Рішення

від 11.06.2019 по справі 640/4406/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року № 640/4406/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДЕ НОВО доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕ НОВО (далі - ТОВ ДЕ НОВО , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, зокрема, щодо заниження позивачем податку на додану вартість, оскільки відповідачем при проведенні перевірки не була врахована специфіка господарської діяльності позивача та мета укладення Договору оренди з компанією КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр.

Також позивач посилається на те, що він правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України відобразив у бухгалтерському та податковому обліку операції по оренді приміщень по Договору оренди з компанією КМ КОР ЛІМІТЕД.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення йому надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

06 травня 2019 року представником Головного управління ДФС у м. Києві надано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

Відзив обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачається, оскільки, на думку податкового органу, при отриманні послуг від нерезидента на митній території України, що не використовуються в неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю, платник податку повинен відповідно до пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нарахувати податкові зобов`язання за такою операцією і скласти податкову накладну, яка підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). На підставі такої зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної платник податку повинен включити суму ПДВ, зазначену у ній до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідач вважає, що з огляду на те, що послуги оренди відповідно до наказу ТОВ ДЕ НОВО №016403 від 27 квітня 2018 року почали використовуватись в оподатковуваних операціях та в господарській діяльності підприємства з квітня 2018 року ТОВ ДЕ НОВО на дату їх придбання зобов`язано було визначити податкові зобов`язання на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

08 лютого 2019 року ГУ ДФС у м. Києві за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДЕ НОВО (код ЄДРПОУ 35877574) щодо дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року, складено акт №78/26-15-14-01-03/35877574.

За висновками вказаного акта, контролюючим органом встановлено порушення, зокрема пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого ТОВ ДЕ НОВО занижено податок на додану вартість всього на суму 508 010, 00 грн., у тому числі:

за червень 2017 року у сумі 49 559, 00 грн.;

за липень 2017 року у сумі 49 211, 00 грн.;

за серпень 2017 року у сумі 48 573, 00 грн.;

за вересень 2017 року у сумі 50 366, 00 грн.;

за жовтень 2017 року у сумі 50 946, 00 грн.;

за листопад 2017 року у сумі 51 297, 00 грн.;

за грудень 2017 року у сумі 53 297, 00 грн.;

за січень 2018 року у сумі 53 186, 00 грн.;

за лютий 2018 року у сумі 51 172, 00 грн.;

за березень 2018 року у сумі 50 403, 00 грн.

На підставі висновків акта №78/26-15-14-01-03/35877574 від 08 лютого 2019 року щодо встановленого порушення позивачем пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №02432615140103 від 25 лютого 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 508 010, 00 грн., а також, на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України, застосовано штрафні санкції у розмірі 127 003, 00 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням - рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, пунктом 187.8 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з підпунктом в пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

При цьому, пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

При цьому, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Пунктом 208.2 статті 208 ПК України визначено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у разі отримання від нерезидента послуг, місце постачання яких за статтею 186 ПКУ є митна територія України, платник ПДВ - отримувач нараховує податкові зобов`язання за правилом, визначеним пунктом 187.8 статті 187 ПК України, тобто датою списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Матеріалами справи, а саме з пункту 3.1.2.1 акту перевірки від 08 лютого 2019 року №78/26-15-14-01-03/35877574 встановлено, що між ТОВ ДЕ НОВО (Орендар), в особі виконавчого директора ОСОБА_1 укладено з компанією КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр (Орендодавець), в особі ОСОБА_2 , Договір оренди нежилих приміщень №16-05/17 від 16 травня 2017 року, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець зобов`язався передати у строкове платне користування (оренду) Орендарю частину нежитлового будинку адміністративного корпусу Сирецька роща , що розташований за адресою: вул. Північно - Сирецька, 1-3, м. Київ, Україна, і складається з групи приміщень, розташованих на п`ятому поверсі вказаного будинку, загальною площею 1117 кв.м., а саме: нежилі приміщення, зазначені на плані з №33 по №51 (групи приміщень №15), а Орендар зобов`язався прийняти вказані приміщення, своєчасно сплачувати орендну плату та, після припинення цього Договору, повернути їх Орендодавцеві в належному стані з урахуванням природного зносу.

Також, з акту перевірки вбачається, що пунктами 1.3, 2.2 Договору оренди передбачено надання зазначених приміщень в оренду для використання Орендарем у господарській діяльності, а також те, що приміщення, які орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем 01 червня 2017 року.

Пунктам 2.3, 2.4 Договору передбачено, що підтвердженням передачі приміщень, що орендуються, є акт здачі - прийняття нежилих приміщень, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Приміщення, що орендуються, вважаються переданими в оренду з моменту підписання акта здачі - приймання нежилих приміщень, але не раніше 01 червня 2017 року.

Пунктом 4.1 Договору оренди визначено вартість оренди, яка становить 9 494, 50 доларів США на місяць.

Також, згідно з пунктом 6.1 Договору, орендар зобов`язується:

- пристосовувати та облаштовувати приміщення, що орендуються, для потреб власної господарської діяльності на свій розсуд;

- здавати приміщення, що орендуються, у суборенду третім особам для використання приміщень за їх цільовим призначенням у відповідності до пункту 1.3 даного Договору без отримання дозволу від орендодавця.

З акту перевірки встановлено, що вказані нежилі приміщення були передані Орендарю згідно з актом здачі - приймання від 01 червня 2017 року у належному стані.

Також, з акта перевірки вбачається, що на виконання умов Договору оренди №16-05/17 від 16 травня 2017 року, позивачем було надано акти приймання - передачі (наданих послуг оренди) до цього Договору, а саме:

1) б/н від 31 червня 2017 року за період з 01 червня 2017 року по 30 червня 2017 року;

2) б/н від 31 липня 2017 року за період з 01 липня 2017 року по 31 липня 2017 року;

3) б/н від 31 серпня 2017 року за період з 01 серпня 2017 року по 31 серпня 2017 року;

4) б/н від 30 вересня 2017 року за період з 01 вересня 2017 року по 30 вересня 2017 року;

5) б/н від 31 жовтня 2017 року за період з 01 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2017 року;

6) б/н від 30 листопада 2017 року за період з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року;

7) б/н від 31 грудня 2017 року за період з 01 грудня 2017 року по 31 грудня 2017 року;

8) б/н від 31 січня 2018 року за період з 01 січня 2018 року по 31 січня 2018 року;

9) б/н від 28 лютого 2018 року за період з 01 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 року;

10) б/н від 31 березня 2018 року за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року;

11) б/н від 30 квітня 2018 року за період з 01 квітня 2018 року по 30 квітня 2018 року;

12) б/н від 31 травня 2018 року за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року;

13) б/н від 30 червня 2018 року за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року;

14) б/н від 31 липня 2018 року за період з 01 липня 2018 року по 31 липня 2018 року;

15) б/н від 31 серпня 2018 року за період з 01 серпня 2018 року по 31 серпня 2018 року;

16) б/н від 30 вересня 2018 року за період з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року.

Відповідно до вимог пункту 208.2 статті 208 Податкового кодексу України ТОВ ДЕ НОВО було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

- №164 від 30 червня 2017 року на суму 297 356, 28 грн., у тому числі ПДВ 49 559, 38 грн.;

- №179 від 31 липня 2017 року на суму 295 266, 67 грн., у тому числі ПДВ 49 211, 11 грн.;

- №180 від 31 серпня 2017 року на суму 291 437, 94 грн., у тому числі ПДВ 48 572, 99 грн.;

- №177 від 30 вересня 2017 року на суму 302 197, 26 грн., у тому числі ПДВ 50 366, 21 грн.;

- №178 від 31 жовтня 2017 року на суму 305 677, 97 грн., у тому числі ПДВ 50 946, 33 грн.;

- №179 від 30 листопада 2017 року на суму 307 780, 51 грн., у тому числі ПДВ 51 296, 75 грн.;

- №200 від 31 грудня 2017 року на суму 319 781, 10 грн., у тому числі ПДВ 53 296, 85 грн.;

- №169 від 31 січня 2018 року на суму 319 115, 36 грн., у тому числі ПДВ 53 185, 89 грн.;

- №177 від 28 лютого 2018 року на суму 307 031, 45 грн., у тому числі ПДВ 51 171, 91 грн.;

- №188 від 31 березня 2018 року на суму 302 420, 63 грн., у тому числі ПДВ 50 403, 44 грн.;

- №176 від 30 квітня 2018 року на суму 298 849, 42 грн., у тому числі ПДВ 48 808, 24 грн.;

- №184 від 31 травня 2018 року на суму 297 775, 81 грн., у тому числі ПДВ 49 629, 30 грн.;

- №95 від 30 червня 2018 року на суму 298 838, 68 грн., у тому числі ПДВ 49 730, 61 грн.;

- №184 від 31 липня 2018 року на суму 304 832, 86 грн., у тому числі ПДВ 50 805, 48 грн.;

- №186 від 31 серпня 2018 року на суму 322 198, 93 грн., у тому числі ПДВ 53 699, 82 грн.;

- №182 від 30 вересня 2018 року на суму 322 413, 42 грн., у тому числі ПДВ 53 735, 57 грн.

Відповідно до вищезазначених накладних, ТОВ ДЕ НОВО було включено ПДВ до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту у вказаних періодах.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після отримання від компанії КМ КОР ЛІМІТЕД, Кіпр орендованих, відповідно до Договору оренди нежилих приміщень №16-05/17 від 16 травня 2017 року, приміщень, в період з червня 2017 року по квітень 2018 року у цих приміщеннях позивачем були замовлені та виконані проектні будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи, що підтверджується наступними документами:

- Договором №308 на виконання проектних робіт від 18 травня 2017 року, укладеним між позивачем та ПП НВФ ТЕХНОПРОЕКТ , згідно з яким був виконаний робочий проект перепланування приміщень нежитлового приміщення - адміністративного корпусу Сирецька Роща (літ. Р ) в Центрі обробки даних по вул. Північно - Сирецькій, 1-3 в м. Києві;

- Договором підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року, укладеним між позивачем та ТОВ Сучасні інженерні мережі , згідно з яким та відповідними додатковими угодами до цього Договору були виконані будівельні, ремонтні, монтажні та інші роботи, а також поставлені відповідні матеріали;

- Додатковою угодою №5 від 31 травня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на відновлення плит перекриття;

- Актом наданих послуг №169 від 14 червня 2017 року;

- Додатковою угодою №6 від 07 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання робіт по облаштуванню стяжки на п`ятому поверсі;

- Актом надання послуг №191 від 04 липня 2017 року;

- Додатковою угодою №7 від 07 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу робіт по монтажу захисної решітки;

- Актом надання послуг №217 від 17 липня 2017 року;

- Додатковою угодою №14 від 20 вересня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на поставку матеріалів та виконання монтажних робіт;

- Видатковою накладною №295 від 31 жовтня 2017 року;

- Актом надання послуг №295 від 31 жовтня 2017 року;

- Додатковою угодою №15 від 20 вересня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на поставку матеріалів та виконання будівельних робіт;

- Видатковою накладною №297 від 31 жовтня 2017 року;

- Актом наданих послуг №298 від 31 жовтня 2017 року;

- Додатковою угодою №24 від 19 жовтня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу робіт по облаштуванню отворів та зварюванню труб;

- Актом надання послуг №289 від 31 жовтня 2017 року;

- Додатковою угодою №28 від 23 жовтня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на постачання металевих дверей, їх монтажу;

- Видатковою накладною №355 від 18 грудня 2017 року;

- Актом надання послуг №25 від 26 лютого 2018 року;

- Додатковою угодою №36 від 19 грудня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання демонтажу, монтажу металевих дверей;

- актом надання послуг №372 від 26 грудня 2017 року;

- Додатковою угодою №35 від 08 грудня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року постачання та виконання робіт по монтажу підвіконня;

- Видатковою накладною №14 від 29 січня 2018 року;

- Актом надання послуг №6 від 29 січня 2018 року;

- Актом надання послуг №6 від 26 від 26 лютого 2018 року;

- Додатковою угодою №27 від 29 січня 2018 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на постачання та виконання монтажних робіт;

- Видатковою накладною №13 від 29 січня 2018 року;

- Актом надання послуг №7 від 29 січня 2018 року;

- Додатковою угодою №8 від 09 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу робіт по облаштуванню гідроізоляційного шару технічного поверху;

- Актом надання послуг №8 від 30 січня 2018 року;

- Додатковою угодою №44 від 07 березня 2018 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу додаткових робіт;

- Актом надання послуг №57 від 13 квітня 2018 року;

- Додатковою угодою №9 від 22 червня 2017 року до Договору підряду №290717-КС від 29 березня 2017 року на виконання комплексу загальнобудівельних робіт на п`ятому поверсі;

- Актом надання послуг №64 від 20 квітня 2018 року.

Згідно з наказом (розпорядженням) № 0164 ОЗ від 27 квітня 2018 року, у зв`язку з виробничою необхідністю, об`єкт основних засобів - Будівельні конструкції ЦОД5 було введено в експлуатацію та присвоєно їм інвентарний номер АСАХО1299. Встановлено строк використання (експлуатації) основного засобу 300 місяців.

З акту перевірки також встановлено, що згідно з актом приймання основних засобів в експлуатацію 27 квітня 2018 року первісна (балансова) вартість об`єкту основних засобів - Будівельні конструкції ЦОД5 становить 11 279 732, 71 грн., у тому числі вартість послуг оренди - 2 540 027, 79 грн.

Відповідач, обґрунтовуючи підстави для зобов`язання позивача визначити податкові зобов`язання на підставі пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України посилається на те, що послуги оренди ТОВ ДЕ НОВО почали використовуватись в оподатковуваних операціях та в господарській діяльності підприємства з моменту введення об`єктів основних засобів в експлуатацію, тобто з 27 квітня 2018 року.

Суд зазначає, що методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року №181 (далі - П(С)БО №14 Оренда ).

Відповідно до пункту 4 цього П(С)БО №14 Оренда орендою визнається угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку. При цьому у ПБО 14 згадуються два види оренди - операційна і фінансова.

У П(С)БО №14 Оренда наведені два види оренди, а саме:

- операційна оренда - оренда інша, ніж фінансова. Отже, для з`ясування економічної суті операційної оренди слід спочатку визначитися з тим, яка оренда вважається фінансовою;

- фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигід, пов`язаних з правом користування та володіння активом.

Згідно з пунктом 4 П(С)БО №14 Оренда оренда вважається фінансовою за наявності хоча б однієї з наведених нижче ознак:

- орендар набуває права власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

- орендар має можливість і намір придбати об`єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання;

- строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об`єкта оренди;

- теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об`єкта оренди;

- орендований актив має особливий характер, що дає змогу лише орендареві використовувати його без витрат на його модернізацію, модифікацію, дообладнання;

- орендар може подовжити оренду активу за плату, значно нижчу за ринкову орендну плату;

- оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його втрати від припинення оренди;

- доходи або втрати від змін справедливої вартості об`єкта оренди на кінець терміну оренди належать орендарю.

Таким чином, якщо укладений підприємством договір не відповідає жодній з ознак, установлених для фінансової оренди, тоді таку оренду слід відображати в бухгалтерському обліку як операційну.

У орендаря отримані на підставі договорів операційної оренди основні засоби обліковуються на позабалансовому рахунку 01 Орендовані необоротні активи . При цьому отриманий в операційну оренду об`єкт основних засобів відображається на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, зазначеною в угоді про оренду (пункт 8 П (С)БО №14 Оренда , пункт 20 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 (далі - Методичнів рекомендації №561).

Належна за користування об`єктом операційної оренди плата визнається в орендаря витратами згідно з П(С)БО №16 Витрати на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигід, пов`язаних із використанням об`єкта операційної оренди (пункт 9 П(С)БО №14 Оренда ).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу , для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на зазначене, господарська діяльність підприємства повинна бути направлена на отримання суб`єктом господарювання доходу.

Згідно частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абзац 11 статті 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв`язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов`язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв`язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

ТОВ ДЕ НОВО жодних доказів фактичного використання орендованого приміщення в господарській діяльності підприємства, отримання доходу чи понесення витрат у зв`язку з необхідністю його використання в господарських операціях суду надано не було.

Таким чином, суд зазначає, що у зв`язку з тим, що ТОВ ДЕ НОВО не використовувало орендовані приміщення у своїй господарській діяльності, а також не отримувало доходу від його використання до моменту введення об`єкта основних засобів в експлуатацію, тобто до 27 квітня 2018 року, а також за відсутності будь - яких доказів протилежного зі сторони позивача, останній повинен нарахувати собі податкові зобов`язання з ПДВ, у відповідності до підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Враховуючи викладене, суд погоджується із аргументами відповідача щодо заниження ТОВ ДЕ НОВО податкових зобов`язань з податку на додану вартість з жовтня 2016 року по вересень 2018 року 508 010, 00 грн. та, відповідно, визнає правомірним податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, що відповідачем було здійснено.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування є правомірним.

Отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 508 010, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 127 003, 00 грн. є правомірними, а спірне податкове повідомлення - рішення від 25 лютого 2019 року №02432615140103 прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження дотримався приписів Закону № 1404-VIII та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак дана постанова є правомірною та скасованою бути не може.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані, натомість відповідач підтвердив правомірність оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕ НОВО відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко