Рішення

від 27.05.2019 по справі 600/436/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/436/18

Справа № 2/600/203/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в смт. Козова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кальненської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кальненської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що в АДРЕСА_1 та як за членом колишнього колгоспного двору право власності на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 12.11.1991 року її матері ОСОБА_2 , як голові колгоспного двору, видано свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок, що в АДРЕСА_1 , який складався із 2 членів, а саме ОСОБА_2 та позивача. 04.03.2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все належне майно заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача. Після смерті ОСОБА_2 позивач, як спадкоємець за заповітом прийняла спадщину в належному порядку та в строк.

Зазначає, що звернулася до приватного нотаріуса для прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у зв`язку з тим, що питання спадкування колгоспного двору вирішується виключно в судовому порядку. На даний час, позивач бажає оформити право власності на вказаний будинок, тому просить у судовому порядку визнати її власником житлового будинку в АДРЕСА_1 .

04.06.2018 року суддею Козівського районного суду Тернопільської області постановлено ухвалу про прийняття вказаної позовної заяви до розгляду, відкрито провадження у цій справі та призначено підготовче засідання.

27.05.2019 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому представник позивача вказав, що Кальненська сільська рада Козівського району Тернопільської області не заперечує щодо визнання права власності на нерухоме майно за позивачем та просив здійснювати розгляд справи у його відсутності (а.с.45).

Позивач та її представник у підготовче засідання не з`явилися, однак через канцелярію суду подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, згідно з якого позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити (а.с.42, 43).

Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, однак у поданому відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи у його відсутності.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Частиною 3 ст.200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, який складається з двох членів, головою якого була ОСОБА_2 , що підтверджується оригіналом свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 12.11.1992 року (а.с.17).

Як вбачається із виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991 року від 26.04.2018 року членами зазначеного колгоспного двору були: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.18).

Згідно з копією довідки Козівського РБТІ від 16.05.2018 року №27 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . При цьому, кожному із зазначених осіб належить по Ѕ частини (а.с.23).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 18.10.2017 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).

На момент смерті ОСОБА_2 , згідно з довідкою виконавчого комітету Кальненської сільської ради Козівського району Тернопільської області №194 від 26.04.2018 року, з нею ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.16).

04.03.2016 року ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого все належне майно заповіла позивачу.

Позивач після смерті матері ОСОБА_2 , зверталася до приватного нотаріуса Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н.М. з метою оформлення своїх спадкових прав, однак їй було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що такий об`єкт приватної власності, як колгоспний двір, не визначений діючим законодавством, а тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно колгоспного двору нотаріусом не може бути видане (а.с.19).

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що ОСОБА_2 померла, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, відмови від прийняття спадщини не заявляла, в належному порядку прийняла спадщину, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 77, 81, 141, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Кальненської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що в АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок (А), побудований із каменю, загальною площею 47,9 кв.м., житловою - 35,3 кв.м., літню кухню (Б), побудовану із каменю, загальною площею 21,8 кв.м., сарай (В), побудований із каменю, загальною площею 39,7 кв.м., навіс (Г), побудований із дошки, загальною площею 20,5 кв.м., сарай (Д), побудований із каменю, загальною площею 14,5 кв.м., огорожу (№1), із штахетника, загальною площею 17,6 кв.м., дерев`яні ворота (№2), загальною площею 5,4 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , як за членом колишнього колгоспного двору право власності на Ѕ частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що в АДРЕСА_1 , зокрема: житловий будинок (А), побудований із каменю, загальною площею 47,9 кв.м., житловою - 35,3 кв.м., літню кухню (Б), побудовану із каменю, загальною площею 21,8 кв.м., сарай (В), побудований із каменю, загальною площею 39,7 кв.м., навіс (Г), побудований із дошки, загальною площею 20,5 кв.м., сарай (Д), побудований із каменю, загальною площею 14,5 кв.м., огорожу (№1), із штахетника, загальною площею 17,6 кв.м., дерев`яні ворота (№2), загальною площею 5,4 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Відповідач - Кальненська сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: вул. Шкільна, 11, с. Кальне, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ - 04392586.

Суддя О.Б.Гриновець