Рішення

від 07.06.2019 по справі 922/1089/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1089/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердянський завод залізобетонних виробів", м. Бердянськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютек Трейд Груп", м. Куп`янськ про стягнення 110 625,08 грн. без виклику представників:

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердянський завод залізобетонних виробів" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Ютек Трейд Груп" суми у розмірі 110 625,08 грн. (де: борг з проведення попередньої оплати за Договором поставки №19/03/17 від 31.10.2017 р. в сумі 101 605,82 грн.; пеня за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 9 019,26 грн.), а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

15.04.2019 р. судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 922/1089/19, розгляд якої здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 15.04.2019р., що була направлена на адресу Відповідача, яка отримана стороною 20.04.2019р. про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.

Частиною 7 статті 120 ГПК України визначено , що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також, ухвалою суду, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву від Відповідача не надійшли.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

31.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів (надалі - ТОВ БЗ ЗБВ , Покупець та/або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮТЕК ТРЕЙД ГРУП (надалі Постачальник та/або Відповідач) було укладено Договір поставки № 19/03/17 (надалі - Договір).

Відповідно до предмету Договору, а саме: п. 1.1. Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар .

Крім цього, п. 1.2. Договору обумовлено: Товаром за даним Договором є номенклатурний сортамент, вказаний в Додатках до цього Договору .

Пункт 1.5. встановлює: Загальна кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру

31.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів (надалі - ТОВ БЗ ЗБВ , Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮТЕК ТРЕЙД ГРУП (надалі Постачальник, Відповідач) було укладено Договір поставки № 19/03/17 (надалі - Договір).

Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця (поставити) Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар . (п. 1.1.)

Крім цього, п. 1.2. Договору обумовлено: Товаром за даним Договором є номенклатурний сортамент, вказаний в Додатках до цього Договору ., а п. 1.5. встановлено, що загальна кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру Товару та ціна одиниці виміру Товару визначаються Сторонами у Специфікаціях, що оформлюються у вигляді Додатків та є невід`ємними частинами Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями залізничним транспортом. Партія Товару - Товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. (п. 1.8. Договору).

Відповідно до Специфікацій № 1 від 31.10.2017р., № 2 від 02.04.2018р., № 3 від 06.06.2018р., № 4 від 01.09.2018р. Постачальник зобов`язується поставити Покупцю пісок (код 2505), а Покупець прийняти та оплатити зазначений Товар за кількістю, якістю, цінами та на умовах, що обумовлені в даних Специфікаціях.

У пунктом 3.6. Договору виклдадено: Товар поставляється Постачальником Покупцю (Вантажоодержувачу) на протязі 10-ти календарних днів з дати направлення заявки Покупцем Постачальнику на його електронну адресу та його оплати, згідно п. 2.5. цього договору .

Крім того, при поставках допускається відхилення від узгодженої у Специфікаціях кількості Товару у межах +/-5% (п. 3.5. Договору).

Згідно п. 2.5. Договору: Розрахунки Покупця з Постачальником за Товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України на умовах 100% передплати згідно рахунку, наданого постачальником, якщо інше не обумовлено в Специфікації .

Так, за період з моменту укладення Договору Покупцем (на умовах 100% передплати) було проведено оплату за Товар (згідно рахунків Постачальника) у розмірі 1 084 610,00 грн. відповідно до платіжних доручень: № 2984 від 03.11.2017р. у розмірі 51 333,33 грн.; № 2983 від 03.11.2017р. у розмірі 10 266,67 грн.; №3007 від 08.11.2017р. у розмірі 121 440,00 грн.; № 3050 від 16.11.2017р. у розмірі 121 440,00 грн.; № 3065 від 21.11.2017р. у розмірі 121 440,00 грн.; № 3107 від 29.11.2017р. у розмірі 90 000,00 грн.; № 3109 від 30.11.2017р. у розмірі 94 800,00 грн.; № 3780 від 08.06.2018р. у розмірі 101 325,00 грн.; № 3799 від 12.06.2018р. у розмірі 101 325,00 грн.; № 3827 від 15.06.2018р. у розмірі 121 590,00 грн.; № 3841 від 19.06.2018р. у розмірі 121 590,00 грн.; № 3878 від 26.06.2018р. у розмірі 11 060,00 грн.; № 3886 від 02.07.2018р. у розмірі 17 000,00 грн.

Постачальником за зазначений період було поставлено Товару на суму 983 004,18 грн., згідно наступних видаткових накладних: № 000128/11 від 07.11.20177р. на суму 61 160,00грн.; № 000129/11 від 10.11.20177р. на суму 60 940,00 грн.; № 000134/11 від 15.11.20177р. на суму 61 160,00грн.; №000142/11 від 17.11.20177р. на суму 60 720,00 грн.; №000144/11 від 20.11.20177р. на суму 60 940,00 грн.; № 000158/11 від 27.11.2017р. на суму 61 160,00грн.; №000161/11 від 01.12.2017р. на суму 61 380,00 грн.; № 0001/19 від 25.04.2018р. на суму 37 252,00 грн.; № 0002/19 від 01.06.2018р. на суму 65 311,60 грн.; № 0003/19 від 08.06.2018р. на суму 70 189,20 грн.; № 0004/19 від 12.06.2018р. на суму 71 752,58 грн.; № 0005/19 від 15.06.2018р. на суму 76 659,60 грн.; № 0006/19 від 18.06.2018р. на суму 77 325,45 грн.; № 0007/19 від 21.06.2018р. на суму 80 104,65 грн.; № 0008/19 від 25.06.2018р. на суму 76 949,10 грн.

Таким чином за не поставлений Товар Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю попередню оплату в розмірі 101 605,82 (сто одна тисяча шістсот п`ять грн. 82 коп.) грн.

Останні оплати Покупцем були проведені 26.06.2018р. та 02.07.2018р., але поставка Товару Постачальником на виконання умов Договору та Специфікацій № 2 від 02.04.2018р., № З від 06.06.2018р., № 4 від 01.09.2018р., в яких обумовлено термін поставки - 2018р.. не була здійснена в повному обсязі.

У зв`язку з зазначеним, Позивач листом від 28.09.2018р. звернувся до Відповідача з проханням про здійснення поставки Товару або повернення сплачених коштів в термін до 03.10.2018р., на що від Постачальника надійшло повідомлення (вих. № 287/18 від 01.10.2018р.) про поставку оплаченої продукції в найкоротший термін.

Також Покупцем на адресу Постачальника повторно було надіслано листа від 02.10.2018р. про повернення грошових коштів в строк до 03.10.2018р. На зазначений запит Постачальником було надано відповідь (лист вих. № 295/18 від 10.10.2018р.) про гарантоване повернення коштів в термін до 11-15.10.2018р. В даний строк кошти повернуті не були, у зв`язку з чим Позивач запропонував прибути Відповідачу з робочим візитом до Покупця для вирішення та обговорення строків, способів погашення заборгованості (лист від 23.10.2018р.).

Позивачем було надіслано на адресу Відповідача вимогу про повернення грошових коштів (з встановленням строку для їх повернення): Лист вих. № 769/07 від 03.12.2018р. за допомогою Укрпошти (лист не був отриманий у зв`язку з закінченням строку зберігання); Лист вих. № 769/07 від 03.12.2018р. за допомогою перевізника Нова пошта (експрес-накладна № 59000393316361); Лист вих. № 108/07 від 20.02.2019р. за допомогою Укрпошти (лист отриманий 07.03.2019р. - з офіційного сайту Укрпошти).

Оскільки Відповідачем не виконувались свої зобов`язання за Договором, Позивач на підставі п. 5.1.3. Договору, у якому встановлено, що за порушення строку поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме у період, за який сплачується пеня від суми не поставленого в спірок Товару за кожен день прострочення поставки Товару, було нараховано пеню: (101 605,82 х 36% х 90): 365 = 9 019,26 грн. за період з 01.01.2019р. по 31.03.2019р., а загальна сума заборгованості за договором з урахування пені: 101 605,82 + 9 019,26 = 110 625,08 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 ЦКУ визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2. ст.625 ЦК України зобов`язує боржника, який прострочив виконання грошовою зобов`язання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (п. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. З ст. 549 ЦК України).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а у разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного та з урахуванням ст. ст. 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачеві борг з проведеної попередньої оплати за Договором поставки № 19/03/17 від 31.10.2017р. в сумі 101 605,82 грн. та пеню за прострочення виконання зобов`язання в сумі 9 019,26 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 257, 525, 526, 610, 612, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 224-229, 231 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮТЕК ТРЕЙД ГРУП (63700, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. 3. Космодем`янської, буд. 61 код ЄДРПОУ 40389729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бердянський завод залізобетонних виробів (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 86Д код ЄДРПОУ 37381379) борг з проведеної попередньої оплати за Договором поставки № 19/03/17 від 31.10.2017р. в сумі 101 605,82 грн. та пеню за прострочення виконання зобов`язання в сумі 9 019,26 грн., а також судовий збір у сумі 1 921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "12" червня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін