Рішення

від 13.06.2019 по справі 910/4888/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2019Справа № 910/4888/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Принт Маркет

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Житомирські ласощі

про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за Договором поставки в розмірі 38 219,24 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Принт Маркет звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Житомирські ласощі про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за Договором поставки в розмірі 38 219,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 240616-01 від 24.06.2016, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4888/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

02.05.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, зазначає, що станом на 20.04.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становила 32 871,56 грн., яка сплачена відповідачем 22.04.2019 згідно платіжного доручення № 9038 від 22.04.2019 на суму 32 871,56 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що невчасне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за Договором не було навмисним, а зумовлювалось сезонним характером господарської діяльності, яка пов`язана з реалізацією та попитом на продукцію підприємства.

15.05.2019 представником позивача подано заяву, у якій останній зазначив про сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 32 871,56 грн. 22.04.2019, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи належним чином засвідченою копією банківської виписки з особового рахунку позивача.

Водночас, своїм правом на подання до суду відповіді на відзив, позивач не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Принт Маркет (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Житомирські ласощі (далі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 240616-01 (далі - Договір), у порядку та на умовах якого, постачальник зобов`язується виготовити та поставити поліграфічну продукцію (далі - продукція) разом з усіма документами, що стосуються продукції та підлягають переданню разом із нею відповідно до вимог чинного законодавства України, а покупець зобов`язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти й оплатити таку продукцію по ціні та кількості, обумовлених в накладних.

Кількість товару, який продається по даному Договору визначається в заявках покупця. Згідно технічних умов виробництва допускається відхилення в поставці продукції від обумовленої кількості в замовленнях та відповідно в сумі ± 10%. При цьому оплата проводиться за фактично поставлену кількість (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію по ціні і в кількості згідно підписаних специфікацій або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору та складають загальну суму Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору постачальник зобов`язується виготовити по затвердженому оригіналу - макету і передати покупцю продукцію на протягом 14 календарних днів з моменту отримання та узгодження заявки заявника, а також гарантує належну якість продукції відповідно вимогам нормативних документів.

У відповідності до п. 2.4 Договору покупець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідних накладних та оплатити вартість продукції на умовах 100% передоплати.

Назва, асортимент та ціни за кожну окрему одиницю продукції, а також загальна ціна продукції вказується у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.3 Договору).

За умовами п. 3.4 Договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника у терміни визначені п. 2.4 Договору.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань. У випадку коли ні одна з сторін за п`ятнадцять календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не повідомить другу сторону про розірвання Договору, дія існуючого Договору автоматично продовжується на тих самих умовах на наступний рік (п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, ТОВ Принт маркет на виконання умов укладеного між сторонами Договору здійснив поставку ТОВ ТД Житомирські ласощі продукції на суму 257 157,98 грн., однак відповідач не виконав свої договірні зобов`язання в частині здійснення оплати за поставлену за договором продукцію, в зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 32 871,56 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 32 871,56 грн. згідно видаткових накладних № 526 від 22.12.2018 на суму 1 441 грн., № 517 від 17.12.2018 на суму 18 830,52 грн., № 458 від 01.11.2018 на суму 8 857,84 грн., № 436 від 16.10.2018 на суму 3 742,20 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За умовами п. 3.4 Договору розрахунки за продукцію здійснюються шляхом повної оплати грошових сум до повного розміру вартості продукції згідно виписаних рахунків або видаткових накладних у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника у терміни визначені п. 2.4 Договору.

У відповідності до п. 2.4 Договору покупець зобов`язується прийняти продукцію за цінами і на умовах, передбачених у цьому Договорі і у відповідних накладних та оплатити вартість продукції на умовах 100% передоплати.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов`язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Таким чином, беручи до уваги, що строку здійснення відповідачем попередньої оплати сторонами у Договорі не встановлено, а встановлена лише форма оплати - попередня, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, вказаний у видаткових накладних у повному обсязі, а відповідачем не виконано попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Отже, відповідач, згідно з приписами чинного законодавства України, зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після прийняття товару та підписання видаткових накладних на цей товар.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем 22.04.2019 сплачено суму основного боргу в розмірі 32 871,56 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією банківської виписки з особового рахунку позивача.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі № 910/4888/19 в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 32 871,56 грн. підлягає закриттю.

Крім основної суми заборгованості позивач просив стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 3 676,63 грн., 3% річних в розмірі 358 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 313,05 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені на підставі п. 4.3 Договору, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4.3 Договору за затримку проведення розрахунку за отриманий товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день про термінування. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту, коли така заборгованість буде повністю погашена.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з п. 4.3 Договору, сторонами визначено інший строк нарахування пені, аніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3 676,63 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вимоги про стягнення 3 % річних є обґрунтованими в частині нарахування 3% річних в розмірі 358,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1 080,36 грн., в свою чергу вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 232,69 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження в частині стягнення заставної вартості тари в розмірі 32 871,56 грн. та часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Житомирські ласощі (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, буд. 35В; ідентифікаційний код: 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Принт маркет (33016, м. Рівне, вулиця Фабрична, будинок 6; ідентифікаційний код: 32625639) 3% річних в розмірі 358 (триста п`ятдесят вісім) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 080 (одна тисяча вісімдесят) грн. 36 коп., пеню в розмірі 3 676 (три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 909 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять) грн. 30 коп.

3. Провадження у справі № 910/4888/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 32 871,56 грн. закрити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 13.06.2019

Суддя О.А. Грєхова