Рішення

від 13.06.2019 по справі 420/3047/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3047/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

при секретарі - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа - Комунальний заклад Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів , про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання відкрити виконавче провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04.04.2019, винесене старшим державним виконавцем Кілійського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області Бурлаченко О.В.; зобов`язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Одеського окружного адміністративного суду № 815/5606/17 від 19.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 по справі № 815/5606/17 адміністративний позов Головного управління ДСНС України в Одеській області до Комунального закладу «Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» про вжиття заходів реагування у вигляді зупинення роботи задоволено та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Комунального закладу «Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування (опломбування) всіх дверей (воріт) будівель, приміщень, відключення джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання і установок) до повного усунення порушень акту № 68 від 12.10.2017. Зазначене судове рішення набрало законної сили та позивачем отримано виконавчий лист, який було пред`явлено для примусового виконання до Кілійського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області. 04.04.2019 старшим державним виконавцем Бурлаченко О.В. розглянуто заяву щодо примусового виконання рішення суду та прийнято рішення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. Підставою для цього слугувало те, що виконавчий документ не містить заходів примусового виконання виконавчих документів, встановлених ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , які вчиняють державні виконавці; державні виконавця не виконують заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом опечатування всіх дверей будівель, приміщень, території, відключення від джерел електропостачання, так як такі повноваження у державного виконавця відсутні. Зазначене повідомлення державного виконавця було оскаржено до начальника відділу, проте безрезультатно. Позивач вважає рішення державного виконавця неправомірним, оскільки виконавчий документ містить усі необхідні реквізити, а зобов`язальна частина судового рішення немайнового характеру містить чітке формулювання, яке підлягає виконанню.

Ухвалою судді від 05.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 13.06.2019 о 12:00 год.

12.06.2019 до суду від Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на несплату позивачем судового збору у повному обсязі, пропущенні строку на звернення до суду із даними вимогами, а також на правомірність повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання з наведених у ньому законних підстав. Так, позивач не оскаржує постанову начальника відділу виконавчої служби від 26.04.2019 щодо розгляду його скарги на повідомлення державного виконавця від 04.04.2019, а тому останній день звернення до суду із вимогою про скасування вказаного повідомлення був 21.04.2019, - відтак, позивачем зазначений строк пропущений. Також відповідач вважає, що прохальна частина містить три вимоги, за які позивачем необґрунтовано сплачено судовий збір в розмірі за одну вимогу немайнового характеру. Крім того, відповідач наполягає, що ст. 10 Закону України Про виконавче провадження не передбачає норми, яка б регламентувала виконавчу дію, зазначену в резолютивній частині виконавчого документу, а саме застосувати заходи реагування . При цьому жодного зобов`язання відповідача в судовому рішенні не міститься, а тому посилання позивача на ці обставини є викривленням фактичних обставин. На думку відповідача, виконання судового рішення у справі № 815/5606/17 є обов`язковим для Комунального закладу Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів та має бути виконано саме ним. В іншому випадку позивачу та суду належить діяти у відповідності до ст. 382 КАС України, задіявши засоби судового контролю за виконанням судового рішення, а не шляхом звернення до органів виконавчої служби.

12.06.2019 до суду від третьої особи - Комунального закладу Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів надійшло пояснення на адміністративний позов, згідно з якими третя особа вважає оскаржувану постанову та дії державного виконавця такими, що відповідають приписам Закону України Про виконавче провадження . Крім того, комунальний заклад послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17, №К/9901/23622/18, згідно з якою у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки. За таких обставин державний виконавець правомірно відмовив у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов Управління ДСНС щодо застосування заходів реагування. Третя особа просила врахувати зазначену позицію Верховного Суду при вирішенні даного спору.

До суду з`явився представник Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представники відповідача до суду не з`явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; у відзиві Кілійський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області просив розглянути справу без участі його представника.

До суду з`явився представник КП Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів , який підтримав викладену у поясненнях на адміністративний позов позицію та наполягав на відмові у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 по справі № 815/5606/17 адміністративний позов Головного управління ДСНС України в Одеській області до Комунального закладу «Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» про вжиття заходів реагування у вигляді зупинення роботи задоволено та застосовано заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Комунального закладу «Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів» у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування (опломбування) всіх дверей (воріт) будівель, приміщень, відключення джерел електропостачання (або інших електромереж, електроприладів, пристроїв, обладнання і установок) до повного усунення порушень акту № 68 від 12.10.2017.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 14.02.2019 та 19.03.2019 Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист, який разом із заявою про примусове виконання судового рішення представником Головного управління ДСНС України в Одеській області подано 28.03.2019 до Кілійського районного ВДВС ГТУЮ в Одеській області.

За результатами розгляду заяви стягувача старшим державним виконавцем Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Бурлаченко Оксаною Володимирівною 04.04.2019 повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання на підставі п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

Не погодившись із вищезазначеним поверненням, Управління ДСНС відповідно до п.3 ст.74 Закону України Про виконавче провадження подало скаргу від 12.04.2019 на дії державного виконавця, за результатами розгляду якої остання залишена без задоволення постановою начальника Кілійського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 26.04.2019.

При цьому, копію постанови начальника Кілійського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області від 26.04.2019 ВП № 58802324, якою в задоволенні скарги на спірне повідомлення відмовлено, позивачем отримано 10.05.2019 (вх. № 31-09/1835), у зв`язку із чим суд вважає, що позивачем строк на звернення до суду із вимогами щодо оскарження вказаного повідомлення дотримано, а відповідні аргументи відповідача є неспроможними.

Так, частиною 4 статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, за п.1 ч.2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналіз вищезазначених норм в кореспонденції дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору, то це є об`єктивною підставою для перебігу строку звернення до суду, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, - в даному випадку 10.05.2019, а тому звернення позивача до суду 20.05.2019 здійснено з дотриманням вищезазначеного строку.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на неповну оплату судового збору, оскільки вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності за висловленою ВАСУ у Постанові Пленуму від 5 лютого 2016 р. №2 позицією є однією вимогою (Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору ).

Викладена в прохальній частині позову вимога щодо стягнення з відповідача сплаченого Управлінням ДСНС судового збору по суті не є позовною, оскільки не направлена на захист матеріально-правового інтересу або права; натомість спрямована на вирішення питання про розподіл судових витрат. Отже відповідач припускається помилки, вважаючи таку вимогу окремою позовною вимогою, за яку належить сплачувати судовий збір.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначене повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання обґрунтованим та не підлягаючим скасуванню у зв`язку з наступним.

В якості підстави для повернення виконавчого листа № 815/5606/17, виданого 19.03.2019 Одеським окружним адміністративним судом, у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання зазначено те, що у вказаному виконавчому документів не містяться заходи, встановлені ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , що вчиняють державні виконавці відповідно до чинного законодавства. Зокрема, державні виконавці не виконують заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом опечатування всіх дверей будівель, приміщень, території, відключення від джерел електропостачання. Зазначені повноваження, права і обов`язки у державного виконавця відсутні. В якості правового обґрунтування в оскаржуваному повідомленні зазначено п.7 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

Згідно з статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить:

1) здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу;

12) звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; .

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Закону України Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

За частиною другою статті 70 Кодексу цивільного захисту населення України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування таких заходів реагування, як-от зупинення роботи підприємств чи їхніх окремих об`єктів. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

Виконання судового рішення про застосування заходів реагування покладається на орган, який звернувся з позовом, у цьому випадку - на Управління ДСНС. У правовідносинах, які виникають у зв`язку з реалізацією цим органом своїх владних повноважень немає підстав залучати до виконання судового рішення (щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) органи державної виконавчої служби і покладати на них виконати це судове рішення у порядку примусового виконання відповідно до Закону № 1404-VIII.

Та обставина, що заходи реагування (у визначених законом випадках) застосовуються на підставі судового рішення не змінює суб`єктного складу і правового статусу учасників цих правовідносин, зокрема контролюючого органу, який на виконання закону звернувся з позовом і на підставі судового рішення й повинен застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування для досягнення мети, яка зумовила їх застосування.

Між тим, у цих правовідносинах Управління ДСНС діє не як орган, на який покладено виконання судового рішення (за Законом № 1404-VIII), а як суб`єкт владних повноважень, який застосовує/реалізовує санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі №809/421/17, провадження №К/9901/23622/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому суд враховує саме останню правову позицію Верховного Суду в зазначеній категорії спорів.

У цій справі спір виник у зв`язку з тим, що державний виконавець відмовив у примусовому виконанні виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, яким задоволено позов Управління ДСНС щодо застосування до Комунального закладу Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю). З огляду на наведені мотиви суд погоджується з доводами третьої особи, а також частково з доводами відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, 6; код ЄДРПОУ 38643633) до Кілійського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (68303, Одеська область, м. Кілія, вул. Миру, 77; код ЄДРПОУ 34637998), третя особа - Комунальний заклад Кілійська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів (68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Челюскіна, 10; код ЄДРПОУ 20991955), про визнання протиправним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу, зобов`язання відкрити виконавче провадження відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.272 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Завальнюк