Рішення

від 03.06.2019 по справі 200/3877/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2019 р. Справа№200/3877/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., при секретарі Мурашко Д.О., за участю представника відповідача Яковлєва А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний центр спорту та розваг» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Межрегіональний центр спорту та розваг» (ідентифікаційний код 33012306, 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, бульвар Приморський, будинок 25) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028). Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 1 листопада 2018 року №0245464605, яким за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб зобов`язано сплатити штраф у сумі 23037,53 грн., та №0245484605, яким зобов`язано сплатити штраф у сумі 556,45 грн. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, оскільки в силу вимог ст.6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної чи комунальної власності за період з 01.01.2015 по 07.06.2016.

20 березня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

8 квітня 2019 року ухвалою суду відкладено розгляд справи до 13 травня 2019 року.

24 квітня 2019 року відповідачем надано відзив, в якому зазначено, що самостійно визначена сума грошового зобов`язання підлягає сплаті до державного бюджету. На підставі договору оренди, в користуванні позивача знаходиться земельна ділянка розташована за адресою м.Маріуполь, пр.Леніна, буд. 83. Позивачем самостійно нарахований та в подальшому зменшений, шляхом надання уточнюючих податкових декларацій, земельний податок за березень 2015 року - грудень 2015 року та січень 2016 року - грудень 2016 року. Вважає наявною несвоєчасну сплату земельного податку, що призвело до застосування штрафних санкцій. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.

16 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, представник позивача до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальність Міжрегіональний центр спорту та розваг код ЄДРПОУ 33012306, місцезнаходження: 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, бульвар Приморський, будинок 25, перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

20 лютого 2015 року до контролюючого органу подана податкова декларація з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності площею 0,1368) за 2015 рік, в якій визначено грошове зобов`язання у розмірі 55314,53 грн.

13 вересня 2016 року подана уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2015 рік, в якій нараховано до зменшення податкових зобов`язань - 55314,53 грн.

22 лютого 2015 року подана податкова декларація з плати за землю за 2016 рік, в якій визначено грошове зобов`язання у розмірі 79265,89 грн., а 12 вересня 2017 року - уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2016 рік, в якій нараховано до зменшення податкових зобов`язань (січень - червень) - 34568,73 грн.

Встановлені обставини не є спірними.

12 вересня 2018 року Головним управлінням ЖФС у Донецькій області проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з орендної плати за землю за березень - грудень 2015 року та за січень - грудень 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрегіональний центр спорту та розваг за результатом якої складено акт №842/05-99-46-05/05-581/33012306. У висновках акту зазначено про несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з орендної плати за землю на загальну суму 120752,15 грн.

1 листопада 2018 року на підставі акту перевірки від 12.09.2018 №842/05-99-46-05/05-581/33012306 від 12.09.2018 винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0245464605, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 23037,53 грн.;

№0245484605, яким за затримку сплати грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 556,45 грн.

Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення надіслані контролюючим органом рекомендованими листами на адресу позивача, однак повернуті Укрпоштою на адресу відправника із зазначенням причини - за закінченням терміну зберігання , про що свідчать поштові квитанції Укрпошти та копії листів з відміткою про причину повернення.

Відповідно до вимог п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, твердження позивача про недотримання контролюючим органом вимог про надіслання вказаних документів, є безпідставними.

Щодо суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Як передбачено п. 287.3 ст. 287 цього Кодексу, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п.288.2 - 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Однак, статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (у подальшому - Закон №1669, в редакції чинній до 08.06.2016) передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Стаття 1 Закону № 1669 передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визнано такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053» . Також, цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено місто Маріуполь.

За таких обставин, позивач, в силу приписів Закону №1669, з урахуванням внесених змін, звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у період 2015 року та з 01.01.2016 по 08.06.2016, оскільки земельні ділянки знаходиться в м. Маріуполь.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування до позивача фінансових санкцій є подання позивачем уточнюючих розрахунків, якими зменшені податкові зобов`язання.

Відповідно до приписів пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Позивач, скориставшись наданим йому правом, вніс відповідні зміни до податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за січень - грудень 2015 року, січень - грудень 2016 року шляхом подання уточнюючого розрахунку. Квитанціями №2 підтверджено прийняття вказаних уточнюючих декларації Державною фіскальною службою України.

Положеннями статті 109 Податкового кодексу України передбачено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до виконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на сплачену узгоджену суму грошового зобов`язання залежно від кількості днів затримки.

Таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об`єкт застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючих розрахунків не є сплатою узгоджених сум податкового зобов`язання.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність застосування штрафних санкцій, а отже податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 по справі №805/4877/16-а.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (платіжне доручення від 04.03.2019 №55), він підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний центр спорту та розваг» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 01 листопада 2018 року №0245464605.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 01 листопада 2018 року №0245484605.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональний центр спорту та розваг» (ідентифікаційний код 33012306, 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, бульвар Приморський, будинок 25) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні. Повний текст рішення суду складено 12 червня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.