Рішення

від 13.06.2019 по справі 910/17526/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2019Справа № 910/17526/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс

про стягнення 151 330,23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (надалі - Департамент ЖКГ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс (надалі - ТОВ Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс ) про стягнення 151 330,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором на виконання робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації (ПКД) №1337 від 11.09.2017, у зв`язку з чим прокурор заявляє про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 16 362,53 грн. та неустойки у розмірі 134 967,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТОВ Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс поштовим відправлення за №0103049240426, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення за закінченням терміну зберігання .

Зазначений лист було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 15.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.09.2017 між ТОВ Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс (виконавець) та Департаментом ЖКГ (замовник) був укладений договір на виконання робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації (ПКД) №1337 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт:

- з виготовлення проектно-кошторисної документації по об`єкту: Капітальний ремонт шляхопроводу у мкр. Широка балка в м. Миколаєві .

Згідно з п. 4.2 Договору розрахунки за фактично виконані роботи здійснюються в межах договірної ціни на підставі підписаних сторонами актів прийняття виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що загальна вартість робіт, згідно кошторису/протоколу договірної ціни, що є невід`ємною частиною цього договору, за погодженням сторін становить 674 838,50 грн., у т.ч. ПДВ 112 473,08 грн. з них: розробка проектної документації, 674 838,50 грн., у т.ч. ПДВ 112 473,08 грн. Розрахунки за цим договором проводяться по актах виконаних робіт, по кожному виду робіт окремо.

Відповідно до п. 5.1 Договору після закінчення виконання робіт виконавець подає замовнику акт приймання - передачі виконаних робіт у двох примірниках.

В додатку №2 до Договору сторони погодили календарний план, що передбачає три етапи робіт, які мають бути виконані у такі строки:

- обстеження шляхопроводу, початок - серпень, закінчення - вересень;

- вишукувальні (топогеодезичні) роботи, початок - вересень, закінчення - жовтень;

- проектні роботи, початок - вересень, закінчення - грудень.

На виконання умов Договору, відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи по першому етапу на загальну суму 176 569,72 грн., що підтверджується актом здачі-прийомки 1 етапу робіт по Договору №122 від 26.12.2017.

Спір у справі виник у зв`язку із несвоєчасним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з виконання робіт на підставі Договору, у зв`язку з чим прокурор заявляє про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 16 362,53 грн. та неустойки у розмірі 134 967,70 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду на проектні та пошукові роботи, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Аналогічні положення викладенні у ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України відповідно до якої за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх.

Пунктом 1 частини 1 статті 890 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов`язаний виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором.

Матеріалами справи підтверджується (акт №122 від 26.12.2017 здачі-прийомки 1 етапу робіт по Договору) виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт по 1 етапу згідно Договору на загальну суму 176 569,72 грн.

В свою чергу, позивачем повністю оплачені виконані за актом №122 від 26.12.2017 здачі-прийомки 1 етапу робіт по Договору роботи, що підтверджується платіжним дорученням №5629 від 27.12.2017.

В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження виконання робіт за Договором по 2 та 3 етапам.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та додатку №2 до Договору відповідач був зобов`язаний виконати всі передбачені договором роботи не пізніше 31.12.2017.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання всіх робіт за Договором станом на 31.12.2017.

Відповідно до п. 7.2 Договору строк дії договору до 31.12.2017, водночас до повного виконання зобов`язань сторонами по цьому договору.

Загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13 та у п. 27 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача з виконання робіт за Договором не припинилось після 31.12.2017.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з виконання робіт за Договором, а тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з п. 6.3 Договору за недодержання виконавцем строків виконання робіт останній сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за договором, але не більше як протягом 30 денного терміну прострочення. У разі прострочення понад 30 днів подальше нарахування пені припиняється і виконавець сплачує замовнику неустойку у розмірі 20% від вартості робіт за договором.

Системний аналіз зазначених норм чинного законодавства та умов Договору дає підстави для висновку, що передбачена сторонами неустойка є штрафом.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 16 362,53 грн., яка нарахована з 01.01.2018 до 30.01.2018 та неустойку у розмірі 134 967,70 грн. за порушення строків виконання робіт за Договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс на користь Департаменту ЖКГ пені у розмірі 16 362,53 грн. та неустойки у розмірі 134 967,70 грн.

Стосовно правомірності звернення з даним позовом до суду Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 дану позовну заяву та додані до неї документи повернуто Заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 з підстав того, що прокурором у позовній заяві не зазначено в чому саме полягає неможливість позивача звернутися з відповідним позовом про стягнення штрафних санкцій за Договором, а позивач в особі якого в інтересах держави з позовом до суду звернувся Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1, має підстави і можливість самостійно захищати свої права і прокурор не довів неможливості реалізації такого захисту самим позивачем.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 скасовано, апеляційною інстанцією зауважено, що достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкту владних повноважень, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження, є, зокрема, нездійснення чи здійснення неналежним чином вказаними органами такого захисту самостійно, при цьому, можливість чи неможливість самостійного звернення вказаних органів до суду не впливає жодним чином на наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратурою.

Ключовим для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокуратурою є саме доведення обставин нездійснення чи неналежного здійснення відповідним органом захисту інтересів держави, а не неможливість реалізації такого захисту самим позивачем.

У даному випадку, прокурором доведено, що несплата відповідачем штрафних санкцій порушує економічні інтереси держави, оскільки через ненадходження вказаних коштів до бюджету унеможливлюється їх використання для державних потреб, а позивачем, в свою чергу, заходи спрямовані на стягнення вказаних штрафних санкцій не вживаються.

Таким чином, Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 23, офіс 505; ідентифікаційний код 38307778) на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54030, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, будинок 7; ідентифікаційний код 03365707) пеню у розмірі 16 362 (шістнадцять тисяч триста шістдесят дві) грн. 53 коп. та неустойку у розмірі 134 967 (сто тридцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн. 70 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Мостобудсервіс (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 23, офіс 505; ідентифікаційний код 38307778) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; ідентифікаційний код 02910048) судовий збір у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 95 коп. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий