Постанова

від 12.06.2019 по справі 523/15969/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4657/19

Номер справи місцевого суду: 523/15969/17

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18.02.2019 року, ухваленого суддею Шепітко І.Г.,

встановив:

16.11.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі по 16 890 грн. щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що подружнє життя у сторін не склалося та у проваджені суду перебуває цивільна справа про розірвання шлюбу між нею та відповідачем. Сторони спільно не проживають та позивач вимушена винаймати житло для себе та дитини, яка проживає з нею та знаходиться на її утриманні, оскільки відповідач уникає надавати матеріальну допомогу на утримання дочки, хоча може таку допомогу надавати, оскільки працює моряком, регулярно ходить у закордонні відрядження та отримує високу заробітну плату в іноземній валюті, що становить більше ніж 4000 Євро на місяць, а тому, на думку позивача, має можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.02.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 5500 грн. щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 16.11.2017 року до досягнення дитиною повноліття, а саме по 13.06.2026 року. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що дитина формально зареєстрована за місцем проживання відповідача, однак відповідач є моряком та тривалий час проводить за кордоном, а відтак дитина постійно проживає з матір`ю та перебуває на її виключному утриманні, жодних доказів проживання дитини с батьком відповідач не надав. Також апелянт зазначає, що змінити місце реєстрації дитини не вбачається можливим, так як для цього необхідна згода батька дитини. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що матеріали справи містять докази працевлаштування відповідача та отримання ним високої заробітної плати, однак районним судом не враховано те, що відповідач спроможний утримувати дитину на більшу суму, ніж визначено в оскаржуваному рішенні. Таким чиномОСОБА_1 вважає, що суд не надав оцінку матеріальному становищу відповідача, доказам його значних доходів, які є в матеріалах справи, не зазначив підстави їх можливого відхилення.

Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якій зазначив, що рішення суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть прийматись до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню буз задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час перебування у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка - ОСОБА_2 , яка проживає разом з позивачем, однак зареєстрована у будинку матері відповідача разом з відповідачем, і, згідно відзиву від 26.11.2018 року, на який позивач у передбачений строк пояснення не надала, у той час, коли відповідач знаходиться вдома, дочка проживає разом з ним та перебувала на його повному утриманні.

Відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини, однак, на думку позивача, коштів, які вона отримує від відповідача, недостатньо для нормального забезпечення дочки всім необхідним. Відповідач є спеціалістом судноводіння, 02.08.2018 року йому присвоєно знання капітана далекого плавання, працює моряком за контрактами на судах з іноземними судновласниками не на постійній основі і має мінливі заробітки, достатні для сплати аліментів у розмірі по 5500 грн., що визнано відповідачем.

Відповідно до вимог ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей .

Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже, беручи до уваги необхідність врегулювання виниклих між сторонами аліментних правовідносин, на принципах справедливості, сумлінності і розумності, рівність батьків щодо обов`язку по утриманню дітей, враховуючи вимоги ст.182 СК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню у визнаному відповідачем розмірі 5500 грн., який суд на думку суду є достатнім для утримання малолітньої дитини та її, - з урахуванням обов`язку іншого з батьків витрачати кошти на утримання дитини у такому ж розмірі.

Також суд першої інстанції вважав, що необхідність витрат на утримання дитини понад 11 000 грн. позивачем не обґрунтована, доказів на підтвердження таких витрат до суду не надано, матеріали справи не містять доказів розміру доходів відповідача за укладеними контрактами , які б перевищували 34 000 грн. щомісячно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування та найважливішим обов`язком батьків.

Статтею 27 Конвенції про права дитини регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ст.183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Законом України Про державний бюджет України на 2019 рік встановлено розмір прожиткового мінімуму на 2019 рік для дітей віком до шести років, який складає: з 01.01.2019 року - 2027 грн.; з 01.07.2019 року - 2118 грн.; з 01.12.2019 року - 2218 грн.

Враховуючи вимоги СК України, Закон України Про державний бюджет України на 2019 рік , мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину цього віку становить 2027 грн., хоча оскаржуваним рішенням встановлено розмір аліментів - 5500 грн., тобто в два рази більше.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, про те, що дитина формально зареєстрована за місцем проживання відповідача, однак відповідач є моряком та тривалий час проводить за кордоном, а відтак дитина постійно проживає з матір`ю та перебуває на її виключному утриманні, оскільки у разі постійного проживання дитини з батьком відсутні підстави для стягнення аліментів на користь позивача.

Крім того, факт періодичного проживання дитини з відповідачем підтверджується доданою відповідачем до відзиву заявою сусідів ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили проживання з листопада 2017 року неповнолітньої ОСОБА_2 з батьком на вихідних, літніх канікулах та будніх днях у період всього навчального року, що також спростовує доводи апеляційної скарги щодо ненадання доказів проживання дитини с батьком.

Посилання апелянта на те, що змінити місце реєстрації дитини не вбачається можливим, так як для цього необхідна згода батька дитини, не заслуговують на увагу, оскільки не мають правового значення для вирішення питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідач спроможний утримувати дитину на більшу суму, ніж визначено в оскаржуваному рішенні, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтувала необхідність більших витрат на дитину, а ніж 5500 грн., та визначений судом розмір аліментів значно перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину цього віку, а тому право дитини на належне утримання не порушено.

Крім того колегія суддів відхиляє й твердження ОСОБА_1 , що суд не надав оцінку матеріальному становищу відповідача, доказам його значних доходів, оскільки саме з урахуванням доходу відповідача встановлено розмір аліментів, значно більший рекомендованого законодавством розміру.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів роз`яснює, що згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

У зв`язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18.02.2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 12.06.2019 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева