Рішення

від 13.06.2019 по справі 910/4104/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2019Справа № 910/4104/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильський спецкомбінат

до Дочірнього підприємства Суднобудівний судноремонтний завод Океан

про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох процентів в розмірі 47 140,52 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне спеціалізоване підприємство Чорнобильський спецкомбінат звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Дочірнього підприємства Суднобудівний судноремонтний завод Океан про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох процентів в розмірі 47 140,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором на надання ліжко-місць у гуртожитках ДСП Чорнобильський спецкомбінат № 469/07 від 23.12.2015, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4104/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала надсилалася рекомендованим листом з поміткою судова повістка .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку із закінченням терміну його зберігання на відділенні.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечення внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, 27.05.2019 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи, на підставі якої, як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, а отже відповідач обізнаний про розгляд справи.

При цьому, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач ознайомився з матеріалами справи, з огляду на повернення конверту, у якому відповідачу надсилалась копія ухвали, на адресу суду за закінченням встановленого строку зберігання, у якій відповідачу було встановлено строк - 15 днів для подання до суду відзиву на позовну заяву, враховуючи основні засади (принципи) господарського судочинства та змагальність сторін, з метою надання відповідачу можливості скористатись своїми правами, судом розглянуто справу у розумні строки.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Проте, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2015 року між Державним спеціалізованим підприємством Чорнобильський спецкомбінат (далі - виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством Суднобудівний судноремонтний завод Океан (далі - замовник, відповідач) укладено Договір на надання ліжко-місць у гуртожитках ДСП Чорнобильський спецкомбінат № 169/07 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець надає замовнику шість ліжко-місць у гуртожитку в м. Чорнобилі на період виробничо-господарської діяльності у зоні відчуження.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору узгоджено, що розрахунки за ліжко-місця здійснюються на умовах 100% попередньої оплати за повну вартість місячного обсягу на підставі рахунку виконавця. Без попередньої 100% передплати послуги не надаються.

Згідно з п. 2.4 Договору оплаті підлягає кожне ліжко-місце, закріплене за замовником згідно з Договором, незалежно від фактичного проживання окремих осіб, тобто вихідні та лікарняні дні, а також дні відпусток та інше, так як ліжко-місця зберігаються за замовником до кінця дії Договору.

Відповідності до п. 2.5 Договору оплату за ліжко-місця у гуртожитках замовник здійснює згідно діючих тарифів виконавця.

По завершенню надання послуг у звітному періоді виконавець надає замовнику два примірники акту. Замовник зобов`язаний на протязі п`яти перших робочих днів після його одержання, підписати і один примірник акту повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень з приводу обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному періоді, замовник зобов`язаний у той же термін у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення (п. 2.8 Договору).

У відповідності до п. 2.9 Договору при неповерненні замовником у термін, який зазначений пунктом 2.8 Договору, підписаного акту або ненадання обґрунтованих заперечень з приводу обсягу послуг, вважається, що послуги в даному періоді надані виконавцю у повному обсязі та прийняті замовником без зауважень, а акт вважається підписаним сторонами.

Згідно з п. 2.10 Договору розрахунок вартості наданих послуг з проживання в гуртожитку додається (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору.

Договір набирає чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016 (п. 9.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено розрахунок вартості послуг з проживання у гуртожитках ДСП Чорнобильський спецкомбінат .

Як зазначає позивач, Державним спеціалізованим підприємством Чорнобильський спец комбінат у період з березня 2016 по вересень 2016 року включно, було надано послуги на загальну суму 32 781,36 грн., що підтверджується Актами № 129 від 31.03.2016 на суму 10 887,24 грн., № 449 від 30.04.2016 на суму 3 589,20 грн., № 552 від 31.05.2016 на суму 3 708,84 грн., № 727 від 30.06.2016 на суму 3 589,20 грн., № 854 від 31.07.2016 на суму 11 126,52 грн., № 1029 від 31.08.2016 на суму 11 1265,52 грн., № 1100 від 30.09.2016 на суму 3 589,20 грн. та актами коригування № 854/1 від 05.10.2016 до акту № 854 від 31.07.2016 на суму -7 417,68 грн. та № 1029/1 від 05.10.2016 до Акту № 1029 від 31.08.2016 на суму -7 417,68 грн., які відповідачем не оплачені, внаслідок чого, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 32 781,36 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із Вимогами про сплату заборгованості, зокрема Листом від 25.09.2018 за вих. № 222-2671, Претензіями вих. № 242-2968 від 29.10.2018, вих. 222-77 від 15.01.2019, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Також, 20.12.2018 позивач звернувся до відповідача із Листом № 18.12.2018 до якого позивачем долучено Акти виконаних робіт (наданих послуг), які відповідач підписаними не повернув як і не надав обгрунтованих заперечень з приводу обсягу наданих послуг.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

По завершенню надання послуг у звітному періоді виконавець надає замовнику два примірники акту. Замовник зобов`язаний на протязі п`яти перших робочих днів після його одержання, підписати і один примірник акту повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень з приводу обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному періоді, замовник зобов`язаний у той же термін у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення (п. 2.8 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Акти виконаних робіт (наданих послуг) № 129 від 31.03.2016 на суму 10 887,24 грн., № 449 від 30.04.2016 на суму 3 589,20 грн., № 552 від 31.05.2016 на суму 3 708,84 грн., № 727 від 30.06.2016 на суму 3 589,20 грн., № 854 від 31.07.2016 на суму 11 126,52 грн., № 1029 від 31.08.2016 на суму 11 1265,52 грн., № 1100 від 30.09.2016 на суму 3 589,20 грн. та акти коригування № 854/1 від 05.10.2016 до акту № 854 від 31.07.2016 на суму -7 417,68 грн. та № 1029/1 від 05.10.2016 до Акту № 1029 від 31.08.2016 на суму -7 417,68 грн., не підписані відповідачем.

20.12.2018 позивач звернувся до відповідача із Листом № 18.12.2018 до якого позивачем долучено Акти виконаних робіт (наданих послуг), які відповідач підписаними не повернув, відмов від підписання не надав.

У відповідності до п. 2.9 Договору при неповерненні замовником у термін, який зазначений пунктом 2.8 Договору, підписаного акту або ненадання обґрунтованих заперечень з приводу обсягу послуг, вважається, що послуги в даному періоді надані виконавцю у повному обсязі та прийняті замовником без зауважень, а акт вважається підписаним сторонами.

При цьому, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, з огляду на п. 2.9 Договору, означені акти вважаються прийнятими відповідачем без зауважень.

При цьому, суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання позивачем послуг неналежної якості та у менших об`ємах.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору узгоджено, що розрахунки за ліжко-місця здійснюються на умовах 100% попередньої оплати за повну вартість місячного обсягу на підставі рахунку виконавця. Без попередньої 100% передплати послуги не надаються.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу послуги без отримання попередньої оплати, що відповідачем не спростовано.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Так, відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом, 20.12.2018 позивач звернувся до відповідача із Листом № 18.12.2018 до якого позивачем долучено Акти виконаних робіт (наданих послуг), а відтак, з огляду на п. 2.9 Договору такі акти є погодженими відповідачем 03.01.2019, з огляду на проставлення відділом поштового зв`язку 27.12.2018 відмітки про повернення поштового відправлення у зв`язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

В свою чергу, після погодження сторонами Актів виконаних робіт (наданих послуг) та відповідно розміру наданих послуг, 15.01.2019 позивач звернувся до відповідача із Претензією від 15.01.2019 вих. № 222-77 про сплату вартості наданих послуг на суму 32 781,36 грн., докази направлення якої, наявні в матеріалах справи.

Відтак, відповідач мав сплатити заборгованість у строк до 22.01.2019 включно, а з 23.01.2019 є таким, що порушив грошове зобов`язання.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 32 781,36 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 32 781,36 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення 2 508,45 грн. 3% річних та 11 850,71 грн. інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив своє зобов`язання з 23.01.2019, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 153,58 грн. та інфляційні втрати в розмірі 460,41 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Суднобудівний судноремонтний завод Океан (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 8; ідентифікаційний код: 38327485) на користь Державного спеціалізованого підприємства Чорнобильський спецкомбінат (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Радянська, 70; ідентифікаційний код: 37197165) заборгованість в розмірі 32 781 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 36 коп., інфляційні втрати в розмірі 460 (чотириста шістдесят) грн. 41 коп., 3% річних в розмірі 153 (сто п`ятдесят три) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн. 88 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 13.06.2019

Суддя О.А. Грєхова