Постанова

від 12.06.2019 по справі 926/4740-б/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 926/4740-б/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - помічника судді : Зуєвої А.О.

за участю представника ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях - Тимощук Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівці

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019

та ухвалу Господарського суду Чернівецької області 07.11.2018 про відмову у визнанні поточних грошових вимог

у справі № 926/4740-б/16

за заявою Фізичної особи-підприємця Червєнкова Георгія Дем`яновича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс ЛТД"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.01.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Галс ЛТД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 у справі № 926/4740-б/16 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 25.06.2018 у справі № 926/4740-б/16 боржника - ТОВ "Галс ЛТД" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.

У серпні 2018, кредитор - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання поточних грошових вимог, з урахуванням заяви про уточнення вимог від 26.09.2018, в якій просив визнати поточні грошові вимоги у сумі 5181,65 доларів США (135 960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн., а саме заборгованість за Генеральними угодами № 71113N2 від 08.04.2013, № 71114N2 від 26.11.2014, яка виникли за період з 10.01.2017 по 25.06.2018, після порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Галс ЛТД".

Так, кредитор у своїй заяві просив задовольняти грошові вимоги в такому порядку : проценти за кредитом у розмірі 4 309,02 доларів США та 2 761 302,40 грн. (4 черга); комісія за управління кредитом у розмірі 38 202,68 грн. (4 черга); пеня за прострочення зобов`язань по сплаті процентів та комісії у розмірі 872,63 долари США та 522 787,26 грн. (6 черга).

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07.11.2018 у справі № 926/4740-б/16 (суддя Бутирський А.А.) у визнанні поточних грошових вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укексімбанк" в м. Чернівцях до банкрута у сумі 5181,65 доларів США (135 960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн. відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 926/4740-б/16 (судді : Матущак О.І., Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) ухвалу Господарського суду Чернівецької області 07.11.2018 залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області 07.11.2018 про відмову у визнанні поточних грошових вимог у справі № 926/4740-б/16 скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення заяви банку щодо визнання поточних грошових вимог.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями щодо відмови у визнанні поточних грошових вимог, скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ч. 1 ст. 1048 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскілки на думку скаржника, кредитор вправі нараховувати передбачені кредитним договором проценти та комісії незважаючи на пред`явлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, сплату процентів за користування ним та нарахованої комісії за управління, оскільки за умовами зазначених правочинів, зокрема п.п. 4.1.1, 6.4, 10.1, 12.1.2, передбачено, що ці договори чинні до дати повного виконання сторонами своїх зобов`язань, отже проценти нараховуються до дати повного виконання боржником своїх обов`язків щодо повернення кредитних коштів, проте як зазначає банк, у своїй касаційній скарзі, цього судами також враховано не було.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами безпідставно залишено поза увагою його доводи та не враховано вимоги ч. 4 ст. 75 ГПК України, внаслідок чого на його думку, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви банку про визнання поточних грошових вимог, суперечать рішенням судів прийнятих у цій же справі.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.03.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 926/4740-б/16 визначено колегію суддів у складі : Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2019 у даній справі відкрито касаційне провадження, розгляд справи призначено на 12.06.2019 на 10:15 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представник кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень згідно вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

Суд першої та апеляційної інстанцій відмовляючи ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях у задоволенні заяви щодо визнання поточних грошових вимог до банкрута, виходили з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 10.01.2017 ухвалою Господарського суду Чернівецької області порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Галс ЛТД", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, а постановою суду першої інстанції від 25.06.2018 боржника - ТОВ "Галс ЛТД" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Із наявних у справі матеріалів видно та як встановлено судами, кредитор - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях звернувся до суду із поточними вимогами до банкрута 21.08.2018, тобто в межах встановленого строку Законом про банкрутство, в якій просив, з урахуванням уточнень, визнати грошові вимоги у сумі 5 181,65 доларів США (135 960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн. нараховані за період з 10.01.2017 по 25.06.2018.

Так, в цій заяві зазначено, що сторонами укладено генеральну угоду № 71113N2 від 08.04.2013, яка визначає загальні засади співпраці між сторонами щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності боржника, на виконання якої укладено наступні кредитні договори : № 71113К15 від 26.12.2013, № 71113К4 від 08.04.2013, № 71114К8 від 27.06.2014, № 71114К9 від 01.07.2014, № 71114К10 від 15.09.2014.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначених кредитних договорів боржником - ТОВ "Галс ЛТД" отримано від кредитора - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях обумовлені кредитні кошти, однак позивальник несвоєчасно здійснював повернення грошових коштів та сплату процентів, внаслідок чого 29.12.2015, банком було направлено боржнику - ТОВ "Галс ЛТД" вимогу про дострокове погашення кредиту, згідно п. 6.3.2 згаданої генеральної угоди, протягом 10-ти календарних днів з дня отримання письмової вимоги кредитора про таке дострокове погашення, але така вимога залишена банкрутом без задоволення, що підтверджується належними доказами та зазначене сторонами не сопорюється.

Також, сторонами укладено генеральну угоду № 71114N2 від 26.11.2014, відповідно до якої кредитор здійснює із боржником кредитні операції в межах лімітів, на виконання якої укладено наступні кредитні договори : № 71114К13 від 26.11.2014, № 71114V10 від 03.12.2014.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, банкрут - ТОВ "Галс ЛТД" отримав від кредитора грошові кошти на виконання згаданих кредитних договорів, проте у встановлені строки не здійснював повернення грошових коштів та сплату процентів, у зв`язку з чим 29.12.2015 ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівцях направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту протягом 10-ти календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, враховуючи п. 6.1.2.5 цієї генеральної угоди, проте боржник цю вимогу залишив без задоволення.

З огляду на вище встановлене та враховуючи положення ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1048, ст. 1050 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укексімбанк" в м. Чернівцях щодо визнання поточних грошових вимог до банкрута - ТОВ "Галс ЛТД" у сумі 5181,65 доларів США (135 960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн., нарахованих за період з 10.01.2017 по 25.06.2018, оскільки строк дії кредитних договорів змінився з десятого дня від дати, зазначеної на квитанціях, які надані кредитором відділенням зв`язку при відправленні позичальнику вимог від 29.12.2015 про дострокове повернення кредитів, сплату процентів за користування ним за генеральними угодами № 71113N2 від 08.04.2013, №71114N2 від 26.11.2014, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі, а тому внаслідок пред`явлення до позичальника вимог згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України , у кредитора припиняється право на подальше нараховування передбачених договором процентів за кредитом та комісії за управління кредитом, при цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що не підлягають задоволенню і вимоги в частині пені у зв`язку з тим, що ці вимоги є похідними від основного зобов`язання, до того ж нараховані у період дії мораторію.

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "Галс ЛТД" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19 січня 2013.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

За ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 2 ст. 1048 ЦК України).

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, застосування зазначеного вище абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 910/11534/13-ц, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 903/914/17, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/19.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, касаційний господарський суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відхилення поточних вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укексімбанк" в м. Чернівцях до боржника - ТОВ "Галс ЛТД" у сумі 5181,65 дол. США (135 960,80 грн.) та 3 236 405,11 грн., так як зазначені суми це нараховані кредитором на підставі генеральних угод № 71113N2 від 08.04.2013, №71114N2 від 26.11.2014 проценти за користування кредитом, комісія та пеня за період з 10.01.2017 по 25.06.2018, проте суди дійшли правильного висновку, що банк позбавлений був права у спірний період здійснювати нараховування передбачених цими договором процентів за кредитом та комісії за управління кредитом у зв`язку з пред`явленням ним 29.12.2015 до позичальника вимог щодо дострокового повернення кредитних коштів згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України , а також нараховувати у період дії мораторію пеню, при цьому вимоги щодо стягнення якої є похідними від основного зобов`язання.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на приписи статті 17 Закону України " Про ввиконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації") щодо реалізації права на справедливий суд (пункт 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

У рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" ЄСПЛ також дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та ухвала Господарського суду Чернівецької області 07.11.2018 про відмову у визнанні поточних грошових вимог у справі № 926/4740-б/16 постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Чернівці залишити без задоволення.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області 07.11.2018 про відмову у визнанні поточних грошових вимог у справі № 926/4740-б/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.