Постанова

від 11.06.2019 по справі 905/2245/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2019 р. Справа № 905/2245/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є., суддя Пушай В.І.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача - Борущак Р.Р. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 000987 від 27.06.2014; ордер про надання правової допомоги серія ІФ № 052959 від 22.05.2019; договір про залучення адвоката для надання правової допомоги № 2 від 14.01.2019,

відповідача - Прядко О.Д. - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2410 від 29.12.2006; ордер серія КС 393137 від 25.04.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., (вх. № 943Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2019 (суддя Левшина Г.В.; повне судове рішення підписано 28.02.2019) у справі № 905/2245/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл.,

до Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» , м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 1756821,54 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт. Гостомель, м. Ірпінь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» , м. Донецьк, про стягнення 1096813,44 грн згідно п.6.9 договору поставки №1 від 17.02.2014, пені в сумі 300327,27 грн, трьох процентів річних в сумі 86362,78 грн, інфляції в сумі 628474,10 грн, процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 562281,07 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №1 з повернення зворотної тари (пакувальних матеріалів) оплати її заставної вартості, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2017 у справі №905/2245/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт. Гостомель, м. Ірпінь до Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» , м. Донецьк про стягнення 1096554,24 грн. згідно п.6.9 договору поставки №1 від 17.02.2014р., 3% річних в сумі 64441,37 грн., інфляційних втрат в сумі 257690,27 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66 грн. задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1096554,24 грн., три проценти річних в сумі 64441,34 грн., інфляцію в розмірі 257690,27 грн., витрати з оплати судового збору в сумі 21280,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог вказаним судовим рішенням відмовлено. Місцевий господарський суд мотивував свої висновки тим, що у зв`язку з неповерненням відповідачем позивачу зворотної тари (пакувальних матеріалів) відповідно до умов договору поставки №1 від 17.02.2014 у позивача виник обов`язок з її оплати у розмірі заставної вартості.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» , м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 (повний текст 13.12.2017) у справі №905/2245/17 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 (повний текст 13.12.2017) у справі №905/2245/17 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого господарського суду.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 905/2245/17 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ефес Україна" задоволено. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2018 та рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2017 у справі №905/2245/17 скасовано, справу №905/2245/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а саме, не здійснили системного аналізу положень договору поставки №1 від 17.02.2014 на предмет наявності у ньому строку (терміну) виконання покупцем обов`язку щодо оплати вартості тари, набутої у власність на підставі договору після закінчення 12 місяців з дати поставки товару. Крім того, як зазначено касаційною інстанцією, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення вартості зворотної тари, не врахували умови п.6.9 договору поставки №1 від 17.02.2014, відповідно до якого зворотна тара стає оплатною лише у випадку ухилення покупця від повернення цієї тари, та не встановили чи мало місце таке ухилення від повернення тари в діях відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2019 у справі № 905/2245/17 в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивовано тим, що відповідач не надав суду належних доказів виконання зобов`язання за договором, а тому, враховуючи, що вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 102481,96 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2019 у справі № 905/2245/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що:

- ухилення відповідача мало місце, так як повернення зворотної тари мало відбутися максимум до 27 січня 2015 року, чого не було зроблено;

- єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, однак такого сертифікату відповідачем надано не було;

- суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що на момент звернення до суду (у вересні 2017 року) було відсутнє відповідне порушене зобов`язання відповідача з оплати вартості зворотної тари в сумі 1 096 554, 24 грн.

На поштову адресу суду 11.04.2019 (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» , м.Донецьк, надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого відповідач зазначає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення мотивоване з посиланням на норми матеріального та процесуального права у їх взаємозв`язку з обставинами справи і доказами, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення господарського суду Донецької області.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2019 для розгляду справи №905/2245/17 сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя (доповідач) Гребенюк Н.В., судді Медуниця О.Є., Пушай В.І.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги відзиву на апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін та у задоволенні скарги позивача відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.02.2014 між Публічним акціонерним товариством "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі - ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод"), найменування якого змінено на ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод", як постачальником та ПрАТ "Ефес Україна" (покупець) укладено договір поставки №2 (далі - договір), згідно п.п.1.1 якого постачальник зобов`язався виготовити, поставити та передати у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти у власність в кількості, за ціною та в строки, визначені цим договором товар (продукцію) а саме: пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг "Белый медведь" (надалі - ВМ Osoboe 500ml), зі скла зеленого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (Додаток №3), що є невід`ємною частиною цього договору; пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг "Белый медведь" (надалі - ВМ Osoboe 500ml), зі скла коричневого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (додаток №3), що є невід`ємною частиною цього договору; пляшки скляні для пивної продукції під знаком для товарів та послуг «Сармат» (надалі - Legend 500ml), зі скла коричневого кольору, що відповідають затвердженому кресленню (додаток №4), що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, а також вартість кожного окремого асортименту визначається в узгодженій сторонами загальній специфікації, яка є додатком №1 до цього договору. В додатку №2 сторони погодили орієнтовний графік поставок товару на 2014 рік.

Додатковою угодою №1 від 17.02.2014 змінено номер договору поставки №2 на №1.

Відповідно до п. 1.2 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за цим договором, а також вартість кожного окремого асортименту визначається в узгодженій сторонами загальній специфікації, яка є додатком №1 до цього договору. В додатку №2 сторони погодили орієнтовний графік поставок товару на 2014 рік.

Згідно з п. 6.2 договору засоби упаковки (стандартний плоский дерев`яний піддон типу 2ПО4 розміром 1000х1200мм, прокладка - лист поліпропіленовий) є зворотною тарою (далі - зворотна тара), що підлягає поверненню.

Під поняттям "зворотний піддон" слід розуміти цілий піддон, який може бути використаний під час термоусадження плівки з продукцією та відповідає вимогам ГОСТ 9557-87 або ГОСТ 9078-84 із обов`язковою наявністю клема АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" - торгової марки Ветропак (п. 6.2.1 договору).

Під поняттям "зворотна прокладка" слід розуміти цілу поліпропіленову прокладку без наявних ознак руйнувань з урахуванням зносу (потертість, зміна відтінку колбору) із обов`язковою наявністю клема АТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" - торгової марки Ветропак (п. 6.2.2 договору).

За умовами п. 6.3 договору зворотна тара вважається поставленою постачальником та прийнятою покупцем, якщо немає претензій: за кількістю - за відсутності різниці між кількістю, вказаної в товарно-транспортних документах, та фактично отриманою; за якістю - якщо якість відповідає вимогам цього договору.

У п. 6.4 договору сторони дійшли згоди про те, що засоби упаковки багаторазового використання (зворотна тара) повертаються постачальнику на умовах DDP - Госпомель (Київстка область, смт. Гостомель, пл. Рекунова, 2), відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, у стані, придатному для повторного використання.

Відповідно до п. 6.11 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 зворотні піддони підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні піддони приймаються постачальником за наявності відповідно оформлених оригінальних документів, а саме оформленої товарно-транспортної накладної, видаткової накладної.

Відповідно до п. 6.12 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014 зворотні прокладки підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні прокладки приймаються постачальником за наявності відповідних транспортних документів. Покупець зобов`язується повертати зворотні прокладки за зворотних піддонах без пакувальних ярликів в кількості по 200 штук на кожному зворотному піддоні. Зворотні прокладки повинні бути закріплені бандарною стрічкою з двох сторін чи стрейч плівкою, та перекладені аркушем через кожні 20 чи 40 шт. для полегшення їх перерахунку, згідно п. 6.12 договору за нумерацією, визначеною додатковою угодою №2 від 13.05.2014.

У п. 6.9 договору сторони дійшли згоди про те, що в разі несвоєчасного повернення зворотної тари, на 46-ий день постачальник має право виставити покупцю рахунок на оплату заставної вартості неповернутої вчасно зворотної тари з урахуванням ПДВ. Покупець має оплатити виставлений постачальником рахунок не пізніше 15 календарних днів з моменту його отримання покупцем.

Якщо протягом 12 календарних місяців з дати поставки товару у зворотній тарі ця тара не буде повернута постачальнику, то така неповернута тара втрачає статус зворотної та вважається такою, що безоплатно (в разі неповернення з вини постачальника), чи, відповідно, оплатно (якщо покупець ухилився від повернення зворотної тари) передана у власність покупця за заставною вартістю, у перший день після спливу такого 12-місячного строку, відповідно п. 6.9 договору.

Як встановлено, протягом жовтня-грудня 2014 року позивач відвантажив відповідачу продукцію за договором поставки №1 від 17.02.2014 за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, остання поставка відбулась 12.12.2014, однак зворотна тара (листи /прокладки у кількості 151152 шт. та піддони у кількості 4263 шт.) не була повернута відповідачем позивачу та її вартість не була оплачена.

Відповідач проти вказаних обставин не заперечував, доказів наявності претензій щодо кількості або якості поставленої позивачем зворотної тари суду не надав.

Як вказує позивач, на момент звернення до суду з позовом відповідачем не було повернено листи (прокладки) у кількості 15152шт. та піддони у кількості 4263шт. Зокрема, остання поставка відбулась 12.12.2014р., однак зворотна тара (листи /прокладки у кількості 151152 шт. та піддони у кількості 4263 шт.) не була повернута відповідачем позивачу та її вартість не була оплачена.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Договір, в якому одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму, згідно із ст.265 Господарського кодексу України є договором поставки.

Відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно із ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В силу ст.ст. 11, 712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України між сторонами виникли зобов`язальні відносини на підставі укладеного договору поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Водночас за змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписом п.6.4 договору сторонами узгоджено, що засоби упаковки багаторазового використання (зворотна тара) повертаються постачальнику на умовах DDP - Гостомель (Київська область, смт. Гостомель, пл. Рекунова, 2), відповідно до Правил інтерпретації міжнародних торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, у стані, придатному для повторного використання.

Відповідно до п.6.11 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р. зворотні піддони підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні піддони приймаються постачальником за наявності відповідно оформлених оригінальних документів, а саме оформленої товарно-транспортної накладної, видаткової накладної.

Відповідно до п.6.12 договору в редакції додаткової угоди №2 від 13.05.2014р. зворотні прокладки підлягають поверненню в 45-денний термін з моменту отримання їх покупцем. Зворотні прокладки приймаються постачальником за наявності відповідних транспортних документів. Покупець зобов`язується повертати зворотні прокладки за зворотних піддонах без пакувальних ярликів в кількості по 200 штук на кожному зворотному піддоні. Зворотні прокладки повинні бути закріплені бандарною стрічкою з двох сторін чи стрейч плівкою, та перекладені аркушем через кожні 20 чи 40 шт. для полегшення їх перерахунку, згідно п.6.12 договору за нумерацією, визначеною додатковою угодою №2 від 13.05.2014.

Отже, умовами п. 6.11, п. 6.12 договору встановлено строк повернення відповідачем зворотної тари позивачу - в 45-денний термін з моменту її отримання.

У п.6.9 договору сторони дійшли згоди про те, що в разі несвоєчасного повернення зворотної тари, на 46-ий день постачальник має право виставити покупцю рахунок на оплату заставної вартості неповернутої вчасно зворотної тари з урахуванням ПДВ. Покупець має оплатити виставлений постачальником рахунок не пізніше 15 календарних днів з моменту його отримання покупцем. Якщо протягом 12 календарних місяців з дати поставки товару у зворотній тарі ця тара не буде повернута постачальнику, то така неповернута тара втрачає статус зворотної та вважається такою, що безоплатно (в разі неповернення з вини постачальника), чи, відповідно, оплатно (якщо покупець ухилився від повернення зворотної тари) передана у власність покупця за заставною вартістю, у перший день після спливу такого 12-місячного строку, відповідно п.6.9 договору.

Таким чином, за умовами укладеного сторонами договору (п.6.9) право виставити відповідний рахунок з вимогою про сплату вартості зворотної тари виникає у позивача лише за наявності двох умов: закінчення перебігу 45 днів з моменту отримання відповідачем зворотної тари та неповернення останньої позивачу.

При цьому, обов`язок відповідача з повернення тари також виникає після закінчення перебігу 45 днів з моменту її отримання, а відповідний обов`язок зі сплати її вартості - після закінчення 15 календарних днів з моменту його отримання покупцем, тобто, з моменту виконання позивачем свого обов`язку з виставлення рахунку після закінчення 45 днів з моменту отримання відповідачем тари.

Отже, у таких правовідносинах відбувається зустрічне виконання зобов`язання, відповідно до якого виконання обов`язку однією зі сторін обумовлене виконанням іншою стороною свого обов`язку (ч.1 ст.538 ЦК України).

Проте, відповідних доказів виставлення рахунків відповідачу одразу після закінчення перебігу 45 денного терміну з моменту отримання зворотної тари позивачем до матеріалів справи не надано.

В своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 905/2245/17 Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували положень ч. 2 ст. 530 ЦК України та не здійснили системного аналізу положень договору поставки № 1 від 17.02.2014 на предмет наявності у ньому строку (терміну) виконання покупцем обов`язку щодо оплати вартості тари, набутої у власність на підставі договору після закінчення 12 місяців з дати поставки товару.

Отже, обов`язок відповідача зі сплати виникає тільки з моменту, коли позивач скористається своїм правом та виставить рахунок на оплату зворотної тари.

Тому, посилання відповідача на те, що відповідачем безпідставно зворотна тара не була повернута відповідачем позивачу та її вартість не була оплачена, є передчасними.

Надана позивачем до справи вимога платежу №07/994 від 18.07.2017 (а.с. 223-224 том ІІІ), адресовану на поштову адресу відповідача з вимогою оплатити рахунок на суму 2147976,00 грн. включаючі ПДВ на підставі п.6.12 договору поставки №2 від 17.04.2015р., за неповернення зворотньої тари (дерев`яних піддонів та пластикових прокладок), не є належним доказом виставлення рахунку відповідачу на повернення зворотної тари, оскільки з доданої позивачем експрес-накладної Нової Пошти №59000274221461 від 07.08.2017, наданої в якості доказів направлення вимоги платежу №07/994 від 18.07.2017 на адресу відповідача, неможливо встановити, що саме вказана вимога була направлена відповідачу, остання містить вимоги щодо сплати іншої вартості зворотної тари ніж та, що є предметом розгляду у даній справі, посилання на договір з іншими реквізитами тощо.

Рахунок-фактура №18/07 від 18.07.2017 на загальну суму 1096554,24 грн. з ПДВ. за листи п/п 1200х1000мм та піддони дерев`яні 1200х1000мм, також не приймається судом до уваги, оскільки опис вкладення та фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» , надані в якості доказів направлення вказаного рахунку на поштову адресу відповідача датовано 24.11.2017, тоді як з позовними вимогами про стягнення вартості зворотної тари позивач звернувся до суду 23.09.2017, тобто після подання позову до суду про стягнення вартості зворотної тари.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 530 Цивільного кодексу України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача на момент звернення до суду з позовом на отримання вартості зворотної тари та, як наслідок, права на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Крім цього, судом також прийнято до уваги ті обставини, що за умовами договору відповідна зворотна тара може бути передана у власність покупця безоплатно (в разі неповернення з вини постачальника), чи, відповідно, оплатно (якщо покупець ухилився від повернення зворотної тари).

Тобто, для визначення зворотної тари як безоплатно переданої покупцю необхідною умовою є наявність вини позивача, для визначення оплатною - наявність доказів ухилення відповідача від повернення тари.

Відповідачем до матеріалів справи надано численні копії листів (заяв) та відповідей на вказані листи (заяви), з якими останній звертався до відповідних органів з проханням вжити відповідні заходи реагування на надання дозволу на перетинання відповідних блок-постів Донечини, оскільки з січня 2015 року державою були введені обмеження на переміщення через лінію розмежування в зоні АТО, та що відповідачем докладались всі зусилля, щоб вирішити питання повернення тари, зокрема:

- лист відповідача №12-49 від 09.12.2014р. адресований Штабу АТЦ при Службі безпеки України, в якому відповідач прохав вжити відповідні заходи реагування та надати дозвіл відповідальним співробітникам СБУ на блок-посту біля м.Костянтинівка (кафе «Ветерок» ) пропустити 4 вантажівки відповідача;

- лист б/н, б/д адресований Голові служби безпеки України, Міністру внутрішніх справ України, Міністру оборони України, в якому відповідач прохав: вжити відповідні заходи реагування, повідомити відповідача про особливості перетинання вантажівками українських блок-постів на Донеччині для виключення випадків безпідставного затримання, проінформувати всі українських блок-пости Донеччини про недопущення безпідставного затримання вантажів та експедиторів ПАТ «Ефес України» , зазначених відповідачем в переліку;

- відповідь №231/Г-2426 від 31.12.2014р. Адміністрації державної прикордоної служби України Гладкій-Сачневій І.А., в якій повідомлено, що питання інформація стосовно нормативно-правових актів, що регламентують порядок організації контролю осіб, транспортних засобів та вантажів на в`їзді/виїзді в/із зони АТО відноситься до компетенції Служби Безпеки країни та відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про зверненя громадян» надіслано на її адресу за належністю для розгляду по суті та надання обгрунтовної відповіді;

- відповідь №23/Г-8 від 06.01.2015р. Адміністрації державної прикордоної служби України Гладкій-Сачневій І.А., в якій повідомлено, що відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація стосовно правомірності дій окремих посадових осіб Східного регіонального управління надіслано для розгляду по суті начальнику Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України;

- відповідь №3/2/3-Г-1-Зі від 13.01.2015р. Національної гвардії України Головного управління начальникові юридичної відділу ПАТ «Ефес України» Гладкій-Садчевій І.А., в якій повідомлено, до відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України основний склад об`єднаних угруповань Національної гвардії України у складі сил з проведенння антитерористичної операції залучається до виконання бойових завдань на території Донецької та Луганської області та підпорядковується керівникові оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в цих областях, призначеному керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України належить до компетенції Антитерористичного центру при Службі безпеки України;

- лист б/н, б/д адресований Першому заступникові Голови Служби безпеки України, в якому відповідач просить негайно вжити відповідні заходи реагування та надати дозвіл ПАТ «Ефес України» на перетинання вантажівками відповідача з пивною продукцією українських блок-постів Донечини за переліком машин та експедиторів вказаних у зверненні №12-50 від 15.12.2014р.;

- відповідь начальника Штабу Антитерористичного центру України Служби безпеки України №33/457/А від 31.01.2015р. на звернення відповідача №12-51 від 18.12.2014р., в якій повідомлено, що відповідно до статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції на час її проведення можуть вводитись тимчасові обмеження прав і свобод громадян. При цьому у вказаній відповіді зазначено, що перебування в районі проведення АТО осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу з управління АТО, а повноваження посадових осіб, які залучаються до проведення АТО, визначені статею 15 цього Закону. Крім того, у відповіді зазначено, що на підставі законодавчих норм 22.01.2015р. затверджено Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської області, а вказаний порядок оприлюднено на офійному веб-сайті СБ України;

- заява відповідача б/н, б/д адресована прокуратурі Донецькій області та Генеральній прокуратурі України, в якій відповідач прохав невідкладно допомогти, вжити відповідні заходи, провести перевірку та відреагувати на дії відомств правоохороних органів і збройних сил України, які унеможливлюють ведення господарської діяльності ПАТ «Ефес України» шляхом блокування будь-якого перетинання вантажівками з продукцією ПАТ «Ефес України» блок-постів Донеччини;

- запит на інформацію відповідача №12-57 від 29.12.2014р. адресований Адміністрації Держприкордонслужби України, в якій відповідач просить надати наступну інформацію: яким нормативно-правовим актом України передбачені правила перетинання вантажними автомобілями всіх контрольно-пропускних пунктів Донеччини, розташованих на в`їзді/виїзді в/із зони АТО (в тому числі контроль, зважування, преревірка вантажів); яким нормативно-правовим актом України передбачений порядок оформлення перепусток для перетинання контрольно-пропускних пунктів Донеччини, розташованих на в`їзді/виїзді в/із зони АТО; яким нормативно-правовим актом України передбачений перелік супровідних документів на вантаж (харчову продукцію), який зобов`язані та мають право перевіряти на контрольно-пропускних пунктах в`їзду/виїзду в/із зони АТО; яким нормативно-правовим актом України передбачені права та обов`язки щодо перевірки вантажів представниками Прикордонної служби України, які несуть службу на контрольно-пропускних пунктах в`їзду/виїзду в/із зони АТО; яким нормативно-правовим актом України передбачена заборона на проїзд вантажівок з харчовою продукцією з окупованої території з причини відсутності на території так званої Донецької народної Республіки державних органів України з контролю за якістю харчової продукції;

- запит на інформацію відповідача №12-59 від 30.12.2014р. адресований Міністерству оборони України, в якій відповідач просить надати наступну інформацію: яким нормативно-правовими актом України передбачені правила перетинання вантажними автомобілями всіх контрольно-пропускних пунктів Донеччини, розташованих на в`їзді/виїзді в/із зони АТО (в тому числі контроль, зважування, преревірка вантажів); яким нормативно-правовим актом України передбачений порядок оформлення перепусток для перетинання контрольно-пропускних пунктів Донеччини, розташованих на в`їзді/виїзді в/із зони АТО; яким нормативно-правовим актом України передбачений перелік супровідних документів на вантаж (харчову продукцію), який зобов`язані та мають право перевіряти на контрольно-пропускних пунктах в`їзду/виїзду в/із зони АТО; яким нормативно-правовим актом України передбачені права та обов`язки щодо перевірки вантажів представниками Прикордонної служби України, які несуть службу на контрольно-пропускних пунктах в`їзду/виїзду в/із зони АТО; яким нормативно-правовим актом України передбачена заборона на проїзд вантажівок з харчовою продукцією з окупованої території з причини відсутності на території так званої Донецької народної Республіки державних органів України з контролю за якістю харчової продукції. При цьому у вказаному запиті відповідач просить надіслати роздруківку Розпорядження штабу АТО, яким регламентований порядок перетину контрольно-пропускних пунктів Донеччини, розташований на в`їзді/виїзді в/із зони АТО;

- відповідь Державної прикордонної служби України від 17.01.2015р. відповідачу, в якій повідомлено, що порядок оформлення перепусток для перетинання лінії розмежування в районі проведення антитерористичної операції врегульований Тимчасовою інструкцією про порядок видачі перепусток для перетину громадян України, іноземцями, особами без громадянства та транспортними засобами лінії розмежування в районі проведення антитеростичної операції, яка затверджена наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі Безпеки України від 14.01.2015р. №15р. При цьому у вказаній відповіді зазначено, що повноваження щодо контролю за переміщення транспортних засобів, вантажів та іншого майна представниками Державної прикордонної служби України, які несуть службу на лінії розмежування в районі проведення антитерористичної операції визначені Законами України «Про боротьбу з тероризмом» , «Про Державну прикордонну службу України» , Тимчасовим Порядком здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення в межах Донецької та Луганської областей, який затверджений наказом першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі Безпеки України від 29.12.2014р. №144;

- відповідь Міністерства аграрної політики та продовольства №35/39 від 17.01.2015р. відповідачу, згідно якої повідомлено, що забезпечення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на території, що контролюється терористичними угрупуваннями, наразі неможливе, переміщення вантажів, підконтрольних державній службі ветеринарної медицини, було заборонено. Крім того, у вказаному листі повідомлено, що торгівельні мережі, враховуючі існуючі ризики, не можуть приймати харчові продукти тваринного походження, виготовлені на потужностях, де офіційний державний контроль не здійснюється;

- лист Дзержинського міського відділу Головного управління МВС України в Донецькій області, в якому повідомлено відповідача, що 05.02.2015р. в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області за №783 зареєстрована заява відповідача №12-54 від 25.12.2014р. щодо перешкодження на блок-постах Донецької області при проїзді вантажівок з продукцією підприємства. При цьому у вказаному листі повідомлено, що за вказаними фактами проведена перевірка, за результатами якої вирішено направити матеріали перевірки до СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області для вирішення питання про порушення кримінального провадження за ст.189 КК України;

- лист №12-87 від 27.02.2015р. адресований голові Донецької ОДА, в якому відповідач прохав надати допомогу та посприяти спрощенню процедури включення до Додатку 5 до Тимчасового порядку і отримання дозволів на переміщення товарів до (із) зони АТО;

- лист позивача №05/580 від 06.03.2015р., адресований заступникові керівника координаційного центру з питань переміщення товарів В.о. начальника Головного Міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО ДФСУ, першому заступникові Голови Слцжби безпеки України та відповідачу, в якому позивач просить роз`яснити наступні питання: Чи має бути наше підприємство включене до Додатку 5 Тимчасового порядку, як постачальник товарів для забезпечення виробничих потреб підприємств, розташованих в зоні АТО? Чи можливо постачальникам перетинати контрольні пункти в`їзду в район проведення АТО з метою доставки товару покупцю, розташованому в районі проведення АТО, але не включеному в Додатку 5 до Тимчасового порядку? Чи можливо постачальникам перетинати контрольні пункти в`їзду/виїзду з району проведення АТО без дозволів ДФСУ на перевезення вантажу (товарів), оскільки станом на сьогодні ці дозволи ще не видаються податковими інспекціями? Якщо ні, то повідомити строк, з якого Ірпінська ОДПІ розпочне видавати дозволи на перевезення вантажу (товарів) в/з району проведення АТО? Чи можливо внести зміни в Тимчасовий порядок стосовно видачі дозволів на запланований обсяг переміщення вантажів протягом календарного місяця/кварталу, а не на кожну вантажівку?;

- лист Міністерства фінансів України №31-12240-05-10/11233 від 31.03.2015р. адресований Державній фіскальній службі України та Службі безпеці України з проханням в найкоротший строк розглянути питання надання спеціального дозволу для ПАТ «Ефес України» на перевезення вантажу (товару) до або з неконтрольованої території та повідомити про результати розгляду порцшеного питання Посольство Турецької Республіки в Україні, ПАТ «Ефес України» та Міністерство фінансів;

- лист Міністерства фінансів України №31-12240-05-15/11234 від 31.03.2015р. адресований Посольсту Туречини в Україні та Надзвичайному і повноважному послу Турецької республіки в Україні, в якому повідомлено, що Міністерство фінансів України направило на адресу Державної фіскальної служби лист з проханням щодо оперативного розгляду питання надання спеціального дозволу для ПАТ «Ефес України» на перевезення вантажу (товару) або з неконтрольної території.

Таким чином, надані матеріали свідчать про вжиття відповідачем заходів щодо виконання свого обов`язку з повернення тари, що, в свою чергу, спростовує факт ухилення відповідача від повернення зворотної тари.

Те, що відповідач не ухилявся, а навпаки, намагався повернути зворотну тару позивачу свідчить і те, що відповідачем частково було повернуто зворотню тару згідно товарно-транспортних накладних: №5000000236 від 12.02.2015р., №5000000236 від 19.05.2015р., №5000000237 від 26.05.2015р., №5000000238 від 26.05.2015р.

За таких обставин та враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 905/2245/17, які є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи в силу ч. 1 ст. 316 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент звернення до суду з позовом відсутні правові підстави для вимоги про оплату вартості зворотної тари в сумі 1096554,24 грн, внаслідок чого з позовом позивач звернувся передчасно, тому в цій частині вимог даний позов підлягає залишенню без задоволення.

Позивачем згідно ст.625 Цивільного кодексу України також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 64441,37 грн. та інфляцію в сумі 257690,27грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, враховуючи висновки суду про недоведеність з боку позивача факту порушення відповідачем своїх обов`язків за договором в частині оплати вартості зворотної тари, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 64441,37 грн. та інфляції в сумі 257690,27 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Щодо нарахованих позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 338135,66 грн., суд першої інстанції також правомірно відмовив в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність відповідного зобов`язання відповідача зі сплати позивачу грошових коштів в сумі 1096554,24 грн., відсутні й правові підстави для стягнення з відповідача процентів за користування даними грошовими коштами.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача, Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт. Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2019 у справі № 905/2245/17 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Приватного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» , смт.Гостомель, м. Ірпінь, Київська обл., на рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2019 у справі № 905/2245/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.02.2019 у справі № 905/2245/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 14.06.2019.

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя В.І. Пушай