Постанова

від 04.06.2019 по справі 1340/3510/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3555/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б, Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Середяка Б.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (головуючий суддя: Карп`як О.О., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 20.02.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ОСОБА_1 07.08.2018 звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській від 07 травня 2018 року № 0179981407 та № 0180001407.

Обґрунтовує позов тим, що на час здійснення спірних операцій був зареєстрований платником єдиного податку на третій групі без сплати ПДВ, здійснював ведення книги обліку доходів, яку заповнював згідно з вимогами та за формою встановленою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 Про затвердження форм книги обліку і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення . Зазначає, що кошти які були ним сплачені за товар фірмі ЄРМАК ГОЛД внесені на банківський рахунок і є безготівковими, а відтак обов`язку здійснювати оприбуткування, як про це було вказано в акті перевірки відповідачем, у позивача не виникало. Крім того вказує, що відповідачем було застосовано санкції до позивача за порушення норм з регулювання обігу готівки, однак строки застосування адміністративно - господарських санкцій встановлені ст. 250 ГКУ, були застосовані поза межами річного строку для застосування адміністративно - господарських санкцій за зазначені порушення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року у задоволені позову відмовлено

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача - Огірська М.Ю. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - Середяк Б.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 роки, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 роки, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 роки.

За наслідками перевірки відповідач склав акт від 12.04.2018 № 916/13-07/3066504577.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем: 1) п. в п.176.1, ст. 176, п. 177.5, п. 177.11 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV із змінами та доповненнями не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.; 2) пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 296.3, п. 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями не своєчасно подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за ІІІ кв.2016 р.; 3) пп. б п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- ІV із змінами та доповненнями не в повному обсязі відобразив у податковій звітності суми нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам підприємцям (ознака доходу 157) та фізичним особам податкового розрахунку за формою 1ДФ за 2016-2017 роки; 4) п. 3.4. р. ІІІ порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування регламентовано наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 та п.7 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 08.07.2010 № 2464 із змінами та доповненнями фізичною особою - підприємцем не подано звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку за 2014-2015 року; 5) пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI із змінами і доповненнями, в частині неналежного ведення книги обліку доходів для платника єдиного податку за 2016 - 2017 роки; 6) п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- ІV зі змінами та доповненнями за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків; 7) п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320 (із змінами та доповненнями) - неоприбуткування готівкової виручки в сумі 2553587, 00 грн; 8) п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків акта перевірки, 07 травня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області винесено: 1) податкове повідомлення-рішення № 0179981407, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 12767935 грн. (за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. № 40/10320 (із змінами та доповненнями); 2) податкове повідомлення-рішення № 0180001407, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 1 грн. (за порушення п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки позивачем порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (із змінами та доповненнями) та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 № 637, так як, позивачем не було проведено розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

З цими висновками суду першої інстанції, погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 65.10.8 п. 65.10. ст. 65 Податкового кодексу України, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності 30.01.2018, з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності, а тому податкове повідомлення рішення від 07.05.2018 про застосування штрафних санкцій не може застосовуватись до нього.

Враховуючи вимоги п.п. 65.10.8 п. 65.10. ст. 65, суд апеляційної інстанції вважає безпідставні вказані покликання апелянта, оскільки предметом документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були правовідносини, які виникли під час здійснення позивачем підприємницької діяльності тобто, до моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності.

Покликання позивача на правову позицію Верховного Суду зазначену у постанові від 11.12.2018 № 813/2113/18 є помилковою, оскільки у цій справі правопорушення було вчинене особою після припинення підприємницької діяльності, а у розглядуваній справі порушення норм податкового законодавства було вчинено під час здійснення підприємницької діяльності.

Щодо правильності ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість за перевірений період ФОП ОСОБА_1 і посилання позивача на те, що у позивача не виникало обов`язку оприбутковувати готівку, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно зі статтею 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 ПКУ.

Відповідно до п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України, доходом фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 ст. 292 Податкового кодексу України передбачено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.

Згідно п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення від 19.06.2015 № 579,

зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07.07.2015 р. за № 800/27245 (далі - Порядок № 579).

Відповідно до п. 6 Порядку № 579, платник податку заносить до книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графах 2 - 6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі; 4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати; 5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3; 6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5; 8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1 - 5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV ПКУ.

Пунктом 292.4. ст. 294 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Отже, у разі отримання доходу в готівковій або безготівковій, матеріальній або нематеріальній формі фізичною особою-підприємцем - платником єдиного податку запис в Книзі здійснюється окремими рядками за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, у гривнях. Доходом платника єдиного податку фізичної особи-підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст.292 ПКУ.

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Згідно матеріалів справи між ЄРМАК ГОЛД (Комітент) та ФОП ОСОБА_1 (Комісіонер) укладеного договір комісії від 01.03.2016 № 01-03/16-15 (а. с. 23-27 том 1).

Відповідно до предмету цього Договору Комісіонер бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Комітента за обумовлену винагороду здійснити продаж третім особам - товару, що належить Комітенту, в кількості, асортименті і за цінами визначеними у накладних на кожну партію товару, що передається на комісію, а Комітент бере на себе зобов`язання виплатити комісійну винагороду визначену умовами цього договору.

Отже, у разі отримання позивачем коштів за договором комісії від 01.03.2016 № 01-03/16-15, у книзі обліку доходів відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою за цим договором.

Згідно виписок з банківського рахунку № НОМЕР_1 протягом січня - лютого 2017 року ФОП ОСОБА_1 на цей розрахунковий рахунок внесено торгової виручки від продажу комісійного товару в сумі 2553587,00 грн, зокрема: 05.01.2017 - 291000,0 грн (а. с. 149 том 1), 10.01.2017 - 281335,0 грн (а. с. 184 том 1), 27.01.2017 - 309127,0 грн (а. с. 153 том 1), 13.02.2017 - 720000,0 грн (а. с. 155 том 1), 15.02.2017 року - 400600,0 грн (а. с. 150 том 1), 20.02.2017 - 551525,00 грн (а. с. 151 том 1), однак позивачем у книзі обліку доходів не було відображено цієї суми доходів, що у свою чергу є неналежним веденням Книги обліку доходів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на помилкове застосування судом першої інстанції ч. 6 ст. 78 КАС України, щодо доведеності факту наявності порушень норм чинного податкового законодавства встановлені постановою ГУ ДФС у Львівській області від 16.05.18 серія ГУ № 00591 (а. с. 236 том 1), якою визнано винним ФОП ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-1 КУпАП, а саме: не належне ведення книг обліку доходів платників єдиного податку чим порушено вимоги п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.п.296.1.1 п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України та накладено штраф у розмірі 51 грн, який сплачено ФОП ОСОБА_1 самостійно 17.05.2018.

Оскільки ч. 4 ст. 78 КАС України і ч. 6 ст. 78 КАС України визначено, що лише обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, також вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду.

Однак, таке посилання суду першої інстанції на ч. 6 ст. 78 КАС України, не вплинуло на правильність вирішення цієї справи по суті.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України від Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі- Закон № 265/95-ВР), суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

У п. 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320 із змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі-Положення № 637), заначено терміни, зокрема: готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Отже, до Книга обліку доходів щоденно заноситься дохід від провадження господарської діяльності, шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, яка відображається у графі 2. Суми готівкових коштів, які належать комітенту, слід відображати у графі 3 Книги. У графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що процес оприбуткування коштів незалежно у готівковій чи безготівковій формі суб`єктом підприємництва передбачає, зокрема, відображення у книзі обліку доходів усіх сум, отриманих за реалізований товар, наприкінці робочого дня підбиваються підсумки і виводиться денна сума доходу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, згідно виписок з банківського рахунку № НОМЕР_1 протягом січня - лютого 2017 року ФОП ОСОБА_1 на цей розрахунковий рахунок внесено торгової виручки від продажу комісійного товару в сумі 2553587,0 грн, в тому числі: 05.01.2017 - 291000,0 грн (а. с. 149 том 1), 10.01.2017 - 281335,0 грн (а. с. 184 том 1), 27.01.2017 - 309127,0 грн (а. с. 153 том 1), 13.02.2017 - 720000,0 грн (а. с. 155 том 1), 15.02.2017 року - 400600,0 грн (а. с. 150 том 1), 20.02.2017 - 551525,00 грн (а. с. 151 том 1).

Згідно даних книг обліку розрахункових операцій та інформації ІС Податковий блок підсистеми Аналітична система Виторги РРО протягом січня - лютого 2017 року ФОП ОСОБА_1 проведено реалізації товарів через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 389 522,54 грн, в тому числі за січень 2017 року - 0 грн, за лютий 2017 року 389 522,54 грн (а саме: 22.02.2017 - 38314,26 грн, 23.02.2017 - 79473,33грн, 24.02.2017 - 80881,87 грн, 25.02.2017 - 78330,78грн, 26.02.2017 - 18076,85 грн, 27.02.2017 - 45663,68 грн, 28.02.2017 - 48781,77 грн).

Отже, наведене свідчить, що позивачем не було проведено розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій за період січень - лютий 2017 в сумі 2553587,0 грн, в тому числі: 05.01.2017 - 291000,00 грн., 10.01.2017 року - 281335,00 грн, 13.02.2017 - 720000,00 грн, 15.02.2017 - 400600,00 грн, 20.02.2017 - 551525,00 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявністю встановленого контролюючим органом порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 № 637.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки в національній валюті визначено Указом Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95-ВР (далі - Указ № 436), а посилання позивача щодо незаконного застосування штрафних санкцій на підставі Указу № 436, суд апеляційної інстанції не приймає з огляду на наступне.

Указ № 436 прийнятий в період дії Конституційного Договору, а отже такий має юридичну силу Закону.

Між Верховною Радою України та Президентом України 08.06.1995 укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України.

Згідно ст. 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Отже, Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов`язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.

Указ № 436, зокрема, врегулював питання відповідальності суб`єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах. Метою прийняття Указу № 436 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.

Законом № 265/95-ВР визначе перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій. За змістом розділу V Закону № 265/95-ВР, так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння.

З прийняттям Конституції України 1996 року, Указ № 436 скасовано не було. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436.

Таким чином, застосування до суб`єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 3 ст. 1 Указу № 436 є правомірним.

Щодо покликання позивача на порушення відповідачем строків застосування штрафних санкцій, установлених статтею 250 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Однак, з набранням чинності Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України , та змінами внесеними згідно із Законами № 406-VII від 04.07.2013, № 629-VIII від 16.07.2015, № 2473-VIII від 21.06.2018, ст. 250 Господарського кодексу України доповнено таким змістом: дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України Про валюту і валютні операції Про банки і банківську діяльність та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів .

Таким чином положення ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, зокрема і порушення оприбуткуванням готівки в касах підприємств, не розповсюджуються.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування до суб`єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 3 ст. 1 Указу № 436 є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.11.2018 № 803/780/17, від 12.06.2018 у справі № 826/8121/16.

Абзацом 3 ст. 1 Указ № 436 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Враховуючи, що в ході судового розгляду встановлено, що сума не оприбуткованої готівки становить 2553587,00 грн, то фінансова санкція у вигляді штрафу становить 12767935,00 (2553587,00*5=12767935,00), а тому суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2018 року № 0179981407 не має.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, зокрема, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання вчинене вперше - 1 гривня.

Оскільки, позивачем протягом календарного року вперше вчинено порушення встановлене п. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, то контролюючим органом правомірно застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1 гривні, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2018 року № 0180001407 відсутні.

Відповідно до п.п 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п.п 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.2. статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи наведене, лише до порушень, які вчинені до 01.01.2011, контролюючий орган зобов`язаний був застосовувати до суб`єкта господарювання штрафні санкції, передбачені Указом № 436, виходивши зі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, а з 01.01.2011, моменту набрання чинності Податкового кодексу України лише строки встановлені Податковим кодексом України.

Зокрема, в Податковому кодексі України строки давності для визначення суми грошових зобов`язань платника податків передбачені статтею 102 і становлять 1095 днів.

Таким чином, на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи органи доходів і зборів, застосовується строк давності, визначений ст. 102 ПК України, тобто 1095 днів.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та в межах повноважень наданих контролюючому органу, у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому підстав для їх скасування не має.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у справі № 1340/3510/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 12.06.2019.