Рішення

від 04.06.2019 по справі 902/323/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" червня 2019 р. Cправа № 902/323/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: Сороки О.А., присутньої: ОСОБА_2 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" (вул. Юрія Смолича, буд. 6, м. Київ, 03191)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, 21018)

про стягнення 1 241 182 грн 90 коп.,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Банаська О.О. перебувала справа № 902/323/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" про стягнення 1 241 182 грн 90 коп. заборгованості, з яких: 1 225 199 грн 20 коп. основний борг, 4 480 грн 89 коп. - 3 % річних, 11 502 грн 81 коп. інфляційних втрат за договором поставки нафтопродуктів № 10/10/18 від 10.10.2018.

Ухвалою суду від 23.04.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/323/19 в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 22.05.2019.

Указом Президента України від 07.05.2019 за № 195/2019 суддю Банаська О.О. призначено на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 08.05.2019 здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 902/323/19, за результатами якого справу було розподілено судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 13.05.2019 справу №902/323/19 прийнято до провадження у вказаному складі суду та призначено підготовче судове засідання на 22.05.19.

У судове засідання 22.05.2019 з`явилися усі учасники судового процесу та присутня гр. Сорока ОСОБА_3 .

В даному судовому засіданні представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи акту №1 прийому-передачі наданих послуг від 21.05.2019 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу, представником відповідача подано клопотання про погодження графіку погашення заборгованості в розстрочку з 22.05.2019 до 16.08.2019 включно.

За наслідками судового засідання 22.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2019.

В судове засідання 04.06.2019 з`явилися усі учасники судового процесу в тому ж складі, що й 22.05.2019.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі.

В якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення з відповідачем договору поставки нафтопродуктів № 10/10/18 від 10.10.2018, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" (Постачальник) зобов`язується передати в погоджені строки, а Товариство з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (Покупець) прийняти та оплатити на умовах викладених у договорі, нафтопродукти (товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 10/10/18 від 10.10.2018 у відповідача утворилась заборгованість в сумі 1 241 182, 90 грн.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 225 199,20 грн основного боргу, 4 480,89 грн 3% річних, 11 502,81 грн інфляційних втрат за вказаним договором.

Представник відповідача в усному порядку підтвердив факт поставки товару в повному обсязі та визнав наявність заборгованості в заявленому позивачем розмірі , просив розстрочити виконання рішення згідно поданого в судовому засіданні 22.05.2019 графіку.

Представник позивача щодо розстрочення виконання рішення заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №10/10/18 (Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Постачальник взяв на себе зобов`язання в погоджені строки передати Покупцю товар, а Покупець зобов`язався прийняти товар (нафтопродукти) та оплатити його вартість на умовах, викладених в Договорі. Найменування, кількість, ціна товару вказується у накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Згідно з п. 1.2. Договору номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки Покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину Договору.

Договір набуває чинності з дати його укладення та діє по 31.12.2018, а в частині розрахунків до їх повного проведення (п.6.1. Договору).

Загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару Покупцем протягом всього строку дії Договору. Вартість кожної окремої партії товару Визначається Постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах. (п.3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Покупець зобов`язується оплачувати повну вартість в розмірі 100% товару (в т. ч. ПДВ), відображену в рахунках-фактурах на кожну окрему партію (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі) у строк, визначений у відповідних рахунках-фактурах, але у всякому разі до моменту відвантаження товару.

Так, 26.02.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок №38 на оплату дизельного палива на загальну суму 614 476, 50 грн з ПДВ.

Відвантаження товару згідно вказаного рахунку №38 від 26.02.2019 здійснено відповідачу 27.02.2019 згідно товарно-транспортної накладної №45 та видаткової накладної від вказаної дати.

Однак, кошти на сплату рахунку №38 від 26.02.2019 від відповідача надходили частинами, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку позивача за період з 25.02.19 по 15.04.2019: 01.03.19 - 100 000 грн; 04.03.19 - 250 000 грн; 12.03.19 - 40 000 грн; 20.03.19 - 50 000 грн; 26.03.19 - 100 000 грн; 27.03.19 - 20 000 грн. Тобто всього сплачено за вказаним рахунком 560 000, 00 грн.

Окрім того, відповідачем виставлено ряд рахунків на оплату дизельного пального та відвантажено товар на підставі відповідних товарно-транспортних (ТТН) та видаткових накладних:

- рахунок №40 від 27.02.2019 на загальну суму 636 204, 80 грн з ПДВ (ТТН та видаткова накладна № 47 від 28.02.2019);

- рахунок №46 від 04.03.2019 на загальну суму 641 885, 20 грн з ПДВ (ТТН та видаткова накладна № 52 від 05.03.2019);

- рахунок №54 від 08.04.2019 на загальну суму 622 632, 78 грн з ПДВ (видаткова накладна № 59 від 09.04.2019).

Так, згідно банківської виписки про рух коштів на рахунку позивача за період з 25.02.19 по 15.04.2019 вбачається надходження 08.04.2019 грошових коштів від відповідача на загальну суму 730 000, 00 грн. призначення платежу: "оплата згідно Договору №10/10/18 від 10.10.18 у сумі 608 333, 33 грн, ПДВ-20% 121666, 67 грн".

Позивач стверджує, що останнім 15.04.2019 отримано заяву за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ", згідно якої відповідач просить вважати отримані грошові кошти у розмірі: 622 632, 78 грн з ПДВ як оплату згідно рахунку №54 від 08.04.2019; 54 476, 50 грн з ПДВ як оплату згідно рахунку №38 від 26.02.2019; 52 890, 72 грн з ПДВ як оплату згідно рахунку №40 від 27.02.2019 р.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість по оплаті згідно рахунку № 40 від 27.02.2019 на загальну суму 583 314,08 з ПДВ (636 204, 80 грн- 52 890, 72 грн) - (ТТН та видаткова накладна № 47 від 28.02.2019).

Також відповідачем не здійснено оплати згідно рахунку №46 від 04.03.2019 на загальну суму 641 885, 20 грн з ПДВ (ТТН та видаткова накладна № 52 від 05.03.2019).

Отже, загальна сума заборгованості становить 1 225 199, 28 грн.

Позивач вказує на отримання останнім гарантійного листа, згідно якого відповідач повідомляє, що заборгованість буде погашено не пізніше 22 березня.

Сторонами підтверджено факт наявності заборгованості відповідача в розмірі 1 225 199, 29 грн., що підтверджується обопільно підписаним актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2019 - 11.04.2019, копія якого міститься в матеріалах справи.

Окрім того, відповідач фактично визнає заборгованість у сумі 1 225 199, 29 грн. на підставі поданого у судовому засіданні 22.05.2019 клопотання про погодження графіку виплати заборгованості (а.с. 79-82).

Несплата відповідачем наявної заборгованості за Договором слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки нафтопродуктів № 10/10/18 від 10.10.2018 у визначений Договором строк не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем дизельного пального загальною вартістю 1 225 199, 28 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в розмірі 1 225 199, 20 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою програми "ЛІГА.ЗАКОН", суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Таким чином, з відповідача підлягають стягненню 4480,89 грн - 3% річних, 11502,81 грн - інфляційних втрат.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Також, у відповідності до ст. ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 11.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" (клієнт) та адвокатом Гедьо Андрієм Степановичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №11/04/2019, відповідно до п. 1.1. якого за дорученням клієнта адвокат зобов`язується надати правову допомогу, зміст якої передбачений цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити її (а.с. 42-43).

Зокрема, змістом п. 2.1.1. вказаного договору про надання правової допомоги передбачено, що адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" за договором поставки нафтопродуктів №10/10/18 від 10.10.2018, а також вести всі інші справи від імені клієнта (в тому числі цивільні, кримінальні, господарські, адміністративні, справи про адміністративні правопорушення тощо) в усіх установах, підприємствах, організаціях України, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі у судових установах всіх рівнів і т.д.

Згідно з п. 1 Додатку до договору про надання правової допомоги №1 від 11.04.2019 сума винагороди, яку клієнт зобов`язується сплатити адвокату за надання правової допомоги (гонорар), становить 60 000, 00 грн.

Детальний перелік наданих правничих послуг зафіксовано в акті №1 прийому-передачі наданих послуг від 21.05.2019 р. (а.с. 75).

Також матеріали справи містять копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000165, видане Гедьо Андрію Степановичу, ордеру на надання правової допомоги КВ №772463 від 16.04.2019, платіжне доручення №584 від 12.04.2019 та виписку банку по рахунку позивача за період з12.04.19 по 12.04.19 на підтвердження оплати наданих послуг зі сторони клієнта в розмірі 60 000, 00 грн. (а.с. 41, 45-47).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону , яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від відповідача не надходило .

У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат в розмірі 60 000, 00 грн. на відповідача в повному обсязі згідно із п. 1 ч.4 ст. 129 ГПК України.

Аналогічних висновків щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18 та від 16.01.2019 у справі № 922/577/18.

Щодо клопотання про погодження графіку виплати боргу у сумі 1 225 199, 29 грн. поденно (з виключенням вихідних днів) з 22.05.2019 до 16.08.2019 включно, поданого відповідачем у судовому засіданні 22.05.2019, яке за своєю суттю є клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У ч. 2, 3 ст. 331 ГПК України вказано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При розгляді клопотання про відстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства..

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

При цьому відповідачем не наведено жодних підстав чи виключних обставин, які б обґрунтовували необхідність розстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем зазначено у графіку намір погашати заборгованість починаючи з 22.05.2019. Враховуючи що поданий графік є поденним (з виключення вихідних днів) то даті прийняття рішення у справі (04.06.2019) передували дати з 22.05.2019 по 24.05.2019 включно, з 27.05.2019 по 31.05.2019 включно, 03.06.2019.

При цьому відповідачем вказано про потенційну можливість погашати суму 20 000 грн за кожен із цих днів згідно графіку. Тобто, за вказаний період, який в сукупності становить 9 днів (станом по 03.06.2019 включно) заборгованість відповідача перед позивачем могла зменшитися на суму 180 000, 00 грн.

Водночас, станом на дату прийняття рішення у справі додаткових доказів погашення заборгованості сторонами не надано.

Таким чином, подане відповідачем клопотання про погодження графіку погашення заборгованості є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, що не позбавляє права відповідача після прийняття рішення у даній справі звернутись до суду з заявою в порядку ст. 331 ГПК України про розстрочення виконання рішення суду на об`єктивний строк, надавши відповідне обґрунтування та докази на підтвердження своїх доводів.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що позивачем при звернені з позовом до суду надмірно сплачено 900, 01 грн судового збору, однак за відсутності відповідного клопотання судом не вирішується питання про повернення судового збору, що не позбавляє права останнього заявити дане клопотання після прийняття судового рішення у порядку визначеному ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖИ" (вул. Марії Литвиненко-Вольгемут, буд. 31-А, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 39189072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АККОРД-УКРАЇНА" (вул. Юрія Смолича, буд. 6, м. Київ, 03191, код ЄДРПОУ 38792525) 1 225 199, 20 грн - основного боргу, 4480,89 грн - 3% річних, 11502,81 грн - інфляційних втрат, 60000 грн - витрат на професійну правничу допомогу та 18617,74 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 14 червня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Юрія Смолича, буд. АДРЕСА_1 , 03191;

3 - представнику позивача Гедьо А.С. - просп. Голосіївський, буд. АДРЕСА_2 , м. Київ, 03039;

4 - відповідачу - вул. Марії Литвиненко- АДРЕСА_3 , м. Вінниця, 21018.