Ухвала

від 11.06.2019 по справі 12/116-12/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"11" червня 2019 р. Справа№ 12/116-12/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

розглянувши матеріали апеляційної скарги №5 від 21.05.2019 (вх. №09.1-04.2/4391/19 від 06.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013

у справі №12/116-12/21 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

2. Публічного акціонерного товариства "Забір`я"

про визнання частково недійсним та скасування наказу, витребування майна та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

12.11.2012 Заступник прокурора Київської області звернуся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Публічного акціонерного товариства Забір`я про визнання недійсним та скасування наказу РВ ФДМ по Київській області від 02.06.1998р. №5-25-7/27 в частині передачі відповідачу 2 наступних водних об`єктів: став нагульний №1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №1, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №2, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №6, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний (зимувальний) №1-7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; про витребування з незаконного володіння відповідача 2 на користь держави в особі Фонду державного майна України вказаних об`єктів та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на них.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2013 (суддя Ярема В.А.) у позові було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 скасовано, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2013 постанова суду апеляційної інстанції залишена без змін.

30.06.2014 ПАТ "Забір"я" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Синиця О.Ф. - головуючий, судді Зеленіна В.О., Ткаченко Б.О.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 скасовано за нововиявленими обставинами; застосовано позовну давність до вимог Прокурора; рішення господарського суду Київської області від 14.01.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2016 у справі №12/116-12/21 (у складі колегії суддів: Селіваненко В. П. - головуючого, Бенедисюк І. М., Палій В. В.) відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Забір`я" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 12/116-12/21 скасовано. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21 залишено в силі.

01.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2013 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2013 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 12/116-12/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки касаційна скарга особи, яка не брала участі у справі і вважає, що суд вирішив питання про її права та інтереси, може бути подана на судове рішення лише після перегляду такого рішення в апеляційному порядку саме за її апеляційною скаргою.

24.05.2019, особа, яка не брала участі у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" подало апеляційну скаргу №5 від 21.05.2019 (вх. №09.1-04.2/4391/19 від 06.06.2019), просить рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі №12/116-12/21 скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом терміну позовної давності.

Одночасно апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що скаржник не був залучений до участі у справі та суд не повідомив його про розгляд справи, а отже не міг знати про її прийняття. Водночас, вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 про відмову у визнанні недійсним та скасуванні наказу РВ ФДМ по Київській області від 02.06.1998р. №5-25-7/27 в частині передачі відповідачу 2 водних об`єктів, що розташовані в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської області безпосередньо впливає на права та інтереси ТОВ "Фронтенд".

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної прокуратурою Київської області перевірки законності використання земель водного фонду на території Київської області встановлено, що 13.05.1997р. РВ ФДМ України по Київській області було прийнято рішення №2/22-ВП щодо приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства Забір`я .

Наказом РВ ФДМ України по Київській області №5-25-7/27 від 02.06.1998р. Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство Забір`я було перетворено у Відкрите акціонерне товариство Забір`я та затверджено статут ВАТ Забір`я .

02.12.2003 РВ ФДМ України по Київській області та ВАТ Забір`я було підписано Акт прийому - передачі державного майна у власність ВАТ Забір`я .

Відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ Забір`я , складеного 02.06.1998р., згідно з наказом РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998р. №5-25-7/27, ВАТ Забір`я було передано, зокрема: став нагульний №1 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №2 (Б), що розташований в с. Бобриця Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №5 , що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став нагульний №7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №1, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №2, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №3, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №4, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №5, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №6, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний №7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.; став вирощувальний (зимувальний) №1-7, що розташований в с. Забір`я Києво-Святошинського р-ну Київської обл.

26.03.2009 та 11.06.2009 КП БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області на підставі наказу РВ ФДМ України по Київській області від 02.06.1998 №5-25-7/27 за реєстраційними номерами 26858715 та 27513012 відповідно, проведена державна реєстрація прав власності Публічного акціонерного товариства "Забір`я" на вказане майно.

В подальшому ВАТ Забір`я було перейменовано на ПАТ Забір`я .

За змістом позовних вимог, позивач вимагав визнати недійсним та скасувати наказ Відповідача-1 від 02.06.1998 № 5-25-7/27 в частині передачі Відповідачу-2 рибогосподарських водних об`єктів, витребувати з незаконного володіння Відповідача-2 на користь держави в особі Фонду державного майна України вказаних об`єктів та визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на них.

Внаслідок звернення прокурора до суду Відповідач-2 порушив умови кредитного договору, не повернув банку кредит та проценти за користування кредитними коштами.

Подаючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що 24.10.2017 між ПАТ Дельта Банк та TOB ФРОНТЕНД було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 46/К. Відповідно до п. 2.1. договору, банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку грошові вимоги до позичальників, а новий кредитор набув в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 2.2 договору, новий кредитор набуває усі права кредитора за основним договором, в тому числі вимагати погашення ПАТ Забір`я (боржником) кредитного боргу, в тому числі шляхом звернення стягнення з боржника усього належного йому майна на користь нового кредитора.

Заявник стверджує, що з дати укладення кредитного договору 28.11.2011, тобто до дати звернення прокуратури Київської області до суду з позовом, у ПАТ Дельта Банк (повним та універсальним правонаступником якого є ТОВ ФРОНТЕНД ) виникло та на сьогоднішній день продовжує існувати право звернути стягнення на майновий комплекс ПАТ Забір`я в порядку погашення кредитного боргу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ ФРОНТЕНД набув права вимоги за договором відступлення 24.10.2017, в той час як оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 14.01.2013.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин другої статті 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Однак, з приписів вищенаведеної статті закону не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Отже, при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження судового рішення має значення лише з`ясування обставини - чи була в змозі юридична особа своєчасно довідатися про існування такого рішення та оскаржити його протягом розумного строку.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі Брумареску проти Румунії ). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії , пп. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Рішенням господарського суду Київської області від 14.01.2013 у позові було відмовлено оскільки спірне нерухоме майно є комплексними гідроспорудами, створеними шляхом будівництва для промислового риборозведення у заплаві річки Бобриця (сіл Липовий Скиток, Забір"я, Бобриця Київської області), що підтверджується паспортом Прудового рыбного хозяйства Проектною конторою Укрголоврибгоспу 1979 та було приватизовано другим відповідачем у 1998 відповідно до чинного законодавства.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі №12/116-12/21 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час, згідно приписів ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключають перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.1, 3, 4 ст. 272 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15.

Таким чином, станом на час постановлення судових рішень у справі №12/116-12/21 Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки , оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а не пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідно до вимог ст. 261 ГПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, апеляційну скаргу повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фронтенд".

Керуючись ст.ст. 234, п. 1 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою №5 від 21.05.2019 (вх. №09.1-04.2/4391/19 від 06.06.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі №12/116-12/21.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фронтенд" апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2013 у справі №12/116-12/21 разом з доданими до неї матеріалами.

3. Копію ухвали Північного апеляційного господарського суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська