельної ділянки площею 616 га постійному землекористувачу, продовжив використання та здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці.

Факт використання та здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці протягом 2016р.-2017р. відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, вимога позовної заяви про зобов`язання фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича звільнити земельну ділянку загальною площею 616 га була визнана судом обґрунтованою та доведеною належними доказами, а позов заступника прокурора Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ, Луганського національного аграрного університету, в особі Відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" задоволено.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт припинення договору 01.02.2016р., встановлений постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі №905/856/17, не потребує доведення під час розгляду даної справи.

7. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси захищаються шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічний припис містить ч.2 ст.20 Господарського кодексу України про те, що права суб`єктів господарювання захищаються, зокрема, іншими способами, передбаченими законом.

Як було зазначено судом вище, позивачем при зверненні до суду з позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 431810,03 грн., яка виникла внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №13-м від 26.10.2011р., зокрема, п.6.6 договору. Крім цього, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 12351,00 грн., інфляцію в сумі 54163,27 грн.

Під час нового розгляду справи, позивачем надано суду письмові пояснення, за змістом яких у зв`язку з припиненням 01.02.2016р. договору №13-м від 26.10.2011р. позивачем з посилання на ст.ст.152, 156 Земельного кодексу України, ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України, Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою КМУ від 19.04.1993р. №284, заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 498324,30 грн. з урахуванням процентів за користування коштами, що були безпідставно одержані відповідачем від використання майна без достатньої правової підстави з 01.02.2016р. по 01.12.2016р.

Відповідно до ст.46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно ч.3 ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, нормами ст.46 Господарського процесуального кодексу України передбачено саме можливість зміни або предмету, або підстав позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Так, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову може здійснюватися у формі доповнення його новими фактами, заміни одних фактів іншими, виключення фактів, що не мають значення для справи і зазначених позивачем помилково. Мотивами, які спонукають заявити про зміну підстав позову, можуть бути помилка, допущена при формулюванні підстав позову, прагнення позивача посилити свою позицію через пред`явлення кількох рівнозначних підстав, які в силу норм матеріального права тягнуть однакові наслідки.

При цьому, згідно ст.46 Господарського процесуального кодексу України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивачем окремої заяви про зміну предмету або підстав позову у справі №905/2865/17 в порядку ст.46 Господарського процесуального кодексу України зроблено не було.

Письмові пояснення, в яких позивачем зазначено інші підстави та предмет позовних вимог, містили лише посилання на норми ст.ст.42, 44 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.06.2019р. позивачем повідомлено суд про ті обставини, що на теперішній час ним лише доповнено підстави первісних позовних вимог.

Таким чином, фактично підстави та предмет позову у справі №905/856/17 у встановленому законом порядку, зокрема, згідно ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не змінювалися.

За змістом ч.4 ст.46 Господарського процесуального кодексу України якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, при первісному розгляді справи, допускається зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи.

Як встановлено, підготовче судове засідання під час первісного розгляду справи №905/2865/17 було закрите згідно з ухвалою суду 13.03.2018р. При цьому, фактичними обставинами, які змінилися у даній справі, є встановлені судом у справі №905/856/17 факт припинення спірного договору та продовження користування відповідачем земельною ділянкою.

Провадження у справі №905/856/17 про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку було порушено судом ще 13.04.2017р., до моменту звернення позивача з позовом у справі №905/2865/17.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.06.2017р. в задоволенні позовних вимог по справі №905/856/17 було відмовлено. Вказане рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2017р.

Проте, постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2017р. у справі №905/856/17 рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.2017р. було скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Саме після цього позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів за договором у цій справі.

За результатом нового розгляду справи №905/856/17, рішенням господарського суду Донецької області від 03.05.2018р. відмовлено в задоволенні позовних вимог Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" до фізичної особи - підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича про зобов`язання звільнити земельну ділянку.

Це рішення скасоване постановою Донецького апеляційного господарського суду 04.09.2018р. у справі №905/856/17, в якій встановлено факт припинення спірного договору.

Тобто, лише після ухвалення Донецьким апеляційним господарським судом постанови від 04.09.2018р. у справі №905/856/17 були змінені фактичні обставини цієї справи.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, враховуючи обставини даної справи та її значення для сторін, тривалість судових проваджень у даній справі та справі №905/856/17, обставини встановлені під час розгляду якої мали преюдиційне значення для розгляду даної справи, з метою дотримання завдань господарського судочинства суд окрім первісних, також приймає викладені позивачем додаткові посилання щодо підстав заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Договір, в якому сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети, згідно із ст.1132 Цивільного кодексу України є договором простого товариства.

Оцінивши зміст укладеного між сторонами договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором про спільну діяльність та підпадає під регулювання ст.ст.1130 - 1143 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету" вважаючи, що відбулась зміна грошової оцінки спірної земельної ділянки, здійснив перерахунок компенсаційних виплат за 2016р., які склали 911,997 грн. за 1 га, враховуючи п.6.6 договору та звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 431810,03 грн.

Проте, як було зазначено вище, згідно з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2018р. у справі №905/856/17 встановлено, що договір про спільний обробіток землі №13-м від 26.10.2011р. припинив свою дію 01.02.2016р. відповідно до приписів ст.1141 Цивільного кодексу України.

Таким чином, виходячи з того, що договір №13-м від 26.10.2011р., на підставі якого були заявлені позовні вимоги припинив свою дію 01.02.2016р., відсутні й відповідні зобов`язання у відповідача сплачувати на користь позивача компенсаційні виплати за вказаним договором починаючи з лютого 2016р.

Одночасно, щодо виконання зобов`язань відповідачем зі сплати компенсаційних витрат за період з 01.01.2016р. по 31.01.2016р. за договором №13-м від 26.10.2011р. суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту листа Міськрайонного управління у Слов`янському районі та м.Слов`янську головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09.02.2018р. №251/116-18 грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення на території Слов`янського району Донецької області було проведено у 1995 році.

Згідно ст.5 Закону України "Про оцінку земель" грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, крім випадку, передбаченого абзацом сьомим частини першої цієї статті; застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду.

У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Згідно ст.18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Наведені вище положення діючого законодавства свідчать, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру обов`язкових платежів за користування землею, а експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них.

Аналогічні положення також зазначені в Податковому кодексі України, так п.289.1 ст.289 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року що визначається за відповідною формулою.

Відповідно до п.п.271.1.1 ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на той факт, що плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, зміна розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як і проведення її індексації, може бути підставою для перегляду розміру такої плати.

При цьому, збільшення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної форм власності може бути підставою для перегляду розміру плати за землю виключно в разі віднесення останньої до обов`язкових платежів за землю (орендна плата, земельний податок, державне мито, тощо).

Як вже зазначалось вище, п.6.6 договору про спільний обробіток земельної ділянки (простого товариства) №13-м від 26.10.2011р. встановлено, що незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності сторона -1 щорічно до 01 грудня виплачує стороні - 2, в тому числі, компенсаційні виплати на земельну ділянку, які складають 370,00 грн. за 1 га. Дана компенсаційна виплата може змінюватися, пропорційно зміні грошової оцінки земельної ділянки на підставі законодавчих і нормативно-правових актів України.

В той же час, ретельне дослідження правової природи компенсаційної виплати, сплату якої сторони передбачили в п.6.6 договору про спільний обробіток земельної ділянки (простого товариства) №13-м від 26.10.2011р., дає змогу дійти висновку, що вказана плата не відноситься до обов`язкових платежів за користування земельними ділянками державної та комунальної форм власності (орендна плата, земельний податок, державне мито, тощо).

За таких обставин, проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не може бути підставою для зміни розміру компенсаційної виплати, передбаченої п.6.6 договору про спільний обробіток земельної ділянки (простого товариства) №13-м від 26.10.2011р., інакше ніж шляхом укладання між сторонами додаткової угоди до вказаного договору, оскільки сторонами у вищевказаному пункті договору передбачена зміна розміру компенсаційних виплат без укладення відповідної додаткової угоди виключно у випадку зміни розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на підставі законодавчих та нормативно-правових актів України.

При цьому, як зазначено вище, зміни розміру саме нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з моменту укладення договору не відбувалось.

Так, згідно ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.4 договору встановлено, що зміни до договору вносяться за письмовою згодою сторін.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, між Луганським національним аграрним університетом в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" та Фізичною особою-підприємцем Шестопаловим Юрієм Миколайовичем жодних додаткових угод щодо зміни розміру компенсаційної виплати, не укладалось.

З огляду на вищевикладене, у Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича існував обов`язок щодо щорічної сплати на користь позивача за первісним позовом компенсаційних виплат на земельну ділянку, виходячи із 370,00 грн. за 1 га (227920 грн. у рік).

При цьому, враховуючи припинення договору 01.02.2016р., за січень 2016р. відповідач мав сплатити на користь позивача компенсаційні виплати в сумі 18993,34 грн. (227920 грн./12 місяців=18993,34 грн. на місяць).

Як вказує сам позивач у позові, що відповідачем не заперечується, останнім було сплачено позивачеві компенсаційнй виплати за 2016р. на суму 129980,00 грн.

Як наслідок, за висновками суду, зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати компенсаційних виплат за договором №13-м від 26.10.2011р. за 2016р. на момент звернення позивача з позовом до суду припинилися внаслідок виконання.

Щодо посилань позивача на норми ст.ст.1212, 1214 Цивільного кодексу України як підставу для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 431810,03 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно із статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Як встановлено, у даному випадку не йдеться мова про виконання відповідачем обов`язку з повернення земельної ділянки, повернення виконаного однієїю із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди відповідачем. Зокрема, таких вимог позивачем не заявлено. Обгрунтовуючи під час нового розгляду справи стягнення з відповідача грошових коштів позивач посилається на наявність обов`язку у відповідача відшкодувати доходи, які він одержав або міг одержати від цієї земельної ділянки з часу, коли дізнався або міг дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

При цьому, такий дохід відповідача позивач прирівнює до суми компенсаційних виплат, встановлених п.6.6 договору з урахуванням зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки порівняно з 2015р.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі N 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі N 6-88цс13).

За змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Одночасно, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відтак, враховуючи наявність укладеного між сторонами договору, який в подальшому було припинено, тобто, наявність договірних правовідносин, за висновками суду, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року N 284 (далі - Порядок N 284).

Пункт 3 Порядку N284 встановлює, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. А під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

При цьому, за змістом приписів глави 82 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

За змістом ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто, прибуток визначається шляхом зменшення суми доходу на суму витрат.

Як встановлено, грошові кошти в сумі 431810,03 грн., які позивач також визначає як збитки, фактично є сумою компенсаційних виплат за 2016р., встановлених п.6.6 договору з урахуванням зміни нормативно-грошової оцінки земельної ділянки порівняно з 2015р.

Проте, по-перше, судом вже було викладено вище обґрунтування неправомірності збільшення з боку позивача розміру компенсаційних виплат в односторонньому порядку, а по-друге, відповідні компенсаційні виплати за своїм характером не є неотриманим доходом позивача.

Доказів понесення збитків, причинно-наслідкового зв`язку між збитками та неправомірною поведінкою відповідача всупереч вимог ст.ст.74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту наявності обов`язку у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 431810,03 грн., позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов`язків зі сплати грошових коштів в сумі 431810,03 грн., тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12351,00 грн., інфляції в сумі 54163,27 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Щодо зустрічних позовних вимог судом встановлено наступне.

Як вже було зазначено вище, загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вже зазначалось вище, пунктом 6.6 договору про спільний обробіток земельної ділянки (простого товариства) №13-м від 26.10.2011р. встановлено, що незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності сторона-1 щорічно до 01 грудня виплачує стороні - 2 на реєстраційний казначейський рахунок:

- дохід за результатами спільної діяльності;

- компенсаційні виплати на земельну ділянку, які складають 370,00 грн. за 1 га.

Як було встановлено вище, у Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича існує обов`язок щодо щорічної сплати на користь позивача за первісним позовом компенсаційних виплат на земельну ділянку, виходячи із 370,00 грн. за 1 га (тобто, 227920,00 грн. на рік).

Крім того, в силу п.6.6 договору Фізична особа-підприємець Шестопалов Юрій Миколайович повинен сплачувати дохід за результатами спільної діяльності.

Як вбачається із наявного в матеріалах сплати рахунку №45 від 07.07.2015р. та квитанцій до прибуткових касових ордерів (т.1 а.с.128-131) та пояснень сторін, Фізична особа-підприємець Шестопалов Юрій Миколайович сплатив на користь Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" грошові кошти на загальну суму 468160,00 грн. із призначенням платежу "плата за землю за 2015 рік".

Крім того, протягом 2014-2015 років, відповідач сплатив на користь позивача наступні грошові кошти:

- 35199,86 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №222 від 17.09.2015р. та рахунку №44 від 07.07.2015р., призначення платежу "відновлення касових видатків з податку на землю за 2015 рік" (т.1 а.с.128, 132);

- 11272,41 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №457 від 08.12.2014р. та рахунку №26 від 20.11.2014р., призначення платежу "відновлення касових видатків з податку на землю за 2014 рік" (т.1 а.с.140-141).

Загалом наведені вище оплати свідчать, що відповідач сплатив на користь позивача в 2014-2015 роках 514632,27 грн.

В той же час, зміст договору про спільний обробіток земельної ділянки (простого товариства) №13-м від 26.10.2011р. свідчить, що у Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича відсутній обов`язок сплачувати на користь Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету" будь-які інші платежі, крім тих, що передбачені п.6.6 договору.

Враховуючи наведене, з огляду на відсутність у Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича обов`язку сплачувати на користь позивача вищевказаних платежів з плати за землю та відновлення касових видатків з податку на землю, заявлені в позові грошові кошти в сумі 286712,27 грн. є такими, що сплачені без належної на то правової підстави та підлягають стягненню на користь відповідача. При цьому, судом враховано припущену відповідачем в заяві про збільшення зустрічного позову арифметичну помилку при визначенні загальної суми коштів, які були сплачені в якості відновлення касових видатків з податку на землю за 2014-2015р.р. Зокрема, замість вірних 46472,27 грн. помилково зазначено 41472,27 грн.

Крім цього, згідно платіжного доручення №1 від 11.12.2017р. відповідачем на користь позивача було перераховано грошові кошти в сумі 227920,00 грн. В графі Призначення платежу платіжного доручення підставою для здійснення платежу відповідачем зазначено - компенсаційні виплати за 2017р. згідно договору №13-м від 26.10.2011р.

Як було зазначено, договір припинив свою дію 01.02.2016р.

Таким чином, з моменту припинення договору відсутнє відповідне зобов`язання відповідача зі сплати позивачеві компенсаційних виплат, внаслідок чого сплачені грошові кошти в сумі 227920,00 грн. підлягають поверненню відповідачеві, а зустрічний позов в цій частині вимог - задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми відповідачем нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 9066,84 грн. за період з 11.12.2017р. та інфляцію в сумі 34780,59 грн. за період з грудня 2017р. по лютий 2019р.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія ст.625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України. Тому, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014р. №6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17, від 16.05.2018р. у справі №14-16цс18.

При цьому, порушення виконання грошового зобов`язання позивача перед відповідачем з повернення грошових коштів в сумі 227920,00 грн. розпочалося після набрання судовим рішенням у справі №905/856/17 законної сили, а саме, з 05.09.2018р., внаслідок чого нарахування суми інфляції за період з грудня 2017р. по вересень 2018р., та трьох процентів річних за період з 11.12.2017р. по 04.09.2018р. є неправомірним.

Як наслідок, стягненню з позивача на користь відповідача підлягають інфляція в сумі 12565,73 грн. за період з жовтня 2018р. по лютий 2019р. та три проценти річних в сумі 4046,36 грн. за період з 05.09.2018р. по 08.04.2019р., а решта вимог в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача повністю.

Судовий збір за зустрічним позовом підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 12, 13, 46, 74, 76, 77, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область до Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича, м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення грошових коштів в сумі 498324,30 грн. з урахуванням процентів за користування коштами, що були безпідставно одержані відповідачем від використання майна без достатньої правової підстави з 01.02.2016р. по 01.12.2016р.

Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича м.Слов`янськ, Донецька область до Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету", м.Слов`янськ, Донецька область про стягнення 240240,00 грн. надлишково сплачених грошових коштів на підставі збільшеного позивачем в односторонньому порядку розміру компенсаційних виплат на земельну ділянку, згідно пункту 6.6 договору №13-м за 2015 рік; 46472,27 грн. сплачених за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів у 2017р.; процентів за користування безпідставно отриманими грошовим коштами у розмірі 9066,84 грн. за період з 11.12.2017р. по 08.04.2019р., інфляції в сумі 34780,59 грн. за період з грудня 2017р. по лютий 2019р. задовольнити частково.

Стягнути з Луганського національного аграрного університету (61000 м.Харків, вул.Алчевських, буд.44, ЄДРПОУ 00493669) в особі відокремленого підрозділу "Слов`янський коледж Луганського національного аграрного університету" (84100 м.Слов`янськ, Донецька область, вул.Свободи, буд.23, ЄДРПОУ 00727908) на користь Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 240240,00 грн. надлишково сплачені грошові кошти, 46472,27 грн. сплачені за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн. безпідставно отримані грошові кошти у 2017р.; проценти за користування безпідставно отриманими грошовим коштами у розмірі 4046,36 грн., інфляцію в сумі 12565,73 грн., судовий збір в сумі 7969,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 11.06.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.06.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина