Рішення

від 07.06.2019 по справі 925/375/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року м. Черкаси справа № 925/375/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився (клопотання без участі);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт " (м. Миронівка, Київська область) в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" (м. Ладижин, Вінницька область) до приватного підприємства "Юсслав" ( м. Черкаси) про розірвання договору та стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- розірвання договору поставки № 2 від 01.03.2018, укладеного ПАТ "Миронівський хлібопродукт " та ПП "Юсслав".

- стягнення заборгованості в розмірі 106 880,04 грн. на підставі договору поставки № 2 від 01.03.2018, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Направленим клопотанням у заяві від 30.05.2019 позивач просить розгляд справи проводити без участі свого представника.

Відповідач явку уповноваженого представника в жодне засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали суду, яку вручено уповноваженому представнику відповідача.

Явка в засідання представників учасників судового процесу судом обов`язковою не визнавалася, відзив на позов відповідачем не подано, що не перешкоджає суду провести розгляд справи за наявними у справі документами та за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 07.06.2019 в порядку ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

01.03.2018 між приватним підприємством "Юсслав" (далі - Контрагент, відповідач по справі) та публічним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт в особі відокремленого підрозділу птахофабрика "Вінницький бройлер" ПАТ "Миронівський хлібопродукт" (далі - МХП, позивач по справі), укладено договір поставки № 2 ( а.с. 15-16), у відповідності до якого Відповідач зобов`язався у встановлені строки, передати у власність Позивача для подальшого використання у господарській діяльності Товар, зазначений у додатку № 2 до договору, а Позивач прийняти та сплатити певну грошову суму за Товар (п.1.1. договору).

В п. 1 додатку № 2 до договору сторони встановили, що предметом договору є: пісок митий, конкретний перелік якого визначається в додатку № 3 (Специфікації)

Загальна вартість (ціна) даного договору не перевищує 10 080 000,00 (десять мільйонів вісімдесят тисяч гривень 00 коп.) з урахуванням ПДВ. Платіжний день позивача вівторок та четверг. У вартість товару включено вартість: доставки на з/д станцію Ладижин ( п. 2 додатку № 2 до договору)

Укладений сторонами Договір є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов`язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 ЦК України, якими встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється зазвичай виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, на виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 324 211,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 5738340018 від 27 вересня 2018 року на суму 8 029,43 грн. (а.с. 31);

- № 5738340016 від 27 вересня 2018 року на суму 16 181,76 грн. (а.с. 32);

- № 55319350001 від 29 вересня 2018 року на суму 300 000,00 грн. (а.с. 33).

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 117 331,20 грн., а також повернув кошти в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку (а.с. 39-40). Доказів про поставку товару чи повернення коштів у більшій кількості чи сумі відповідач суду не надав.

Згідно додатку № 3 до договору (а.с. 24-25) граничний строк поставки товару 27.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 28.02.2019 відповідач не поставив позивачу товар на залишкову суму передоплати 106 880,04 грн. (324 211,24 - 117 331,20 - 100 000,00 ).

Статтею 526 ЦК та ст. 193 ГК передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідач не надав суду як доказів повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 106 880,04 грн., так і доказів здійснення ним поставки товару за Договором поставки № 2 від 01.03.2018 на цей залишок боргу.

Отже, позивач за своїм вибором вправі вимагати повернення суми попередньої оплати коштів по договору між сторонами.

Позивач претензією від 12.03.2019 № 167 (а.с. 41-43) повідомив відповідача про відмову від прийняття виконання по договору через втрату до нього інтересу, що передбачено ч. 3 ст. 612 ЦК України та просив повернути залишок авансу в сумі 106 880,04 грн.

Відповідач вказану вимогу позивача не задовольнив, порушивши його майнові права, з чого і виник спір.

Оскільки позивач належним чином реалізував своє право на повернення авансу, на який не було отримано товар, строки поставки оплаченого товару спливли і відповідач спірні кошти не повернув, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 106 880,04 грн.

Крім того, позивач просить суд розірвати спірний Договір поставки № 2 від 01.03.2018 з підстав істотного порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним Договором.

Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

За приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач не просить встановити інший строк для дати розірвання договору між сторонами, ніж за загальним правилом набрання судовим рішенням з цього питання законної сили.

При цьому обов`язкове досудове врегулювання спору для розірвання договору не вимагається і його недотримання не є перешкодою для звернення позивача до суду безпосередньо із відповідним позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-74гс11 від 19.09.2011.

Первинний строк дії договору між сторонами встановлюється в 1 (один) рік від дати підписання його сторонами. Договір автоматично продовжується на кожний наступний строк в один рік, поки одна Сторона, не менше ніж за 15 (п`ятнадцять) календарних днів до дати закінчення поточного строку Договору, не надішле іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати дію договору (п. 7.1. договору). Таких доказів у справу не подано.

Тобто, станом на час розгляду справи строк дії договору автоматично продовжено до 01.03.2020 року.

Суд погоджується із доводами позивача, що неотримання оплаченого товару у встановлений договором строк є істотним порушенням умов договору і позбавленням позивача значною мірою того, на що він розраховував за результатами виконання договору. Непоставка товару з урахуванням частково повернутих позивачу коштів відбулася на 2/3 від суми авансового платежу, що є істотним негативним наслідком для позивача.

До закінчення терміну дії договору позивач має обґрунтоване право ставити питання про розірвання договору між сторонами за наслідками порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Спір між сторонам у добровільному порядку не врегульовано. Заперечень проти позову відповідачем не подано. За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає до повного задоволення.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати укладений між Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт " (м. Миронівка, Київська область) в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" (м. Ладижин, Вінницька область) та Приватним підприємством "Юсслав" (м. Черкаси) договір поставки № 2 від 01.03.2018.

3. Стягнути з приватного підприємства "Юсслав" (36300236, м. Черкаси, вул. Горького, 1 фактична адреса: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 30 кв. 234) на користь приватного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт " (ідентифікаційний код 25412361, м. Миронівка, Київська область, вул. Елеваторна, 1) в особі відокремленого підрозділу "Птахофабрика "Вінницький бройлер" ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" (ідентифікаційний код 36287158, м. Ладижин, Вінницька область, вул. Слобода, 141) --- 106 880,04 грн. на повернення попередньої оплати по договору поставки № 2 від 01.03.2018 та 3842,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 13 червня 2019

Суддя Н.М. Спаських