Постанова

від 12.06.2019 по справі 908/2291/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2291/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Красноріченської селищної ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2019 , ухвалене суддею Дроздовою С.С., повний текст якого підписаний 12.03.2019 у справі №908/2291/18

за позовом Красноріченської селищної ради, Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокарсіті", м. Запоріжжя

про стягнення 180 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась Красноріченська селищна рада в особі голови ОСОБА_1 з позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокарсіті" 180 000 грн. 00 коп. за непоставлений товар та 16000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки, в частині вчасної поставки товару або повернення попередньої оплати за товар, який не був поставлений, що передбачено ч.2 ст.693 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2019 у справі №908/2291/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Красноріченська селищна рада, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам та матеріалами справи, просить рішення суду від 01.03.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

- суд дійшов безпідставних висновків про недоведеність позивачем порушення умов договору з боку відповідача, оскільки за п.6.3 договору № 0744 від 21.11.2017 сторони мали підписати акт приймання-передачі товару, який має засвідчувати повне прийняття товару покупцем; в свою чергу, зазначений акт підписаний сторонами не був, оскільки, за твердженням скаржника, товар не був поставлений;

- суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги висновки сторони обвинувачення щодо спільного умислу ОСОБА_1 та посадових осіб відповідача на заволодіння бюджетними коштами та його обізнаності щодо неможливості виконати взяті на себе зобов`язання відповідачем, які зроблені в повідомленні про підозру, оскільки повідомлення про підозру та правова кваліфікація є лише гіпотезою сторони обвинувачення, яка на даний час не знайшла свого підтвердження в обвинувальному вироку суду відносно ОСОБА_1 ., а відтак, суд, в порушення принципу презумпції невинуватості, який встановлений ст. 62 Конституції України поставив під сумнів законність укладання договору поставки;

- зазначає, що Позивачем були надані належні та допустимі докази того, що договір був укладений, грошові кошти за товар сплачені у повному обсязі, товар не був поставлений;

- стосовно оригіналів документів, про відсутність яких зазначив суд, вказує, що позивачем до матеріалів справи долучався опис вилучених речей та документів, у відповідності до якого ці оригінали були вилучені органом досудового розслідування, і якщо суд мав необхідність їх оглянути, мав можливість витребувати зазначені документи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2019 року (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Дармін М.О.) скаржнику відновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду; відкрито апеляційне провадження у справі; з урахуванням обставин справи, хоча справа і відноситься за сумою до малозначної, судом вирішено розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.05.2019 на 11:00 годину; сторонам наданий час для подання відзиву, заяв, клопотань.

27.05.2019 від представника позивача надійшло засобами електронного зв`язку клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату через участь представника в іншому судовому засіданні (Севєродонецького міського суду Луганської області). Вказане клопотання підписано електронним цифровим підписом, втім, будь-яких доказів на його обґрунтування (як-то повістка або ухвала про відкриття провадження з призначенням дати судового засідання) скаржником не надано.

Через відпустку судді - члена колегії суддів Дарміна М.О. та з урахуванням п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, судове засідання, призначене на 27.05.2019, не відбулось.

Ухвалою суду від 29.05.2019 колегією суддів визначено нову дату розгляду справи - 12.06.2019 на 11:00 годину.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 12.06.2019, не з`явились. При цьому, відповідач повідомлявся за адресою розміщеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, втім, поштове повідомлення повернулось на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Скаржника повідомлено про нову дату судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду апеляційної інстанції (а.с.136), втім, участь представника позивач не забезпечив, будь-яких клопотань з цього приводу не заявив.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 12.06.2019 Центральним апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

21.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокарсіті" (Постачальник) та Красноріченською селищною радою (Покупець) укладено Договір поставки за № 0744 (Договір), відповідно до предмету якого, Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність Товар, а Покупець прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах та в порядку, викладеними в цьому Договорі (п.1.1 договору (а.с.20-23)).

Згідно з п.1.2-1.5 договору найменування Товару - трактор МТЗ 422; модель сільхозтехніки, технічні характеристики і кількість Товару вказуються у Специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною даного Договору; право власності на Товар, ризики випадкової втрати або пошкодження Товару переходить до Покупця з моменту передачі Товару Покупцю; Постачальник при передачі Товару надає Покупцю акт приймання-передачі транспортного засобу, накладну, керівництво з експлуатації та всі необхідні документи для державної реєстрації транспортних засобів в ДДАІ МВС України.

Пунктами 4.3, 4.4 Договору встановлено, що ціна та загальна вартість Договору складає 180000 грн. без ПДВ. Розрахунок за Товар здійснюється шляхом перерахування попередньої оплати, що складає 30 % від вартості замовлення техніки, в сумі 54000 грн. без ПДВ та 100 % від вартості устаткування до техніки.

Передача товару проводиться в 14 денний термін з дати отримання повної передплати згідно п. 4.4.

За п.6.3 договору покупець зобов`язаний оглянути товар в місці поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту повідомлення його про адресу місця поставки. За результатами огляду у вищезазначений термін Покупець та Постачальник підписують акт приймання-передачі. Підписаний акт приймання-передачі має засвідчувати повне прийняття товару Покупцем. Разом з підписаним актом приймання-передачі Постачальник передає покупцю накладну та договір купівлі-продажу товару.

Згідно з п. 7.1 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 22 листопада 2017 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу загальну суму в розмірі 180000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 28.11.2017, № 1 від 01.12.2017 (здійснення передплати), № 5 від 27.12.2017 (здійснення остаточного розрахунку (а.с.70-72)).

При цьому згідно наявної в матеріалах справи копії накладної від 21.12.2017, підписаної сторонами Договору (від Красноріченської селищної ради - ОСОБА_1), позивачем отримано від ТОВ "Агрокарсіті" Трактор МТЗ 422, згідно Договору № 0744 від 21.12.2017 (а.с.24).

В свою чергу, звертаючись з позовною заявою, Позивач вказав на те, що ним на користь відповідача оплачено попередню оплату в розмірі 180000 грн., однак, товар відповідачем поставлений не був, що є підставою за ч.2 ст.693 ЦК України вимагати повернення здійсненої попередньої оплати.

В підтвердження того факту, що відповідачем не був отриманий товар, а саме: Трактор МТЗ 422, позивачем подано суду: акт Північно-Східного офісу держаудитслужби в Луганський області від 11.09.2018 № 15-21/6; повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 04.01.2019, ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.01.2019 по справі № 428/204/19 (провадження № 1-кс/428/154/2019) про відсторонення від посади.

Відповідно до акту позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Красноріченської селищної ради №15-21/6 від 11.09.2018, проведеної фахівцями Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Луганській області, встановлено фінансове порушення за Договором №0744 від 21.11.2017 стосовно закупівлі трактору МТЗ 422, що призвело до втрати бюджетних коштів у розмірі 180 000 грн. Окрім того, в ході проведення ревізії було здійснено інвентаризацію за результатами якої виявлено нестачу трактору МТЗ 422 на суму 180 000 грн. (Інвентаризаційний опис необоротних активів та звіряльна відомість результатів інвентаризації необоротних активів від 21 серпня 2018 року).

Прокуратурою Луганської області 04.01.2019 винесено повідомлення про підозру ОСОБА_1 , який підозрюється у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тобто, у вчиненні корупційного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та у службовому підробленні, а саме, внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно інформації, що міститься у повідомленні про підозру Прокуратури Луганської області та в ухвалі Сєвєродонецького міського суду у справі № 428/204/19, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №4516-4518 від 12.11.2018 встановлено, що: - перерахування Красноріченською селищною радою грошових коштів у сумі 180 000 грн., без ПДВ, на розрахунковий рахунок ТОВ "Агрокарсіті" за Договором №0744 від 21.11.2017 документально підтверджується; - дослідженням акту виїзної позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Красноріченської селищної ради Кремінського району за період з 01.11.2017 по 20.08.2018, №15-21/6 від 11.09.2018, проведеної фахівцями Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Луганській області в частині нестачі трактору МТЗ 422, яка кваліфікована в зазначеному акті, як збитки бюджету, документально підтверджуються у розмірі 180 000 грн.;

- крім того, встановлено, що 21.11.2017 між ТОВ "Агрокарсіті" в особі директора та Красноріченською селищною радою в особі голови ОСОБА_1 укладено договір поставки трактора МТЗ 422; при цьому, не маючи жодних особистих зустрічей з представниками ТОВ "Агрокарсіті", не перевіривши їх реальну можливість реалізації техніки, та отримавши примірник договору по пошті, Красноріченський селищний голова ОСОБА_1 підписав вказаний договір поставки;

- на виконання умов договору ОСОБА_1 підписав платіжні доручення №6 від 28.11.2017 та №1 від 01.12.2017, відповідно до яких на користь ТОВ "Агрокарсіті" сплачено попередню оплату в розмірі 30% від вартості замовлення техніки, у сумі 39 980 грн та 14 020 грн. відповідно;

- у подальшому, у період часу з 21.12.2017 по 27.12.2017, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем роботи в приміщенні Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області, розташованої за адресою: Луганська область, смт. Красноріченське, вул. Центральна, 20, діючи умисно, в порушення ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, протиправно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, маючи умисел на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та розтрату бюджетних коштів, діючи в інтересах ТОВ "Агрокарсіті", достовірно знаючи, що ТОВ "Агрокарсіті" умови Договору щодо поставки трактору не виконані та відповідно трактор МТЗ 422 до Красноріченської селищної ради фактично не поставлений, вніс неправдиві відомості до офіційного документу - накладної №0744 від 21.12.2017 року, а саме, - підписав зазначену накладу, чим посвідчив факт отримання трактора МТЗ 422 від ТОВ "Агрокарсіті";

- у подальшому, 27.12.2018, ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем роботи в приміщенні Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області, розташованої за адресою: Луганська область, смт. Красноріченське, вул. Центральна, 20, діючи в інтересах ТОВ "Агрокарсіті", усвідомлюючи, що трактор МТЗ 422 фактично не поставлений до Красноріченської селищної ради та не переданий у власність територіальної громади, підписав платіжне доручення №5 від 27.12.2017 на підставі якого Управлінням Державної казначейської служби у Кремінському районі Луганської області за договором №0744 від 21.12.2017 на користь ТОВ "Агрокарсіті" сплачено грошові кошти у сумі 126 000 грн. за трактор, який фактично поставлений не був.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення з боку відповідача умов Договору поставки, а доказів звернення до відповідача з вимогою поставити трактор, наданих відповідно до ст.79 ГПК України, матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється Господарським та Цивільним кодексами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічні приписи містяться у статті 265 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено матеріалами справи, договір № 0744 від 21.11.2017 є дійсним, доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, відмови від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин, сторонами у справі не надавалось.

На виконання умов договору позивачем здійснено, як 30% передплату (за платіжними дорученнями № 6 від 28.11.2017, № 1 від 01.12.2017), так і здійснено остаточний розрахунок за обумовлений договором товар - трактор, за платіжним дорученням № 5 від 27.12.2017; при цьому, відповідачем поставлено позивачу трактор МТЗ 422, вартістю 180 000 грн за накладною від 21.12.2017.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено вчинення сторонами господарської операції, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин ч.2 ст.693 ЦК України та, відповідно, задоволення позовних вимог.

Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції здійснено обґрунтований висновок про те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою здійснити поставку обумовленого договором товару, після проведення його повної оплати та, відповідно, не поставки цього товару.

Стосовно посилань скаржника на п.6.3 договору № 0744 від 21.11.2017, відсутність в матеріалах справи акту приймання-передачі товару, який має засвідчувати повне прийняття товару покупцем, що підтверджує порушення з боку відповідача умов договору в частині поставки товару, слід зазначити наступне.

Як вже зазначалось, за п.6.3 договору покупець зобов`язаний оглянути товар в місці поставки протягом 3 (трьох) днів з моменту повідомлення його про адресу місця поставки. За результатами огляду у вищезазначений термін Покупець та Постачальник підписують акт приймання-передачі. Підписаний акт приймання-передачі має засвідчувати повне прийняття товару Покупцем. Разом з підписаним актом приймання-передачі Постачальник передає покупцю накладну та договір купівлі-продажу товару .

У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

- видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено.

Частинами 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладених норм права накладна на поставку товару є первинним документом бухгалтерського обліку, що підтверджує вчинення господарської операції, та враховуючи, що в матеріалах справи міститься і договір, і накладна, яка за умовами п.6.3 договору, передається покупцю разом з актом приймання-передачі, суд не погоджується з доводами скаржника, що тільки акт приймання-передачі підтверджує вчинення господарської операції, а в разі його відсутності в матеріалах справи, відповідно, не можливо підтвердити вчинення господарської операції.

Щодо посилань скаржника на те, що ним були надані належні та допустимі докази того, що договір був укладений, грошові кошти за товар сплачені у повному обсязі, а товар не був поставлений, зокрема з посиланням на інформацію, яка міститься в ухвалі слідчого судді та повідомленні про підозру, суд зазначає, що згідно приписів ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, преюдиціальними обставинами для цієї справи, зокрема в частині встановлення обставин не поставки товару за накладною від 21.12.2017, будуть лише обставини, встановлені вироком суду по кримінальній справі або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Як правильно зазначив скаржник в апеляційній скарзі, повідомлення про підозру та правова кваліфікація є лише гіпотезою сторони обвинувачення, а не доведеним та встановленим вироком суду фактом. З огляду на викладене висновок суду про те, що матеріали справи свідчать про здійснення незаконних дій з боку сторін Договору, є передчасним та не підтвердженим вироком суду, тому є слушним зауваження скаржника, що судом першої інстанції, в порушення принципу презумпції невинуватості, який встановлений ст. 62 Конституції України, поставлено під сумнів законність дій сторін стосовно укладання договору поставки.

Слід зазначити, що згідно акту виїзної позапланової документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Красноріченської селищної ради № 15-21/6 від 11.09.2018, наявної у справі, встановлено нестачу трактору МТЗ 422 за результатами інвентаризації, в свою чергу, вказане не підтверджує факту відсутності поставки з боку відповідача, а лише свідчить про відсутність його під час перевірки.

Стосовно доводів скаржника про зауваження судом на відсутність оригіналів документів, доданих до позовної заяви, долучення опису вилучених речей та документів, у відповідності до якого ці оригінали були вилучені органом досудового розслідування, і можливість суду в разі необхідності їх огляду, витребувати зазначені документи, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

За приписами ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду , крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За нормами частини 2 ст.91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Витребування судом доказів врегульовано ст.81 ГПК України та можливе лише в разі неможливості учасника провадження у справі подати такий доказ самостійно.

Згідно матеріалів справи, позивачем до позовної заяви подана незасвідчена копія договору № 0744 від 21.11.2017 та накладної від 21.12.2017, в той же час, в матеріалах справи наявні засвідчені належним чином акт ревізії, платіжні доручення, повідомлення про підозру, ухвала слідчого судді, опис вилучених документів від 21.08.2018, за яким оригінали документів, в тому числі договору, накладної, платіжних доручень вилучено на підставі ухвали слідчого судді (а.с.82). Таким чином, подання належних доказів у справу повністю залежало від позивача, з урахуванням належного засвідчення одних документів (платіжних доручень, ухвали про відсторонення від посади, акту ревізії, повідомлення про підозру) та незасвідчення інших документів (договору, накладної), що містяться у справі.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 180 000 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Красноріченської селищної ради, Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2019 року у справі № 908/2291/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2019 року у справі № 908/2291/18 - залишити без змін.

Судові витрати Красноріченської селищної ради, Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.06.2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна