Рішення

від 12.06.2019 по справі 917/634/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 Справа № 917/634/19

м. Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» , вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500

до Жданівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Лубенської районної ради Полтавської області, вул. Центральна, 1Б, с. Ждани, Лубенський район, Полтавська область, 37510

про стягнення 21 016,30 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Квіта О.Т.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 21 016,30 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 88-ЛБ від 05.02.2018 року, з яких 18 242,83 грн. пені, 1600,71 грн. 3% річних, 1172,76 грн. інфляційних втрат.

За ухвалою від 22.04.2019 року провадження в цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 88-ЛБ від 05.02.2018 року, зокрема невчасно сплатив за газ, поставлений позивачем в період січня-квітня, листопада-грудня 2018 року.

Відповідач у відзиві на позов від 10.05.2019 року (вх. № 4931 від 14.05.2019 року, а.с. 31) позовні вимоги не визнає, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, в частині заявлених вимог щодо стягнення пені.

У додаткових поясненнях від 17.05.2019 року (вх. № 5154 від 20.05.2019 року, а.с. 33) відповідач, посилаючись на ст.ст. 256, 258 Цивільного кодексу України, підтримав заявлене у відзиві на позов клопотання про пропущення позивачем позовної давності до вимог про стягнення пені за січень-березень 2018 року та заявив клопотання про зменшення пені, нарахованої за період квітня-грудня 2018 року на 90%.

Позивач не скористався передбаченим ст. 166 ГПК України правом надання відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

05.02.2018 року сторони уклали договір постачання природного газу № 88-ЛБ (далі - Договір, а.с. 14-18).

Згідно з п. 2.1 Договору, позивач (Постачальник) зобов`язується на умовах, визначених Договором, постачати відповідачу (Споживачу) необхідні (що визначені в Додатку 1 до Договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а відповідач (Споживач) зобов`язується своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно п. 5.7 Договору, розрахунковим періодом є відповідний газовий місяць.

Відповідно до п. 5.9 Договору, остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Договір набуває чинності з 05.02.2018 року та діє в частині постачання природного газу з 01.01.2018 року до 31.12.2018 року (п. 14.1 Договору).

ТОВ «ТД «Лубнигаз» умови Договору виконало належним чином та поставило природний газ в період січня-грудня 2018 року на загальну суму 257 722,02 грн., з яких:

- 0,090 тис.куб.м. природного газу у січні 2018 р. на загальну суму 969,58 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 158 від 31.01.2018 року (а.с. 19);

- 3,326 тис.куб.м. природного газу у лютому 2018 р. на загальну суму 33863,34 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 226 від 28.02.2018 року (а.с. 20);

- 6,257 тис.куб.м. природного газу у березні 2018 р. на загальну суму 62135,76 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 430 від 31.03.2018 року (а.с. 21);

- 0,904 тис.куб.м. природного газу у квітні 2018 р. на загальну суму 8977,26 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 592 від 30.04.2018 року (а.с. 22);

- 3,329 тис.куб.м. природного газу у листопаді 2018 р. на загальну суму 48690,62 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 1162 від 30.11.2018 року (а.с. 23);

- 7,048 тис.куб.м. природного газу у грудні 2018 р. на загальну суму 103085,46 грн., що підтверджується актом приймання - передачі № 1265 від 31.12.2018 року (а.с. 24).

За розрахунком позивача, відповідач здійснив оплату отриманого природного газу в повному обсязі.

За прострочення виконання зобов`язання відповідач заявив до стягнення з відповідача 18 242,83 грн. пені, 1600,71 грн. 3% річних, 1172,76 грн. інфляційних втрат (розрахунок позивача залучений до матеріалів справи, а.с. 12-13).

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати переданого газу.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2. ст. 712 ЦК).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Частиною першою статті 692 ЦК України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, вартість спожитого відповідачем природного газу в січні 2018 р. склала 969,57 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 19). Строк оплати по зобов`язанням січня 2018 року наступив 13.02.2018 року, оплата здійснена відповідачем 23.02.2018 року на суму 969,58 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у лютому 2018 р. склала 33863,33 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 20). Строк оплати по зобов`язанням січня 2018 року наступив 13.03.2018 року, оплата здійснена відповідачем 23.02.2018 року на суму 6,33 грн., 27.02.2018 року на суму 32030,42 грн., 06.07.2018 року на суму 1826,58 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у березні 2018 р. склала 62135,76 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 21). Строк оплати по зобов`язанням березня 2018 року наступив 10.04.2018 року, оплата здійснена відповідачем 06.07.2018 року на суму 8714,92 грн., 07.08.2018 року на суму 7050,00 грн., 29.08.2018 року на суму 7065,00 грн., 12.10.2018 року на суму 39305,85 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у квітні 2018 р. склала 8977,26 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 22). Строк оплати по зобов`язанням квітня 2018 року наступив 10.05.2018 року, оплата здійснена відповідачем 12.10.2018 року на суму 8977,27 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у листопаді 2018 р. склала 48690,63 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 23). Строк оплати по зобов`язанням листопада 2018 року наступив 10.12.2018 року, оплата здійснена відповідачем 15.02.2019 року на суму 34000,00 грн., 21.02.2019 року на суму 14690,63 грн.

Вартість спожитого відповідачем природного газу у грудні 2018 р. склала 103085,46 грн., що підтверджується також актом приймання-передачі природного газу за відповідний період (а.с. 24). Строк оплати по зобов`язанням грудня 2018 року наступив 10.01.2019 року, оплата здійснена відповідачем 21.02.2019 року на суму 64792,37 грн., 04.03.2019 року на суму 38293,09 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у разі прострочення виконання Споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку, визначеному цим Договором, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 18242,83 грн. пені за період з 10.02.2018 року по 21.02.2019 року.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов (а.с. 31) та додаткових поясненнях (а.с. 33) на пропущення позивачем строку позовної давності, передбаченої ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення пені за січень, лютий, березень 2018 року, суд не приймає з оглядну на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

В п. 13.7 Договору сторони домовились, що строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості та пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних за Договором та стягненню штрафних (фінансових) санкцій, відшкодування збитків, встановлюються тривалістю у 3 (три) роки.

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення пені за січень, лютий, березень 2018 року.

Здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд встановив, що вимоги в цій частині обґрунтовано заявлені та підлягають задоволенню в сумі 18189,72 грн., в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як невмотивовані.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач заявив до стягнення 1600,71 грн. 3% річних та 1172,76 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3% річних та втрат від інфляції суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню в сумі 1596,24 грн. 3% річних та 1172,38 грн. інфляційних втрат. В іншій частині вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних відхиляються за їх безпідставністю.

Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт".

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Вирішуючи позов в частині стягнення пені суд приймає до уваги наступне. Відповідач заявив клопотання про зменшення судом розміру стягнень на 90% (а.с. 33) в порядку ст. 233 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп. 3.17.4. п. 3.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглядаючи по суті клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд приймає до уваги наступне.

Відповідач є комунальним підприємством, яке забезпечує освітні послуги на території с. Ждани та навколишніх сіл, є бюджетною не прибутковою установою.

У клопотанні відповідач посилається на те, що штрафні нарахування за Договором виникли у відповідача у зв`язку з несвоєчасним надходженням бюджетного фінансування за природний газ, який використовується для обігріву приміщення навчального закладу. Надмірне стягнення штрафних санкцій заблокує господарську діяльність відповідача, ставить під загрозу проведення опалювального сезону 2019/2020.

За викладеного, суд приходить до висновку, що стягнення пені в повному обсязі значною мірою підірве фінансові можливості відповідача щодо господарської діяльності, оскільки Жданівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Лубенської районної ради Полтавської області є соціально значимим підприємством, діяльність якого спрямована на забезпечення навчально-виховного процесу, а не на отримання прибутку.

Враховуючи зазначені обставини, виконання відповідачем зобов`язань за Договором у повному обсязі а також приймаючи до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, та те, що порушення зобов`язання не завдало негативних наслідків для позивача з урахуванням майнових інтересів обох сторін та у відповідності до ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає задоволенню, розмір стягуваної з нього пені за несвоєчасне виконання зобов`язань підлягає зменшенню на 50 %.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 9094,86 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 263 701,16 грн. основного боргу, 2430,26 грн. пені, 1481,85 грн. 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 129 (п. 2ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Жданівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Лубенської районної ради Полтавської області (вул. Центральна, 1Б, с. Ждани, Лубенський район, Полтавська область, 37510, код ЄДРПОУ 23547215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лубнигаз» (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 39581002) - 9094,86 грн. пені, 1596,24 грн. 3% річних, 1172,38 грн. інфляційних втрат; 1915,70 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

5. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Пушко І.І.