Постанова

від 12.06.2019 по справі 1540/4890/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1540/4890/18 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2019р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СВЕКО до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2018р. ТОВ СВЕКО звернулося в суд із позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення за №0038801415 від 10.09.2018р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у серпні 2018р. посадовими особами ГУ ФДС в Одеській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ СВЕКО з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2015р. по 31.12.2017р., за результатами якої 20.08.2018р. складено акт перевірки за №646/15-32-14-15/32234626, у висновках якого встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України від 2.12.2010 (із змінами та доповненнями), ст.1, п.1. п.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні за №996-ХІУ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.8, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №290 від 29.11.1999р. (із змінами та доповненнями), а саме встановлено заниження ТОВ СВЕКО доходів на суму 476 266грн., як наслідок занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності на 476 266грн..

В подальшому, ТОВ СВЕКО звернувся із запереченнями до контролюючого органу на Акт перевірки, в яких наголошувало на необґрунтованості вказаного Акту.

Однак, на підставі встановлених порушень податковим органом 10.09.2018р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0038801415, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 85 728грн..

Позивач вважає вказане рішення ДФС протиправним та незаконним, у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2019р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0038801415 від 10.09.2018р..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ДФС приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення діяло з порушенням норм податкового законодавства України, оскільки товариством до ДФС були надані усі необхідні для підтвердження фактичного здійснення господарської операцій первинні документи. Крім того, фіскальним органом не підтверджено інформацію щодо причин, підстав та обґрунтувань порушень податкового законодавства позивачем.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами ДФС на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області за №5566 від 3.08.2018р. та направлень за №6528/14-15 та №6529/14-15 від 3.08.2018р. проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ СВЕКО з питань дотримань вимог податкового та іншого законодавства за період з 1.01.2015р. по 31.12.2017р. відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки 20.08.2018р. складено Акт перевірки за №646/15-32-14-15/32234626, у висновках якого встановлено порушення вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України від 2.12.2010 (із змінами та доповненнями), ст.1, п.1. п.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні за №996-ХІУ від 16.07.1999 (зі змінами та доповненнями), п.2.1, п.2.4, п.2.8, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 (зі змінами та доповненнями), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №290 від 29.11.1999р. (із змінами та доповненнями), а саме встановлено заниження ТОВ СВЕКО доходів на суму 476 266грн., як наслідок занижено фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності на 476 266грн..

Не погоджуючись із Актом перевірки товариство звернулось до податкового органу із запереченнями, в якому зазначали на необґрунтованості вказаного Акту.

Однак, 10.09.2018р. на підставі вказаних в Акті перевірки порушень ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0038801415, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 85 728грн..

Перевіряючи правомірність дій та рішень податкового органу, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами п.п.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють таку сферу правовідносин.

Приписами п.75.1 ст.75 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями ст.2 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Крім того, п.2 цієї ж статті визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також приписами п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Положеннями ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2. ст.1, п.2.1 ст.2 Положення №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно з п.2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, з метою податкового обліку беруться до уваги лише ті документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став сумнів податкового органу стосовно господарських операцій між ТОВ СВЕКО та контрагентом-постачальником - ТОВ МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ , що відбувались в квітні-травні 2015р..

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 23.03.2015р. між ТОВ МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ та ТОВ СВЕКО укладено договір поставки за №23/03-1, у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність (здійснювати поставку), у зумовлені строки, на користь покупця продукцію за його потребами, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного товару (а.с.109 т.1).

У п.2.1. договору сторонами визначено, що моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що моментом поставки партії товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній видатковій накладній.

У квітні-травні 2015р., відповідно до умов договору, ТОВ "МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ" було поставлено на користь ТОВ "СВЕКО" товари труби та інше технологічне обладнання, що підтверджується наданою представником позивача перепискою з постачальником, фото таблицею, видатковими накладними, рахунками на оплату, актами звіряння розрахунків, податковими накладними, зареєстрованими у ЄРПН та платіжними документами про оплату вартості.

Постачання вказаних товарів на адресу позивача здійснювалось ТОВ "ДЕЛІВЕРІ" на підставі договору на транспортно-експедиційні послуги за №Д-Т-00025932 від 13.03.2014р., що підтверджується актами прийняття виконаних робіт, рахунками на оплату доставки, податковими накладними та банківськими документами про оплату вартості доставки товарів (а.с.123-155 т.2).

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ТОВ СВЕКО виконано зобов`язання за договором, укладеним з контрагентом-постачальником, а саме: прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.2 ст.9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п.201.1 та п.201.7 ст.201 ПК України.

Отже, вказані обставини та документи свідчать та підтверджують реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору.

Окрім того, як вбачається із Акту перевірки за №646/15-32-14-15/32234626, що товариством до перевірки було надано контролюючому органу всю необхідну первинну документацію щодо господарських операцій здійснених між ТОВ МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ та ТОВ СВЕКО . Протилежного податковим органом не доведено.

Що стосується посилань апелянта на неможливість ТОВ МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ брати участь у здійсненні даних господарських операцій, оскільки наявна інформація про відсутність даної юридичної особи за місцезнаходженням з 8.07.2015р. та анулювання даного товариства в якості платника податків з ЄРПН - 8.09.2015р., судова колегія зазначає, що господарська операція по придбанню товарно-матеріальних цінностей ТОВ СВЕКО від ТОВ МТ-МОНТАЖ ТЕХНОЛОГІЯ здійснювалось у період з 31.03.2015р. по 28.05.2015р., а тому відсутні підстави вважати недійсними вказані господарські операції.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до положень ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу.

Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Норми податкового законодавства не ставлять в залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2018р. по справі за №826/8016/13-а (адміністративне провадження №К/9901/4058/18), від 10.09.2018р. по справі за №826/25442/15 (адміністративне провадження №К/9901/24925/18), від 11.09.2018р. по справі за №810/2677/17 (адміністративне провадження №К/9901/47242/18).

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ТОВ СВЕКО , оскільки позивачем надано усі необхідні первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за період з 31.03.2015р. по 28.05.2015р., а податковим органом не доведено протилежне.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 березня 2019р. - залишити без змін.

Стягнути із Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул..Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.) судовий збір у розмірі 2 881,5грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення

Повний текст судового рішення виготовлений 13 червня 2019р.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв