Рішення

від 11.06.2019 по справі 826/13069/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року № 826/13069/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НІК доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №58/25552213,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю НІК (далі - ТОВ НІК , позивач) з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яку ухвалою суду від 14 травня 2019 року було замінено на Головне управління державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №58/25552213.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА за серпень 2014 року. Також позивач посилається на те, що фінансово - господарські операції із зазначеними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Крім того, на думку позивача, в акті перевірки відповідачем не наведено будь - яких обґрунтованих доказів сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю НІК відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІК залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

У подальшому постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07 лютого 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІК задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

У своєму рішенні касаційний суд зазначив, що поза увагою судів залишено те, що розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв`язку один з одним та дослідити їх в тому обсязі поки не виникне повне переконання в обставинах справи.

Однак, суди, мотивуючи своє рішення відсутністю первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій позивача зі спірними контрагентами, не зробили жодних висновків щодо наявних у справі первинних документів, що дає підстави стверджувати про неповноту встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також, на думку касаційного суду, з судових рішень неможливо встановити щодо яких саме операцій суди встановили недостатність поданих позивачем доказів для висновку про їх реальність, або безпосередньо з ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА , або з контрагентами при подальшому продажі придбаного товару або наданні послуг.

Окрім того, звернуто увагу на те, що виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, то акт приймання - передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг та поставки - видаткова накладна можуть бути доказами, що підтверджують факт виконання такої господарської операції, але лише з наявністю всіх необхідних реквізитів, які має містити первинний документ.

Також з постанови Верховного Суду вбачається, що посилання судів на відсутність у податкових накладних інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій та наявність у неї відповідних повноважень, спростовується матеріалами справи.

Судами, без належного мотивування було відхилено доводи позивача про наявність штатних працівників як у нього, так і у контрагентів, наявність власних транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, у тому числі і водіїв.

Після надходження справи до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу, її було розподілено на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду учасників справи зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання ними надати письмові пояснення та їх докази щодо висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року.

02 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог посилається на те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак такі документи є неналежно оформленими первинним документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Також, відповідачем зазначено, що матеріали справи не містять копій товарно - транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, документів, що підтверджують якість товару, які б свідчили про транспортування та відвантаження товару для розробки системи комерційного обліку електричної енергії.

Позивач своїм правом не скористався, письмових пояснень з приводу висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року суду не надав.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю НІК (код ЄДРПОУ 31305795) є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якої є: КВЕД 47.19 - інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

29 грудня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та у зв`язку з отриманням податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення ТОВ НІК (код ЄДРПОУ 31305795) при взаємовідносинах з ТОВ АЛЬТЕР- ІНЖЕНІРІНГ (код ЄДРПОУ 38912485) та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ 33401202), проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ НІК з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА за серпень 2014 року.

За результатами проведення перевірки, податковим органом складено акт №1320/26-55-22-13 від 29 грудня 2014 року, за висновками якого встановлено порушення ТОВ НІК пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних за період серпень 2014 року на суму 366 387, 00 грн.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на встановленні відповідачем того, що правочини між ТОВ НІК , ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА за серпень 2014 року, які зазначені ним у додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів здійснені без мети настання реальних наслідків.

Перевіркою не підтверджено отримання товару від ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА за серпень 2014 року на суму ПДВ у розмірі 366 387, 00 грн.

Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА за серпень 2014 року (придбання товарів).

При цьому, податковим органом при здійсненні аналізу наявної податкової інформації встановлено маніпулювання ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ податковою звітністю з метою формування технічного податкового кредиту для третіх осіб. Так, проведенням аналізу ІР Податковий блок встановлено, що одним із основних постачальників для ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ за серпень 2014 року є ТОВ Уельсон на суму 1 346 854, 13 грн. та ТОВ Атіка Голд , щодо яких відсутня інформація про наявність основних засобів, виробничих потужностей у підприємства, не має зареєстрованих автомобілів.

Не погоджуючи із зазначеними висновками податкового органу, позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт, у якому просив внести зміни до акту №1320/26-55-22-13 від 29 грудня 2014 року та віднести заявлену ТОВ НІК суму податкового кредиту 283 150, 04 грн., сформовану за рахунок сум ПДВ по податкових накладних за серпень 2014 року, в рахунок зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 20 січня 2015 року №2079/10/26-55-22-1310 повідомило, що за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки прийнято рішення про залишення заперечень без задоволення, а висновки акту без змін.

Також, на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №58/26552213, яким ТОВ НІК збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 285 833, 00 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71 458, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення, рішеннями Державної фіскальної служби України від 01 квітня 2015 року №5421/10/26-15-10-05-35 та від 11 червня 2015 року №1214616/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №58/26552213 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Незгода з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

- фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій;

- документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами;

- придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності;

- наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій;

- наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ);

- наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ (постачальник) та ТОВ НІК (покупець) укладено Договір поставки №1410-1 від 14 жовтня 2013 року, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у зумовлені сторонами строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість згідно встановленого цим Договором порядку. Поставка товару здійснюється згідно замовлень покупця, за умови наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару. Замовлення можуть подаватись покупцем шляхом надсилання постачальнику відповідних повідомлень електронною поштою, факсом або поштою.

Пунктами 3.2 та 3.3 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.

Остаточна загальна вартість Договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару згідно підписаних сторонами специфікацій на товар в період дії цього Договору.

Розділом 4 Договору визначено умови поставки і приймання - передачі товару сторонами, згідно якого поставка здійснюється сторонами на умовах ЕXW, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000 .

Приймання - передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних накладних на товар.

Вартість поставленого ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ товару підтверджується специфікаціями №21 від 27 серпня 2014 року на суму 312 272, 28 грн. та №20 від 22 серпня 2014 року на суму 12 745, 09 грн.

Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними №221 від 27 серпня 2014 року на суму 312 272, 28 грн. та №216 від 22 серпня 2014 року на суму 12 745, 09 грн.

Також у матеріалах справи наявні податкові накладні зареєстровані ТОВ НІК в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ , а саме: податкова накладна №27 від 22 серпня 2014 року на загальну суму 12 745, 09 грн., у тому числі ПДВ 2 124, 18 грн. та №32 від 27 серпня 2014 року на загальну суму 312 272, 28 грн., у тому числі ПДВ 52 045, 38 грн.

При цьому, у матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують факт здійснення оплати за товар, проте у спірному акті перевірки контролюючим органом зазначено, що за одержане обладнання зроблені оплати згідно банківських виписок у розмірі 3 030 673, 00 грн. На момент перевірки кредиторська заборгованість складала 2 549 337, 22 грн.

Таким чином, відповідачем не заперечується факт здійснення оплати за поставлений товар.

Також, 08 січня 2013 року між ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА (постачальник) та ТОВ НІК (покупець) укладено Договір поставки №40, за умовами якого постачальник зобов`язується поставляти та передати у встановлений строк (строки) у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати зазначений товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку. Поставка товару здійснюється згідно замовлень покупця, за умови наявності товару на складі постачальника. Замовлення можуть подаватись покупцем шляхом надсилання постачальнику відповідних повідомлень електронною поштою, факсом або поштою.

Пунктами 3.1, 3.2 та 3.3 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем у національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника згідно рахунку - фактури. Датою виконання зобов`язання по оплаті за товар є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Орієнтовна загальна вартість Договору складає 30 000 000, 00 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 5 000 000, 00 грн.

Остаточна загальна вартість Договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого товару згідно підписаних сторонами накладних на товар в період дії цього Договору.

Розділом 4 Договору визначено умови поставки і приймання - передачі товару сторонами, згідно якого поставка здійснюється на умовах ЕXW (франко склад постачальника), відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000 .

Приймання - передача товару проводиться уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних накладних на товар.

Вартість, асортимент, кількість та ціна поставленого ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА товару підтверджується рахунком - фактурою №ЦБНЄЧС01735 від 04 серпня 2014 року на суму ПДВ 922, 07 грн., №ЦБНЄЧС01748 від 05 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 110, 42 грн., №ЦБНЄЧС01756 від 05 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 113, 75 грн., №ЦБНЄЧС01778 від 06 серпня 2014 року на суму ПДВ 2 607, 50 грн., №ЦБНЄЧС01779 від 06 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 862, 50 грн., №ЦБНЄЧС01780 від 06 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 117, 50 грн., №ЦБНЄЧС01793 від 07 серпня 2014 року на суму ПДВ 3 725, 00 грн., №ЦБНЄЧС01794 від 07 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 862, 50 грн., №ЦБНЄЧС01795 від 07 серпня 2014 року на суму ПДВ 4 097, 50 грн., №ЦБНЄЧС01797 від 07 серпня 2014 року на суму ПДВ 5 587, 50 грн., №ЦБНЄЧС01823 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 10 614, 00 грн., №ЦБНЄЧС01824 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 2 037, 25 грн., №ЦБНЄЧС01828 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 235, 20 грн., №ЦБНЄЧС01826 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 4 838, 40 грн., №ЦБНЄЧС01830 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 705, 60 грн., №ЦБНЄЧС01832 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 352, 80 грн., №ЦБНЄЧС01835 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 485, 00 грн., №ЦБНЄЧС01829 від 12 серпня 2014 року на суму ПДВ 37 333, 33 грн., №ЦБНЄЧС01878 від 14 серпня 2014 року на суму ПДВ 352, 80 грн., №ЦБНЄЧС01898 від 15 серпня 2014 року на суму ПДВ 1 176, 00 грн.

Також у матеріалах справи наявні податкові накладні зареєстровані ТОВ НІК в Єдиному реєстрі податкових накладних за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА , а саме: податкова накладна №45 від 04 червня 2014 року на загальну суму 1 106, 49 грн., у тому числі ПДВ 184, 42 грн., №58 від 05 серпня 2014 року на загальну суму 1 332, 51 грн., у тому числі ПДВ 222, 09 грн., №57 від 05 серпня 2014 року на загальну суму 1 336, 50 грн., у тому числі ПДВ 222, 74 грн., №97 від 06 серпня 2014 року на загальну суму 3 129, 00 грн., у тому числі ПДВ 521, 50 грн., №98 від 06 серпня 2014 року на загальну суму 2 235, 00 грн., у тому числі ПДВ 372, 50 грн., №96 від 06 серпня 2014 року на загальну суму 1 341, 00 грн., у тому числі ПДВ 223, 50 грн., №142 від 07 серпня 2014 року на загальну суму 4 470, 00 грн., у тому числі ПДВ 745, 00 грн., №143 від 07 серпня 2014 року на загальну суму 2 235, 00 грн., у тому числі ПДВ 372, 50 грн., №144 від 07 серпня 2014 року на загальну суму 4 917, 00 грн., у тому числі ПДВ 819, 50 грн., №145 від 05 серпня 2014 року на загальну суму 6 705, 00 грн., у тому числі ПДВ 1 117, 50 грн., №246 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 423, 36 грн., у тому числі ПДВ 70, 56 грн., №241 від 05 серпня 2014 року на загальну суму 12 736, 80 грн., у тому числі ПДВ 2 122, 80 грн., №242 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 5 806, 08 грн., у тому числі ПДВ 967, 68 грн., №243 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 282, 24 грн., у тому числі ПДВ 47, 04 грн., №245 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 846, 72 грн., у тому числі ПДВ 141, 12 грн., №247 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 1 782, 00 грн., у тому числі ПДВ 297, 00 грн., №239 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 2 444, 70 грн., у тому числі ПДВ 407, 45 грн., №244 від 12 серпня 2014 року на загальну суму 44 800, 00 грн., у тому числі ПДВ 7 466, 67 грн., №332 від 14 серпня 2014 року на загальну суму 423, 36 грн., у тому числі ПДВ 70, 56 грн., №470 від 18 серпня 2014 року на загальну суму 1 411, 20 грн., у тому числі ПДВ 235, 20 грн., №566 від 21 серпня 2014 року на загальну суму 7 750, 50 грн., у тому числі ПДВ 1 291, 75 грн., №678 від 28 серпня 2014 року на загальну суму 56 304, 00 грн., у тому числі ПДВ 9 384, 00 грн., №766 від 29 серпня 2014 року на загальну суму 1 226 160, 00 грн., у тому числі ПДВ 204 360, 00 грн.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що фактичне отримання товару (обладнання) підтверджується прибутковими накладними №4965 від 04 серпня 2014 року, №4994 від 05 серпня 2014 року, №5006 від 05 серпня 2014 року, №5060 від 06 серпня 2014 року, №5061 від 06 серпня 2014 року, №5062 від 06 серпня 2014 року, №5111 від 07 серпня 2014 року, №5112 від 07 серпня 2014 року, №5113 від 07 серпня 2014 року, № 5114 від 07 серпня 2014 року, №5215 від 12 серпня 2014 року, №5209 від 12 серпня 2014 року, №5210 від 12 серпня 2014 року, №5211 від 12 серпня 2014 року, №5212 від 12 серпня 2014 року, №5214 від 12 серпня 2014 року, №5218 від 12 серпня 2014 року, №5213 від 12 серпня 2014 року, №5304 від 14 серпня 2014 року, №5404 від 18 серпня 2014 року, №5533 від 21 серпня 2014 року, №5653 від 28 серпня 2014 року, №5855 від 29 серпня 2014 року.

27 лютого 2015 року ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА складено накладну на повернення товару (контролер RPC-101) постачальнику №3 у кількості 393 штуки загальною вартістю 1 226 160, 00 грн., у тому числі ПДВ 204 360, 00 грн.

За вказаною накладною на повернення ТОВ НІК було складено розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №630 від 27 лютого 2015 року до податкової накладної №766 від 29 серпня 2014 року.

Таким чином, ТОВ НІК по взаємовідносинам з ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА та ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ згідно з податковими накладними до податкового кредиту за серпень 2014 року віднесено податок на додану вартість в сумі 366 387, 00 грн.

Відповідач в акті перевірки та запереченнях на позовну заяву зазначає, що перевіркою не підтверджується отримання товару від ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА за серпень 2014 року на суму ПДВ 366 387, 00 грн.

Крім того, при проведенні аналізу баз даних в ході проведення перевірки відповідачем встановлено відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, на що суд зазначає наступне.

За умовами Договору поставки №1410-1 від 14 жовтня 2013 року, укладеного між ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК та Договору поставки №40 від 08 січня 2013 року, укладеного між ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА та ТОВ НІК , поставка товару здійснюється за умовами ЕХW (Франко склад постачальника), відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2000 .

Відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2000 термін EXW (англ. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

Таким чином, за умовами зазначених Договорів перевезення товару повинно здійснюватись покупцем, у даному випадку ТОВ НІК , зі складу постачальника до місця його відвантаження.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до положень статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах:

- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;

- товарно-транспортна накладна;

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;

- талон про проходження державного технічного огляду;

- поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з

відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

В підтвердження транспортування товару зі складу постачальників позивачем долучено до матеріалів справи:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Fiat Doblo , д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрованого за ТОВ НІК ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Fiat Doblo , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрованого за ТОВ НІК ;

- подорожний лист службового легкового автомобіля №0865153 від 1-31 серпня 2014 року;

- подорожний лист службового легкового автомобіля №0865166.

При цьому, товарно - траспортних накладних позивачем суду не надано.

Так, у відповідності до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Оформлення перевезень вантажів товарно - транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно - транспортна накладна, яка супроводжує поставку товарів, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2018 року у справі №804/4787/16 (адміністративне провадження №К/9901/3335/17) зазначив, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги надані сторонами документи у сукупності, суд не вважає відсутність товарно - транспортних накладних підставою для визнання операцій між позивачем та його контрагентами такими, що здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Крім того в матеріалах справи наявний Договір оренди нежилих приміщень від 01 липня 2013 року №1.139.ОУ.13 укладений між позивачем (орендар) та ПАТ Науково-виробниче підприємство Сатурн (орендодавець), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на території підприємства орендодавця за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса,2-Б.

В матеріалах справи також наявний акт прийому-передачі приміщення та майна від 01 липня 2014 року, додаткові угоди № 1, 2.

30 травня 2014 року між позивачем (орендар) та ТОВ ЕЛЕКТРОННІ ІННОВАЦІЇ (орендодавець) укладено Договір оренди №3005/4, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування приміщення, що визначені в додатку №1 до цього Договору, які розташовані за адресою: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі об`єкту в оренду від 30 травня 2014 року, додаткова угода №1 від 01 січня 2014 року до Договору оренди від 30 травня 2014 року, акт прийому передачі об`єкту в оренду від 01 серпня 2014 року, додаткова угода №2 від 01 жовтня 2014 року до Договору оренди від 30 травня 2014 року № 3005/4.

Також, у матеріалах справи міститься штатний розклад ТОВ НІК , згідно з яким станом на 31 серпня 2014 року на підприємстві працевлаштована 71 особа.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у ТОВ НІК трудових та матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності.

У взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також враховуючи викладені у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року висновки, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Разом з тим, висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово - господарської діяльності контрагентів позивача.

Крім того, що стосується реальності господарських операцій та наявності ділової мети, слід зазначити, що основними видами діяльності за КВЕД позивача є, зокрема виробництво електромонтажних пристроїв; виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів; виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна та технічна діяльність, н.в.і.у.; будівництво житлових і нежитлових будівель.

В обґрунтування мети придбання послуг, позивачем зазначено, що після придбання товарів у ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА у подальшому він використовувався у власній господарській діяльності позивача, а саме при виконанні робіт з розроблення та впровадження системи комерційного обліку електроенергії.

На підтвердження використання поставлених товарів у своїй господарській діяльності позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за вересень 2014 року, до Договору №244/14 від 13 червня 2014 року, укладеного між ТОВ НІК та Запорізькою торгово - промисловою палатою; довідку про вартість виконаних робіт та витрати за вересень 2014 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт б/н за серпень 2014 року, до Договору №000884 від 11 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ НІК та ДП Регіональні електричні мережі Луганська філія; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014 року.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної, зокрема, у постановах від 06 червня 2018 року у справі №816/2231/15, від 29 січня 2019 року у справі №2а/0470/7384/12 зазначено, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм Податкового кодексу України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що у свою чергу презумує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Таким чином, економічною метою господарських операцій позивача з контрагентами було подальше надання позивачем послуг власним замовникам з використанням поставленого товару, та відповідно, отримання в результаті прибутку.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий від контрагентів ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА товар використовувався позивачем для виконання Договору 244/14 від 13 червня 2014 року, укладеного між ТОВ НІК та Запорізькою торгово - промисловою палатою та Договору №000884 від 11 серпня 2014 року, укладеного між ТОВ НІК та ДП Регіональні електричні мережі Луганська філія.

Виконання умов цих договорів підтверджується актами приймання виконаних робіт, підписані сторонами.

При цьому, суд зазначає, що у даному випадку спір між сторонами виник з приводу реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА , а не з контрагентами позивача при подальшому наданні послуг або продажі придбаного товару.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з контрагентами ТОВ АЛЬТЕР - ІНЖЕНІРІНГ та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд вважає, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій по ланцюгу постачання зводяться до переоцінки обставин у справі та є безпідставними, оскільки не можуть бути доказом невиконання договірних зобов`язань саме контрагентами позивача.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 21 березня 2018 року у справі №813/59/13-а, від 24 січня 2019 року у справі №808/2090/14.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість безтоварністю вищевказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого відповідачем здійснено не було.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування є протиправним.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 285 833, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71 458, 00 грн. є безпідставними, а спірне податкове повідомлення - рішення від 22 січня 2015 року №58/25552213 прийнято відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НІК (код ЄДРПОУ 31305795, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, кім. 202) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22 січня 2015 року №58/25552213.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІК (код ЄДРПОУ 31305795, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, кім. 202) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко