Постанова

від 28.05.2019 по справі 509/1679/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2895/19

Номер справи місцевого суду: 509/1679/18

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області та ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення 38 сесії Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 6 скликання № 512 від 30.09.2015 року в частині, що стосується відведення громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначала, що про існування відповідного рішення позивачці стало відомо з листа Сухолиманського сільського голови від 23.04.2018 року № 105, яким відповідач відмовив позивачці у відведенні їй земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою вказаного позову є те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 (мати позивачки) на підставі договору дарування передала ОСОБА_1 , а остання прийняла в дар частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,05 га-рілля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивачка наголошує на тому, що дана земельна ділянка належала дарувальнику на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 на підставі рішення виконавчого комітету Сухолиманської сільської ради народних депутатів Овідіопольського району Одеської області.

У зв`язку з чим позивачка з 05.06.2008 року постійно користується цією земельною ділянкою.

В той же час, позивачка зазначає, що ОСОБА_4 є власницею земельних ділянок, що розташовані по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 , тобто земельна ділянка позивачки межує з ліва з сусідом та з переду і з права з земельними ділянками, що належать ОСОБА_3 . А згідно до спірного рішення відповідача, земельна ділянка, що розташована по вул.Зелікова, 49-а фактично створює ситуацію, коли позивачка позбавлена будь-яких можливостей до вільного доступу до її земельної ділянки у зв`язку з перебуванням її у конфлікті з ОСОБА_3 .

Крім того, у ОСОБА_3 взагалі відсутні у користуванні земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки батько останньої згідно заповіту позбавив її права на спадкування.

Так, спірним рішенням 38 сесії 6-го скликання Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 30.09.2015 року № 512 погоджено відведення Султановій ОСОБА_5 Тимурівні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , а це в свою чергу позбавляє ОСОБА_1 вільного доступу до земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що вказане рішення в частині відведення Султановій ОСОБА_5 Тимурівні земельної ділянки по АДРЕСА_1 не відповідає приписам ст.103 ЗК України щодо змісту добросусідства, оскільки ОСОБА_3 позбавлена батьком права на спадкування за законом, а ОСОБА_6 згідно до заповіту має право на спадкування від продажу недобудованого житлового будинку 135 000 доларів США, а це в свою чергу сприяло вчиненню зі сторони ОСОБА_3 навмисних дій, які роблять неможливим використовування ОСОБА_6 земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 за її цільовим призначенням.

У зв`язку з вищезазначеним, рішення 38-ї сесії 6-го скликання Сухолиманської сільради від 30.09.2015 року в частині погодження відведення громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 порушує права та майнові інтереси позивачки, а тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого права.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.11.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.11.2018 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими, в судове засідання до Одеського апеляційного суду не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою. При цьому до заяви в якості доказу захворювання надано виписку з діагнозом та рекомендаціями лікаря щодо медикаментозного лікування. Проте вказана виписка не містить посилання на непрацездатність та прізвища, ім`я та по-батькові хворої особи.

Відповідач ОСОБА_3 в засіданні судової колегії вважала заяву про відкладення розгляду справи спробою затягування розгляду справи та звернула увагу на відсутність доказів перебування представника позивача на лікарняному і що додана до заяви виписка відноситься саме до представника позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що справа в судах розглядається більше одного року та приймаючи до уваги відсутність доказів, що представник позивача дійсно перебуває на лікарняному та що додана ним до заяви про відкладення розгляду справи виписка з історії хвороби не мість посилання на анкетні дані хворої особи, що перешкоджає ідентифікувати її з представником позивача, судова колегія, приймаючи до уваги думку присутньої відповідачки ОСОБА_3 , не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення 38 сесії Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 6 скликання № 512 від 30.09.2015 року в частині, що стосується відведення громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду.

Судом встановлено, що:

- на підставі рішення виконкому Сухолиманської с/р Овідіопольського району Одеської області від 20.12.1997 року № 240 - ОСОБА_7 (батькові позивачки та відповідачки ОСОБА_3 ) було видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 22.04.1998 року на земельну ділянку площею 0,10 та призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2098 (а.с. 105);

- на підставі рішення виконкому Сухолиманської с/р Овідіопольського району Одеської області від 22.01.1998 року № 44 - ОСОБА_4 (матері позивачки та відповідачки ОСОБА_3 ) було видано державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 22.04.1998 року на земельну ділянку площею 0,10 га призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2099 (а.с. 103,104);

- відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 05.06.2008 року (реєстр. № 196) ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар частину земельної ділянки площею 0,05 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, з них 0,05 га - рілля (а.с. 8);

- після укладення договору дарування позивачка ОСОБА_1 належним чином не оформила своє право власності на вищевказану подаровану їй частину земельної ділянки площею 0,05 га, а саме не отримала, починаючи з червня 2008 року по сьогодні державного акту на право власності на земельну ділянку, не здійснила державної реєстрації своїх речових прав на землю;

- до суду не надано суду жодних належних та допустимих документальних доказів постійного користування позивачкою ОСОБА_1 з 05.06.2008 року подарованою їй земельною ділянкою площею 0,05 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, з них НОМЕР_3 га-рілля, а тому твердження позивачки про нібито її постійне користування вказаною землею з вказаної дати і до сьогодні - суд до уваги не приймає, вважаючи їх хибними та безпідставними, так як фактичне добросовісне, відкрите і безперервне користування земельними ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_2 та 49, з 2000 року до 2010 року здійснювала виключно ОСОБА_4 ;

- рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 04.07.2018 року по справі № 509/95/18, яке набрало законної сили 06.08.2018 року - заяву ОСОБА_3 , за участю заінтересованої особи Сухолиманської сільради Овідіопольського району Одеської області про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення над нею опіки задоволено, визнано недієздатною ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одесі, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено над нею опіку, призначено ОСОБА_3 опікуном над хворою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку м. Одеси, які разом проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 82);

- з матеріалів цивільної справи № 509/95/18, оглянутої в судовому засіданні, не вбачається, що ОСОБА_1 приймає будь-яку участь по догляду за своєю хворою матір`ю ОСОБА_4 , визнаною судом недієздатною та опікуном якої призначено її дочку ОСОБА_3 ;

- згідно з довідкою Сухолиманської сільської ради № 462 від 23.11.2018 року ОСОБА_3 з 2000 року разом із своєю дочкою ОСОБА_8 , 2002 року народження, не будучи зареєстрованою фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 102);

- 28 вересня 2015 року, відповідачка ОСОБА_3 звернулася із письмовою заявою до Сухолиманської сільської ради з клопотанням про виділення їй земельної ділянки по АДРЕСА_4 площею 0,0527 га-рілля (а.с. 48);

- 30 вересня 2015 року на XXXVIII сесії Сухолиманської сільської ради VI скликання було прийнято рішення № 512, про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_4 із земель громадської та житлової забудови, які не надані у власність та користування (а.с. 47);

- вищевказана земельна ділянка є такою, що межує із вказаними у позові ОСОБА_1 ділянками, розташованими за адресами: АДРЕСА_2 та 49, які з 20 грудня 1997 року та 22 січня 1998 року відповідно знаходились у власності та фактичному користуванні батьків сторін ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;

- позивачка ОСОБА_1 фактично ніколи не користувалася зазначеною ділянкою, на яку вона претендує, не вела господарства та не виконувала обов`язків власників земельних ділянок, покладених на них ст. 91 Земельного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Як вбачається з заявленого позову, виправленого позивачем в частині найменування відповідача - Сухолиманської сільської ради (а.с. 27-29), підставою позову є невідповідність оспорюваного рішення від 30.09.2015 року ст. 103 ЗК України щодо змісту добросусідства та порушення сільською радою при прийнятті даного рішення прав та майнових інтересів позивачки, яка будучи власником частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , позбавлена вільного доступу до належної земельної ділянки.

Інших підстав визнання недійсним оскаржуваного рішення сільської ради у позові не наведено.

Уточнень підстав позову позивачем у встановленому порядку не подано.

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області з заявою про відведення їй присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Листом Сухолиманської сільської ради від 23.04.2018 року за вих.№ 105 ОСОБА_1 повідомлено про розгляд її заяви від 20.04.2018 року щодо відведення їй присадибної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та про відсутність можливості надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки у зв`язку з узгодженням відведення її громадянці ОСОБА_3 згідно з рішенням № 512 XXXVIII сесії Сухолиманської сільської ради VI скликання від 30.09.2015 року для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною десятою статті 118 Земельного Кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Проте, отримавши викладену у листі від 23.04.2018 року за вих. № 105 відмову Сухолиманської сільської ради у наданні дозволу на розробку проекту відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 у зв`язку з узгодженням відведення даної земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вказану відмову ОСОБА_9 сільради щодо відповідності підстав відмови приписам ч. 7 ст. 118 ЗК України та дотримання сільрадою процедури розгляду її звернення приписам ч.2 ст. 159 ЗК України у встановленому порядку не оскаржила.

Крім того, встановивши, що:

- ОСОБА_1 належним чином не оформила своє право власності на подаровану їй частину земельної ділянки площею 0,05 га. за адресою: АДРЕСА_1 , а саме не отримала, починаючи з червня 2008 року по сьогодні державного акту на право власності на земельну ділянку, не здійснила державної реєстрації своїх речових прав на землю;

- фактично ніколи не користувалася ділянкою, на яку вона претендує по вул. Зелікова 49-а, не вела там господарства, не виконувала обов`язків власників земельних ділянок, покладених на них ст. 91 Земельного Кодексу України;

та встановивши, що ОСОБА_3 , будучи опікуном над своєю недієздатною матір`ю ОСОБА_4 , яка одночасно є матір`ю ОСОБА_1 і власницею земельних ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , фактично використовує спірну земельну ділянку та споруди, які знаходяться на цій земельній ділянці, для ведення господарства, суд першої інстанції набув вірного висновку про відсутність за вказаних обставин підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення 38 сесії Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 6 скликання № 512 від 30.09.2015 року в частині, що стосується відведення громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Також колегія суддів звертає увагу на наступне.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 Земельного Кодексу України).

Згідно зі статтею 186-1 Земельного Кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята).

Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною десятою статті 118 Земельного Кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Таким чином, саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Оскільки ОСОБА_1 не зверталась до сільради із заявою про можливість залишення проходу для зручності використання належної їй частини земельної ділянки площею 0,05 га. за адресою : АДРЕСА_1 , вона не позбавлена можливості відповідного звернення до сільради для врахування її інтересів власника суміжної земельної ділянки при вирішенні питання про передачу у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Судова колегія окремо звертає увагу, що підставою для оскарження рішення Сухолиманської сільської ради є зазначена позивачем невідповідність оспорюваного рішення від 30.09.2015 року ст. 103 ЗК України щодо змісту добросусідства та порушення сільською радою при прийнятті даного рішення прав та майнових інтересів позивачки, як власника суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,05 га, та позбавлення її можливості отримання спірної земельної ділянки у власність та фактичне позбавлення її вільного доступу до належної позивачці земельної ділянки, площею 0,05 га.

Тому спір, що виник відносно надання Сухолиманською сільською радою рішенням № 512 від 30.09.2015 року 38 сесії Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 6 скликання дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту відведення у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 із земель громадської та житлової забудови, які не надані у власність та користування, випливає зі спору про право та з порушення права та майнового інтересу позивача, внаслідок чого такий спір не є публічно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо не призначення судом першої інстанції судової почеркознавчої експертзи та судово-психіатричної експертизи, як підстави допущеної судом неповноти встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є неспроможними, оскільки вказані обставини в якості підстав заявленого позову відсутні, а позивач у встановленому ЦПК України порядку (письмово) на стадії підготовчого провадження не уточнював підстави позову.

Крім того той факт, що заява від 28.09.2015 року до Сухолиманської сільської ради від імені ОСОБА_3 з клопотанням про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_4 , площею 0,0527 га-рілля, написана її матір`ю ОСОБА_4 , як вбачається з протоколу судового засідання від 29.08.2018 року, позивачем не оспорювався. При цьому позивач стверджувала, що вона, підписавши вказану заяву, подала її до сільради.

Тобто, в будь-якому випадку позивач стверджує, що схвалила суть поданої нею до органу місцевого самоврядування заяви про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_4 , площею 0,0527 га-рілля.

При таких обставинах не має правового значення стан в якому перебувала особа, яка фактично писала заяву, що в подальшому була схвалена іншою особою.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано повну та об`єктивну оцінку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування (зміни) рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст . 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційни суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено: 13.06.2019 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова