Рішення

від 12.03.2019 по справі 324/1358/18

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 324/1358/18

Провадження № 2/324/32/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2019 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Кувіка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стар про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, яку на виконання ухвали Пологівського районного суду Запорізької області від 06.08.2018 уточнив та зазначив, що наприкінці квітня 2018 року в мережі Інтернет він знайшов оголошення про продаж відповідачем транспортного засобу ВАЗ 2113 за ціною 79900,00 грн., що є нижчою за ринкову. 02.05.2018 позивач приїхав до офісу відповідача у м.Запоріжжя з метою придбання цього авто. Менеджером відповідача повідомлено про наявність автомобілю і про те, що його передача позивачу буде здійснена найближчим часом після сплати авансу і укладення відповідного договору та надано платіжні реквізити для сплати авансу у розмірі 76900,00 грн., який він сплатив того ж дня, після чого отримав від менеджера примірник попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та підписав його. В п.1.5 попереднього договору зазначено, що основний договір, за яким позивач мав отримати потрібний транспортний засіб, повинен бути укладений 08.05.2018. Проте в подальшому з`ясувалося, що кінцевим терміном укладення основного договору є 01.02.2019. Менеджер відповідача запевнила позивача, що автомобіль буде переданий йому найближчим часом. Втім, до цього часу жодних повідомлень про виконання договору, пропозицій щодо укладення основного договору з боку відповідача позивачу не надходило. На його звернення щодо розірвання договору та повернення сплачених коштів від 01.06.2018 відповіді також не надійшло. Позивач зазначає, що вказаний попередній договір має бути визнаний недійсним, а сплачені ним кошти підлягають поверненню, оскільки умови договору є несправедливими, а сам договір вчинено внаслідок застосування відповідачем нечесної підприємницької практики. Оскільки він планував придбати автомобіль для особистого використання, на відносини сторін, що випливають із цього договору, поширюються вимоги Закону України Про захист прав споживачів . З попереднього договору випливає, що відповідач мав на меті укласти договір, предметом якого є не товар, а послуга, направлена на підбір та подальшу купівлю транспортного засобу із визначеними параметрами, та розраховував на покриття витрат, пов`язаних із вказаною послугою за рахунок позивача, оскільки позивач на момент укладення договору сплатив майже повну вартість транспортного засобу. Оскільки ТОВ Авто Стар уклало з позивачем попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, але за його умовами фактично зобов`язалось надати йому послуги, а саме вчинити правочин купівлі-продажу транспортного засобу від свого імені, але за рахунок комітента, інформацію про зміст договору, права та обов`язки сторін, необхідну для здійснення споживачем свідомого вибору відповідачем надано у двозначний спосіб, а отже, підприємницька практика ТОВ Авто Стар в даному випадку є такою, що вводить споживача в оману та, відповідно, є нечесною. Згідно ч.6 ст.19 Закону Про захист прав споживачів передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. За таких обставин, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 02.05.2018 між ним та ТОВ Авто Стар , та стягнути з ТОВ Авто Стар на його користь грошові кошти у розмірі 76900грн.

В судове засідання позивач не з`явився, однак подав до суду заяву про підтримання позову та про розгляд справи без його участі, проти прийняття заочного рішення по справі не заперечує.

Представник відповідача ТОВ Авто Стар повторно до суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи відповідно до вимог ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, заперечень проти позову до суду не подав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та, керуючись главою 11 розділу 3 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи і ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ст.247 ч.2 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та давши оцінку доказам, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.05.2018 між ТОВ Авто Стар та ОСОБА_1 було укладено попередній договір №1850 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого сторони зобов`язались у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу, який продавець зобов`язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за Основним договором, та який має наступні ідентифікаційні ознаки: марка ВАЗ, модель 2113, рік випуску 2014, інші характеристики LUX . Сторони зобов`язались укласти Основний договір 08.05.2018 за умови повного виконання п.2.1 цього Попереднього договору. Якщо на зазначену вище дату майно, погоджене сторонами в п.1.2 цього договору не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено не пізніше ніж на п`ятий робочий день після придбання продавцем майна. В такому випадку кінцевим терміном укладання Основного договору сторони визначили 01.02.2019.

Також відповідно до п.1.6 попереднього договору, було погоджено істотні умови Основного договору, за яким продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно та оплатити його поточну повну вартість у сукупності 79900,00грн. Право власності на майно переходить покупцю з моменту сплати поточної повної вартості майна, на підставі Основного договору.

Відповідно до п.2.1 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення Основного договору до моменту укладення цього Попереднього договору покупець вносить на розрахунковий рахунок продавцю грошові кошти в розмір 76900,00грн., а продавець своїм підписом підтверджує отримання коштів.

Згідно квитанцій від 30.04.2018 та 02.05.2018 позивач сплатив на рахунок ТОВ Авто Стар 13000грн. та 63900грн. відповідно, що разом становить 76900грн., тобто позивачем умови Попереднього договору виконані в повному обсязі, а відповідач навпаки, від виконання умов попереднього договору ухиляється, позивач автомобіль так і не отримав, Основний договір з ним не укладався, тому він звернувся до директора ТОВ Авто Стар із заявою про розірвання попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу та про повернення йому сплачених коштів у розмірі 76900грн. Вказану заяву відповідач ТОВ Авто Стар отримав поштою 18.06.2018, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, долучена до матеріалів справи. Проте жодної відповіді з боку відповідача позивачу не надходило і відповідно сума авансу повернута не була.

Згідно до п.1.8 попереднього договору якщо укладення Основного договору у визначений термін не відбулося, то Попередній договір та передбачені ним зобов`язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений Основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до п.3.5 попереднього договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого Попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Також у п.3.7 попереднього договору зазначено, що у випадку, якщо продавець необґрунтовано відмовляється від укладення Основного договору з покупцем, то продавець зобов`язаний повернути покупцеві суму грошових коштів, визначених пунктом 2.1. Договору.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що договір є не виконаним, укладений з порушенням вимог Закону України Про захист прав споживачів , не відповідає вимогам законодавства України, порушує права позивача та є несправедливим, що є підставою для визнання його недійсним.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Оскільки відповідач уклав з позивачем письмовий договір, який має найменування Попередній договір №1850 купівлі-продажу транспортного засобу , та за його умовами відповідач зобов`язався надати послуги за дорученням позивача, а саме вчинити правочин купівлі-продажу транспортного засобу від свого імені, але за рахунок комітента, споживачу, тобто ОСОБА_1

Крім того, у зв`язку з укладенням зазначеного договору між сторонами виникли правовідносини, які регулюються (окрім положень Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку) Законом України Про захист прав споживачів , так як вказаний Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживча, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

В п.2 ч.1 ст.19 Закону України Про захист прав споживачів встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.19 зазначеного Закону, якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 наведеної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Поняття нечесна підприємницька практика означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

З аналізу норм ст.18 цього Закону, суд дійшов висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч.2 статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Несправедливими згідно із ч.3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимогу у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (ч.4 ст.18 цього Закону).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Несправедливим відносно позивача, як споживача, є умова п.1.5 спірного попереднього договору щодо дати укладення основного договору 08.05.2018, а в разі не придбання автомобіля продавцем на цю дату, то дата укладення основного договору не вказується конкретна, а зазначається на п`ятий день після придбання продавцем майна , що надає право продавцю (відповідачу) на власний розсуд визначати необмежені строки придбання автомобіля, та ставить позивача, як покупця, у невигідні умови. Також Попередній договір не передбачає відповідальності продавця за порушення умов Попереднього договору, що є обмеженням прав споживача. Окрім того кінцевий термін укладання Основного договору 01.02.2019, порушує права позивача, як споживача, оскільки укладаючи зазначений попередній договір він розраховував на отримання автомобіля відразу, а не протягом дев`яти місяців.

Вказані обставини свідчать про нечесну підприємницьку практику з боку відповідача, оскільки позивача при укладенні Попереднього договору було введено в оману шляхом надання йому нечіткої та двозначної інформації щодо умов договору в частині строків придбання автомобіля.

Спірним договором фактично забезпечено захист інтересів лише продавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов`язками сторін.

Згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Вищезазначене свідчить те, що укладання основного договору між сторонами в майбутньому неможливо, оскільки позивач, як споживач, втратив довіру до відповідача, та наполягає на поверненні сплачених коштів. За таких обставин користування відповідачем коштами, які сплатив позивач як аванс, є безпідставними, а тому сплачені позивачем кошти в сумі 76900грн. підлягають поверненню.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу є недійсним з моменту його вчинення, внаслідок чого позивачу, в порядку застосування ст.216 ЦК України, слід повернути сплачені на виконання цього договору кошти шляхом їх стягнення з відповідача.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України у своєму рішенні по справі №15-рп/2011 від 10.11.2011: Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу (ЦК). Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності. Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Цивільного Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому послуги .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що попередній договір №1850 купівлі-продажу транспортного засобу від 02.05.2018 слід визнати недійсним, а сплачені позивачем в якості авансу кошти у сумі 76900грн. за вказаним договором та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1472грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 229, 235, 247, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 16, 202, 203, 215, 216, 236 ЦК України, ст. ст. 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів , суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стар про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати попередній договір №1850 купівлі-продажу транспортного засобу, укладений 02.05.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю Авто Стар та ОСОБА_1 , недійсним.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стар (код ЄДРПОУ 41836279, місцезнаходження:01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.17/5) на користь ОСОБА_1 , (РНОКППНОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )грошові кошти у сумі 76900 (сімдесят шість тисяч дев`ятсот)грн. 00коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Авто Стар (код ЄДРПОУ 41836279, місцезнаходження:01021, м.Київ, вул.Інститутська, буд.17/5) на користь ОСОБА_1 , (РНОКППНОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )судовий збір у розмірі 1472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві)грн. 00коп.

Повний текст рішення буде виготовлений станом на 18.03.2019.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Пологівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.В. Іванченко