Рішення

від 12.06.2019 по справі 200/1648/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2019 р. Справа№200/1648/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Яковлєва А.С. - довір. від 20.05.2019 року №1920-а

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов Головного

управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

до відповідача Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь

Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

про визнання протиправними дії, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34908779; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, 19) про визнання протиправними дії щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання по ФОП ОСОБА_1 (РНКПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення єдиного внеску в розмірі 58373 грн. 34 коп. за виконавчим документом від 02.08.2018 №Ф-1738-23 У.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, повертаючи без прийняття до виконання вимоги про сплату боргу з єдиного внеску, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

Зазначає, що посилання відповідача на невідповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження є безпідставними, оскільки зазначення у вимозі про сплату недоїмки з єдиного внеску реквізитів ОДПІ для зарахування стягнутих коштів не відноситься до визначених вказаною статтею вимог до виконавчого документа та підстав для повернення виконавчого документа без виконання.

Враховуючи викладене, просить визнати протиправними дії щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання по ФОП ОСОБА_1 про стягнення єдиного внеску в розмірі 58373 грн. 34 коп. за виконавчим документом від 02.08.2018 №Ф-1738-23 У.

Представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив та заяву про розгляд за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

02.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформована вимога № Ф-1738-23 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з єдиного внеску в сумі 58373 грн. 34 коп., яка направлена до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області для примусового виконання.

Як вбачається з вимоги від 02.08.2018 року № Ф-1738-23 стягувачем зазначене Головне управління ДФС у Донецькій області, проте суми, зазначені у вимозі підлягають сплаті на рахунки Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

10.12.2018 року Центральним відділом державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняте повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, яке обґрунтоване тим, що згідно тексту вимоги та заяви про примусове стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску стягувачем є ГУ ДФС у Донецькій області, а кошти слід перерахувати на рахунок іншої особи, яка не є стягувачем за виконавчими документами - Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати протиправними дії щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов`язок по примусовому виконанню виконавчих документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України Про виконавче провадження боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження не допускається виплата стягувачу стягнутих сум готівкою або виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових сум заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі суми стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Оскільки у вимозі про сплату недоїмки з єдиного внеску стягувачем є ГУ ДФС у Донецькій області, а кошти слід перерахувати на рахунок іншої особи, яка не є стягувачем за виконавчими документами - Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, суд вважає, що приймаючи повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб визначений нормами чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування доводів позовної заяви в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена правомірність дій відповідача щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України Про виконавче провадження , Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ 34908779; 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, 19) про визнання протиправними дії щодо повернення виконавчого документа без прийняття до виконання по ФОП ОСОБА_1 (РНКПОУ НОМЕР_1 ) про стягнення єдиного внеску в розмірі 58373 грн. 34 коп. за виконавчим документом від 02.08.2018 №Ф-1738-23 У - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко