Рішення

від 04.06.2019 по справі 924/4/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2019 р. Справа №924/4/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко", Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Яворівка

до Приватної Виробничо-комерційної фірми "Поділля-Агропродукт", м. Красилів

про стягнення суми не повернутої фінансової допомоги в розмірі 2123315,96 грн., 323732,83 грн. - пені, 228595,34 грн. - інфляційних втрат, 67713,00 грн. - 3% річних

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Іванова Н.С. згідно ордеру №739679 від 23.01.2019р.;

від відповідача: Савчук Ю.М. згідно ордеру №021760 від 23.01.2019р.;

Рішення виноситься 04.06.2019р., оскільки в судовому засіданні оголошувались перерви.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 2123315,96 грн. суми не повернутої фінансової допомоги, 323732,83 грн. пені (нарахованої за період з 27.10.2017р. по 27.04.2018р.), 228595,34 грн. інфляційних втрат (нарахованих за період жовтень 2017р. - жовтень 2018р.), 67713,00 грн. - 3% річних (нарахованих за період з 27.10.2017р. по 19.11.2018р.).

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за яким строк повернення поворотної фінансової допомоги настав 26.10.2017р., а також положення ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Позивач зазначив, що відповідачу було надано кошти в розмірі 3131196,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2607 від 27.10.2016р., платіжним дорученням №2731 від 16.11.2016р., карткою рахунку 3771 за січень 2016 року по жовтень 2018 року. Відповідач не повернув в повному розмірі фінансову допомогу, неповернутими залишились кошти в розмірі 2123315,96 грн.

У відзиві на позов від 21.01.2019р. відповідач зазначив, що у позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до п. 2.4. зазначеного договору поворотна фінансова допомога повертається до 26.10.2017р. Однак, на думку, відповідача, за п. 2.4 зазначеного договору, що знаходиться у відповідача, поворотна фінансова допомога повертається до 26.10.2022р. Тобто строк повернення позики не настав, а тому у позові просить відмовити. Також зазначив, що у відповідності до пункту 7.5 вимог договору поворотної фінансової допомоги №2610-ЦПА від 26.10.2016р. відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за договором третіх сторін не допускається без письмового погодження цього з іншою стороною, а отже у відповідності з ч. 1 ст. 516 ЦК України яка передбачає що, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, ТОВ "Цефей-груп" та ТОВ "Аделаїда-Еко" порушили порядок заміни кредитора у зобов`язані.

Позивач у запереченнях та додаткових поясненнях від 05.03.2019р. просить суд не приймати до уваги ксерокопію договору позики №2610-ЦПА від 26.10.2016р., який поданий відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, оскільки даний доказ є недостовірним та недопустимим.

Представником відповідача у судовому засіданні 04.06.2019р. подано клопотання про визнання недопустимим доказом у справі №924/4/19 договору позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року, який наданий позивачем.

Також представником відповідача у судовому засіданні 05.06.2019р. подано клопотання про призначення експертизи у справі №924/4/19 для з`ясування обставин, що мають значення для справи. Просить суд поставити питання перед експертом: "чи відповідає графічний відтиск печатки приватно комерційно-виробничої фірми "Поділля-Агропродукт" на Договорі позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року, який наданий представником позивача, оригіналу відтиску печатки приватно комерційно-виробничої фірми "Поділля-Агропродукт", який розміщений на оригіналу витягу з Рішення №26/09-2017/ПА власників приватної виробничо-комерційної фірми "Поділля-Агропродук" (код ЄДРПОУ 30528422)?". У клопотанні зазначає, що представником позивача до Господарського суду Хмельницької області у справі №924/4/19 в ході підготовчого провадження надіслано копію Договору позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року та надіслано до матеріалів справи оригінал договору, як доказ про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, однак, даний договір за основними умовами відрізняється від договору позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року, який був наданий відповідачем, як додаток до відзиву на позовну заяву. Копія, Договору позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року, який наданий позивачем був наданий керівництву відповідача. В ході перевірки змісту даного договору по документації ПВКФ "Поділля-Агропродукт", керівництвом було звернута увага на той факт, що відтиски печатки, який розміщений на договорі відрізняється від відтиску печатки, яка була у ПВКФ "Поділля-Агропродукт". 26 вересня 2017 року рішенням власників ПВКФ "Поділля-Агропродук" було прийнято рішення про заміну зразків печаток. На даному рішенні здійснено відбиток нової печатки та старої печатки. При візуальному огляді відтиску печатки на Договорі позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року, який наданий позивачем до суду та копія відповідачу, було виявлено значні розбіжності, внаслідок чого відповідачем заявлено вказане клопотання.

Щодо заявленого клопотання про призначення експертизи, судом враховується, що відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

В свою чергу, справа №922/4/19 перебуває на стадії розгляду справи по суті, розглядається тривалий час, сторонам була надана можливість для ознайомлення з матеріалами справи, надання доводів та заперечень, однак, відповідач правами, наданими йому Господарським процесуальним кодексом України щодо подання відповідного клопотання на розгляд колегії суддів на стадії підготовчого провадження, не скористався, не зважаючи на те, що у відзиві на позов від 21.01.2019р. зазначав про існування договору з іншим строком повернення позички. При цьому, судом враховується, що копія договору позички, на яку посилався позивач, була надана суду під час підготовчого провадження - 21.03.2019р., в свою чергу, клопотання про призначення експертизи у справі №924/4/19 подано під час розгляду справи по суті - 04.06.2019р.

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004р. №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").

Судом береться до уваги, що обґрунтування представника відповідача, зазначені ним у судовому засіданні 04.06.2019р., про неможливість звернення з даним клопотанням на стадії підготовчого провадження не можуть бути оцінені судом як переконливі, оскільки у відповідача було достатньо часу для звернення до суду з таким клопотанням.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги положення ст. 182 ГПК України, суд не вбачав за можливе задовольнити клопотання відповідача про призначення у справі експертизи та відмовив в його задоволенні, вважаючи, що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті та у зв`язку з відсутністю підстав для призначення такої судової експертизи для роз`яснення питань, які потребують спеціальних знань.

У відповідності з ч. ч. 8, 10 ст. 80 ГПК докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

При цьому, частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом враховується, що стадія розгляду справи по суті розпочалася, згідно ухвали суду від 03.04.2019р., з 22.04.2019р.

В свою чергу, як вже зазначалось, копія договору позички, на яку посилався позивач, була надана суду під час підготовчого провадження - 21.03.2019р., а також за клопотанням від 19.04.2019р. оригінал для огляду в судовому засіданні було надано 19.04.2019р. Оригінал судом було оглянуто та повернуто позивачу листом.

Таким чином, судом на стадії підготовчого засідання були прийняті усі докази, подані як представником позивача, так і представником відповідача.

З огляду на викладене, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача від 04.06.2019р. про визнання недопустимим доказом у справі №924/4/19 договору позички (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26 жовтня 2016 року, який наданий позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

У матеріали справи надано оригінал для огляду та копія для долучення до матеріалів справи - договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" (далі - "Позикодавець") та Приватною Виробничо-комерційною фірмою "Поділля-Агропродукт" (далі - "Позичальник").

Відповідно до п. 1.1 договору Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути її у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем для Позичальника у національній валюті України в сумі 3131196,54 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору поворотна фінансова допомога надасться Позичальнику на безоплатній основі, плата за користування грошовими коштами не стягується.

Пунктом 2.4 договору визначено, що кошти, залучені від Позикодавця, як позика (поворотна фінансова допомога) повертаються Позичальником до 26 жовтня 2017 року.

Пунктами 3.1, 3.2 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність зо невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України. У випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Позичальник сплачує Позикодавцю на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту перерахування грошових коштів та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.3 договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов.

Також, у матеріали справи надано копію договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., який підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" (далі - "Позикодавець") та Приватною Виробничо-комерційною фірмою "Поділля-Агропродукт" (далі - "Позичальник"), за п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується - Позика/Поворотна фінансова допомога), а позичальник зобов`язується повернути позику протягом визначеного цим Договором строку. Відповідно до п. 2.4 договору кошти, отриманні Позичальником мають бути повернені Позикодавцю в строк до " 26" жовтня 2022 року. За п. 7.5 вказаного договору відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією із Сторін до третіх осіб не допускається без письмового погодження цього із іншою Стороною.

Позивач за платіжним дорученням №2607 від 27.10.2016р. сплатив відповідачу 2931196,54 грн., за платіжним дорученням №2731 від 16.11.2016р. сплатив відповідачу 200000,00 грн., разом 3131196,54 грн.

Відповідно до картки рахунку №3771 за січень 2016 року - жовтень 2018 року відповідач сплатив позивачу за платіжними дорученнями у період з 22.11.2016р. по 11.05.2017р. 1007880,58 грн.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2017р., за яким заборгованість Приватної Виробничо-комерційної фірми "Поділля-Агропродукт" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" складає 2283315,96 грн.

19.11.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №19/11/2018-1-ЦГ.

За п. 1.1 договору цесії первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги згідно із договором позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р. на суму 2123315,96 укладеним між Приватної Виробничо-комерційної фірми "Поділля-Агропродукт" (надалі - "Боржник") і Первісним кредитором (надалі - "Основний договір"), а Новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору за Основним договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за умовами цього договору від Первісного кредитора переходять до Нового кредитора усі права за зобов`язаннями, що виникли з Основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що за передане право вимоги до Боржника за Основним договором Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошову суму у розмірі 2123315,96. Новий кредитор зобов`язується перерахувати у безготівковій - формі на поточний рахунок Первісного кредитора грошову суму визначену у п. 2.1 цього Договору, упродовж 5 (п`яти) років з дня підписання цього Договору.

За п. 3.1 договору до обов`язків Первісного кредитора входять: відступити Новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього договору; не пізніше 7 робочих днів після набрання чинності цим договором письмово повідомити Боржника про укладення цього договору; передати Новому кредитору усі неощадні документи які засвідчують права, що передаються за п. 1.1. цього договору, упродовж 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

За актом від 19.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко" договір позики (поворотної фінансової допомоги), платіжні доручення, картку рахунку.

Листом №19/11/2018-1-ЦГ від 19.11.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" повідомило Приватну Виробничо-комерційну фірму "Поділля-Агропродукт" про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко" своє право вимоги за укладеним з договором позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р. на суму 2 123 315,96 грн. Направлення відповідачу листа підтверджується описом вкладення у цінний лист від 21.11.2018р. та чеком від 21.11.2018р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли з договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання із перерахунку відповідачу грошових коштів в розмірі 3131196,54 грн., а відповідач зобов`язався, в свою чергу, повернути вказані кошти.

При цьому, судом враховується, що до матеріалів справи подано оригінал для огляду та копія для долучення до матеріалів справи - договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за пунктом 2.4 якого позика має бути повернутою до 26.10.2017р., а також копію договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за пунктом 2.4 якого позика має бути повернутою до 26.10.2022р. та за п. 7.5 якого не допускається відступлення права вимоги та (або) переведення боргу без письмового погодження сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом враховується, що у судових засіданнях представник відповідача повідомляв, що долучив до матеріалів справи копію примірника договору, яка була йому надана бухгалтерією підприємства, зазначивши, що йому не відомо про існування інших примірників.

Не зважаючи на те, що відповідач у відзиві на позов від 21.01.2019р., а також його представник у підготовчому провадженні та у судовому засіданні розгляду справи по суті неодноразово посилався на договір, за яким поворотна фінансова допомога мала бути повернута до 26.10.2022р., судом береться до уваги, що за весь час розгляду справи відповідач не надав оригінал такого договору.

При цьому, позивач та його представник неодноразово заперечували справжність договору, копію якого надано відповідачем.

З огляду на викладене, судом враховуються положення ч. 6 ст. 91 ГПК України, за якими якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Надана в матеріали справи копія договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за пунктом 2.4 якого позика має бути повернутою до 25.05.2022р. та за п. 7.5 якого не допускається без письмового погодження сторін відступлення права вимоги та (або) переведення боргу, судом оцінюється критично, оскільки факт підписання такого договору сторонами суд не може перевірити, в тому числі шляхом проведення експертизи почерку, так як відсутній оригінал такого договору.

Отже, так як оригінал договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., на який посилається відповідач, для огляду в судовому засіданні не надано, суд не приймає до уваги наявну в матеріалах справи копію з огляду на положення ч. 6 ст. 91 ГПК України.

В свою чергу, з огляду на те, що позивачем в матеріали справи долучено оригінал договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за пунктом 2.4 якого позика має бути повернутою до 26.10.2017р., суд приймає вказаний договір, як доказ по справі, за яким позивач та відповідач взяли на себе зобов`язання щодо надання позики та її повернення.

Таким чином, суд здійснює розгляд справи за зобов`язаннями, які виникли на підставі договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., за пунктом 2.4 якого позика має бути повернутою до 26.10.2017р., оригінал якого долучено позивачем в матеріали справи та який є підставою заявлених вимог.

Отже, строк виконання договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р. щодо повернення коштів наступив 26.10.2017р.

В свою чергу, як вже зазначалось, відповідач не надав для огляду в судовому засіданні оригінал договору позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р., на який він посилається, як на доказ того, що строк повернення позики не настав.

Також судом враховується, що відповідач, фактично, не оспорює надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" позики в розмірі 3131196,54 грн., як не заперечує і повернення за договором №2610-ЦПА від 26.10.2016р. коштів в розмірі 1007880,58 грн. та відсутність інших проплат.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України на позичальника покладено обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" виникла заборгованість в розмірі 2123315,96 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" за договором про відступлення права вимоги (цесії) №19/11/2018-1-ЦГ від 19.11.2018р. передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко" належне йому право вимоги згідно із договором позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р. на суму 2123315,96 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко" стало новим кредитором відповідача у зобов`язаннях за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р. на суму 2123315,96 грн.

При цьому, судом враховується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-груп" належним чином повідомило відповідача про відступлення права вимоги за договором позики (поворотної фінансової допомоги) №2610-ЦПА від 26.10.2016р. на суму 2123315,96 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аделаїда-Еко", про що свідчить лист №19/11/2018-1-ЦГ від 19.11.2018р., направлення якого підтверджується описом вкладення в цінний лист від 21.11.2018р. та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 21.11.2018р.

Доказів сплати коштів позивачу в розмірі 2123315,96 грн. за договором поставки №2610-ЦПА від 26.10.2016р. після укладення договору цесії від 19.11.2018р. відповідач не надав.

З огляду на наявні матеріали справи, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми не повернутої фінансової допомоги (боргу) в розмірі 2123315,96 грн. є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 67713,00 грн. - 3% річних (нарахованих за період з 27.10.2017р. по 19.11.2018р.).

Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку в системі "Законодавство", дійшов висновку, що позивачем правомірно в межах можливих нарахувань нараховано 3% річних. За таких обставин стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 67713,00 грн. за період з 27.10.2017р. по 19.11.2018р.

Також позивачем нараховано відповідачу 228595,34 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2017р. - жовтень 2018р.

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат наведена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. по справі №910/23359/15.

Оскільки прострочення виконання зобов`язання по поверненню коштів виникло з 26.10.2017р., розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця - листопада 2017 року. Відповідно, нарахування інфляційних втрат, які здійснені позивачем за жовтень 2017 року є необґрунтованими.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок, суд приходить до висновку, що на заборгованість в розмірі 2123315,96 грн. розмір нарахувань по інфляційним втратам за період листопад 2017р. - жовтень 2018р. буде дорівнювати 200707,17 грн., які є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 27888,17 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Позивач також просить стягнути з відповідача 323732,83 грн. пені, нарахованої за період з 27.10.2017р. по 27.04.2018р.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги відповідач сплачує позивачу на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

За таких обставин, з огляду на п. 3.2 договору та враховуючи зміст договору, позивачем в межах можливих нарахувань здійснено розрахунок 323732,83 грн. пені за період з 27.10.2017р. по 27.04.2018р., яка підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині вимог про стягнення з відповідача 2123315,96 грн. заборгованості (суми не повернутої фінансової допомоги), 323732,83 грн. пені, 200707,17 грн. інфляційних втрат, 67713,00 грн. 3% річних. У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 27888,17 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної Виробничо-комерційної фірми "Поділля-Агропродукт" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, буд. 148, код 30528422) на користь Приватного підприємства "Кристал" (м. Шепетівка, вул. Економічна, буд. 1, корп. А, код 32086089) 2123315,96 грн. (два мільйони сто двадцять три тисячі триста п`ятнадцять гривень 96 коп.) заборгованості (суми не повернутої фінансової допомоги), 323732,83 грн. (триста двадцять три тисячі сімсот тридцять дві гривні 83 коп.) пені, 200707,17 грн. (двісті тисяч сімсот сім гривень 17 коп.) інфляційних втрат, 67713,00 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот тринадцять гривень 00 коп.) 3% річних, 40732,04 грн. (сорок тисяч сімсот тридцять дві гривні 04 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення з відповідача 27888,17 грн. інфляційних втрат відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст складено 13.06.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - в справу,

2 - позивачу (11789, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с. Яворівка, вул. Польова, буд. 2),

3 - представнику позивача Івановій Наталії Сергіївні ( АДРЕСА_1 );

4 - відповідачу (31000, Хмельницька область, м. Красилів, вул. Грушевського, буд. 148).

Всім рек. з повід.