Постанова

від 13.06.2019 по справі 620/21/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/21/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Карети О. О., представника відповідача Бисикало Т. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (місце ухвалення: місто Чернігів, час ухвалення: 11 годин 59 хвилин, дата складання повного тексту: 01 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бахмачгазбудсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ Бахмачгазбудсервіс звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2018 р. № 00004321400 та № 00004331400.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 11.12.2018 р. № 00004321400 повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 11.12.2018 р. № 00004331400 в частині нарахування грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 848286, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 212072, 00 грн.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове в цій частині, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанціцї дійшов помилкового висновку в частині наявності первинних документів у позивача у достатньому обсязі для висновку про реальність господарської операції.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем відповідно до наказу Головного управління ДФС у Чернігівській області від 16.03.2016 р. № 419 проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору, податку на доходу фізичних осіб, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., про що складено акт від 13.07.2018 р. № 482/14/35800585.

У вказаному акті відповідачем встановлено порушення: п.44.1, п.44.2, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1137285, 00 грн., у тому числі за 2015 рік - на 729979, 00 грн., за 2016 рік - на суму 407306, 00 грн.; п.198.1 п.198.3 п. 198.6 ст.198, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, в сумі 1263650, 00 грн., в т.ч. за: травень 2015 року - на суму 102302, 00 грн., червень 2015 року - на суму 58000, 00 грн., грудень 2015 року - на суму 650786, 00 грн., грудень 2016 року - на суму 387428, 00 грн., січень 2017 року - на суму 10697, 00 грн., травень 2017 року - на суму 6007, 00 грн., червень 2017 року - на суму 25647, 00 грн., вересень 2017 року - на суму 21385, 00 грн., жовтень 2017 року - на суму 1398, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом даного спору:

- від 11.12.2018 р. № 00004331400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1083363, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та визначено 270841, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- від 11.12.2018 р. № 00004321400, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1027227, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та визначено 97330, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи правову оцінку обставин справи, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно абзацом "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тому необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п.198.3, п 198.6 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та якими передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу)

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Так у періоді, який підлягав перевірці, позивач здійснював господарські операцій з придбання у ТОВ "Краус Девелопмент" та ТОВ "Коінсофт" товарів за договором поставки від 02.06.2015 р. № 02/06/15 та договором поставки від 01.10.2015 р. № б/н відповідно.

Також ТОВ "Юкрейніан Буд Девелопмент" за договором підряду від 01.11.2016 р. № 01/11/16 було надано послуги з реконструкції дороги по вул. Вільямса в м. Конотоп, Сумської області.

Факт наявності у позивача первинної документації по взаємовідносинам з зазначеними контрагентами встановлено відповідачем при проведенні перевірки, в якому відображено відповідні відомості, та така первинна документація наявна в матеріалах справи (а. с. 29 - 101 Т. 1, 12 - 259 Т. 2, 14 - 172 Т. 3).

Натомість, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на окремі аспекти позиції відповідача, що відображені ним у доводах апеляційної скарги.

Так відповідач зазначає, що у взаємовідносинах позивача з ТОВ Краус Девелопмент відсутність реальності господарських операцій підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_1 .

Натомість, фіскальний орган в акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента (наприклад, протоколів допиту) як на підставу прийняття оскаржуваного рішення. За відсутності вироку суд не може вважати викладений в акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим. Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17.

Щодо доводів апелянта про підписання договору поставки від імені ТОВ "Коінсофт" ОСОБА_2 , а документів податкової звітності вказаного контрагента іншими особами, колегією суддів встановлено, що вся первинна документація по спірним правовідносинам від імені вказаного контрагента підписана ОСОБА_2 , в тому вказані доводи обставин справи у даній справі не стосується.

Також колегія суддів не приймає в якості підстави для відмови у задоволенні позовних вимог доводів апелянта про підписання актів виконаних робіт по реконструкції дороги з замовником у часовому проміжку раніше отримання цих робіт позивачем від ТОВ Юкрейніан Буд Девелопмент , позаяк вказану обставину позивач спростовує помилкою при складанні актів (а. с. 146 Т. 2).

В сукупності з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бахмачгазбудсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 13.06.2019 р.)