Рішення

від 03.06.2019 по справі 922/872/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/872/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Техносервіс", м. Харків про визнання недійсним договору та стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Дудій А.І., ордер Серія ХВ 1943 00008 від 22.04.2019;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Техносервіс", м. Харків, в якому просить суд:

1. Визнати недійсним договір №1 від 16.11.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна", м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Техносервіс", м. Харків;

2. В порядку застосування наслідків недійсності правочину, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Техносервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" грошові кошти в сумі 1305324,00 грн., перераховані згідно договору № 1 від 16.11.2016.

Ухвалою господарського суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі № 922/872/19 та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 22.04.2019 о 11:45 год.

18.04.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 9732), в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що відповідачем належним чином виконані зобов`язання щодо виконання від імені та за рахунок замовника та/або організація виконання процедур оцінки відповідності та підтвердження відповідності товару замовника вимогам технічних регламентів, діючих в Україні, та національним стандартам України (п.1.2.1.); проведення тестування роботи та випробувань товару, згідно технічних вимог виробника, з метою приведення якості товару у стан придатний для продажу та гарантування якості товару протягом встановленого виробником терміну. Відповідач зауважив, що випробування проводилися юридичними особами, які спеціалізуються на цьому, а саме випробувальним центром ВСЦ Південтест та органом сертифікації УкрБУДСЕРТ . ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна було видано органом сертифікації документи державного зразка - сертифікати відповідності, а тому відповідач належним чином виконував свої зобов`язання за договором, і оспорюваний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Договір реально виконувався ТОВ Еталон-Техносервіс , відповідачем реально виконувалися роботи та надавалися послуги, які приймалися позивачем. Посилання позивача на те, що у відповідача відсутні дозволи на виконання робіт за договором та те, що Сторони знали заздалегідь, що послуги, передбачені договором ніколи та ніяк не можуть бути надані позивачу є, на думку відповідача, недоречними, безпідставними, необґрунтованими, жодним чином не підтверджені. Позивачем не надано доказів того, що роботи не були виконані, послуги не були надані, і що вони не були прийняті, як виконані та позивач мав проблеми з обладнанням, яке пройшло випробування, на яке було видано сертифікати відповідності.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/872/19 до судового розгляду по суті на 03.06.2019 о 12:30 год.

У судове засідання 03.06.2019 представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 9971).

Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов, просив суд відмовити в його задоволенні.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.06.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (позивач, замовник) в особі попереднього керівника Міняйла Андрія Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-Техносервіс" (відповідач, виконавець) в особі директора Глушаєва Ярослава Володимировича, який діє на підставі Статуту, укладено договір № 1, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується виконати роботи та надати послуги з доведення товару замовника, до стану придатного до продажу, передбачені п. 1.2 договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані/надані виконавцем роботи/послуги.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що роботи і послуги по цьому договору включають в себе, якщо інше не передбачено в додатку (специфікації) до цього договору:

1.2.1. виконання від імені та за рахунок замовника та/або організація виконання процедур оцінки відповідності та підтвердження відповідності товару замовника вимогам технічних регламентів, діючих в України, та національним стандартам України;

1.2.2. проведення тестування роботи та випробування товару, згідно технічних вимог виробника, з метою приведення якості товару у стан придатний для продажу та гарантування якості товару протягом встановленого виробником терміну;

1.2.3. організація доставки товару зі складу замовника до складу виконавця, а також доставка товару за адресами сертифікаційних центрів, якщо це зазначено у специфікації або актах здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) до цього договору;

1.2.4. організація зберігання товару замовника за адресами сертифікаційних центрів, якщо це зазначено у специфікації або актах здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) до цього договору;

1.2.5. інше згідно додатку (специфікації) до цього договору.

Вартість робіт/послуг, перелік товару, що передається виконавцю, перелік звітних документів, строки та додаткові умови виконання/надання робіт/послуг, зазначаються сторонами у окремих додаткових (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного договору, або у актах здачі-приймання виконаних робіт/надання послуг до цього договору. Допускаються виконання робіт/надання послуг без попереднього укладення додатку (специфікації), але за умови зазначення вартості робіт, змісту та обсягу робіт/послуг у актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. та 2.2. за виконані роботи/надані послуги замовник здійснює оплату виконавцеві у відповідності з додатковими угодами та/або актами здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг). Загальна сума по цьому договору складається з вартості виконаних робіт/надання послуг по всім актам здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг).

Згідно п. 2.3. розрахунок здійснюється у строки, зазначені договором (специфікації) або (за відсутності додатку (специфікації) протягом 60 банківських днів, згідно рахунку, виставленого після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Передача товару замовника виконавцю для виконання робіт/надання послуг по цьому договору здійснюється у місці, заздалегідь погодженого сторонами, та оформлюється накладними та/або актами прийому-передачі, в яких вказується найменування, кількість, вартість переданого товару, узгоджена сторонами на випадок псування, знищення/випадкового знищення, пошкодження чи розкрадання та місце зберігання товару. Накладні та/або акти прийому-передачі після підписання сторонами стають невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1.).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що після виконання робіт/надання послуг виконавець передає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) з розрахунком вартості робіт/послуг та/або звітними документами.

У разі, якщо надані роботи/послуги не відповідають умовам укладеного договору або додатковим угодам до нього, замовник протягом 3 (трьох) днів з моменту передання акту зобов`язаний надати аргументовану письмову вимогу про доповнення, усунення недоліків виконаних робіт/надання послуг (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 3.6. договору, якщо у триденний строк з моменту передання акту виконавець не отримує аргументовану письмову вимогу про доповнення, усунення недоліків виконаних робіт/наданих послуг або підписаний замовником акт, послуги вважаються виконаними якісно, у повному обсязі та належним чином згідно умов договору та прийнятими замовником. В такому разі замовник зобов`язаний сплатити виконавцю повну вартість послуг протягом 3 (трьох) днів з моменту завершення зазначеного в цьому пункті строку.

21 грудня 2016 року на підставі акту прийому-передачі за договором №1 від 16 листопада 2016 року ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна (замовник) передало, а ТОВ Еталон-Техносервіс (виконавець) прийняло товар (обладнання) для виконання зобов`язань за договором, перелік товару, вказаний в акті (13 найменувань), вартість переданого товару складає 9746186,83 грн.

28 грудня 2016 року відповідач передав позивачу обладнання, що було передане за актом 21 грудня 2016 року, вже після проведення випробувань. Товар був прийнятий замовником на суму 9746186,83 грн., на яку і передавався виконавцю.

Сторонами договору було підписано акти прийму-передачі (повернення) від 26 квітня 2017 року та від 20 червня 2017 року, відповідно до яких виконавець передав, а замовник прийняв товар (обладнання) в зазначеній кількості, належної якості та цілісності.

Виконавцем були виконані роботи за договором №1 від 16 листопада 2016 року та підписано три акти: акт №ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 грудня 2016 року на суму 1 305 324,00 грн.; акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 26 квітня 2017 року на суму 116438,40 грн.; акт здачі-приймання виконаних робіт №2 від 20 червня 2017 року на суму 234 396,00 грн.

В актах зазначено та скріплено підписами і печатками сторін, що замовник (позивач) претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна", на дату укладання спірного договору обидві сторони: відповідач в особі директора Глушаєва Ярослава Володимировича та позивач в особі Генерального директора Міняйла Андрія Анатолійовича не могли не знати про те, що спірний договір ніколи не буде та не може бути виконаний. На переконання позивача, це підтверджується наступними фактами: у відповідача відсутні спеціальні дозволи на виконання даних робіт/послуг, передбачених договором та для належного виконання робіт, оформлених первинними документами відповідача, мав бути залучений сертифікований орган з оцінки відповідності, який має бути наділений відповідною компетентністю та кваліфікацією. Втім, відповідач відсутній у Реєстрі призначених органів з оцінки відповідності (ООВ) вимогам технічних регламентів (гіперпосилання: https://bit.ly/2EObDq0) та переліках призначених органів з оцінки відповідності і визнаних незалежних організацій стосовно кожного технічного регламенту (гіперпосилання: https://bit.ly/2Q5XshU).

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує про те, що відсутність у відповідача дозволів на дату укладання договору - є підставою для визнання договору недійсним за ст. 227 ЦК України, із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Статтею 79 ГПК України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п. 2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст. 215 ЦК України та ст. 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 228 ЦК України, ч. 2 ст. 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п. 18 Інформаційного листа № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 ГК України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, 16 листопада 2016 року між ТОВ Еталон-Сервіс та ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна укладено договір №1, за яким в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується виконати роботи та надати послуги з доведення товару замовника, до стану придатного до продажу, передбачені п.1.2. договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані/надані виконавцем роботи/послуги.

Пункт 1.2. договору містить перелік робіт та послуг:

- виконання від імені та за рахунок замовника та/або організація виконання процедур оцінки відповідності та підтвердження відповідності товару Замовника вимогам технічних регламентів, діючих в Україні, та національним стандартам України (п.1.2.1.);

- проведення тестування роботи та випробувань товару, згідно технічних вимог виробника, з метою приведення якості товару у стан придатний для продажу та гарантування якості товару протягом встановленого виробником терміну (п.1.2.2);

- організація доставки товару зі складу замовника до складу виконавця, а також доставка товару за адресами сертифікаційних центрів, якщо це зазначено у специфікації або актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) до цього договору (п.1.2.3.);

- організація зберігання товару замовника за адресами сертифікаційних центрів, якщо це зазначено у специфікації або актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) до цього договору(п.1.2.4.);

- інше згідно додатку (специфікації) до цього договору (п.1.2.5.).

У п.1.3. договору сторони домовились, що вартість робіт/послуг, перелік товару, що передається виконавцю, перелік звітних документів, строки та додаткові умови виконання/надання робіт/послуг зазначаються сторонами у окремих додатках (специфікаціях), які є невід`ємними частинами даного договору, або у актах здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг до цього договору.

Також 16.11.2016 ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна було видано довіреність №MSB/16112016.1, якою уповноважено ТОВ Еталон-Сервіс проводити роботи по сертифікації продукції, видачі рішень, оцінки відповідності і декларування відповідності вимогам Технічних регламентів.

Як про це стверджує позивач, вчиняючи оспорюваний правочин 16.11.2016, обидві сторони: відповідач в особі директора Глушаєва Я.В. та позивач в особі Генерального директора Міняйла А. А . не могли не знати про те, що спірний договір ніколи не буде та не може бути виконаний, а отже, на переконання позивача, спірний правочин вчинено без наміру настання правових наслідків.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. При цьому ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справах № 920/1144/17 від 08.08.2018, № 910/11715/17 від 11.04.2018.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що, на виконання зобов`язань обумовлених умовами договору між сторонами, 21 грудня 2016 року на підставі акту прийому-передачі за договором №1 від 16 листопада 2016 року ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна (замовник) передало, а ТОВ Еталон-Техносервіс (виконавець) прийняло товар (обладнання) для виконання зобов`язань за Договором, перелік товару, вказаний в Акті (13 найменувань), вартість переданого товару складає 9746186,83 грн.

Відповідно до наданих відповідачем до відзиву на позов актів, для належного виконання своїх зобов`язань за договором, ТОВ Еталон-Техносервіс зверталося до ВЦ ТОВ Випробувально-сертифікаційни центр Південтест для проведення випробування обладнання, що було передане за актом від 21.12.2016, а саме запасних запчастин (пружин) до клапанів всас-нагнітання для поршневих компресорів, сальникових кілець сальникових штоків для поршневих компресорів, на відповідність технічним вимогам, передбачених для оцінки відповідності апаратури вимогам Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2012 №933. Для проведення випробувань товар (обладнання) було передане від ТОВ Еталон-Техносервіс до ТОВ Випробувально-сертифікаційний центр Південтест , підтвердженням чого слугує акт прийому-передачі від 26.12.2016 за договором №335/16 від 20 грудня 2016 року. При цьому 28 грудня 2016 року передане обладнання було повернуте ТОВ Еталон-Техносервіс за актом прийому-передачі від 28.12.2016.

28 грудня 2016 року відповідач передав позивачу обладнання, що було передане за актом 21 грудня 2016 року, вже після проведення випробувань. Товар був прийнятий замовником на суму 9746186,83 грн., на яку і передавався виконавцю.

На виконання своїх зобов`язань за цим договором та для здійснення дій, на які ТОВ Еталон-Техносервіс було уповноважене на підставі довіреності, виданої ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна , відповідач звертався із заявками на проведення сертифікації продукції в Державній системі сертифікації від 14 квітня 2017 року та від 16 червня 2017 року до органу сертифікації УкрБУДСЕРТ ТОВ Ракурс ЛТД з проханням провести сертифікацію продукції на відповідність вимогам нормативних документів за правилами сертифікації ДСС (копії заявок додаються до відзиву), отримував рішення №108/ОСП-17 від 14 квітня 2017 року та №170/ОСП-17 від 16 червня 2017 року від органу сертифікації щодо того, що сертифікація буде проведена на відповідність продукції технічним вимогам (копії рішень додаються до відзиву). Також представниками ТОВ Еталон-Техносервіс та органу сертифікації були складені акти відбору зразків від 24.04.2017, 19.06.2017, акти ідентифікації від 24.04.2017, від 19.06.2017, акти пломбування та зберігання зразка-свідка продукції.

Крім того, було отримано для ТОВ Хьорбігер Сервіс Україна сертифікати відповідності, видані органом з сертифікації УкрБУДСЕРТ ТОВ Ракурс ЛТД , на підставі протоколів випробувань, виданих ВЛ ТОВ ВСЦ Південтест .

На підтвердження передання відповідачем товару (обладнання) щодо якого останнім було подано заявки до органу сертифікації, отримано рішення та сертифікати відповідності, сторонами договору було підписано акти прийму-передачі (повернення) від 26 квітня 2017 року та від 20 червня 2017 року, що слугують підтвердженням того, що виконавець передав, а замовник прийняв товар (обладнання) в зазначеній кількості, належної якості та цілісності (копії актів додаються).

Будь-яких претензій щодо переданого товару позивач відповідачеві не пред`являв.

Крім того, в матеріалах справи також містяться товарно-транспортні накладні.

Позивач стверджує, що у відповідача, на час укладення спірного договору, були відсутні дозвільні документи, що, окрім, автономних ознак недійсності договору, як фіктивного, є окремою підставою недійсності договору, у відповідності до ст. 227 ЦК України.

Суд зауважує, що самі по собі вказані обставини не можуть свідчити про фіктивність договору, оскільки ст. 215 ЦК України пов`язує недійсність правочину з недодержанням вимог закону сторонами в момент його вчинення, а не з обставинами виконання сторонами умов цього правочину.

Суд наголошує, що відповідачем належним чином виконані зобов`язання щодо виконання від імені та за рахунок замовника та/або організація виконання процедур оцінки відповідності та підтвердження відповідності товару замовника вимогам технічних регламентів, діючих в Україні, та національним стандартам України (п.1.2.1.); проведення тестування роботи та випробувань товару, згідно технічних вимог виробника, з метою приведення якості товару у стан придатний для продажу та гарантування якості товару протягом встановленого виробником терміну. А, отже, посилання позивача на те, що у відповідача відсутні дозволи на виконання робіт за договором є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

А відтак, твердження позивача, що спірний правочин укладався без наміру реального настання правових наслідків не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено судом, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Згідно п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов`язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов`язань, що виникли з правочину, і не пов`язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв`язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Аналогічні рекомендації містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Таким чином, суд зазначає, що позивач повинен був довести, що при укладанні договору виконання робіт № 1 він неправильно сприймав предмет зазначеного договору чи інші істотні умови, що вплинуло на його волевиявлення.

Суд також зазначає, що наявність факту навмисного введення однією із сторін іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, одночасно виключає наявність факту помилки щодо таких обставин.

Проте, позивачем не доведено обставин, які свідчать про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору виконання робіт, зокрема, позивачем не надано жодних доказів того, що на час укладення спірного договору він неправильно сприймав та трактував предмет правочину та інші істотні умови останнього, що вплинуло на його волевиявлення, враховуючи те, що згідно п. 7.10. договору передбачено, що цей договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.

Враховуючи викладене вище, суд вказує про те, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" при укладенні договору виконання робіт № 1 було обізнане про предмет договору та про стан справ товариства, на момент укладення договору, в той час, погоджуючись з умовами даного договору та підписуючи його без зауважень, позивач мав усвідомлювати весь спектр настання негативних наслідків.

За таких підстав, наведені позивачем обставини з якими позивач обумовлює визнання спірного договору недійсним, не мають своїм наслідком визнання такого договору недійсним у розумінні положень ст. 229 ЦК України, оскільки, останній не навів, а суд не встановив фактів, які б підтверджували укладення спірного договору без наміру реального настання правових наслідків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, приймаючи до уваги положення ст. 203, 215 ЦК України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи відсутність у господарського суду підстав для визнання недійсним договору № 1 від 16.11.2016, вимога про повернення грошових коштів в сумі 1305324,00 грн., в порядку застосування наслідків недійсності правочину, яка є похідною від вимоги про визнання недійсним договору, також не підлягає задоволенню.

Враховуючи відмову в задоволенні заявлених ТОВ "Хьорбігер Сервіс Україна" позовних вимог, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьорбігер Сервіс Україна" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 37939396);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-Техносервіс" (61052, м. Харків, вул. Слов`янська, 3, офіс 402, код ЄДРПОУ 37877225).

Повне рішення складено 11.06.2019.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/872/19