Рішення

від 11.06.2019 по справі 910/3971/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019Справа № 910/3971/19

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія Гера , м. Київ

про стягнення 22 595,58 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія Гера (відповідач) про стягнення 18 582,24 грн - боргу за спожиту активну енергію, 532,82 грн - пені, 2 665,40 грн - інфляційної складової боргу та 815,12 грн - 3% річних.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, будинок 40, направлялась ухвала суду від 03.04.2019 року.

Проте, до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, а саме №0103050110340, яке відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпелю не вручене під час доставки та у зв`язку із закінченням терміну зберігання повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/3971/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 03.06.2019 року по 10.06.2019 року у відпустці, суд підписує рішення в перший день по виходу з відпустки - 11.06.2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (правонаступником якої є позивач) (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Обслуговуюча компанія Гера (споживач) був укладений Договір №43659 про постачання електричної енергії (надалі - Договір).

На виконання вимог Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 №2019, який набув чинності 11.06.2017 року, Загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства "Київенерго" від 13.11.2017 прийнято рішення про реорганізацію публічного акціонерного товариства "Київенерго" шляхом виділу з нього Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (Код ЄДРПОУ 41946011).

Згідно п. 2.3. Статуту ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі, і в частині використання ліцензій та тарифів, виданих та встановлених для ПАТ "Київенерго".

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства "Київенерго", зокрема, в частині здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

В розділі 1 Договору сторони погодили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатків до договору, що є його невід`ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку "Перелік об`єктів споживача".

У відповідності до п. 7.1. Договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно із вимогами Додатку "Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

За змістом пункту 7.2. Договору, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг, спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Порядок розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію, акт про прийняття-передавання товарної продукції; акт надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії; акт результатів замірів електричної потужності; акт звірки фактичних обсягів споживання електроенергії за тарифами, диференційованими за періодами часу; рахунки (п. 7.5. Договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається в строк до 31.12.2016 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. Договору).

У Додатку №2 до Договору сторонами погоджено порядок розрахунків за електроенергію.

Згідно із п. 2. Додатку №2 до Договору, погоджено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з зафіксованого в п. 1 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та "календарний місяць" вважаються прирівняними.

Обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 7.1.1. - 7.1.2. цього Додатка та підтверджуються "Актом про використану електричну енергію" за формою, що відображена у Додатку 3 до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду (п. 3 Додатку №2 до Договору).

Пунктом 5 Додатку №2 до Договору сторонами погоджено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. За наявності фінансової можливості споживач здійснює попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 5.1. Додатку №2 до Договору, остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, та інші платежі згідно з умовами цього Договору здійснюються на підставі рахунків, наданих постачальником або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою Інтернет - магазину комунальних послуг "mega-billing.com" (далі - Сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, що уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством. Термін оплати рахунків вказаний на платіжному повідомленні і не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання (формування) рахунків споживачем.

Додатком №6 до Договору сторонами оформлено Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

07.04.2017 року позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору щодо використання ЛУЗОД (АСКОЕ) споживача з метою надання позивачу можливості зчитування та обробки даних з розрахункових засобів обліку відповідача, відображення та реєстрації інформації.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги щодо поставки активної електричної енергії за період з квітня 2017 року по грудень 2017 на підставі наданих відповідачем Актів про використану електричну енергію, а за період з січня 2018 року по грудень 2018 - на підставі даних позивача, отриманих за допомогою системи АСКОЕ, що в відображені у Актах про використану електричну енергію, складених позивачем.

Крім того, з урахуванням того, що розрахунки за спожиту електроенергію по ж/б за адресою пров. Докучаєвський, 8, проводяться з урахуванням спожитої електроенергії мешканцями квартир, позивач у вересні, листопаді 2017 року та січні, травні і листопаді 2018 року здійснював коригування корисного відпуску товарної продукції у бік зменшення нарахувань спожитої електроенергії відповідачем, з метою уникнення подвійного нарахування. Проведення коригувань, підтверджуються Протоколами засідання комісії позивача від 20.09.2017 року №922, від 19.01.2018 року №34, від 30.05.2018 року №246, від 12.11.2018 року №913, від 12.11.2018 року №314 та Актом №1472 від 13.11.2017 року погодження розрахунків за електричну енергію.

За розрахунком позивача, у період з 01.04.2017 по 01.12.2018 у відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію, що станом на 01.03.2019 становить 18 582,24 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем нараховані пеня у сумі 532,82 грн, 3% річних у сумі 815,12 грн та інфляційні втрати у сумі 2 665,40 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наявними в матеріалах справи: актами про використану активну електричну енергію за період з квітня 2017 року по грудень 2018 року; даними АСКОЕ по рахунку 43659019 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року; протоколами засідання комісії з проведення коригувань корисного відпуску, товариної продукції, перегляду нарахувань двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини поживання електричної енергії та потужності юридичним споживачам електроенергії №922 від 20.09.2017 року, №34 від 19.01.2018 року, №246 від 30.05.2018 року, №913 від 12.11.2018 року, №914 від 12.11.2018 року; актом погодження розрахунків за електричну енергію №172 від 13.11.2017 року; актами прийняття-предавання товарної продукції за період з квітня 2017 року по грудень 2018 року; рахунками-розшифровками по активній електроенергії за період з квітня 2017 року по грудень 2018 року; рахунками за період з квітня 2017 року по грудень 2018 року; довідкою про надходження коштів від відповідача по особовому рахунку № 43659019 , підтверджено розмір спожитої у квітня 2017 року - грудні 2018 року електричної енергії у сумі 78 427,44 грн, сплату відповідача за спожиту активну електричну енергію в сумі 59 845,20 грн та заборгованість відповідача за спожиту активну електричну енергію в сумі 18 582,24 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів в спростування заборгованості по Договору №43659 на постачання електричної енергії у сумі 18 582,24 грн відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов`язання з оплати вартості спожитої активної енергії у розмірі 18 582,24 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 18 582,24 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені у загальному розмірі 532,82 грн, нарахованої за загальний період з 01.04.2018 року по 01.09.2018 року, а також 3% річних у розмірі 815,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 665,40 грн нарахованих за загальний період з 01.04.2017 по 28.02.2019.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 4.2.1. Договору сторони погодили, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Перевіривши розрахунки пені у сумі 532,82 грн, 3% річних у сумі 815,12 грн та інфляційних втрат у сумі 2 665,40 грн, судом встановлено, що розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі повністю.

Судовий збір позивача в розмірі 1 921,00 грн за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Госпдарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмежною відповідальністю Обслуговуюча компанія Гера (ідентифікаційний код 40523441, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40) на користь Приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські електромережі (ідентифікаційний код 41946011, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 20) суму основного боргу в розмірі 18 582,24 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 24 копійки), суму пені в розмірі 532,82 грн. (п`ятсот тридцят дві гривні 82 копійки), суму 3% річних в розмірі 815,12 (вісімсот п`ятнадцять гривень 12 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 2 665,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят п`ять гривень 40 копійок) та суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов