Рішення

від 06.06.2019 по справі 924/729/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2019 року м. ТернопільСправа № 924/729/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Атнер сервіс" (вул Друга Нова, 69, м Хмельницький 29000)

до відповідача Приватного підприємства "Теребовлянський молокозавод" (вул Містечко, 52, с Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48115)

про стягнення 90635 грн

За участю від:

позивача - ОСОБА_1 С

відповідача - не з`явився

Суть справи.

20.08.2018 Приватне підприємство "Атнер сервіс" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного підприємства "Теребовлянський молокозавод" про стягнення 90635 грн (40075 грн - боргу по орендній платі за нежитлове приміщення, 13750 грн - штрафу за порушення термінів внесення плати за найм, 36810 грн - неустойки в розмірі подвійної суми орендної плати).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №12 від 07.05.2014 найму нежилих приміщень.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.08.2018 відкрито провадження у справі № 924/729/18.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Хмельницької області, позивачем долучено до матеріалів справи: клопотання б/н від 13.09.2018 (вх №05-22/7452/18 від 13.09.2018) про відкладення розгляду справи; відповідь на відзив б/н від 07.11.2018 (вх №05-22/9288/18 від 18.07.2018) з додатком; заяву б/н від 07.12.2018 (вх №05-22/10212/18 від 10.12.2018) про подання доказів, з додатком.

В свою чергу відповідачем подано до матеріалів справи: клопотання б/н від 12.09.2018 (вх №05-22/7444/18 від 13.09.2018) про відкладення розгляду справи; відзив б/н, б/д (вх №05-22/8358/18 від 10.10.2018) з додатком; заперечення б/н, б/д (вх №05-22/9801/18 від 26.11.2018) з додатком; клопотання б/н від 11.12.2018.

На підставі п 1 ч 1 ст 31 ГПК України, Господарським судом Хмельницької області 11.12.2018 постановлено ухвалу про направлення за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області справи №924/729/18.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до ст 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вказані законодавчі умови, а також те, що місцезнаходження відповідача є вул Містечко, 52, с Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, даний спір підлягає вирішенню у Господарському суді Тернопільської області за територіальною підсудністю.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2019 справу №924/729/18 передано на розгляд судді Шумському І.П.

За результатами розгляду позовних матеріалів у справі №924/729/18 ухвалою суду від 11.01.2019 позовну заяву ПП "Атнер сервіс" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням ним вимог ст ст 162, 164 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, ПП "Атнер сервіс" подано до матеріалів справи заяву б/н від 23.01.2019 (вх №1471 від 25.01.2019), заяву б/н від 25.01.2019 (вх №1501 від 25.01.2019) (вх №1504 від 28.01.2019) з доданими матеріалами на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 11.01.2019. За результатами їх розгляду та з їх врахуванням, ухвалою суду від 01.02.2019 справу №924/729/18 прийнято до провадження суддею Шумським І.П., постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі (з врахуванням ухвали від 19.02.2019) призначено на 06.03.2019, яке відкладалось, в ньому неодноразово оголошувалась перерви, востаннє до 02.05.2019.

В ході розгляду справи Господарським судом Тернопільської області позивачем до матеріалів справи долучено заяву б/н від 23.01.2019 (вх №1471 від 25.01.2019) з додатком; заяву б/н від 25.01.2019 (вх №1501 від 25.01.2019) (вх №1504 від 28.01.2019) з додатком; заяву б/н від 25.03.2019 (вх №5467 від 28.03.2019) з додатком; клопотання б/н від 18.04.2019 (вх № 6825 від 18.04.2019) про ознайомлення з матеріалами справи; клопотання б/н від 23.04.2019 (вх №7365 від 25.04.2019) про участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції; відповідь на пояснення б/н від 23.04.2019 (вх №7364 від 25.04.2019) з додатком; клопотання б/н від 10.05.2019 (вх №8288 від 14.05.2019) про участь в підготовчому судовому засіданні в режимі відео конференції; клопотання б/н від 31.05.2019 (вх № 9716 від 04.06.2019) про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: пояснення б/н від 12.04.2019 (вх №6637 від 16.04.2019).

В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі до 02.05.2019, про що постановлено ухвалу від 06.03.2019.

Також, ухвалою від 06.03.2019 з врахуванням приписів ч ч 6, 8 ст 80 ГПК України, а також виходячи із завдання господарського судочинства, яке привалює над будь-якими міркуваннями в судовому процесі та враховуючи завдання підготовчого провадження, судом прийнято додаткові письмові докази, долучені позивачем у справі 10.12.2018 із заявою від 07.12.2018.

Ухвалою суду від 04.04.2019, керуючись ст ст 74, 80, 177, 182 ГПК України також прийнято до розгляду докази долучені позивачем разом із заявою б/н від 25.03.2019 (вх №5467 від 28.03.2019).

У відзиві, запереченнях та поясненнях відповідачем зазначено, що позивач безпідставно заявив до стягнення неустойку в сумі 36810 грн, а також завищив суму боргу з орендної плати і штрафної санкції за порушення встановлених термінів оплати об`єктів найму. В обґрунтування цьому ним зазначено:

- враховуючи п 6.1 договору № 12 від 07.05.2014, ст ст 188, 284, 291 ГК України та ст ст 782, 783 ЦК України одностороння відмова від договору не допускається, в порядку ст 188 ГК України відповідач не повідомлявся про розірвання договору. Вказаний договір не припиняв своєї дії, а відтак нарахування неустойки в сумі 36810 грн, на підставі ст 785 ЦК України, обчисленої в розмірі подвійної суми орендної є безпідставним;

- відповідно до підписаного ним акту звірки взаємних розрахунків, борг відповідача станом на 28.02.2017 склав 21385 грн. Його частково було погашено в сумі 18120 грн;

- за період з 01.03.2017 по 30.11.2017 позивачем надано послуги з найму приміщення лише на суму 12270 грн, в тому числі відповідно до актів від 31.03.2017 на суму 4090 грн, 30.04.2017 на суму 4090 грн, від 31.07.2017 на суму 4090 грн;

- факт надання послуг в інших місяцях не підтверджено актами чи будь - якими іншими документами;

- договором не було передбачено штрафу за порушення сплати грошових зобов`язань. Посилаючись на ч 1, ч 6 ст 231 ГК України, п 5.2 договору №12 від 07.05.2014 зазначає, що позивач має право на нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму боргу відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне не виконання грошових зобов`язань , з врахуванням приписів ч 6 ст 232 ГК України;

- наймач (ПП Теребовлянський молокозавод ) ще 01 серпня 2017 року своїм листом повідомив ПП Атнер Сервіс про намір припинити договір найму з 01 вересня 2017 року, представник наймодавця хоч і прийняв назад приміщення, що були об`єктом найму, проте відмовився підписати відповідний акт прийому-передачі від 31 серпня 2017 року через наявність боргу;

- посилаючись на зміст п 4.1, п 8.3 договору найму зазначає, що відповідач не отримував та не підписував додаткової угоди від 01.02.2017 до вказаного договору, за умовами якої розмір орендної плати за місяць збільшено до 4090 грн. А тому розмір орендної плати за місяць складає 3284 грн;

- спочатку (у запереченнях (вх №05-22/9801/18 від 26.11.2018)) стверджував, що борг відповідача перед позивачем складає 15535 грн (21385 - 18120 + 12270), а в подальшому (у поясненнях) визнає суму боргу по орендній платі в сумі 22696 грн (21385 - 18120 + (3284*6 міс)).

В свою чергу, у відповіді на відзив, заявах та відповіді на пояснення позивачем стверджено наступне:

- відповідачем визнається факт існування боргу по орендній платі станом на 2017 рік в розмірі 3265 грн (21385 грн -18120 грн);

- ПП "Теребовлянський молокозавод" не заперечується борг по орендній платі в розмірі 40075 грн та штраф в розмірі 50 грн за кожен день протермінування в сумі 13750 грн;

- у зв`язку з невиконанням покладених на відповідача обов`язків, на підставі п 5.3 договору найму останньому правомірно нараховано неустойку у розмірі подвійної суми орендної плати за весь час прострочення, яка за період з березня по листопад 2017 року в розмірі 36810 грн за невиконання умов п 2.1.9 договору щодо повернення об`єкту оренди на за актом приймання - передачі після припинення дії договору;

- ч 1 ст 782 ЦК України, п 6.2 договору №12 від 07.05.2014 передбачають право односторонньої відмови від договору за умови невиконання наймачем обов`язків, зазначених у розділі 2 договору, зокрема п 2.1.6, згідно якого наймач зобов`язаний вносити плату за найм об`єкта договору в порядку, передбаченому п 4 цього договору (плата за найм);

- відповідачем не заперечується факт неналежного виконання умов договору найму нежилих приміщень №12 від 07.05.2014, а тому нарахована до стягнення неустойка у розмірі подвійної суми орендної плати за весь час прострочення відповідає вимогам ст 785 ЦК України;

- безпідставними є твердження відповідача, що за період з червня по листопад 2017 року йому не виставлялись акти надання послуг. За вказаний період такі акти виставлялись, однак повноважними представниками наймача не були підписані;

- додаткова угода щодо збільшення розміру орендної плати не була підписана відповідачем;

- разом з цим, з лютого 2017 року відповідно до п 4.6 договору було змінено плату за найм нежитлового приміщення, яка склала: офісні приміщення - 70 грн та складські приміщення - 48 грн. Дана обставина підтверджується актами надання послуг №8 від 28.02.2017, №33 від 31.03.2017, №40 від 30.04.2017, №50 від 31.05.2017, №84 від 30.06.2017, №111 від 31.07.2017, які підписані повноважним представником відповідача та скріплені печаткою підприємства;

- беззаперечним є той факт, що відповідач прийняв зміну умов п 4.6. договору щодо саме такого розміру орендної плати. Дане підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів надання послуг саме в збільшеному його розмірі орендної плати. Заперечень від відповідача з цього приводу не було;

- в судовому порядку відповідач не визнавав окремі пункти договору від 07.05.2014 недійсними, а тому вони чинні та не позбавляють позивача права нарахування штрафу та неустойки;

- констатує, що в письмовому відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти стягнення неустойки в розмірі подвійної суми орендної плати на суму 36810 грн та вважав, що договір найму нежилих приміщень №12 від 07.05.2014 є чинним на сьогоднішній день. Представник відповідача в підготовчих засіданнях, які відбулись 29.10.2018 та 12.11.2018 в приміщенні Господарського суду Хмельницької області суму основного боргу в розмірі 40075 грн та штраф в розмірі 50 грн за кожен день протермінування, який становить 13750 грн визнав в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.04.2019 задоволено клопотання б/н від 23.04.2019 представника ПП "Атнер сервіс" про участь у підготовчому судовому засіданні 02.05.2019 в режимі відеоконференції, а її проведення доручено Господарському суду Хмельницької області (майдан Незалежності, 1, м Хмельницький, 29000).

Однак, в призначений час 02.05.2019 представник позивача до Господарського суду Хмельницької області не прибув про що повідомив відповідальний працівник суду. Останнім також зазначено, що в телефонному режимі представник позивача повідомила, що прийняти участь в засіданні не зможе в зв`язку з госпіталізацією, однак, не заперечує проти призначення справи до судового розгляду (скріншот з сторінки відеоконференцзв`язку зазначеного повідомлення долучено до матеріалів справи).

А відтак, підготовче судове засідання 02.05.2019 було проведено в звичайному режимі.

В подальшому, ухвалою від 14.05.2019 судом відмовлено у задоволенні поданого представником ПП "Атнер сервіс" клопотання б/н від 10.05.2019 про участь в судовому засіданні 30.05.2019 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №924/729/18 до розгляду по суті на 30.05.2019, в якому оголошувалась перерва до 06.06.2019.

Також, ухвалою від 04.06.2019 судом відмовлено представнику ПП "Атнер сервіс" - адвокату Гуменюк О.С. в задоволенні клопотання б/н від 31.05.2019 (вх №9716 від 04.06.2019) про участь в судовому засіданні 06.06.2019 в режимі відеоконференції.

Представником позивача в судовому засіданні 06.06.2019 підтримано позовні вимоги.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 06.06.2019 не з`явився.

З відстеження пересилання на офіційному веб-сайті державного підприємства поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) вбачається, що рекомендоване повідомлення від 30.05.2019 зі штрихкодовим ідентифікатором 4602508344940, яким на адресу відповідача надсилалась копія ухвали від 30.05.2019 про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.06.2019 не вручена адресату станом на 06.06.2019.

Разом з цим, про обізнаність відповідача щодо розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №924/729/18 свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення від 01.02.2019, 19.02.2019, 07.03.2019, 05.04.2019, 19.04.2019, 03.05.2019, зі штрихкодовими ідентифікаторами відповідно 4602508071242, 4602508110272, 4602508144410, 4602508202142, 4602508241601, 4602508271268, якими на його адресу надсилались копії ухвал від 01.02.2019, 19.02.2019, 06.03.2019, 04.04.2019, 18.04.2019, 02.05.2019 (із відмітками про вручення адресату), присутність керівника ПП "Теребовлянський молокозавод" під час проведення підготовчого судового засідання 04.04.2019 та подані відповідачем пояснення б/н від 12.04.2019.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Запис розгляду судової справи в підготовчих здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 18 VF 23 D 8144542 A 1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством "Атнер сервіс" (наймодавцем) та Приватним підприємством "Альма-Віта" (наймачем) 07.05.2014 укладено договір найму нежилих приміщень №12, згідно з яким наймодавець передав, а наймач прийняв у строкове платне користування на визначених у цьому договорі умовах нежилі приміщення (об`єкт договору) площею: офісні приміщення - 31 кв м; складські приміщення - 40 кв м, що знаходяться за адресою: вул Друга Нова, 69, м Хмельницький (п п 1.1, 1.2 договору).

Наймач зобов`язаний прийняти об`єкт договору від наймодавця по акту приймання - передачі та в присутності наймодавця перевірити його стан на предмет відповідності умовам цього договору; вносити плату за найм об`єкта договору в порядку передбаченому ст 4 цього договору; з припиненням дії (розірванням) цього договору звільнити об`єкт договору та передати його наймодавцю за актом приймання передачі в тому стані, в якому його було одержано при укладенні договору, з урахуванням нормального зносу, протягом 3 робочих днів; повідомляти наймодавця про намір розірвати даний договір не раніше, ніж за 30 календарних днів. У разі неповідомлення у даний строк, наймодавець має право не повертати суму орендної плати, сплаченої авансом за останній місяць користування приміщенням ( п 2.1.1, п 2.1.6, п 2.1.9, п 2.1.10 правочину).

Згідно п 3.1.1, п 3.1.3 договору наймодавець зобов`язаний на протязі договірного терміну передати об`єкт договору найму по акту приймання - передачі; після припинення цього договору прийняти об`єкт договору від наймача.

Наймодавець має право одержувати від наймача плату за найм об`єкта договору у розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором (п 3.2.1 правочину).

У п 4.1 договору сторонами обумовлено, що плата за один місяць користування об`єктом договору складає 3284 грн. Плата за найм об`єкта договору визначена виходячи із того, що: плата за найм 1 кв м площі офісних приміщень становить 44 грн; плата за найм 1 кв м площі складських приміщень становить 48 грн.

Відповідно до п 4.2 правочину протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту укладання цього договору наймач повинен сплатити наймодавцю орендну плату авансом за 2 (два) місяці. Сплачена сума авансу зараховується в рахунок орендної плати за перший та останній місяць користування приміщенням.

Плата за найм сплачується наймачем не пізніше 5 числа поточного календарного місяця. Під поточним місяцем у цьому договорі розуміється місяць протягом якого орендар користується об`єктом оренди. Плата за найм сплачується наймачем шляхом перерахування коштів на рахунок наймодавця або передачі йому готівкових коштів. Факт передачі наймачем готівкових коштів повинен посвідчуватись документом відповідного змісту, який видається наймодавцем (п 4.3, п 4.4 договору).

У п 4.5 правочину зазначено, що до плати за найм включається сума витрат за користування електроенергією, телефонним зв`язком та сума експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням в належному стані будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди.

Згідно п 4.6 договору плата за найм може змінюватись на протязі строку дії договору за умови зміни ціни на ринку та за умови зміни ціни на комунальні послуги шляхом підписання додаткової угоди.

Відповідно до п 5.2 правочину за порушення встановлених термінів внесення плати за найм наймач сплачує наймодавцю штраф в розмірі 50 грн за кожен день протермінування.

У випадку невиконання наймачем обов`язку щодо термінів повернення об`єкту договору після припинення (розірвання) цього договору він повинен сплатити наймодавцю неустойку у розмірі подвійної суми орендної плати за весь час прострочення (п 5.3 договору).

У п 6.1 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014.

Одностороння відмова від договору наймодавцем допускається за умови невиконання наймачем своїх обов`язків, що визначені у розділі 2 цього договору (п 6.2 правочину).

Згідно п 6.3 договору наймодавець негайно повідомляє наймача про розірвання цього договору. У разі несплати орендної плати в порядку, визначеному п 4.3 цього договору, наймодавець має право розірвати договір без повідомлення наймача. В такому разі договір вважається розірваним на наступний день. Якщо наймач добровільно не звільняє орендоване приміщення, наймодавець має право сформувати комісію у складі трьох осіб і зайти до приміщення. Комісія описує майно, що знаходиться у приміщенні та передає його на зберігання уповноваженій на це особі. Витрати на зберігання несе наймач згідно виставленого рахунку організації, яка здійснила зберігання майна.

Внаслідок відмови наймодавця від цього договору він вважається розірваним з дня, коли наймача було повідомлено про відмову від договору (п 6.4 правочину).

Відповідно до п 6.5, п 8.3 договору зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, крім випадків передбачених цим договором та чинним законодавством. Всі зміни та доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі і набувають чинності після їх підписання сторонами.

У п 8.4 правочину сторонами погоджено, що положення Закону України Про оренду державного і комунального майна не розповсюджуються на цей договір.

В матеріалах справи міститься Акт приймання - передачі б/н від 07.05.2014, згідно якого Приватним підприємством Атнер Сервіс (наймодавцем) передано Приватному підприємству "Альма-Віта" (наймачу) у строкове платне користування офісні приміщення - площею 31 кв м та складські приміщення площею 40 кв м за адресою: вул Друга Нова, АДРЕСА_1 , м Хмельницький.

У п 1 проекту додаткової угоди від 01.02.2017 до договору найму нежилих приміщень №12 від 07.05.2014, п 4.1 договору обумовлено викласти в наступній редакції: плата за один місяць користування об`єктом оренди складає 4090 грн. Плата за оренду об`єкта договору визначається із того, що: плата за 1 кв м площі офісних приміщень становить 70 грн, а плата за 1 кв м площі складських приміщень - 48 грн .

Вказана додаткова угода містить підпис та печатку наймодавця (позивача у справі).

У тексті позовної заяви ПП "Атнер сервіс" зазначено, що додаткова угода відповідачем не була підписана.

На дану обставину вказує і відповідач у зроблених заявах по суті справи.

ПП "Атнер сервіс" до позовних матеріалів додано Акт звірки взаєморозрахунків за період жовтень 2016 року - лютий 2017 року, за даними якого станом на 28 лютого 2017 року борг за орендну плату Приватного підприємства "Альма-Віта" складає 21385 грн.

Із змісту Акту звірки вбачається, що за лютий 2017 року орендна плата нарахована в більшому розмірі - 6046 грн, порівняно з попередніми місяцями - січнем 2017 року, груднем 2016 року, за які орендна плата нараховувалась в розмірі 5120 грн.

Вказаний акт звірки, станом на 28.02.2019 скріплений печатками і підписами сторін по договору та по справі, без будь-яких зауважень чи заперечень.

В матеріалах справи містяться Звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача, які вказують про перерахування відповідачем 02.03.2017 коштів в сумі 5120 грн, 10.03.2017 коштів у сумі 3000 грн та 02.06.2017 коштів в сумі 10000 грн, із призначенням платежу: за оренду приміщень згідно договору №12 від 07.05.2014.

Вказані проплати частково покрили борг з орендної плати, який тривав починаючи з листопада 2016 року.

Наймодавцем також виставлялись наймачу Акти надання послуг №№ 8 від 28.02.2017 за лютий 2017 року, 33 від 31.03.2017 за березень 2017 року, 40 від 30.04.2017 за квітень 2017 року, 50 від 31.05.2017 за травень 2017 року, 84 від 30.06.2017 за червень 2017 року, 111 від 31.07.2017 за липень 2017 року, 146 від 31.08.2017 за серпень 2017 року, 191 від 30.09.2017 за вересень 2017 року, 213 від 31.10.2017 за жовтень 2017 року, 241 від 30.11.2017 за листопад 2017 року, кожен на суму 4090 грн, з яких вбачається, що вартість послуг з оренди офісних приміщень за 1 кв м складає 70 грн, а вартість послуг з оренди складських приміщень за 1 кв м складає 48 грн.

Перші два з цих актів (за лютий та березень 2017 року) скріплені як підписами, так і печатками обох сторін.

Акти надання послуг за квітень, травень, червень, липень 2017 року скріплені печаткою наймача.

Копії наступних оформлених актів надання послуг за серпень, вересень, жовтень та листопад 2017 року не містять підпису та печатки зі сторони замовника послуг ПП Альма-Віта (ідентифікаційний код 22335971).

Приватним підприємством "Теребовлянський молокозавод" долучено до справи лист б/н від 01.08.2017, в якому наймач заявив про намір припинити договір найму нежилих приміщень з 01.09.2017 та просив прибути 31.08.2017 за місцезнаходженням об`єктів найму для підписання акту прийому передачі про повернення таких об`єктів. А причиною цьому ним зазначена ліквідація відокремленого підрозділу ПП Альма-Віта , що займався збутом готової продукції підприємства.

Серед поданих відповідачем до справи документів міститься датований 31.08.2017 акт прийому-передачі приміщень, в якому з посиланням на п 2.1.9 договору найму, ПП Альма-Віта (як наймач) повертає ПП Атнер сервіс (наймодавцю) офісні приміщення площею 31 кв м та складські приміщення площею 40 кв м, що знаходяться за адресою м Хмельницький, вул Друга Нова, 69. Даний документ не містить підпису та печатки зі сторони наймодавця.

Того ж 31.08.2017 комісією в складі представників наймача (Нарольського В.А., Коваля А.В., Козлова І.А.) складено акт відмови від підпису представника наймодавця Греханова А ОСОБА_2 на акті прийому - передачі повернених з найму нежилих приміщень. Із змісту даного документу вбачається, що 01.08.2017 о 14 год 25 хв представник наймодавця ОСОБА_3 відмовився підписати акт прийому - передачі від 31.08.2017 повернених з найму нежилих приміщень, через наявність непогашеної заборгованості з орендної плати станом на 31.08.2017.

03.11.2017 ПП Атнер сервіс направило ПП Альма-Віта претензію № 15 від 03.11.2017 з проханням сплати заборгованості в розмірі 36735 грн.

В подальшому, 22.12.2017 наймодавцем було направлено на адресу наймача іншу претензію №17 від 21.12.2017 з вимогою сплати боргу в сумі 49650, 50 грн, а також нагадуванням про те, що відповідно до п 2.1.9 договору №12 від 07.05.2014, в разі припинення (розірвання) договору орендар зобов`язаний звільнити об`єкт договору та передати його орендодавцю за актом приймання - передачі протягом 3 робочих днів.

Разом з претензією від 21.12.2017 позивачем скеровувався на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків по договору №12 від 07.05.2014, за період березень 2017 року - листопад 2017 року, оформлений станом на 30.11.2017. За даними акту звірки борг відповідача по орендній платі склав 40075 грн. ПП Альма-Віта він не підписаний.

Вказані претензії залишені без відповіді та реагування зі сторони наймача.

ПП Атнер сервіс 30.11.2017 прийнято рішення за підписом директора підприємства Греханова А.В., в якому зазначено, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору наймача нежитлових приміщень - приватного підприємства Альма-Віта по сплаті орендної плати в порядку, визначеному п 4.3 договору (плата за найм), на підставі п 6.3 договору найму нежитлових приміщень, ним вирішено розірвати з 01.12.2017 договір найму №12 нежитлових приміщень від 07.05.2014, укладеного між ПП Атнер сервіс (м Хмельницький, код ЄДРПОУ 37749395) та ПП Альма-Віта (с Золотники Теребовлянського району, Тернопільської області, код ЄДРПОУ 2235971) без повідомлення ПП Альма-Віта . Зміст рішення вказує, що договір найму №12 нежитлових приміщень від 07.05.2014 розірваний з 01.12.2017.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №23562675 від 16.04.2018, сформованого станом на 20.12.2017, 09.11.1994 до Єдиного державного реєстру за № 14151200000005062 включені відомості про юридичну особу Приватне підприємство Альма - Віта (вул Містечко, 52, с Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48115, ідентифікаційний код 22335971).

Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно п 2 ч 1 ст 1 вказаного Закону витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Відповідно до ч 1 ст 4 Закону державна реєстрація базується на таких основних принципах: 1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; 2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; 3) врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; 4) державної реєстрації за заявницьким принципом; 6) єдності методології державної реєстрації; 7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; 8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; 9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 7 Закону зазначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч 1 ст 10 Закону).

З врахуванням наведеного, ПП "Атнер сервіс" зазначає що ідентифікаційний код є основою ознакою, яка ідентифікує суб`єкта господарювання-юридичну особу, у випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. А відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

21.12.2017 державним реєстратором відділу державної реєстрації Теребовлянської районної державної адміністрації здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів; зміну повного найменування, зміну скороченого найменування, зміна складу або інформації про засновників юридичної особи, № запису 16371050030000789.

Згідно внесених змін до установчих документів, Приватне підприємство Альма-Віта (код ЄДРПОУ 22335971, адреса місцезнаходження юридичної особи: 48115, Тернопільська область, Теребовлянський район, с Золотники, вулиця Містечко, буд 52) змінило назву юридичної особи на Приватне підприємство Теребовлянський молокозавод (код ЄДРПОУ 22335971, адреса місцезнаходження юридичної особи: 48115, Тернопільська область, Теребовлянський район, с Золотники, вулиця Містечко, буд 52).

Вказана обставина стверджується позивачем та визнається відповідачем у даній справі.

У ч 1 ст 75 ГПК України зазначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на наведене, суд приймає до уваги ту обставину, що наймач за договором №12 від 07.05.2014 - Приватне підприємство "Альма-Віта" та відповідач у справі №924/729/18 - Приватне підприємство "Теребовлянський молокозавод" є однією і тією ж самою юридичною особою, назва якого змінена.

Станом на час прийняття судового рішення у справі, наймані приміщення не повернуті позивачу по актах прийому - передачі.

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч 2 ст 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами статей 626, 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 6 ЦК України зазначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч 1 ст 759 ЦК України та ч 1 ст 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Атнер сервіс" (наймодавцем) та ПП "Альма-Віта", найменування якого змінено на ПП "Теребовлянський молокозавод" (наймачем) 07.05.2014 укладено договір найму нежилих приміщень №12 щодо строкового платного користування офісними приміщеннями площею 31 кв м та складськими приміщеннями площею 40 кв м за адресою: вул Друга Нова, 69, м Хмельницький.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ч 2 ст 759 ЦК України).

У п 8.4 договору найму сторонами обумовлено, що положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не розповсюджуються на цей договір.

Частинами 1 та 2 статті 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно з ч 1 ст 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п 6.1 договору зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014.

Тобто даний договір було укладено строком на 8 місяців.

Умовами договору найму №12 від 07.05.2014 не передбачено автоматичної пролонгації договору за умови відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди.

Частиною 2 статті 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з цим, ч 4 ст 284 ГК України зазначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також, відповідно до ст 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

З матеріалів справи вбачається, що з врахуванням зазначеної у п 6.1 дати (31.12.2014), через більш як два роки між його сторонами продовжували існували орендні правовідносини, відповідно до змісту ст 764 ЦК України та ст 284 ГК України. На дану обставину вказують:

- Акт звірки взаєморозрахунків за 28.02.2017, з відображеними у ньому нарахуваннями позивача по орендній платі за жовтень 2016 року - лютий 2017 року та частковими проплатами відповідача у жовтні та листопаді 2016 року, а також залишком боргу в сумі 21385 грн. Вказаний документ підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками;

- Акти надання послуг за період лютий 2017 року - листопад 2017 року, які наймодавцем виставлялись наймачу і частково приймались останнім;

- Звіти про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача, які вказують про перерахування відповідачем 02.03.2017, 10.03.2017 та 02.06.2017 коштів на загальну суму 18120 грн, за оренду приміщень згідно договору №12 від 07.05.2014.

З врахуванням вищенаведеного, попри відсутність у договорі найму №12 від 07.05.2014 умов щодо автоматичної пролонгації його дії, застосовуючи імперативні приписи ст 284 ГК України та ст 764 ЦК України, суд приходить до висновку про подальше автоматичне продовження дії договору на той самий строк.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №910/6590/18.

Відповідно до ч 4 ст 236 ГПК України, ч 6 ст 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

А тому, враховуючи зміст п 6.1 договору, яким строк найму визначався на 8 місяців, термін дії договору №12 від 07.05.2014 складав по серпень 2017 року.

Факт існування по серпень 2017 року орендних правовідносин між сторонами також визнається відповідачем у справі.

У п 2.1.9 договору сторонами обумовлено, що в разі припинення його дії (розірвання) наймач повинен звільнити об`єкт договору та передати його наймодавцю за актом приймання передачі в тому стані, в якому його було одержано при укладенні договору, з урахуванням нормального зносу, протягом 3 робочих днів.

Частиною 1 статті 785 ЦК України вказано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч 2 ст 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Суд підкреслює, що як Законом, так і п 2.1.9 договору №12 від 07.05.2014 обов`язок звільнення (повернення) орендованого майна по акту покладено на наймача.

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вжиття наймачем всіх залежних від нього заходів щодо звільнення (повернення) об`єкта найму станом на 04 вересня 2017 року.

У письмових запереченнях ПП "Теребовлянський молокозавод" вказує на звільнення ним орендованих приміщень 31.08.2017. При цьому робить посилання на обставину ліквідації відокремленого підрозділу відповідача (зазначену у адресованому позивачу листі від 01.08.2017) і датовані 31.08.2017 акт прийому - передачі приміщень та акт відмови наймодавця від підпису.

Наявний в матеріалах справи акт прийому - передачі приміщень від 31.08.2017 не мітить підпису наймодавця, а відтак свідчить про те, що нежитлові офісні та складські приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_2 Друга Нова, 69 у м Хмельницький не звільнені та не повернені наймодавцю.

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст абз 2 ч 1 ст 614 ЦК України встановлює обов`язок доказування невинуватості особи, яка порушила зобов`язання, саме на цю особу.

Складений 31.08.2017 в односторонньому порядку представниками наймача Акт відмови від підпису представника наймодавця на акті прийому передачі повернених з найму нежилих приміщень, судом оцінюється критично, оскільки попри його оформлення саме 31.08.2017 він містить посилання на обставину відмови представника наймача від підпису акту прийому - передачі ранішою датою - 01.08.217.

Зміст ст 764 ЦК України, ст 284 ГК України, недоведеність факту звільнення відповідачем орендованого майна після серпня 2017 року, в подальшому оформлені позивачем Акти надання послуг за вересень - листопад 2017 року, оформлене останнім рішення від 30.11.2017 про розірвання договору найму з 01.12.2017 свідчать про те, що договір найму №12 від 07.05.2014 не припинив своєї дії після 31.08.2017.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч 1 ст 762 ЦК України).

Згідно з нормами ч 5 ст 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч ч 1,3,4 ст 286 ГК України).

У п п 4.1, 4.3 договору сторонами обумовлено, що плата за один місяць користування об`єктом договору складає 3284 грн (плата за найм 1 кв м площі офісних приміщень становить 44 грн, а плата за найм 1 кв м площі складських приміщень становить 48 грн) та сплачується не пізніше 5 числа поточного календарного місяця. Поточним місяцем розуміється місяць протягом якого орендар користується об`єктом оренди.

До плати за найм включається сума витрат за користування електроенергією, телефонним зв`язком та сума експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням в належному стані будівлі, в якій знаходиться об`єкт оренди (п 4.5 договору найму).

З врахуванням обумовленої у п 4.1 договору розміру орендної плати та умов його п 4.5, на протязі періоду дії договору з жовтня 2016 року по січень 2017 року позивачем нараховувались щомісяця платежі за умовами договору.

Свідченням цьому являється вже згадуваний акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2017, підписаний обома сторонами.

З даного документу також вбачається, що нарахування орендної плати за лютий 2017 році проведено в більшому розмірі, ніж за попередні місяці, а саме - в сумі 6046 грн.

Позивачем до заяви від 07.12.2018 додано копію додаткової угоди від 01.02.2017 до договору найму нежилих приміщень №12 від 07.05.2014.

Пунктом 1 цієї додаткової угоди запропоновано внести зміни до п 4.1 договору №12 від 07.05.2014 щодо вартості орендної плати за 1 кв м площі офісних приміщень та визначити його в сумі 70 грн. А відтак плату за один місяць користування приміщеннями - в сумі 4090 грн.

Згідно п 4.6 договору №12 від 07.05.2014 плата за найм може змінюватись на протязі строку дії договору за умови зміни ціни на ринку та за умови зміни ціни на комунальні послуги шляхом підписання додаткової угоди.

Також статтею 654 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вищевказана додаткова угода від 01.02.2017 не підписана зі сторони наймача.

Також, відповідно до ст 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст 207 ЦК України).

Попри відсутність підпису відповідача у тексті додаткової угоди від 01.02.2017 до договору найму №12 від 07.05.2014, позивачем стверджено що нарахування орендної плати з лютого 2017 року відбулось з її врахуванням, що відображено у акті звірки від 28.02.2017.

Включаючи збільшений розмір орендної плати у лютому 2017 року, відповідачем (станом на 28.02.2017) визнано факт існування боргу по орендній платі за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року в розмірі 21385 грн.

Про схвалення наймачем збільшення розміру орендної плати з лютого 2017 року також свідчать підписані сторонами і завірені їх печатками Акти надання послуг за лютий та березень 2017 року, кожен на суму 4090 грн, з зазначеною в них вартістю оренди за один кв м офісних приміщень - 70 грн. Заперечень щодо нового визначеного додатковою угодою розміру орендної плати вказані письмові документи не містять.

Оформлені в подальшому Акти надання послуг за квітень, червень, липень 2017 року також на суми 4090 грн щомісяця містять печатку наймача.

У своїх заявах по суті справи (відзиві та запереченнях) відповідачем підтверджено факт надання послуг з оренди нежитлових приміщень, зокрема по актах від 31.03.2017, 30.04.2017 та 31.07.2017 кожен на суму по 4090 грн (вартість орендної плати за один місяць з врахуванням її збільшення).

У поданій до Господарського суду Тернопільської області заяві від 25.03.2019 представником позивача наведено розрахунок розміру боргу по орендній платі по договору №12 від 07.05.2014. З його змісту вбачається, що залишок неоплаченої орендної плати за лютий 2017 складає 3265 грн, а з березня 2017 по листопад 2017 року борг нараховано в розмірі 36810 (4090 грн * 9 міс) грн, що разом складає заявлену до стягнення суму боргу 40075 грн.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Норму такого ж змісту викладено і у ч 1 ст 638 ЦК України.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч 1 та ч 2 ст 640 ЦК України).

Згідно з ч 2 ст 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Більше того, ч 1 ст 181 ГК України також передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч 8 ст 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (правова позиція, викладена у Постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (14-144цс18).

Суд зауважує, що лише під час перебування справи №924/729/18 в провадженні Господарського суду Тернопільської області відповідачем почав заперечуватись факт схвалення з його сторони збільшення розміру орендної плати.

В той же час, про схвалення нового розміру орендної плати свідчать підписані (затверджені) ним без заперечень у тій же формі, що і основний договір Акти надання послуг за лютий - березень 2017 року.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято до виконання умови договору №12 від 07.05.2014 щодо найму нежитлових офісних приміщень площею 31 кв м по ціні 70 грн за 1 кв м та складських приміщень площею 40 кв м по ціні - 48 грн за 1 кв м, що знаходяться за адресою: вул Друга Нова, 69, м Хмельницький, а відтак і наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Приватного підприємства "Теребовлянський молокозавод" боргу по орендній платі за 2017 рік в сумі 40075 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1 ст 612 ЦК України).

У статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення встановлених термінів внесення плати за найм наймач сплачує наймодавцю штраф в розмірі 50 грн за кожен день протермінування.

Посилаючись на п 5.2 договору найму позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13750 грн штрафу за період з березня 2017 року по листопад 2017 року, нарахованих шляхом множення кількості днів у кожному місяці на 50 грн.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч 1ст 199 ГК України).

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ч 1 ст 546 ЦК України).

Згідно із ст 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст 549 ЦК України неустойкою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч 1, ч 2 ст 551 ЦК України).

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення.

В розумінні ст 230 ГК України штрафними санкціями, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 4 статті 231 ГК України передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором ( ч 5, ч 6 ст 231 ГК України).

Згідно з ч 2 ст 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, з наведених вище норм правових актів вбачається, що для застосування таких форм відповідальності як пеня чи штраф необхідні елементи, які встановлюються законом або як в даному випадку договором.

Між тим, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов`язання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15.

Штраф застосовується в порядку визначеному ч 4 ст 231 ГК України та ч 2 ст 549 ЦК України, який обчислюється у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи із положень п 5.2 договору, погоджена сторонами штрафна санкція під визначення штрафу не підпадає, оскільки штраф застосовується одноразово, і не прив`язаний до нарахування за певний період, в т ч за кожен день протермінування. Відтак, до відповідача відповідальність у вигляді штрафу за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань не підлягає.

Водночас, формулювання штрафної санкції у п 5.2. договору, відносно порядку і строку нарахування, притаманне пені. Однак, для застосування такої міри відповідальності як пеня, також відсутні підстави, оскільки в договорі відсутні такі визначальні елементи як: розмір відсотків та розмір зобов`язання (невиконаного) на який така нараховується (база нарахування) (ч 6 ст 231, ч 2 ст 343 ГК України, ч 3 ст 549 ЦК України).

В доданому розрахунку позивач також цих елементів не наводить, а відповідач заперечує відносно застосування до нього штрафу.

Адже, як зазначалось, позивач підтримує позов щодо нарахованого в порядку п 5.2 договору штрафу в розмірі 13750 грн. В свою чергу відповідач зазначає, що позивач має право на застосування на підставі п 5.2 договору пені, в розмірі не більшому ніж подвійна облікова ставка НБУ.

При цьому, в суду відсутнє право встановлювати, змінювати та припиняти умови договору.

Тобто, в п 5.2 договору сторонами змішано два взаємовиключні елементи, які притаманні двом різним штрафним санкціям: розмір 50 грн - штрафу (у певній, визначеній грошовій сумі); порядок нарахування - пені (за кожен день протермінування), що не допускається згідно абз 2 ч 3 ст 6 ЦК України.

А відтак, розмір погодженої сторонами в п 5.2 договору штрафної санкції (штрафу) в розмірі 50 грн за кожен день протермінування не є штрафом, но і не перетворює цю неустойку в пеню.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №917/889/17.

Також, за відсутності у розрахунку позивача бази нарахування пені - суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання по сплаті орендної плати окремо за кожен місяць, із зазначенням часткових проплат боргу (який згідно акту звірки існував з листопада 2016 року, враховуючи при цьому приписи ч 6 ст 232 ГК України) виключає можливість у суду для застосування пені як такої.

За таких обставин, частина позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 13750 грн не підлягає до задоволення.

У своєму позові ПП "Атнер сервіс" також заявлено до стягнення 36810 грн неустойки в розмірі подвійної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов п 5.3 договору найму.

Нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин, яка підпадає під регулювання ст 785 ЦК України.

Як вже зазначалось, ч 1 ст 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч 2 ст 785 ЦК України).

У пунктах 6.2, 6.3, 6.4 договору найму сторонами передбачено, що одностороння відмова від договору наймодавцем допускається за умови невиконання обов`язків наймача, зазначених у розділі 2 договору; наймодавець негайно повідомляє наймача про розірвання цього договору. У разі несплати орендної плати в порядку, визначеному п 4.3 цього договору, наймодавець має право розірвати договір без повідомлення наймача. В такому разі договір вважається розірваним на наступний день. Якщо наймач добровільно не звільняє орендоване приміщення, наймодавець має право сформувати комісію у складі трьох осіб і зайти до приміщення. Комісія описує майно, що знаходиться у приміщенні та передає його на зберігання уповноваженій особі. Витрати на зберігання несе наймач згідно виставленого рахунку організації, яка здійснила зберігання майна. Внаслідок відмови наймодавця від цього договору він вважається розірваним з дня, коли наймача було повідомлено про відмову від договору.

Відповідно до ч 3 ст 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно ч 3 ст 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Посилаючись на вищевказаний п 6.3 договору найму, через неналежне виконання наймачем умов договору щодо сплати орендної плати, 30.11.2017 наймодавцем прийнято рішення про розірвання саме з 01.12.2017 договору найму.

Заявлена до стягнення сума 36810 грн - неустойка в розмірі подвійної орендної плати, обчислена починаючи з березня 2017 по листопад 2017 року включно.

З огляду на встановлену судом обставину продовження дії договору найму №12 від 07.05.2014 після 31.08.2017, відсутності в матеріалах справи №924/729/18 доказів припинення дії цього договору на протязі заявленого до стягнення періоду нарахування неустойки, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовної заяви в частині стягнення 36810 грн неустойки в розмірі подвійної суми орендної плати.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст 14, ч 4 ст 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч 1 ст 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч 1 ст 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги ПП "Атнер сервіс" підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення із ПП "Теребовлянський молокозавод" 40075 грн боргу по орендній платі.

В задоволені вимог про стягнення 13750 грн - штрафу та 36810 грн - неустойки в розмірі подвійної суми орендної плати, слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

В порядку ст ст 123,129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст ст 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з Приватного підприємства "Теребовлянський молокозавод" (вул Містечко, 52, с Золотники, Теребовлянський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 22335971) на користь Приватного підприємства "Атнер сервіс" (вул Друга Нова, 69, м Хмельницький, ідентифікаційний код 37749395) 40075 (сорок тисяч сімдесят п`ять) грн - боргу, 779 (сімсот сімдесят дев`ять) грн 08 коп - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 червня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський