Рішення

від 09.06.2019 по справі 480/1581/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. Справа № 480/1581/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Суми в порядку письмового провадження адміністративну справу №480/1581/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.04.2019 передано на розгляд Сумського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - відповідач-1), третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа, виданого судом 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ричкаля С.П. від 07.03.2019 про повернення виконавчого документу, виданого судом 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а, без прийняття до виконання;

- зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №583/1452/16-а як виконавчого документа, виданого судом 11.01.2017;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади, на користь ОСОБА_1 , 10000грн. на відшкодування моральної шкоди, завданою бездіяльністю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що постановою Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016 у справі 583/1452/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 №11/317 та від 09.02.2016 №11/318 протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 як людини. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію обчисливши її розмір з урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 №11/317 та від 09.02.2016 №11/318 та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2016 з нарахуванням компенсації втрати частини доходу. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Зобов`язано ГУПФУ в Сумській області подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 по справі №583/1452/16-а частково скасовано постанову Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016 у справі №583/1452/16-а. Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06.06.2016 р. по справі №583/1452/16-а в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 р. №11/317 та від 09.02.2016 р. №11/318 з 17.08.2005 р. та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2016 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходу скасовано.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчисливши її розмір з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 р. №11/317 та від 09.02.2016 р. №11/318 з 09 лютого 2015 року та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09 лютого 2015 року.

В іншій частині постанову суду залишено без змін.

19.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду із заявою про розгляд звіту суб`єкта владних повноважень.

За результатами розгляду звіту ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 11.01.2017 у справі №583/1452/16-а накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Тетяну Володимирівну, як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016, та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 по справі №583/1452/16-а, штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат 32000 грн. шляхом стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16000 грн. та стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Тетяни Володимирівни на користь Державного бюджету України 16000 грн. Ухвала набрала законної сили 14.03.2017.

Так, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017р. по справі №583/1452/16-а залишено без змін.

На виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017р. по справі №583/1452/16-а, 17.11.2017 було видано виконавчий лист та пред`явлений позивачем до виконання.

Однак, виконавчою службою неодноразово повертався пред`явлений до виконання виконавчий лист №583/1452/16-а від 17.11.2017р. з різних підстав:

- несплати авансового внеску відповідно до вимог ч.2 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження",

- не зазначена дата народження боржника-фізичної особи,

- невірно зазначено у виконавчому листі строк пред`явлення до виконання,

- у справах про накладення штрафу до виконавчої служби має направлятись не виконавчий документ, а ухвала суду,

- в ухвалі суду від 11.01.2017р. (яку позивач надав, як виконавчий документ замість виконавчого листа від 17.11.2018р., як і вимагав державний виконавець при поверненні попереднього виконавчого документу в черговий раз) - вказано двох стягувачів. Зазначена обставина стала підставою для повернення виконавчого документу згідно повідомлення від 07.03.2019р. про повернення виконавчого документу, яке є предметом розгляду у даній справі.

При цьому, позивач відмітив у питанні щодо сплати авансового внеску відповідач-1 не врахував, що позивач є інвалідом війни.

Для приведення у відповідність ухвали суду як виконавчого документа, 06.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області. Так, ухвалою суду від 26.02.2016 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про виправлення помилки у судовому рішенні. Судом зазначено, що в ухвалі чітко та зрозуміло зазначено про те, у якій частині на користь якого стягувача необхідно стягнути суму штрафу".

На переконання позивача, відповідач безпідставно ототожнює поняття "позивач" та "стягувач". Так, позивач звертає увагу суду на те, що частиною 5 ст.373 КАС України та ч.2 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває у кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначається один боржник та один стягувач, а також визначається в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Однак, позивач зазначає , що у відповідній справі він є одним позивачем, відповідач також один. Позивач просить суд врахувати, що він звернувся до виконавчої служби як заявник і єдиний визначений в ухвалі стягувач, а тому, у зв`язку з цим відповідач мав виконати ухвалу в частині, що стосується стягнення з начальника ГУПФУ в Сумській області ОСОБА_2 штрафу в сумі 16000 грн. на його користь. Стягнення решти штрафу (також в сумі 16000грн.) з начальника ГУПФУ в Сумській області Зленко Т.В. на користь Державного бюджету України, буде відбуватися у разі ініціювання даного питання Державною судовою адміністрацією України. Отже, на переконання позивача, відповідач помилково вважає "Державний бюджет України" стягувачем, відмовляючи з цих підстав у відкритті виконавчого провадження .

04.03.2019 позивач повторно звернувся до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Сумській області про примусове виконання ухвали суду (як виконавчого документа) від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а, однак державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Сумській області Ричкаль С.П. 16.03.2019 прийняв рішення, у якому вказав, що у виконавчому документі має бути зазначено один стягувач та один боржник, тоді як в ухвалі визначено два стягувачі ( ОСОБА_1 та Державний бюджет України).

Крім цього, позивач зазначає, що така тривала бездіяльність відповідача у зв"язку з чисельними безпідставними відмовами у відкритті виконавчого провадження з різних підстав спричиняє йому страждань, а тому, просить також стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10000 грн.

03.05.2019 справа №583/1261/19 надійшла до Сумського окружного адміністративного суду з Охтирського міськрайонного суду Сумської області з урахуванням положень ст.20 КАС україни

Згідно пп.15.2 п.15 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, комп`ютерною програмою "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказана справа розподілена головуючому судді - Кунець О.М.

Ухвалою суду від 06.05.2019 справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, прийнята до провадження судді Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М. Справа призначена до розгляду.

15.05.2019 відповідач подав до суду відзив, у якому заперечив проти позову у повному обсязі (а.с.40-46), зокрема, зазначив, що виконавчі документи (виконавчий лист, ухвала) мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Так, відповідач звертає увагу суду на те, що в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 у справі №583/1452/16 в порушення ч.5 ст.373 КАС України та ч.2 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено двох стягувачів - ОСОБА_1 та Державний бюджет України, а не одного. Крім цього, не визначено, в якій частині необхідно виконати ухвалу суду, чи в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , чи на користь Державного бюджету України.

Щодо вимоги зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16, відповідач зазначає, що дане повноваження є дискреційним і виходить за межі адміністративного судочинства.

16.05.2019 ГУДКСУ у Сумській області надало до суду пояснення (а.с.50). У поясненнях зазначено, що третьою особою не вчинялись протиправні дії та не допускалась протиправна бездіяльність по відношенню до позивача, що могли б порушити його законні інтереси. Тобто, відсутні складові (протиправність діяння, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою), які є підставою для відшкодування шкоди. Крім цього, відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, здійснюється згідно з вимогами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №842. Так, пунктами 37,38 Порядку визначено, що виконання судових рішень даної категорії справ здійснюється Державною казначейською службою України (центральний рівень). Таким чином, до компетенції Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області не належить відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Протокольною ухвалою суду від 16.05.2019 залучено до участі у справі у якості співвідповідача Головне територіальне управління юстиції у Сумській області, оскільки позивач заперечував проти заміни первісного відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області на належного - Головне територіальне управління юстиції у Сумській області.

04.06.2019 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якій вказує, що у відзиві на позовну заяву відповідач безпідставно ототожнює поняття виконавчого документу та ухвали як виконавчого листа.

У судове засідання з`явився представник відповідачів, проти вимог позовної заяви заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Частиною 9 цієї статті встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На виконання вимог ч.13 ст.10 та ч.1 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 229 КАС України).

Таким чином, враховуючи наведені обставини, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, справа розглянута в письмовому провадженні.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає за можливе задовольнити позовну заяву частково з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що постановою Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016 у справі 583/1452/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 №11/317 та від 09.02.2016 №11/318 протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_1 як людини. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію обчисливши її розмір з урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 №11/317 та від 09.02.2016 №11/318 та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2016 з нарахуванням компенсації втрати частини доходу. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Зобов`язано ГУПФУ в Сумській області подати протягом двох місяців, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч.1 ст.267 КАС України.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 по справі №583/1452/16-а частково скасовано постанову Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016 у справі №583/1452/16-а - в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумський області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчисливши розмір пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 р. №11/317 та від 09.02.2016 р. №11/318 з 17.08.2005 р. та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09.02.2016 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходу скасовано.

В цій частині апеляційною інстанцією було прийнято нову постанову, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, обчисливши її розмір з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2016 р. №11/317 та від 09.02.2016 р. №11/318 з 09 лютого 2015 року та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 09 лютого 2015 року.

В іншій частині постанову суду залишено без змін.

19.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Охтирського міськрайонного суду із заявою про розгляд звіту суб`єкта владних повноважень.

За результатами розгляду звіту ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 11.01.2017 у справі №583/1452/16-а накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Тетяну Володимирівну, як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016, та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 по справі №583/1452/16-а, штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат 32000 грн. шляхом стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16000 грн. та стягнення з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Тетяни Володимирівни на користь Державного бюджету України 16000 грн. Ухвала набрала законної сили 14.03.2017 (а.с.7-8).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017р. по справі №583/1452/16-а залишено без змін.

На виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017р. по справі №583/1452/16-а (а.с.65-66), 17.11.2017 було видано виконавчий лист та пред`явлений позивачем до виконання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області.

Однак, 05.12.2017 відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГТ Ю в Сумській області сформував повідомлення, яким повернув ОСОБА_1 виконавчий лист без прийняття до виконання у зв`язку з несплатою стягувачем авансового внеску (а.с.12).

ОСОБА_1 повторно звернувся до виконавчої служби з виконавчим листом №583/1452/16-а.

У повідомленні від 26.12.2017 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області зазначив, що виконавчий лист повертається без прийняття до виконання, оскільки не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" - не зазначена дата народження боржника - фізичної особи (а.с.13).

Позивач втретє звернувся до відповідача-1 з заявою про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу №583/1452/16-а, однак, у повідомленні від 18.01.2018 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області повернув ОСОБА_1 виконавчий лист без прийняття до виконання у зв`язку з невідповідністю вимогам ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" - не зазначена дата народження боржника - фізичної особи (а.с.14).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15.03.2018 у справі №583/1452/16-а, виправлено помилки у виконавчому листі, зазначивши дату боржника - ОСОБА_2 як ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.68).

В подальшому ОСОБА_1 знову направив виконавчий лист №583/1452/16-а до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області для виконання. 04.05.2018 повідомленням ОСОБА_1 повернуто виконавчий лист №583/1452/16-а без прийняття до виконання , підстава - невідповідність строку пред`явлення до виконання виконавчого листа (а.с.15).

Для приведення виконавчого листа у відповідність до вимог Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.08.2018 у справі №583/1452/16-а, виправлено помилки у виконавчому листі, зазначивши, що рішення набрало законної сили 14.03.2017 та строк пред`ялення виконавчого листа до виконання до 14.03.2020 року (а.с.69).

В подальшому, ОСОБА_1 вкотре звернувся до відповідача-1 з наданням ухвали суду про внесення виправлень до виконавчого листа.

20.11.2018 відповідач-1 повідомленням повернув позивачу виконавчий лист без виконання, оскільки згідно ч.7 ст.382 КАС України ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. Отже, державний виконавець після чисельних повернень виконавчого листа позивачу без виконання лише у листопаді 2018 року дійшов висновку, що виконавчим документом в даному випадку є не виконавчий лист, а ухвала суду. Відповідно, замість того, щоб вказати на цю обставину ще у 2017 році, при отриманні на виконання виконавчого листа виданого 17.11.2017р., державний виконавець лише через рік дійшов відповідних висновків, що виконавчий лист в даному випадку не є виконавчим документом, зазначивши, що стягувач повинен був пред`явити на виконання ухвалу суду про накладення штрафу (а.с.16).

Врахувавши інформацію державного виконавця, ОСОБА_1 направив до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області ухвалу Охтирського міськрайонного суду від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а.

Однак, 04.02.2019 у повідомленні Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області державний виконавець зазначив, що виконавчий документ повертається стягувачу без прийняття до виконання, оскільки в ухвалі Охтирського міськрайонного суду від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а. зазначено двох стягувачів, а не одного. Стягувачами відповідач вважає: 1) ОСОБА_1 та Дердавний бюджет України. Крім цього, державному виконавцю не зрозуміло, в якій частині необхідно виконати ухвалу подану для виконання заявником - ОСОБА_1 , а саме: виконавець не зрозумів - ухвалу суду слід виконувати в частині стягнення штрафу на користь ОСОБА_1 .? - чи на користь Державного бюджету України? (а.с.11).

Отримавши таку відповідь, 07.02.2019 позивач звернувся до Охтирського міськрайонного сулу Сумської області із заявою про виправлення помилки в судовому рішенні, відповідно до вимог ст.374 КАС України.

Ухвалою Охтирського міськрайонного сулу Сумської області від 26.02.2019 у справі №583/1452/16-а відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки в судовому рішення. У мотивувальній частині суд відмітив, що в ухвалі чітко та зрозуміло зазначено про те, у якій частині і на користь якого стягувача необхідно стягнути яку саме суму штрафу (а.с10).

Отримавши вищевказану ухвалу суду, ОСОБА_1 вчергове звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Сумській області для виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а.

07.03.2019 відповідач-1 повідомив позивача, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання, оскільки в ухвалі зазначено двох стягувачів, а не одного та не визначено, в якій частині необхідно виконати ухвалу (а.с.6).

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зазначає наступне.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).

Правове регулювання виконавчого провадження здійснюється відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) у х в а л, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно абзацу 1 ч.1 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Як встановлено судом, на підставі статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час прийняття ухвали) Охтирським міськрайонним судом Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а прийнято ухвалу про застосування штрафу до начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області Зленко Т.О. у сумі 32000грн. При цьому, половина штрафу у сумі 16000 грн. підлягає стягненню з начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області Зленко Т.О. на користь позивача - ОСОБА_1 , а інша половина у сумі 16000 грн. підлягає стягненню з начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області Зленко Т.О. на користь Державного бюджету України. (а.с.7-8).

Відповідно до статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час прийняття ухвали) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Половина суми стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється до виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Так, ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а набрала законної сили і була пред`явлена о с о б и с т о ОСОБА_1 до виконання.

Однак, станом на час розгляду справи ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а не виконана.

У повідомленні Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служи Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 07.03.2019 державний виконавець повідомив ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з підстав невідповідності вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: зазначено двох стягувачів, а не одного та не визначено, в якій частині необхідно виконати ухвалу (повідомлення від 07.03.2016) (а.с.6).

Оцінюючи правомірність дій державного виконавця при поверненні ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а суд з`ясовує наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій.

Оскільки, ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а стягнуто з начальника ГУПФУ у Сумській області Зленко Т.О. на користь ОСОБА_1 16000 грн. (половина від штрафу у сумі 32000грн.), позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Сумській області саме щодо цієї частини.

Відсутність необхідності роз`яснення або виправлення помилок в ухвалі Охтирського міськрайонного суду від 11.01.2017р. встановлена судом при прийнятті ухвали від 26.02.2019 у справі №583/1452/16-а, якою було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення помилки в судовому рішенні щодо кількості стягувачів. У мотивувальній частині суд відмітив, що в ухвалі чітко та зрозуміло зазначено про те, у якій частині і на користь якого стягувача необхідно стягнути яку саме суму штрафу (а.с10).

Щодо посилань відповідача-1 про зазначення в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а двох стягувачів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Згідно абзацу 2 частини 4 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Таким чином, за рішеннями про накладення штрафу у дохід Державного бюджету України стягувачем є відповідний орган, який наділений повноваженнями на таке стягнення.

Так, в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а не відсутнє посилання як на стягувача - Державну судову адміністрацію України, в ухвалі йдеться лише посилання на те, що кошти мають бути спрямовані до Державного бюджету України. Отже, "Державний бюджет України" помилково сприймається державним виконавцем як один із стягувачів визначених в ухвалі від 17.01.2017р.

Тому, безпідставним є повернення державним виконавцем відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у Сумській області виконавчого документа без прийняття до виконання, оформлене повідомленням від 07.03.2019, з підстав "зазначення в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а двох стягувачів, а не одного та не визначення у якій частині необхідно виконати ухвалу".

Слід зазначити, що в судовому засіданні 16.05.2019р. представник відповідача не зміг пояснити суду яким чином позивач може усунути виявлені державним виконавцем недоліки у виконавчому документі (про які йдеться у повідомленні від 07.03.2019р.) за умови , що суд вже висловив свою позицію стосовно того, що в ухвалі Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а чітко та зрозуміло зазначено у якій частині на користь якого стягувача необхідно стягнути суму штрафу.

Аналіз змісту ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області суду від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а та ухвали цього ж суду від 04.01.2019 про виправлення помилки у попередній ухвалі дозволяє дійти висновку щодо відповідності цього виконавчого документа вимогам законодавства. Посилання ж державного виконавця на частину 2 статі 4 Закону України «Про виконавче провадження» та частину 5 статті 373 КАС України є щонайменше недоречним: по-перше, зазначена норми стосуються порядку оформлення виконавчого документа на підставі саме рішення суду як окремого виду судового рішення, а не ухвали як виконавчого документа в порядку контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, по-друге, у судовому рішенні чітко та зрозуміло визначено порядок виконання цього судового рішення, що підтверджено також і позицією суду, висловлену в ухвалі від 26.02.2019 Охтирського міськрайонного суду.

Таким чином, суд прийшов до висновку про протиправність дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання, спрямованих на безпідставне затягування строків виконання судового рішення.

Відповідно, повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання УДВС ГТУЮ у Сумській області Ричкаля С.П. від 07.03.2019 також є безпідставним та підлягає скасуванню (а.с.6).

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача-1 вирішити питання про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Позивач у позовній заяві просить суд з о б о в`я з а т и державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області в и р і ш и т и п и т а н н я про прийняття рішення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а.

Однак, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, вважаючи, що більш ефективний спосіб захисту прав позивача в даному випадку буде саме :

- з о б о в`я з а т и Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" в і д к р и т и виконавче провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №583/1452/16-а, як виконавчого документа, виданого судом 11.01.2017 в частині щодо стягнення штрафу в сумі 16000 грн. з начальника головного управління Пенсійного фонду України в сумській області Зленко Т.В., як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016р. та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі №583/1452/16-а на користь ОСОБА_1 .

Посилання відповідача-1 на те, що суд не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, суд зазначає наступне:

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування.

Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (рішення Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року).

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Також, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, повертати без прийняття до виконання ухвалу суду про застосування штрафу.

Оскільки процес надання позивачу формальних відмов може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання Відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №583/1452/16-а, як виконавчого документа, виданого судом 11.01.2017 в частині щодо стягнення штрафу в сумі 16000 грн. з начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В., як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016р. та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі №583/1452/16-а на користь ОСОБА_1 .

Таке зобов`язання повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України 10000 грн. в рахунок відшкодування завданої йому бездіяльністю державного виконавця моральної шкоди.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем у позовній заяві зазначив, що на його переконання неправомірними діями державних виконавців йому заподіяно моральної шкоди на суму 10000 грн. з розрахунків моральних страждань, що спричинені саботуванням посадовими особами органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення Охтирського міськрайонного суду сумської області, зокрема, це виявилось у почуттях безпорадності, незахищенності перед особами, наділеними владними повноваженнями, душевних хвилюваннях, що викликані втратою дорогоцінного часу на ходіння по владних кабінетах, відсутністю можливості своєчасно та відповідним чином розпорядитися належним йому майном.

У відповідності до ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, позивачем не доведено отримання ним вищезазначених страждань (не надано доказів), не наведено з яких міркувань він виходив, визначаючи р о з м і р шкоди. Посилання на те, що позивач знаходився в нервовій та психологічній напрузі, не підтверджено належними та допустимими доказами, та на час розгляду справи є припущеннями позивача.

З огляду на викладене, суд зазначає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Сумській області про визнання дій протиправними, скасування повідомлення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області щодо повернення виконавчого документа, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а без прийняття до виконання.

Скасувати повідомлення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ричкаля Сергія Павловича (вул.Петропавлівська, 75, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 34933040) від 07.03.2019 про повернення виконавчого документу, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області 11.01.2017 по справі №583/1452/16-а, без прийняття до виконання.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (вул.Петропавлівська, 75, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 34933040) відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" відкрити виконавче провадження з виконання ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі №583/1452/16-а, як виконавчого документа, виданого судом 11.01.2017 в частині щодо стягнення штрафу в сумі 16000 грн. з начальника головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Зленко Т.В., як керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови Охтирського міськрайонного суду від 06.06.2016р. та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016р. по справі №583/1452/16-а на користь ОСОБА_1 .

У задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець