Рішення

від 12.06.2019 по справі 904/1527/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1527/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В. розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Металбуд", м. Київ

до Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 557 178,22 грн.

Представники:

від позивача не з`явився;

від відповідача Бабак Є.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Металбуд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області про стягнення 464 999,94 грн., що складають суму заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти № НДВ-372/17-З від 14.12.2017; 26 396,71 грн. - пені; 15 096,57 грн. - річних; 50 684,99 грн.- інфляції.

Відповідач заявлені вимоги не визнав, посилаючись на пункт 4.4. спірного договору, а саме, на те, що строк оплати не настав, оскільки бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок КП Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради не отримав.

Крім того, відповідач вказує про те, що позивачем здійснено розрахунок штрафних санкцій без урахування положень пункту 4.4. спірного договору, яким передбачено здійснення розрахунків протягом 30 робочих днів з моменту підписання видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару замовником.

Стосовно розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ останній зазначає, що ТОВ "Компанія "Металбуд" не враховано положення пункту 8.4. спірного договору, яким встановлено відповідальність замовника за порушення строків оплати за договором в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Крім того, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, в порушення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано пеню за період, який перевищує 6 місяців.

Позивачем до суду надана відповідь на відзив, в якій останній зазначає про те, що відповідно до статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України відсутність бюджетного фінансування та відсутність коштів у відповідача не є підставою для звільнення його від обов`язку оплатити вартість поставленого товару.

Крім того, ТОВ "Компанія "Металбуд" вказує на те, що спірним договором передбачено здійснення розрахунків у разі затримання бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

31.05.2019 відповідачем подані аналогічні відзиву на позовну заяву заперечення.

Також, від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує на те, що відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Ухвалою від 22.04.2019 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1527/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2019.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2019 відкладено підготовче засідання до 03.06.2019.

Ухвалою від 03.06.2019 господарським судом закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 12.06.2019.

Представник позивача в судові засідання не з`являвся, проте, останній був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується його заявами про розгляд справи без участі представника ТОВ "Компанія "Металбуд".

12.06.2019 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 Комунальним підприємством "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Металбуд" (Постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № НДВ-372/17-З.

Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного вище договору Замовник (Відповідач у даній справі) доручає, а Постачальник (Позивач у даній справі) приймає на себе зобовязання у 2017 році поставити товар зазначений у Специфікації (Додаток 1) для проведення капітального ремонту тунельного водопроводу ст. Проспект Свободи - ст. Заводська господарським способом (власними силами), а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.2. договору предметом поставки є труби сталеві безшовні гарячекатані Сталь 20 89х4 - 89х5 15 тон.

У пункті 3.1. договору сторони узгодили, що Постачальник здійснює поставку товару впродовж 10 календарних днів з дня підписання договору за рахунок останнього, та його транспортним засобом або транспортно-експедиторськими послугами перевізників за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 28 або вул. Юрія Кондратюка, 143-а електродепо КП Дніпровський метрополітен за попереднім узгодженням з Замовником.

За умовами пункту 3.3. договору датою поставки товару є дата приймання Замовником партії товару з обов`язковим підписом видаткової накладної на товар та акту приймання передачі товару уповноваженими представниками Замовника та Постачальника.

Право власності на товар переходить до Замовника в момент отримання товару від Постачальника за видатковою накладною на товар та актом приймання передачі товару (пункт 3.4. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору його сума складає 464 999,94 грн., у тому числі ПДВ 77 499,99 грн. Розрахунок суми наводиться у Специфікації (Додаток 1).

Замовник сплачує поставлений Постачальником товар за ціною, зазначеною у Специфікації (Додаток 1) (пункт 4.2. договору).

Сторонами узгоджена Специфікація до договору (а.с. 21).

Пунктом 6.1. договору сторонами встановлено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31 грудня 2017, а в частині розрахунків до повного його виконання.

Виконуючи умови договору позивач здійснив на адресу відповідача поставку обумовленого товару на суму 464 999,94 грн., що підтверджується актом приймання передачі товарів та видатковою накладною № 188 від 19.12.2017 (а.с. 22, 23).

Відповідно до пукнту 4.4. договору оплата проводиться після передачі Постачальником рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар, відповідних документів, підтверджуючих якість товару та акту приймання-передачі товару, протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару замовником. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки здійснюються протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листом № 8-25/02 від 15.02.2019, претензією № 8-26/02 від 05.03.2019, листом № 8-27/02 від 21.03.2019 (а.с. 35, 51, 54), проте, відповіді на вказані листи та претензію ТОВ "Компанія "Металбуд" отримано не було, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в сумі 464 999,94 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданому позивачем розрахунку сума річних за загальний період прострочення з 30.01.2018 по 31.03.2019 складає 15 096,57 грн.; інфляція грошових коштів за загальний період прострочення з січня 2018 по лютий 2019 складає 50 684,99 грн.

Щодо розрахунку суми річних господарський суд вважає необхідним звернути увагу позивача на невірно визначений початок періоду прострочення з огляду на те, що останнім не враховано пункт 4.4. спірного договору стосовно строків здійснення розрахунків, а саме, протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару замовником у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування, проте, сума, зазначена в розрахунку річних, є арифметично вірною.

Так, прострочення виконання зобов`язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар за спірним договором починається з 02.02.2018.

Зважаючи на викладене до стягнення підлягають річні за період прострочення з 02.02.2018 по 31.03.2019 на загальну суму 15 096,57 грн.

Із розрахунку інфляції вбачається, що він позивачем завищений в результаті не вірно визначеного початку періоду прострочення, оскільки останнім не враховано положення пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Після здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає інфляція грошових коштів за період з березня 2018 по лютий 2019 на загальну суму 40 935,26 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За прострочення оплати сторони в договорі встановили відповідальність у вигляді пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 8.4. Договору).

Згідно наданого позивачем розрахунку сума пені за загальний період з 30.01.2018 по 31.05.2018 складає 26 396,71 грн.

З огляду на не вірно визначений початок періоду прострочення розрахунок пені позивачем також завищено.

Після перерахунку до стягнення підлягає пеня за загальний період прострочення з 02.02.2018 по 31.05.2018 на загальну суму 25 415,75 грн.

Посилання відповідача на те, що строк оплати не настав, зважаючи на відсутність на реєстраційному рахунку останнього бюджетного призначення на фінансування закупівлі, господарським судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина 1 статті 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належних доказів, які б свідчили про вказані обставини, відповідачем надано не було.

До того ж, слід зазначити про те, що в пункті 4.4. спірного договору сторонами також було узгоджено про те, що оплата товару повинна бути здійснена протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару замовником.

Зазначені у вище вказаному пункті договору документи сторонами підписані 19.12.2017.

Разом з тим, господарський суд вважає необхідним зазначити про те, що у відповідності до статей 530, 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини другої статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, на що посилилається відповідач, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК України).

Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не заслуговують на увагу і твердження відповідача стосовно порушень позивачем умов договору щодо розміру нарахованої до стягнення пені з огляду на те, що фактично нарахування пені здійснено в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, як і встановлено в пункті 8.4 договору.

Заперечення КП "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради щодо нарахування пені з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України також є безпідставними, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Керуючись ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 610, 611, 617, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Дніпровський метрополітен" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, 8, код ЄДРПОУ 21927215) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Металбуд" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 37566899) 464 999,94 грн. (чотириста шістдесят чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 94 коп.) основної заборгованості, 25 415,75 грн. (двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень 75 коп.) пені, 15 096,57 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`яносто шість гривень 57 коп.) річних, 40 935,26 грн. (сорок тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 26 коп.) інфляції грошових коштів, 8 196,71 грн. (вісім тисяч сто дев`яносто шість гривень 71 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 14.06.2019.

Суддя І.Ф. Мельниченко