Рішення

від 07.06.2019 по справі 910/1617/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2019 р. Справа № 910/1617/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Горбасенка П.В. за участі секретаря судового засідання Куракси Ю.І., розглянувши у місті Києві у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтеза Україна"

про стягнення 336 174, 46 грн

За участю представників: згідно протоколу судового засідання .

Обставини справи:

18.03.2019 до канцелярії господарського суду Київської області із господарського суду міста Києва за встановленою територіальною підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтеза Україна" про стягнення 336 174,46 грн заборгованості, з яких: 299 512,34 грн основного боргу за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017, 25 359,74 грн пені, 8 409,48 грн інфляційних втрат та 2 892,90 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 18.03.2019 вказану позовну заяву передано до розгляду судді Горбасенку П.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1617/19 та призначено підготовче засідання на 19.04.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.04.2019 розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 24.05.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 910/1617/19, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 07.06.2019.

У судовому засіданні 07.06.2019, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГ" (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтеза Україна" (далі - Орендар) укладено договір оренди залізничних вагонів № ТЛ-25/АІ, за умовами якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар - прийняти у тимчасове платне користування рухомий склад - залізничні вагони моделі 15-1443, 15-1547 придатні для перевезення олії сонячної, в кількості до 10 одиниць згідно з актами приймання-передачі (далі - вагони).

Згідно п.п. 2.7., 2.8., 2.9. договору вагони повинні бути здані з оренди в справному стані, з урахуванням нормального зносу, придатними в технічному і комерційному відношеннях для перевезення вантажів - олії сонячної, очищеними (промит/пропарен) від залишків вантажу, що перевозився, з обов`язковим додаванням форми ВУ-20. Невідповідність вагонів на придатність в комерційному відношенні підтверджується актом загальної форми, а в технічному відношенні - формою ВУ - 23. Орендодавець може усунути виявлені недоліки самостійно за свій рахунок з подальшою компенсацією орендарем на підставі підтверджуючих такі витрати документів.

Відповідно до п. 4.1. договору, додаткової угоди № 2 від 01.03.2018 розмір плати за оренду одного вагону на добу до 01.03.2018 складав 320 грн, а з 01.03.2018 - 350,04 грн.

Розрахунок між орендодавцем та орендарем проводиться на умовах 100 % передплати за звітний місяць оренди на підставі рахунку орендодавця не пізніше, ніж за 15 діб до початку звітного місяця оренди, виходячи з кількості вагонів, кількості днів оренди в місяці і плати за оренду одного вагону на добу (п. 4.4. договору).

Також пунктом 4.4. договору передбачений забезпечувальний платіж в розмірі місячної орендної плати. Забезпечувальний платіж на підставі письмового узгодження сторін нараховується у рахунок орендної плати за останній місяць оренди. Забезпечувальний платіж не може бути зарахований орендодавцем в односторонньому порядку в рахунок поточної орендної плати, оплати ремонтів, пені, штрафів.

Згідно п. 10.1. договору договір діє до 31.12.2018.

Відповідно до п. 10.5. договору сторони мають право достроково вивести частину вагонів з оренди.

Судом встановлено, що позивачем було надано в користування відповідачу 15 вагонів, які станом на момент судового розгляду виведені з оренди достроково, що підтверджується актами приймання-передачі вагонів (повернення з оренди), копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем був сплачений забезпечувальний платіж 20.10.2017 в розмірі 67 208,40 грн на підставі рахунка позивача № 273 від 20.10.2017.

30.11.2018 електронною поштою та 04.12.2018 цінним листом відповідачу позивачем був направлений лист № 1004 від 29.11.2018 з вимогою про погашення боргу протягом семи календарних днів, а також акти звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2018.

В листі № 1045 від 13.12.2018, а також в електронному повідомленні від 14.01.2019 позивач просив відповідача сплатити борг, а також зарахувати забезпечувальний платіж в рахунок орендної плати за останній місяць.

Судом встановлено, що відповідач оплату не провів, та не погодив зарахування забезпечувального платежу в рахунок орендної плати за останній місяць.

Станом на момент судового розгляду справи відповідачем не сплачені послуги з оренди залізничних цистерн на загальну суму 208 448,94 грн за актами виконаних робіт/наданих послуг:

- № 9 від 30.06.2018 в сумі 68 082,90 грн;

- № 11 від 31.08.2018 в сумі 75 958,68 грн;

- № 13 від 30.09.2018 в сумі 64 057,32 грн;

- № 16 від 31.10.2018 в сумі 350,04 грн.

Відповідачем сплачений забезпечувальний платіж в розмірі 67 208,40 грн, який може бути зарахований в рахунок орендної плати за останні місяці, а саме по актам: № 11 від 31.08.2018 в сумі 2 801,04 грн, № 13 від 30.09.2018 в сумі 64 057,32 грн та № 16 від 31.10.2018 в сумі 350,04 грн.

Також відповідачем при достроковому поверненні вагонів з оренди у вересні 2018 року вагони не були приведені у відповідність з п. 2.7. договору - придатними в технічному і комерційному відношеннях для перевезення вантажів, очищеними (промитий/пропарений) від залишків вантажу, що перевозився, потребували технічного обслуговування та пропарки.

Відповідно до п. 2.9. договору позивачем були усунуті недоліки за свій рахунок та відповідачу були надані акти виконаних робіт/наданих послуг:

- № 12 від 24.09.2018 на суму 67 275,69 грн компенсації витрат по пропарюванню вагонів при здачі з оренди;

- № 14 від 30.09.2018 на суму 19 283,82 грн компенсації витрат з оплати залізничного тарифу при відправці цистерн для здачі з оренди;

- № 14 від 24.10.2018 - 4 503,89 грн компенсації витрат з оплати технічного обслуговування вагонів при здачі з оренди.

Позивачем надавались рахунки на оплату відповідачем вищезазначених послуг та компенсацію витрат № 180 від 20.06.2018, № 217 від 31.07.2018, № 262 від 31.08.2018, № 289 від 24.09.2018, № 313 від 30.09.2018, № 329 від 30.09.2018, № 348 від 24.10.2018, № 361 від 07.11.2018.

Відповідно до п. 11.4. договору всі повідомлення, які направляються сторонами один одному згідно з договором, будуть рахуватися наданими належним чином, якщо вони надіслані цінним листом, кур`єрською поштою, поштою DHL на вказану в реквізитах адресу, відправлені за допомогою факсимильного зв`язку або електронною поштою з відмітками про отримання. Повідомлення, відправлені за допомогою факсимільного зв`язку на телефон НОМЕР_1 / НОМЕР_2 або електронні адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 рахуються наданими належним чином з моменту:

- коли факсів апарат відправника роздрукував звіт з зазначенням, на те, що документ був належним чином відправлений на номер отримувача;

- в момент отримання відправником підтвердження про доставку, сформованого програмою електронної пошти.

Всі документи направлялися відповідачу електронною поштою з подальшим направленням оригіналів.

Судом встановлено, що грошові кошти відповідачем позивачу в порушення договору № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017 сплачені не були, внаслідок чого основний борг відповідача перед позивачем за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017 на момент прийняття судового рішення склав 299 512,34 грн, з яких: 208 448,94 грн боргу за надані орендні послуги та 91 063,40 грн боргу з компенсації витрат на приведення вагонів у відповідності з п. 2.7. договору.

Предметом позову є вимоги про стягнення 299 512,34 грн основного боргу за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017, 25 359,74 грн пені, 8 409,48 грн інфляційних втрат та 2 892,90 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини оренди.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що грошові кошти відповідачем позивачу в порушення договору № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017 сплачені не були, внаслідок чого основний борг відповідача перед позивачем за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017 на момент прийняття судового рішення склав 299 512,34 грн, з яких: 208 448,94 грн боргу за надані орендні послуги та 91 063,40 грн боргу з компенсації витрат на приведення вагонів у відповідності з п. 2.7. договору.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 299 512,34 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 299 512,34 грн основного боргу за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017 нараховано 25 359,74 грн пені за період з 01.06.2018 по 31.01.2019.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.3. договору передбачена пеня за порушення строків оплати орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 становить загалом 25 359,74 грн. Відтак, вимога про стягнення 25 359,74 грн пені підлягає задоволенню повністю.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором № РЦ020307 від 22.01.2014, позивачем за період з червня 2018 року по грудень 2018 року нараховано 8 409,48 грн інфляційних втрат та 2 892,90 грн 3 % річних за період з 01.06.2018 по 31.01.2019.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розмір інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2018 року по грудень 2018 року та 3 % річних, нарахованих за період з 01.06.2018 по 31.01.2019 становить загалом 8 409,48 грн інфляційних втрат та 2 892,90 грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 8 409,48 грн інфляційних втрат та 2 892,90 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 299 512,34 грн основного боргу за договором № ТЛ-25/АИ оренди залізничних вагонів від 17.10.2017, 25 359,74 грн пені, 8 409,48 грн інфляційних втрат та 2 892,90 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-239, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтеза Україна" про стягнення 336 174,46 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтеза Україна" (08303, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14; ідентифікаційний код 39794151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЛОГ" (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 9, офіс 24; ідентифікаційний код 32244304) 299 512 (двісті дев`яносто дев`ять тисяч п`ятсот дванадцять гривень) 34 коп. основного боргу за договором оренди залізничних вагонів № ТЛ-25/АИ від 17.10.2017, 25 359 (двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят дев`ять гривень) 74 коп. пені, 8 409 (вісім тисяч чотириста дев`ять гривень) 48 коп. інфляційних втрат, 2 892 (дві тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні) 90 коп. 3 % річних та 5 042 (п`ять тисяч сорок дві гривні) 62 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Київської області до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 12.06.2019.

Суддя П.В.Горбасенко