Рішення

від 12.06.2019 по справі 916/1095/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1095/19

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

При секретарі судового засідання Кришталі Д.І.

розглянувши справу № 916/1095/19

за позовом: Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 01125672),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУДЧИПС" (вул. Середньофонтанська, 19А, офіс 407, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 39945820),

про стягнення 35926,89 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Музиченко В.В.,

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУДЧИПС", 190118,98 грн., з яких 158671,83 грн. основного боргу, 25157,67 грн. пені, 4192,68 грн. інфляційних, 2096,80 грн. 3% річних.

Заявою (вх.№ 9336/19 від 14.05.2019) позивач повідомив суд про сплату відповідачем 23.04.2019 основного боргу у повному розмірі (158671,83 грн.), просить закрити провадження по справі в частині стягнення вказаної суми та збільшив позовні вимоги в частині решти заявлених сумі і остаточно просить стягнути з відповідача 27974,63 грн. пені, 5620,72 грн. інфляційних, 2331,54 грн. 3% річних, що разом складає 35926,89 грн. Судом вказані позовні вимоги прийняті до розгляду, а провадження у справі в частині стягнення 158671,83 грн. основного боргу закрито. ухвалою суду від 22.05.2019.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання з відповідачем 11.10.2018 договору № 230/є про перевантаження експортних вантажів навалом, надання передбачених договором послуг відповідачеві, невиконання останнім своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, допущення прострочки з оплати, нарахування за прострочку оплати пені відповідно до умов договору та передбачених ч.2 ст.265 ЦК України інфляційних та 3% річних згідно розрахунку, первинну документацію на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзиву або будь-яких пояснень чи заперечень щодо спору суду не надав, після порушення провадження у справі сплатив основний борг. Про призначення судових засідань, час та місце їх проведення був обізнаний, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем 11.10.2018 був підписаний договір № 230/є про перевантаження експортних вантажів навалом.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач вивантажує із залізничних вагонів і/або автотранспорту за варіантом залізничний вагон/автотранспорт - склад , завезену відповідачем, у погоджених з позивачем об`ємах, кількість вантажу (ліс круглий, лісоматеріали (деревина паливна для технічних потреб, дрова із всяких порід дерев, інша продукція лісової та деревообробної промисловості)), виділяє складську площу для зберігання лісу круглого, лісоматеріалів (деревина паливна для технічних потреб, дрова із всяких порід дерев, інша продукція лісової та деревообробної промисловості), здійснює зняття вагоно-стійок та огороджувальних дошок при вивантаженні вантажу з вагонів, підкидання вантажу до дробильного устаткування, виділяє складську площу для зберігання тріски деревної, підкидання на штабель тріски деревної, навантажує тріску деревну на автотранспорт, підвозить на причал, перевантажує тріску деревну за варіантом автотранспорт (Підприємство)-судно (при цьому перевезення вантажу здійснюється силами та засобами позивача), документально оформлює експортний вантаж відповідача (тріску деревну навалом), а відповідач планує до перевантаження 15000 тон вантажу та зобов`язується оплатити надані йому позивачем послуги в погодженому цим договором порядку.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч. ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, визначає, що між сторонами по даній справі виникли господарські зобов`язання, підставою яких є договір № 230/є про перевантаження експортних вантажів навалом. При цьому відповідачем своєчасно не було виконано оплату наданих йому позивачем послуг.

Позивачем надавались передбачені договором послуги, складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлялись рахунки з направленням відповідачеві. Крім того, після порушення провадження по справі відповідачем було сплачено суму основного боргу, що свідчить про фактичне визнання наявності певних відносин між сторонами та визнання певних грошових зобов`язань за собою як за боржником у вказаних відносинах. Суд також приймає до уваги п.3.5 договору в частині наслідків ухилення відповідача від отримання або підписання актів приймання-здачі.

Пунктом 6.5 договору передбачено право позивача нарахувати пеню за порушення строку оплати відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3.5 договору встановлено обов`язок відповідача здійснити остаточний розрахунок протягом 10-ти банківських днів з моменту надання позивачем послуги. Факт прострочення оплати послуг відповідачем підтверджений матеріалами справи та не спростовується відповідачем жодним чином.

В ч.1 ст.548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України встановлено, що пеня є одним із різновидів штрафних санкцій, які учасник господарських зобов`язань повинен сплатити за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок, суд вважає його вірним, зробленим з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору, а вимоги позивача про стягнення 27974,63 грн. пені відповідно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення 5620,72 грн. інфляційних та 2331,54 грн. 3% річних.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок вказаних сум є арифметично вірним та здійснений з відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем не спростований. За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення 27974,63 грн. пені, 5620,72 грн. інфляційних, 2331,54 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.123, 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 548, 549, 611, 612, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст.46, 73, 74, 75, 77, 79, 86, 91, 98, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 01125672) до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУДЧИПС" (вул. Середньофонтанська, 19А, офіс 407, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 39945820) про стягнення 35926,89 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВУДЧИПС" (вул. Середньофонтанська, 19А, офіс 407, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 39945820) на користь Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (вул. Праці, 6, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 01125672) пеню у розмірі 27974,63 грн., інфляційні втрати у розмірі 5620,72 грн., 3% річних у розмірі 2 331,54 грн., 538,98 грн. витрат з сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення складені 12.06.2019. Повний текст рішення складений та підписаний 14 червня 2019 р.

Суддя Р.В. Волков