Рішення

від 07.06.2019 по справі 906/65/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/65/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство"

до Товариства з обмеженою відповідальністю" Ніко Вуд"

про стягнення 202 043,25 грн.

В січні 2019 Державне підприємство "Овруцьке лісове господарство" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю" Ніко Вуд" про стягнення 202 043,25 грн, із яких 193 719,26 грн основного боргу, 7 555,03 грн інфляційних та 768,96 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного 21.10.2015 між сторонами договору № 75/15 купівлі-продажу лісопродукції, відповідач належним чином не провів розрахунок за отриману від позивача лісопродукцію, в результаті чого утворилась заборгованість, яка є предметом спору.

Ухвалою суду від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/65/19. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.03.2019.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений строк не надав.

01.03.2019 до суду від відповідача надійшов лист № 01/03 від 01.03.2019, з додатком: копією платіжного доручення №1174 від 13.11.2018 про сплату боргу позивачу в сумі 60 000,00 грн.

06.03.2019 до суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю" Ніко Вуд" надійшов лист №06/03 від 06.03.2019 з додатком: копією платіжного доручення №1236 від 04.02.2019 про сплату боргу позивачу в сумі 50 000,00 грн

У судовому засіданні 11.03.2019 представники сторін не з`явились , хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 44,45).Суд ухвалив: відкласти підготовче засідання на 25.04.2019 о 11:00 год. та продовжити строк підготовчого провадження до 13.05.2019 включно.

19.04.2019 до господарського суду від директора відповідача ОСОБА_1 . надійшло письмове повідомлення про відсутність можливості явки в судове засідання з поважних причин, до якого додано копію заключення ЛКК Коростенського КДЦ від 19.04.19.

23.04.2019 до господарського суду від відповідача надійшов лист вих.№23/04 від 23.04.2019 з додатком: копією платіжного доручення №1295 від 23.04.2019 про сплату боргу позивачу в сумі 40 000,00 грн

25.04.2019 до суду від позивача надійшла заява № 236 від 25.04.2019. В даній заяві позивач повідомляє, що відповідач частково розрахувався, що стосується основного боргу 193 719,26 грн., а саме:

04.02.2019 - 50 000, 00 грн.;

07.03.2019 - 20 000, 00 грн.;

23.04.2019 - 40 000, 00 грн.;

Також в заяві зазначено про підтримання позивачем позовних вимог частково, а саме: - 83719,26 грн. основного боргу, - 7555,03 грн. інфляційних та - 768,96 грн. 3 %.

Ухвалою суду від 13.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях 13.05.2019 та 07.06.2019 позивач та відповідач участі представників у судовому засіданні не забезпечили, хоча про дату, час та місце проведення повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.178 ГПК України справи розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2015 між сторонами укладено договір №75/15 купівлі - продажу лісопродукції, який згідно додаткової угоди №1 від 31.12.2016 продовжений до 31.12.2018 .

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець ( позивач) зобов`язується передати у власність покупця лісо продукцію згідно заявки, а покупець ( відповідач) зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну згідно прейскуранту.

Кількість та найменування товару , що має бути відвантажено на адресу покупця, зазначається в письмовій заявці покупця ( п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що покупець попередньо оплачує продавцю 100% вартості товару, зазначеного в заявці покупця, протягом 5-ти банківських днів з дня надання письмової заявки.

В разі поставки товару продавцем без попередньої оплати, покупець сплачує вартість отриманого товару на протязі 15-ти робочих днів після дати отримання (виписки ТТН) ( п. 2.4 договору).

На виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу товар за період з липня по листопад 2018 на загальну суму 462 867,95 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними:

- № 623796 від 07.07.2018 на суму 7 982,10 грн;

- № 655523 від 16.07.2018 на суму 26 134,56 грн;

- № 623827 від 18.07.2018 на суму 10 997,73 грн;

- № 655549 від 20.07.2018 на суму 40 378,94 грн;

- № 655604 від 03.08.2018 на суму 32 337,96 грн;

- № 655607 від 03.08.2018 на суму 49 617,13 грн;

- № 715923 від 09.08.2018 на суму 47 736,88 грн;

- № 655668 від 20.08.2018 на суму 31 736,42 грн;

- № 706448 від 22.08.2018 на суму 38 360,51 грн;

- № 655674 від 23.08.2018 на суму 39 450,37 грн;

- № 706479 від 27.08.2018 на суму 41 695,73 грн;

- № 655709 від 30.08.2018 на суму 19 851,31 грн;

- № 706523 від 03.09.2018 на суму 36 780,94 грн;

- № 706544 від 06.09.2018 на суму 39 807,37 грн.

Однак, за отриманий товар, Однак, за отриманий товар, відповідач розрахувався частково у розмірі 270 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, а саме: відповідач розрахувався частково у розмірі 270 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, а саме:

- 02.08.2018 сплачено 80 000,00 грн;

- 08.08.2018 сплачено 30 000,00 грн;

- 30.08.2018 сплачено 70 000,00 грн;

- 05.09.2018 сплачено 30 000,00 грн;

- 13.11.2018 сплачено 60 000,00 грн.

За розрахунком позивача, борг відповідача за отриманий товар на день подачі позову до суду становить 193 719,26 грн.

Однак, суд не погоджується з даним розміром заборгованості, оскільки сума боргу у розмірі 851,31 грн, що включена позивачем до суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 75/15 не підтверджена наявними у справі доказами. Первинних документів на суму боргу 851,31 грн позивачем суду не надано.

Таким чином, відповідно до розрахунку проведеного судом, на час звернення позивача з позовом, заборгованість відповідача становила 192 867,95 грн.

Позивачем була направлена відповідачу претензія № 508 від 30.10.2018 з вимогою погасити заборгованість.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

25.04.2019 позивач надав суду заяву, в якій зазначив, що після пред`явлення позову до суду, відповідачем був проведений частковий розрахунок заборгованості в розмірі 110 000,00 грн, а саме:

- 04.02.2019 сплачено 50 000,00 грн;

- 07.03.2019 сплачено 20 000,00 грн;

- 23.04.2019 сплачено 40 000,00 грн.

Також, в поданій заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує частково.

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що провадження у справі в частині стягнення 110 000,00 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору між сторонами.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання по оплаті товару, позивачем заявлена також вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, розмір яких, згідно розрахунку позивача, становить 7 555,03 грн та 768,96 грн відповідно.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купують населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних за період з жовтня по грудень 2018 та 3% річних за період з жовтня 2018 по січень 2019 включно, суд не вважає його правильним.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до розрахунку, проведеного судом, в межах періоду нарахування заявленого позивачем, та враховуючи здійснені відповідачем часткові проплати, встановлено, що розмір пені інфляційних становить 8 563,46 грн,та розмір 3% - 2 161,87 грн.

Оскільки згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд враховує розмір інфляційних витрат в сумі 7 555,03 грн та розмір 3% річних в сумі 768,96 грн, які позивач зазначив в своєму розрахунку.

Так, з урахуванням викладеного розмір інфляційних витрат та 3% річних, які підлягає задоволенню становить 7 555,03 грн. та 768,96 грн відповідно.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині 82 867,95 грн основного боргу, 7 555,03 грн інфляційних, 768,96 грн 3% річних, закриті провадження у справі в частині стягнення 110 000,00 грн основного бору та відмови в іншій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Оскільки відповідної заяви позивачем не подавалось, суд не розглядає питання про стягнення з відповідача судових витрат в частині закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 123, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Вуд" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. С. Ванцетті, 5/47, кв. 30, код ЄДРПОУ 38862508) на користь Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (11102, Житомирська область, Овруцький район, с. Дубовий гай, код ЄДРПОУ 00991887) - 82 867,95 грн основного боргу, 7555,03 грн інфляційних, 768,96 грн 3% річних, 1367,88грн судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині 110 000,00 грн. основного боргу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.06.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам ( рек. з повід.)