Рішення

від 10.06.2019 по справі 910/3870/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2019Справа № 910/3870/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго"

до Приватного підприємства "Укрпеллетс"

про стягнення 25235,85 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Укрпеллетс" про стягнення 25235,85 грн., з яких: 18690,77 грн. - борг за активну енергію, 828,63 грн. - борг за перевищення договірної величини електроспоживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, 1523,80 грн. - борг за перетікання реактивної електроенергії, 196,30 грн. - 3% річних, 1118,59 грн. - інфляційні втрати, 2878,06 грн. - пеня.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії №341 від 01.10.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3870/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.05.2019 та 06.05.2019 позивачем подано до суду довідку про стан заборгованості.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 02.04.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 02.04.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку за закінченням терміну зберігання.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 02.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов не подав.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що змінено тип Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Чернігівобленерго".

Зміна типу акціонерного товариства в силу положень ст. 6 Закону України "Про акціонерні товариства" не є перетворенням та не передбачає правонаступництва, як і зміна найменування, у зв`язку із чим суд вважає за необхідне вказувати у тексті даного рішення найменування відповідача - Акціонерне товариство "Чернігівобленерго".

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 між Відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією "Чернігівобленерго", в подальшому змінено найменування на Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Укрпеллетс" (споживач, відповідач) укладений договір про постачання електричної енергії № 341 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.п. 2.3.3. договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії за діючими у цей період тарифами по класах напруги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період, згідно з умовами Додатків №№ 3, 4 Договору та діючого законодавства.

На виконання п 2.3.4. Договору споживач також повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електричною мережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами Додатку № 8 до договору в терміни проведення остаточного розрахунку.

У відповідності до Додатку № 3 до договору споживач здійснює оплату електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 24 числа попереднього місяця по 23 число наступного місяця включно, самостійно в 1 банківський день поточного календарного місяця у розмірі 100 % вартості заявленого обсягу споживання, згідно договору, з урахуванням сальдо на початок розрахункового періоду.

Згідно п. 7.5. договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії, умов Додатка № 4 до цього договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та замірів електричної потужності, проведених в установлені нормативними документами періоди максимального навантаження енергосистемами України, оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття - передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.

Відповідно до Додатку № 4 до договору сторони погодили, що фактичні обсяги електричної енергії, спожитої протягом розрахункового періоду фіксуються відповідачем за показами розрахункових засобів обліку 26 числа кожного місяця та заносяться в "Акт-звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії", який не пізніше наступного дня за підписом відповідальної посадової особи надається позивачу, після чого відповідач отримує від позивача рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду. Постачальник має право самостійно, у вищевказаний термін, проводити зняття показів розрахункових приладів обліку, заносити в "Акт - звіт про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії" та надавати на погодження відповідальній посадовій особі споживача. Споживач не пізніше наступного дня отримує від постачальника рахунки на оплату спожитої електроенергії, інших платежів за розрахунковий період та Акт про використану (спожиту) електричну енергію протягом розрахункового періоду, який підписується споживачем та повертається постачальнику протягом 3 робочих днів від дня його отримання.

На виконання умов договору, позивачем у період з 24.05.2018 по 23.08.2018 були зняті показання розрахункових приладів обліку електричної енергії, на підставі яких у спірному періоді складені акти про використану відповідачем електричну енергію та виставлені до оплати відповідні рахунки.

На підставі актів про використану електричну енергію, актів - звітів про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії відповідачу було виставлено рахунки за спожиту активну електроенергію: рахунок № 341_06-2018 від 23.06.2018 на суму 3863,04 грн., рахунок № 341_07-2018 від 23.07.2018 на суму 15366,04 грн., рахунок №341_08-2018 від 23.08.2018 на суму 3324,73 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату виставлених рахунків на загальну суму 3707,33 грн. З урахуванням здійсненої часткової оплати та наявної переплати на суму 155,71 грн. заборгованість відповідача перед позивачем за активну електроенергію складає 18690,77 грн.

На підставі актів за перетікання реактивної електроенергії, актів - звітів про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії споживачу було виставлено рахунки за перетікання реактивної електроенергії: рахунок № 341_06-2018 від 23.06.2018 на суму 1312,90 грн., рахунок № 341_07-2018 від 23.07.2018 на суму 2354,38 грн., всього на суму 3667,28 грн.

Відповідачем частково здійснено оплату виставлених рахунків за перетікання реактивної електроенергії на загальну суму 2143,48 грн., у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за перетікання реактивної електроенергії становить 2143,48 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 05 грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п. 5.2. договору, договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з п. 5.1. договору обсягів.

Додатком № 5 до договору сторони погодили обсяги постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожної площадки вимірювання з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт. і більше, виходячи із установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності.

Відповідно до пункту 5.5 договору звернення споживача щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

Згідно із п. 4.2.2. договору за перевищення, протягом розрахункового періоду договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величин. При цьому, за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис. кВт год і більше.

Як вбачається із матеріалів справи, заявою від 05.06.2018 відповідачем заявлено про встановлення ліміту обсягів постачання у червні 2018 року електричної енергії у розмірі 1000 кВт/год.

Згідно із актом-звітом про зняття показань розрахункових приладів обліку від 23.07.2018 у періоді відповідач спожив 1347 кВт/г, у зв`язку із чим допустив перевищення договірних обсягів електроспоживання на 347 кВт/г.

За перевищення договірного обсягу споживання електричної енергії відповідачу нарахована двократна вартість спожитої, понад договірну величину, електроенергії, та вставлено рахунок № 2D341-06-2018 від 23.06.2018 на суму 829,30 грн. враховуючи часткову оплату на суму 0,67 гр., заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії понад договірну величину становить 828,63 грн.

У відповідності до п. 4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів визначених у додатку №3, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі п. 4.2.1. договору позивачем нарахована пеня на загальну суму 2878,06 грн. та згідно із ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних у сумі 196,00 грн. та інфляційні втрати у сумі у сумі 1118,59 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію вих. 458 від 22.02.2019, в якій відповідач вимагав сплатити заборгованість за договором про постачання електричної енергії №341 від 01.10.2007.

Оскільки відповідач оплати заборгованості не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу за активну енергію у сумі 18690,77 грн., боргу за перетікання реактивної електроенергії у сумі 1523,80 грн., боргу за перевищення договірної величини електроспоживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у сумі 828,63 грн., а також 196,30 грн. - 3% річних, 1118,59 грн. - інфляційних втрат та 2878,06 грн. - пені.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України, передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. . Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію, актами - звітами про зняття показань розрахункових приладів обліку електроенергії, рахунками: № 341_06-2018 від 23.06.2018 на суму 3863,04 грн., № 341_07-2018 від 23.07.2018 на суму 15366,04 грн., №341_08-2018 від 23.08.2018 на суму 3324,73 грн. відповідачем за спірний період спожито електричну енергію у загальному розмірі 22553,81 грн.

Згідно із актами за перетікання реактивної електроенергії, рахунками за перетікання реактивної електроенергії № 341_06-2018 від 23.06.2018 на суму 1312,90 грн., рахунок №341_07-2018 від 23.07.2018 на суму 2354,38 грн. нарахування за перетікання реактивної електроенергії становить 3667,28 грн.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи виписками з ранку, відповідачем частково здійснено оплату виставлених рахунків за активну електроенергію та рахунків за перетікання реактивної електроенергії, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за активну електроенергію становить 18690,77 грн. та заборгованість за перетікання реактивної електроенергії становить 2143,48 грн.

Як встановлено судом, у заяві від 05.06.2018 відповідачем заявлено про встановлення ліміту обсягів постачання у червні 2018 року електричної енергії у розмірі 1000 кВт/год.

Відповідно до акту-звіту про зняття показань розрахункових приладів обліку від 23.07.2018 у періоді відповідач спожив 1347 кВт/г, у зв`язку із чим допустив перевищення договірних обсягів електроспоживання на 347 кВт/г.

Згідно із рахунком № 2D341-06-2018 від 23.06.2018 нарахування за перевищення договірної величини електроспоживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання становить 829,30 грн.

Заборгованість відповідача за перевищення договірної величини електроспоживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом становить 828,63 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором про постачання електричної енергії № 341 від 01.10.2007, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за активну енергію у сумі 18690,77 грн., боргу за перетікання реактивної електроенергії у сумі 1523,80 грн., боргу за перевищення договірної величини електроспоживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у сумі 828,63 грн.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого природного газу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2878,06 грн. (нарахована за період з 31.07.2018 по 28.02.2019, за період з 01.06.2018 по 28.02.2019), 3% річних у розмірі 196,30 грн. (нараховані за періоди з 01.06.2018 по 30.11.2018, з 31.07.2018 по 30.11.2018) та інфляційні втрати у сумі 1118,59 грн. (нараховані за вересень 2018 року - лютий 2019 року).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати по договору передбачена у пункті 4.2.1. договору, згідно із яким сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів визначених у додатку №3, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Розрахунок пені у сумі 2878,06 грн., 3% річних у сумі 196,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 1118,59 грн. є арифметично вірними, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позов Акціонерного товариства "Чернігівобленерго".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Укрпеллетс" (03110, м. Київ, вулиця СОЛОМ`ЯНСЬКА, будинок 16, ідентифікаційний код 34978893) на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Гонча, будинок 40, ідентифікаційний код 22815333) борг за активну енергію у сумі 18690,77 грн., борг за перетікання реактивної електроенергії у сумі 1523,80 грн., борг за перевищення договірної величини електроспоживання на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у сумі 828,63 грн., інфляційні втрати у сумі 1118,59 грн., 3% річних у сумі 196,30 грн., пеню у сумі 2878,06 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.06.2019.

Суддя О.В. Гулевець