Рішення

від 12.06.2019 по справі 300/1011/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. справа № 300/1011/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 і з 01.01.2011 по 30.09.2012, зобов`язання зарахувати до страхового стажу такий період здійснення підприємницької діяльності і призначення пенсії за віком з 16.12.2018 (моменту виникнення права на пенсію), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 13.05.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі по тексту також - відповідач, Надвірнянське об`єднане управління ПФУ області, Управління, пенсійний орган, орган пенсійного фонду) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 і з 01.01.2011 по 30.09.2012, зобов`язання зарахувати до страхового стажу такий період здійснення підприємницької діяльності і призначення пенсії за віком з 16.12.2018 (моменту виникнення права на пенсію).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 15.12.2018 йому виповнилося 60 років, у зв`язку з чим 14.02.2019 звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Разом із заявою, на підтвердження стажу роботи позивачем надано відповідні документи для призначення пенсії, в тому числі оригінал трудової книжки, копію диплому, архівну довідку №Ц-274/04-01 від 27.04.2018 та довідку Надвірнянського управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області №403/10/09-19-53-13-29 від 13.03.2019. Однак, відповідачем листом від 10.04.2019 за №1749/03 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з посиланням на обставину відсутності у позивача необхідного страхового стажу 25 років. До такого висновку прийшов орган пенсійного фонду, після проведення перевірки документів, долучених позивачем на підтвердження страхового стажу, відповідно до яких страховий стаж останнього на момент звернення із заявою про призначення пенсії складає 23 роки 2 місяці 17 днів. Як зазначено позивачем, під час встановлення трудового стажу, відповідачем не враховано період здійснення позивачем підприємницької діяльності, а саме з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 30.09.2010, з 01.01.2011 по 31.12.2011 і з 01.01.2012 по 30.09.2012, оскільки даний період не підтверджено документами, які б засвідчували сплату позивачем страхових внесків (єдиного внеску). Поряд з цим відповідач зазначив, що у зв`язку з відсутністю в даних персоніфікованого обліку відомостей про сплату внесків за періоди з 22.05.2005 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 та з 01.01.2011 по 15.11.2016, Управлінням направлено запит на перевірку розбіжностей між даними довідки, виданої ДФС та даними персоніфікованого обліку. Однак провести перевірку не було можливості, оскільки позивач з 15.11.2016 припинив підприємницьку діяльність. На переконання позивача дії Надвірнянського об`єднаного управління ПФУ області щодо відмови у призначенні пенсії за віком є неправомірними, оскільки позивачем здійснювалось перерахування обов`язкових внесків на державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України у встановленому законом порядку, а трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії, підтверджується попередньо наданими документами. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2019, звільнено позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову, відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. (а.с.1-4).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.05.2019 (а.с.32-34, 35-75). Відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини. Зокрема зазначено, що відповідно до пункту 2.3 Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2001 за №16-6 (надалі по тексту також - Інструкція №16-6), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу. Відповідач вказав дію положень підпункту 9.4 пункту 9 Інструкції №16-6, за змістом яких платники збору, визначені в підпунктах 2.1 - 2.3 пункту 2 цієї Інструкції, зобов`язані один раз на рік до 1 квітня поточного року подати до органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації за попередній звітний рік необхідний комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, на користь яких платник здійснює загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, на переконання відповідача, позивач був зобов`язаний з 01.01.2004 року подавати до органу пенсійного фонду індивідуальні відомості про себе, для можливості відображення їх у персоніфікованому обліку. Зазначив, що за періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 22.05.2005 по 31.12.2016, з 01.01.2009 по 30.09.2010 та з 01.01.2011 по 15.11.2016, відсутні дані про сплату позивачем страхових внесків у даних персоніфікованого обліку. Тому зазначені періоди не зараховано до загального стажу ОСОБА_1 . Таким чином, з урахуванням відсутності у позивача необхідного страхового стажу на момент звернення із заявою про призначення пенсії, Надвірнянське об`єднане управління ПФУ області вважає правомірним винесення рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову і відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.02.2005 по 15.11.2016 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку у Надвірнянській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області.

Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 від 22.02.2005 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https:///usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) станом на 10.06.2019 (а.с.18, 66-68).

Як свідчить копія свідоцтва про сплату єдиного податку серії В за №274258 від 01.05.2005, ОСОБА_1 в період здійснення підприємницької діяльності (вид діяльності - виготовлення столярних виробів) був платником єдиного податку (а.с.19).

Відповідно до довідки Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29, ОСОБА_1 з 1 січня 2006 року - платник спрощеної системи оподаткування. Нарахована та сплачена сума єдиного податку склала: з січня 2006 року по грудень 2006 року - 125,00 гривень щомісячно; з січня 2007 року по грудень 2007 року - 125,00 гривень щомісячно; з січня 2008 року по грудень 2008 року - 125,00 гривень щомісячно; з січня 2009 року по грудень 2009 року - 200,00 гривень щомісячно; з січня 2010 року по грудень 2010 року - 200,00 гривень щомісячно; з січня 2011 року по грудень 2011 року - доходів не задекларовано (загальна система оподаткування). З 01 січня 2012 року - платник спрощеної системи оподаткування і нарахована та сплачена сума єдиного податку в період з січня 2012 року по вересень 2012 року склала 214,60 гривень щомісячно (а.с.22, 58).

Позивач, 15.12.2018 досяг 60-річного віку, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області 28.10.2000 та продовженого його дію 14.06.2004 (а.с.12-13).

У зв`язку із вказаною обставиною та з метою призначення і виплати пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ОСОБА_1 14.02.2019 звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про призначення пенсії, долучивши при цьому відповідний пакет документів, необхідний для призначення такої пенсії (а.с.43,44, 46, 47, 48-52).

В свою чергу, відповідач, розглянувши заяву позивача та подані ним документи для призначення пенсії, листом від 11.03.2019 за №1169/05 повідомив позивача про необхідність подання додаткових документів, які підтверджують страховий стаж не менше 25 років, для можливості призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.69).

ОСОБА_1 13.03.2019 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив долучити до пакету документів вищезгадану довідку Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29 (а.с.57, 58).

Надвірнянський відділ обслуговування громадян направив до Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області документи, подані позивачем, для проведення звірки достовірності даних, зазначених у довідці від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29 та відомостях ОК-5, що підтверджується заявкою №74 від 15.03.2019 (а.с.70).

Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, листом від 01.04.2019 за №4981/05, повідомило відповідача про неможливість виконання заявки від 15.03.2019 №74 на ФО СПД ОСОБА_1 за період здійснення підприємницької діяльності, оскільки для проведення такої перевірки немає законодавчих підстав. Додатково повідомлено, що згідно з даними, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена 15.11.2016 (а.с.71).

Позивач 05.04.2019 звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою, в якій просив відповідача прийняти рішення про призначення пенсії або про відмову у призначенні пенсії на підставі поданих документів, оскільки інших документів надати позивач не має можливості (а.с.56).

Надвірнянським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 09.04.2019 прийнято рішення №606 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (а.с.35-36).

Листом від 10.04.2019 за №1749/03 пенсійний орган повідомив позивача про відмову у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу 25 років, який дає право на призначення пенсії після досягнення особою 60-ти років у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року (а.с.72-73).

У вказаному листі відповідач зазначив про те, що на підставі поданих позивачем документів, відповідачем обчислено страховий стаж роботи ОСОБА_1 , який складає 23 роки 2 місяці 17 днів. До розрахунку стажу роботи позивача включено наступні періоди (а.с.41-42):

- з 01.09.1975 по 18.07.1978 - навчання в техучилищі №3 в м. Івано-Франківську;

- 01.08.1978 по 08.09.1981 - робота на Надвірнянському лісокомбінаті;

- з 06.10.1981 по 24.11.1982 - робота в радгоспі "Надвірнянський";

- з 06.09.1982 по 12.01.1989 - робота на Надвірнянському ГПТУ-11;

- з 15.01.1989 по 21.11.1989 - робота в Надвірнянському РСК;

- з 27.11.1989 по 28.12.1990 - робота на СЕМП "Момент";

- з 03.01.1991 по 05.02.1991 - робота в колгоспі "Україна";

- з 16.02.1991 по 31.12.1991 - робота в колгоспі "Україна";

- з 02.01.1992 по 19.05.1992 - робота на МП "ВАльд";

- з 24.05.1992 по 30.09.1992 - робота на МП "Горгани";

- з 01.10.1992 по 09.06.1993 - робота на ТзОВ "Атлант";

- з 18.09.2001 по 07.02.2005 - робота в Надвірнянському ПТУ 11;

- з 16.02.2005 по 22.02.2005 - виплата допомоги по безробіттю;

- з 01.01.2007 по 31.12.2008 - підприємницька діяльність;

- 01.10.2010 по 31.12.2010 - підприємницька діяльність.

Також додатково повідомлено позивача про те, що період стажу, який підтверджується довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності зараховуються за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (згідно даних персоніфікованого обліку).

Поряд з цим відповідач зазначив, що у зв`язку з відсутністю в даних персоніфікованого обліку даних про сплату позивачем внесків за періоди з 22.05.2005 по 31.12.2016, з 01.01.2009 по 30.09.2010 та з 01.01.2011 по 15.11.2016, Управлінням направлено запит на перевірку розбіжностей між даними довідки, виданої ДФС та даними персоніфікованого обліку. Однак провести перевірку не було можливості, так як позивач з 15.11.2016 припинив підприємницьку діяльність.

Отож відповідачем, не взято до уваги подану позивачем довідку Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29 та не враховано до страхового стажу позивача період здійснення останнім підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 і з 01.01.2011 по 30.09.2012.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із відмовою Надвірнянського об`єднаного управління ПФУ області у призначенні пенсії за віком, звернувся до суду, з метою захисту свого порушеного права. Просить зарахувати до страхового стажу періоди здійснення останнім підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 і з 01.01.2011 по 30.09.2012, та призначити пенсію за віком з 16.12.2018 (моменту виникнення права на пенсію).

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі по тексту також - Закон №1058).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно вимог частин 1 статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Необхідно відмітити, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058).

Так, частинами 1, 2 статті 21 Закону №1058 передбачено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду зокрема для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом (пункту 1 частини 2 статті 22 Закону №1058).

Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі по тексту також - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (надалі по тексту також - уповноважений орган).

Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.

Згідно пункту 7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.

Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.

Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Насамперед суд вважає за необхідне відмітити, що орган пенсійного фонду в обґрунтування правомірності прийняття рішення №606 від 09.04.2019 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, вказує на обов`язок позивача подавати індивідуальні відомості про себе до системи персоніфікованого обліку, і при цьому посилається на Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за №16-6 (надалі по тексту також - Інструкція №16-6).

Проте суд звертає увагу відповідача на те, що вказана Інструкція №16-6 втратила чинність на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 за №21-1, якою затверджено нову Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі по тексту - Інструкція №21-1).

А тому, з урахуванням предмету розгляду даної справи, а саме наявності чи відсутності у позивача права на врахування відповідачем до його страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 і з 01.01.2011 по 30.09.2012 для призначення пенсії за віком, суд вказує на те , що при вирішенні даної справи слід керуватися Інструкцією №21-1 від 19.12.2003, яка діяла в період здійснення позивачем підприємницької діяльності, який останній просить врахувати до страхового стажу.

Так, у відповідності до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції №21-1, платниками страхових внесків є зокрема фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).

Платники, зазначені в підпунктах 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1, зобов`язані вести облік платежів до Пенсійного фонду (підпункт 11.1 пункту 11 Інструкції №21-1)

Відповідно до абзацу 3 підпункту 11.12 пункту 11 Інструкції №21-1 платники, зазначені в підпункті 2.1.3 пункту 2.1 цієї Інструкції, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) подають до органу Пенсійного фонду до 1 квітня наступного за звітним роком річний звіт про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків за формою згідно з додатком 26 цієї Інструкції.

В свою чергу, згідно підпункту 12.3 пункту 12 вказаної Інструкції, органи Пенсійного фонду України зобов`язані здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням страхувальниками та застрахованими особами вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

За змістом пункту 3 -1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 1 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 1 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Слід відмітити, що органи пенсійного фонду наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 2006 по 2012 рік займалася підприємництвом, для її страхового стажу є сам лише факт сплати нею страхових внесків, незалежно від їх розміру.

Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку №22-1, яким керується у своїй діяльності ПФУ та його структурні підрозділи.

З огляду на відомості, зазначені у довідці Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29, безспірним є факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в період, зокрема, з січня 2006 року по грудень 2010 року та з січня 2012 року по вересень 2012 року та сплату ним єдиного податку, про що вище вказувалось судом. Разом з тим, слід відмітити, що позивач в період з січня 2011 по грудень 2011 року перебував на загальній системі оподаткування (доходів не задекларовано).

Пунктом 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" від 03.07.1998 за №727/98 (надалі по тексту також - Указ №727/98) передбачено, що суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 Указу №727/98 суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43 відсотки;

- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;

- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Таким чином, здійснюючи підприємницьку діяльність у період з 2006 по 2010 рік, відповідно до довідки Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через Управління державного казначейства відповідно до вимог Указу Президента України від 03.07.1998 за №727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду); законодавчо визначеного обов`язку звітуватись перед органами Пенсійного фонду, як платника єдиного податку у позивача не було.

З урахуванням встановлених судом обставин та відповідно до наведених вище правових норм, позивач набув право на зарахування спірного періоду, а саме з січня 2006 року по грудень 2006 року та січня 2009 року по грудень 2010 року включно, до його страхового стажу, яке було порушено внаслідок протиправних дій відповідача.

Додатково, суд критично оцінює доводи відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2010 по 30.09.2010, оскільки індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, свідчать про сплату останнім страхових внесків протягом усього року 2010 року (а.с.61).

Стосовно періоду здійснення підприємницької діяльності з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, який позивач просить врахувати до страхового стажу для призначення пенсії, то суд зазначає, що згідно довідки Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/ НОМЕР_3 , за вищевказаний період доходів не задекларовано (позивач перебував на загальній системі оподаткування).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків (а.с.61-62).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтвердили право позивача на зарахування до його страхового стажу вищевказаного періоду здійснення ним підприємницької діяльності, а наявні в матеріалах справи докази навпаки свідчать про відсутність сплати позивачем страхових внесків в період з 01.01.2011 по 31.12.2011.

З`ясовуючи наявність правових підстав для врахування до страхового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 періоду здійснення ним підприємницької діяльності з січня 2012 року по вересень 2012 року, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи єдиним доказом, яким позивач підтверджує сплату страхових внесків за період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2012 по 01.09.2012 є довідка Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/09-19-53-13-29, відповідно до якої нарахована та сплачена Цюпер ОСОБА_2 сума єдиного податку у спірний період становила 214,60 гривень щомісячно.

Проте, на переконання суду вказаний доказ не є належним доказом на підтвердження сплати позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.01.2012 по 01.09.2012, з огляду на наступне.

Указ Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" від 03.07.1998 за №727/98, який визначав порядок нарахування і сплати суб`єктами підприємницької діяльності - фізичними особами єдиного податку, припинив свою дію на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності", від 04.11.2011 , який набрав чинності з 1 січня 2012 року.

Згідно пункту 14 частини 1 Розділу І вказаного Закону у розділ XIV Податкового кодексу України включено главу 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності", якою встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Так, відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України (чинного протягом 2012 року) ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

За змістом пункту 293.2 статті 293 вказаного кодексу, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 даного кодексу).

Суд зауважує, що пунктом 297.1 статті 293 Податкового кодексу України визначено податки і збори, від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності яких звільняються платники єдиного податку.

Серед таких податків і зборів відсутній збір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на відміну від положень пункту 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства" від 03.07.1998 за №727/98, згідно яких суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

В той же час, підрозділ 8 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку, зокрема пунктом 2 вказаного підрозділу встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб`єктів малого підприємництва нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються суб`єктами малого підприємництва, які сплачують єдиний податок відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 за №

727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Єдиний податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України №727/98) (з наступними змінами) (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не здійснюється.

З наведеного слідує, що з 1 січня 2011 року і тільки до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб`єктів малого підприємництва, єдиний податок сплачувався в розмірі частини єдиного податку, при цьому нарахування, обчислення та сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, сплачена позивачем сума єдиного податку у період з січня 2012 року по вересень 2012 року в розмірі 214,60 гривень, згідно довідки Надвірнянського управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 13.03.2019 за №403/10/ НОМЕР_3 , не включає в себе сплачену суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так як такий в даний період повинен був сплачуватися платником податку окремо від єдиного податку у відповідності до норм чинного на той час законодавства.

Наявні в матеріалах справи індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, підтверджують відсутність сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску) в період з 01.01.2012 по 30.09.2012 (а.с.62).

Будь яких належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин та висновків суду, позивач не надав.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність неврахування органом пенсійного забезпечення до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2011 по 31.09.2012, так як відсутні відомості про сплату позивачем страхових внесків у вказаний період, що є особливою умовою при обчисленні страхового стажу для призначення пенсії.

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 16.12.2018 (моменту виникнення права на пенсію), та враховуючи висновок суду про наявність правових підстав для врахування до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006 і з 01.01.2009 по 30.09.2010, суд відзначає слідуюче.

Як уже зазначалось судом, згідно вимог частини 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

ОСОБА_1 досяг 60-річного віку 15.12.2018, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Надвірнянським РВ УМВС в Івано-Франківській області 28.10.2000 (а.с.12-13).

Із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 14.02.2019 (а.с.43), про що також не заперечується відповідачем, тобто протягом трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку.

Як свідчить зміст рішення №606 від 09.04.2019 про відмову у призначенні пенсії та лист пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії від 10.04.2019 за №1749/03, страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 23 роки 2 місяці і 17 днів (а.с.35-36, 72-73).

Водночас розрахунок страхового стажу позивача засвідчує наявність у позивача такого стажу 23 роки 3 місяці 17 днів, що вказує на певну розбіжність між розрахунок стажу та зазначеною органом пенсійного фонду інформацією у рішення №606 від 09.04.2019 і листі пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії від 10.04.2019 за №1749/03.

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вищенаведені положення законодавства та висновок суду про наявність правових підстав для врахування до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006 і з 01.01.2009 по 30.09.2010, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 16.12.2018.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області підлягають до часткового задоволення. При цьому, слід зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.01.2009 по 30.09.2010 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.12.2018. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Втім, на переконання суду, таке врегулювання спору є не повним, так як у випадку, який досліджується судом наявне рішення Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №606 від 09.04.2019 про відмову у призначенні пенсії, прийнятого у відношенні позивача за його заявою від 14.02.2019.

Судом вже відзначено, що відомості про підтвердження страхового стражу ОСОБА_1 , які визначені таким рішенням, не відповідають фактичним обставинам, а спірні висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Дія такого рішення порушує права ОСОБА_1 на призначення пенсії, гарантовані законом.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, для ефективного захисту прав та інтересів ОСОБА_1 від порушень з боку Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області слід визнати протиправним і скасувати рішення останнього за №606 від 09.04.2019 про відмову у призначенні пенсії.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає, що ухвалою суду про відкриття провадження від 16.05.2019 на підставі пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову.

Згідно вимог абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної правової норми свідчить, що основною умовою для стягнення судових витрат з іншої сторони на користь особи, є понесення таких витрат особою.

Суд не стягує з відповідачів витрати по сплаті судового збору так як останні позивачем фактично не понесені.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006 і з 01.01.2009 по 30.09.2010, та відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 16.12.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області №606 від 09.04.2019 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006 і з 01.01.2009 по 30.09.2010 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.12.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач - Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (ідентифікаційний код юридичної особи 40386749), майдан Шевченка, 3, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78405.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.