Постанова

від 13.06.2019 по справі 137/2080/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/2080/18

Провадження № 22-ц/801/1177/2019

Категорія: 58

Головуючий у суді 1-ї інстанції Желіховський В. М.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 рокуСправа № 137/2080/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу №137/2080/18 за позовом Акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , про звільнення майна з-під арешту

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укрсоцбанк , поданою адвокатом Михницьким Геннадієм Юльяновичем, на заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року, повний текст якого складено 26 березня 2019 року, ухвалене у складі судді Желіховського В.М.,

встановив:

У грудні 2018 року Акціонерне товариство Укрсоцбанк (далі- АТ Укрсоцбанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 12 липня 2007 року №062/29-0305, укладеного між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступником якого є Акціонерне товариство Укрсоцбанк ) та ОСОБА_1 відповідач за договором іпотеки від 12 липня 2007 року передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що постановами державного виконавця Літинського районного ВДВС Головного ТУЮ від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 55538065 та від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні № ВП 47572249 було накладено арешт на передану ОСОБА_1 в іпотеку квартиру, стягувачами за якими є особи, які не є іпотекодержателями, що порушує права АТ Укрсоцбанк , просив звільнити вказану квартиру з-під арешту, накладеного вказаними постановами державного виконавця.

Заочним рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності простроченого невиконаного грошового зобов`язання, забезпеченого іпотекою як підстави для реалізації права на звернення стягнення на передане в іпотеку майно і як передумови порушення пріоритетного права іпотекодержателя наявністю такого арешту.

В апеляційній скарзі поданій адвокатом Михницьким Г.Ю. в інтересах АТ Укрсоцбанк , позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги, оскільки факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, не пов`язується з порушенням прав іпотекодержателя шляхом арешту предмета іпотеки.

Станом на 13 червня 2019 року відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, та не заперечується сторонами, що 12 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк ) та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту №062/29-0305, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру у використання грошові кошти в межах максимального ліміту заборгованості 10 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 червня 2022 року (а.с. 10-12).

На забезпечення виконання кредитних зобов`язань 12 липня 2007 року ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому нерухоме майно - квартиру за АДРЕСА_1 , про що цього ж дня внесено відповідний запис до Реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна за № 5292258 та до Державного реєстру іпотек за № 5292397 (а.с. 13-16).

Постановою державного виконавця Літинського ВДВС від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 47572249 при примусовому виконанні виконавчого листа №200/6372/15-ц, виданого 27 квітня 2015 року Бабушкінським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості за кредитним договором № SAMDN52000076316949 від 26 лютого 2013 року в сумі 8318, 92 грн, витрат пов`язаних з розглядом справи в третейському суді в сумі 500 грн та судового збору в сумі 243,6 грн, всього 9062,52 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику (а.с. 20).

Згідно з витягом з автоматизованої системи виконавчого провадження, сформованого 14 лютого 2019 року, 18 квітня 2016 року виконавче провадження № 47572249 закінчено на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ направлено за належністю до іншого відділу ДВС (а.с. 82).

Також на виконанні Літинського РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області перебуває зведене виконавче провадження ВП №55538065 з виконання виконавчого напису №17691, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості в сумі 68598 грн та вимоги №Ф-5025-58, виданої Головним управління ДФС у Вінницькій області 06 листопада 2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ГУ ДФС у Вінницькій області боргу в сумі 15420, 99 грн.

В межах виконавчого провадження ВП № 55538065 з виконання виконавчого напису №17691

постановою державного виконавця Літинського РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області від 11 жовтня 2018 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с. 65).

Літинський РВ ДВС Головного ТУЮ у Вінницькій області листом за № 12028/15.9-25 від 11 жовтня 2018 року повідомив ПАТ Укрсоцбанк про накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та направив копію постанови ВП №47572249 від 19 травня 2015 року (а.с. 18).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа може звернутись до суду за захистом порушених, не визнаних, оспорюваних прав та законних інтересів.

Права і обов`язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що була чинною на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 19 травня 2015 року).

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено у главі 4 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що була чинною на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 19 травня 2015 року).

Згідно з частиною першою статті 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що була чинною на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 19 травня 2015 року) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений статтею 54 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що була чинною на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 19 травня 2015 року), відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 54 Про виконавче провадження (в редакції, що була чинною на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 19 травня 2015 року), для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленного майна.

Аналогічні положення закріплені в ст. 18, розділі VII, статті 48 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 11 жовтня 2018 року).

Крім іншого відповідно до частин першої, третьої четвертої статті 50 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції, чинній на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 11 жовтня 2018 року) звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

За змістом частин першої, третьої, сьомої статті 51 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції, чинній на час винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 11 жовтня 2018 року) для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

За положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V Закону України Про іпотеку .

Зокрема, частиною першою статті 33 Закону України Про іпотеку (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому за змістом частини шостої статті 3 Закону України Про іпотеку (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України Про іпотеку пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) (п. 2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 р. № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна ).

Таким чином, АТ Укрсоцбанк як іпотекодержатель нерухомого майна, право якого зареєстроване в установленому законом порядку, має право на звернення з позовом про звільнення майна з-під арешту, якщо вважає, що такими діями порушені його права, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 338/1118/16-ц.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту наведених приписів Закону України Про іпотеку випливає, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв`язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання на момент пред`явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов`язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов`язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Такий правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, не встановив предмет позову, неповно з`ясував обставини справи, зокрема, що в порушення вимог статті 51 Закону України Про виконавче провадження відсутня письмова згода іпотекодержателя АТ Укрсоцбанк на звернення стягнення на передане йому в іпотеку майно на користь стягувачів, які не є іпотекодержателями, не врахував вищевказаних норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки накладення арешту на квартиру - предмет іпотеки, порушує права іпотекодержателя, тому така квартира підлягає звільненню з-під арешту, накладеного органом ДВС.

За таких обставин, відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення № 0000494640 від 28 листопада 2018 року АТ Укрсоцбанк сплачено 1762 грн судового збору за звернення до суду з позовом, та за подання апеляційної скарги - 5286 грн відповідно до платіжного доручення №0000510286 від 18 квітня 2019 року.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 374, 376, 381,382, 384, 389 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укрсоцбанк , поданою адвокатом Михницьким Геннадієм Юльяновичем, задовольнити.

Заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 25 березня 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства Укрсоцбанк до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк , про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції від 19 травня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 47572249 (номер запису про обтяження 9721269) та постановою державного виконавця Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні ВП №55538065 (номер запису про обтяження 28336610).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Укрсоцбанк 1762,00 (одна тисяча шістдесят дві) гривні судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 5286,00 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Позивач: Акціонерне товариство Укрсоцбанк ( вул. Ковпака, 29 м. Київ,03150, ЄДРПОУ 00039019).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Літинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вулиця Фабріціуса, 17 смт Літин, Літинськогорайону Вінницької області, ЄДРПОУ 35013102).

Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (вулиця Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570).

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник