Ухвала

від 11.06.2019 по справі 906/230/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/230/19

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

розглядаючи справу за позовом: Приватного підприємства "Реалія Плюс" ( м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвуд" (м.Житомир)

про стягнення 120 204,40 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Тарнавський В.Б., довіреність № б/н від 15.01.19, Давиденко С.І., директор;

від відповідача: Вірьовкін О.І., довіреність № б/н від 24.05.19, адвокат,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Реалія Плюс" звернулося з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвуд" про стягнення 120 204, 40 грн.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, в якості фактичних - Договір поставки №03/10/17 від 03.10.2017 року.

Одночасно позивач заявив суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, обґрунтувавши його тим, що згідно ст. 236 ГПК України судове рішення повинно законним і обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16 квітня 2019року та зобов`язано відповідача подати в строк, визначений ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву, перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, із зазначенням документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Одночасно роз`яснено, що копія відзиву та доданих до нього документів позивачу повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням відзиву до суду.

Відповідача також попереджено, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вправі вирішити справу за наявними матеріалами.

Копію ухвали суду від 15 березня 2019 року про відкриття провадження у справі із встановленим обов`язком надати відзив на позов у в строк, визначений ст. 165 ГПК України та з дотриманням інших вимог цієї процесуальної норми , відповідач отримав 22.03.2019р. ( а.с. 55).

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 13.05.19р. та зобов`язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 15.03.2019р в повному обсязі.

Покладаючи на відповідача повторно обов`язок надати відзив на позов з дотриманням вимог ст. 165 ГПК України, суд врахував, що праву відповідача подавати заяви по суті справи ( ч.4 ст. 161 Кодексу) кореспондує обов`язок подавати такі заяви, якщо такий обов`язок встановлений судом ( ч.8 ст. 165 Кодексу). Інакше суд вправі застосувати заходи процесуального примусу у формі стягнення штрафу за ненадання відповідачем копії відзиву на позов та заперечення позивачу у встановлений судом строк ( п.4 ч.1 ст. 135 Кодексу).

Копію ухвали суду від 16 квітня 2019 року про відкладення підготовчого засідання із встановленим обов`язком виконати вимоги ухвали суду від 15.03.2019р в повному обсязі, відповідач отримав 22.04.19р. ( а.с. 62, 67).

Однак станом на 13.05.19р. вимоги ухвал суду від 15.03.19р. та від 16.04.19р. відповідачем не виконано та не повідомлено суду причини їх невиконання.

Ухвалою суду від 13 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу №906/230/19 до судового розгляду по суті на 30.05.2019 року.

20 травня 2019 року до суду позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи по суті за відсутністю представника позивача.

28 травня 2019року з матеріалами справи ознайомився представник відповідача за довіреністю № б/н від 24.05.19р., адвокат Вірьовкін О.І.

30 травня 2019 року судом розпочато розгляд справи по суті та роз`яснено право подання клопотань та заяв, не заявлених з поважних причин у підготовчому провадженні, в порядку статті 207 ГПК України.

Представник відповідача, адвокат Вірьовкін О.І., подав заяву про залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що позовна заява підписана та подана представником, який діє на підставі довіреності та в якій немає відомостей про статус адвоката.

В засіданні з розгляду справи по суті представник відповідача підтримав доводи заяви про залишення позову без розгляду з підстав, у ній наведених.

Ухвалою суду від 30 травня 2019 року відкладено розгляд справи по суті на 11 червня 2019 р. та зобов`язано позивача подати суду письмове пояснення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду від 30.05.19р. у строк до 07.06.19р. включно.

10 червня 2019 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача по суті заяви про залишення позову без розгляду з такими аргументами: за змістом п.1 ч.5 ст.12 та ч.1 ст.163 ГПК України справа № 906/230/19 є малозначною за критерієм ціни позову і через її розгляд за правилами загального позовного провадження не перестає бути малозначною. Оскільки за імперативним правилом ч.1 ст. 12 ГПК України справа є малозначною, процесуальний закон не вимагає додаткового визнання її також ухвалою суду. Правило ч.2 ст. 58 та ч.1 ст. 60 ГПК України передбачає можливість представництва інтересів юридичної особи у малозначних справах представником за довіреністю , який не є адвокатом , та право останнього підписувати позовну заяву від імені та в інтересах юридичної особи довірителя.

Заслухавши в судовому засіданні представників сторін , суд дійшов наступного висновку.

За змістом частин 4 і 5 статті 131 -2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частинами 1, 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019рік" передбачено, що станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі є стягнення 120204,40 грн, що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн - станом на 2019 рік), тому у розумінні частини 5 статті 12 ГПК України ця справа є малозначною.

У ч. 1 статті 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

У ч.1 статті 250 Кодексу передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Кодексу спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

В свою чергу, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Стаття 162 Кодексу в частині 6 надає позивачу право вказати у позовній заяві інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позивач скористався правом заявити у позовній заяві клопотання про розгляд справи, яка за критерієм ціни позову є малозначною, за правилами загального позовного провадження. Суд, з врахуванням змісту абзацу 2 ч. ст. 12 Кодексу , задовольнив клопотання позивача, оскільки загальне позовне провадження призначене також для розгляду справ, які недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні через певні обставини. Такими обставини насамперед є юридичні факти , наявність яких встановлюється судом на підставі належних, допустимих та достовірних доказів .

Мета судового дослідження доказів полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення юридичних фактів , що мали місце в минулому. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд відбирає для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 29.01.2019 у справі №911/916/15, від 29.08.2018 у справі №911/1111/15, від 05.06.2018 у справі №911/915/15 та від 18.04.2018 у справі №911/917/15.

Окрім того, суд враховує, що Кодекс у ч. 4 ст. 42 містить імперативне правило про те, що за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

З врахуванням вищевикладеного, розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження для відповідача є навіть більш доцільним, та у випадку відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, сторона мала б всі процесуальні гарантії наполягати на зміні форми позовного провадження ( ч. 6 ст. 250 Кодексу).

Оскільки ця справа є малозначною за критерієм ціни позову, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої інстанції, та в порядку якого провадження (загального або спрощеного) її розглядає, представництво інтересів юридичної особи в суді ( як позивача, так і відповідача) вправі здійснювати представник за довіреністю, який не є адвокатом ( ч.2 ст. 58 Кодексу).

Аналогічну позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 904/7536/17, від 25.06.2018 у справі № 927/5/18, від 02.10. 2018 року у справі № 910/2915/18.

Оскільки заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 Кодексу подано представником відповідача на стадії розгляду справи по суті, та обґрунтовано тим, що сторона спору доручила представляти її інтереси в суді лише 24.05.19р. , і ця обставина має бути розцінена судом як поважна причина для задоволення такої заяви в розумінні ч.1 ст. 207 Кодексу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У ч. 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина 4 цієї статті Кодексу зобов`язує одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку вчинити процесуальну дію (подати заяву, скаргу, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, п.п. 1,2 та ч. 1 статті 177 Кодексу передбачено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання ( ч.1 ст. 181 Кодексу).

У підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує заяви та клопотання учасників справи ( п.п. 7,10 ч.2 ст. 182 Кодексу).

Стаття 42 Кодексу надає право учаснику справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

Водночас частина 4 статті 13 Кодексу імперативно встановлює, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, дійшов висновку, що наведені представником відповідача в обґрунтування пропуску процесуального строку, встановленого законом, на подання заяви про залишення позову без розгляду причини не можна визнати поважними.

Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Тому, незалежно від того, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд не знаходить підстав відносити до таких обставини доручення представництва інтересів юридичної особи відповідача у цій малозначній справі адвокату Вірьовкіну О.І. лише станом на 24.05.19р.

Оскільки підстави для застосування ч.1 статті 207 Кодексу при розгляді заяви про залишення позову без розгляду відсутні, тим більше, що по суті така заява є необґрунтованою, суд застосовує частину 2 цієї процесуальної норми.

У частині 2 статті 207 Кодексу передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Керуючись ч.2 ст. 207, ст. ст. 233-235 ГПК України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без розгляду як таку, що не була заявлена без поважних причин в підготовчому провадженні заяву представника відповідача, адвоката Вірьовкіна О.І., про залишення позовної заяви без розгляду від 30.05.19р.

Ухвала набрала законної сили 11.06.19р. та може бути оскаржена в порядку ст. 255 ГПК України. Повний текст ухвали складено 11.06.19

Суддя Машевська О.П.

Друк: 1 - в справу , 2-3 сторонам ( рек. з пов.)