Рішення

від 12.03.2010 по справі 4/3

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.03.10 р.                                                                                    Справа № 4/3                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді  Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної  заяви:

за участю представників сторін:  

від позивача – ОСОБА_1 – довіреність від 26.01.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом -       Приватного підприємця – фізичної особи ОСОБА_2

                           м. Маріуполь

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Віхрь” м. Маріуполь

про стягнення 160501,00грн. заборгованості -

в с т а н о в и в :

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 160501,00грн. заборгованості.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №0307/07ДГ від 03.07.2007р. з додатками, видаткову накладну №РН-0000001 від 21.02.2008р. на суму 160501,00грн., по якій відвантажений товар (не має посилання на договір та відсутній підпис відповідача про отримання товару), рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 21.02.2008р. на суму 160501,00грн., який виставлений відповідачу для оплати.

Позивач не виконав дії, обумовлені ухвалою про порушення справи, а саме: не надано оригіналів документів, на яких ґрунтуються його вимоги – доказ поставки відповідачу товару, обумовленого в додатках до договору за цінами узгодженими сторонами.

12.01.2010р. заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом покладення арешту на майно і кошти відповідача в сумі позову на підставі ст.ст. 66-67 ПК України.

Відповідач не надав суду письмовий відзив на позов, як вимагав суд. Не надано ним і документів, в підтвердження виконання договору, який є предметом даного спору.

Суд не позбавлений права вирішити спір за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір купівлі-продажу №0307/07ДГ від 03.07.2007р. з додатками, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу металопрокат  найменування, кількість, ціна, який вказана згідно підписаним сторонами видатковим накладним на відпущення товару та рахункам-фактурам (п. 1.2 договору), а покупець оплатити товар згідно виставленим рахункам-фактурам не пізніше наступного банківського дня  (п. 5.1 договору).

Також сторонами підписані додатки до договору №1 від 03.07.07р., № 2 від 17.08.07р., №3 від 13.11.07р., в яких сторони узгодили  конкретне найменування товару та змінили строк оплати, а саме: протягом 30 календарних днів з моменту поставки (п. 3.1 додатків до договору).

Таким чином, сторонами обумовлені конкретні строки оплати товару.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15), що визначено ст.175 ГК України ( 436-15 ).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України ( 436-15 ), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

2

Приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Позивачем відповідачу виставлений для оплати рахунок-фактура №СФ-0000001 від 21.02.2008р. на загальну суму 160501,00грн., тобто на всю суму поставки.

В рахунку позивач зазначив, що він підлягає оплаті до 29.02.2008р.

Позивачем поставлений, а відповідачем отриманий товар по видатковій накладній №РН-0000001 від 21.02.2008р. на загальну суму 160501,00грн.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, товар не оплачений, тому сума заборгованості на час звернення із позовом складає 160501,00грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його не оплати, що є порушенням умов договору, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 160501,00грн.  в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст. 268,526,530,610,612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємця – фізичної особи ОСОБА_2                             м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віхрь” м. Маріуполь про стягнення 160501,00грн. заборгованості в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Віхрь” м. Маріуполь-87500, пр-т Металургів, 29-56, ЄДРПОУ 22041324 на користь Приватного підприємця – фізичної особи ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 заборгованість в сумі 160501,00грн., 1605,01грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя