Рішення

від 14.06.2019 по справі 911/931/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"14" червня 2019 р. Справа № 911/931/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БР-Транс до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс простягнення 68 571,02 грн.

Без виклику учасників судового процесу;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БР-Транс звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс про стягнення 68 571,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як замовником, умов договору № 16/09/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.09.2016 в частині здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 46 755,95 грн. основного боргу, 18 000,00 грн. нарахованого штрафу, 2 478,07 грн. інфляційних втрат та 1 337,00 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 15.04.2019 було відкрито провадження у справі № 911/931/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Лагерна, буд. 36.

Зазначене поштове відправлення було вручено адресату 23.04.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.04.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, тому суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю БР-Транс (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс (далі - замовник, відповідач) підписано договір № 16/09/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір).

Пунктами 1.1 - 1.3 зазначеного правочину встановлено, що даний договір визначає взаємовідносини між замовником та перевізником при організації і виконанні міських, міжміських і міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також порядок розрахунків за надані послуги та виконану роботу.

Перевезення вантажів у міському і міжміському сполученні виконується у відповідності до глави 3Цивільного кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та інших діючих нормативно-правових актів України, що регулюють дані правовідносини.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні виконується у відповідності до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні та інших діючих нормативно-правових актів України, що регулюють дані правовідносини.

Умовами п. 6.1 договору встановлено, що термін дії цього договору встановлюється з 16 вересня 2016 до 31 грудня 2017 та продовжується до повного виконання сторонами зобов`язань. За погодженням сторін договір може бути пролонгований.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 16/09/16 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.09.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, шо відповідно до п. 2.1 договору, замовник зобов`язується до початку перевезення направити перевізнику факсом або листом заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено та підписано заявку від 04.04.2018, копію якої долучено до матеріалів справи. Зазначеною заявкою контрагенти погодили умови перевезення вантажу, а саме: марка авто, держ. номер - Даф АІ 3789 НА / АІ 1028 ХМ; маршрут - м.Переяслав-Хмельницький (Україна), м. Бурса (Туреччина); адреса завантаження - м.Переяслав-Хмельницький (Україна); дата завантаження - 05.04.2018; замитнення - м.Київ; вантаж - столярні вироби; вага брутто, об`єм - до 19.0 тонн, 86 м; адреса розмитнення - Порт Хайдар - Паша, м. Стамбул, Туреччина; адреса вивантаження - м. Бурса(Туреччина); сума фрахту - 1800,00 дол. США по курсу НБУ на день розвантаження; строки оплати - по вивантаженню авто до 3 діб.

Позивачем, на виконання умов договору та заявки № б/н від 04.04.2018, було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Переяслав-Хмельницький (Україна) - м. Бурса (Туреччина), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 0952017, копія якої міститься у матеріалах справи.

Пунктами 3.1-3.3 договору сторони домовились, що ставки за перевезення вантажу будуть встановлюватись конкретно в кожному випадку письмовою угодою (заявкою) сторін, що є невід`ємною частиною договору. Жодна із сторін не має права самостійно змінювати розмір ставки, відносно якої сторони досяглі домовленості у визначеному договором порядку.

Замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг на протязі 5 банківських днів з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів документів: акт виконаних робіт; рахунок; товарно-транспортна накладна, (СМR).

Перевізник виставляє на адресу замовника рахунок на оплату робіт і послуг згідно погодженої сторонами заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом після досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов конкретного перевезення.

Оплата виконаних по договору робіт та послуг проводиться шляхом безготівкового перерахунку на вказаний у даному договорі банківський рахунок перевізника в національній валюті України.

Судом встановлено, що позивачем оформлено та надано відповідачу Акт надання послуг № 72 від 11.04.2018 на суму 46 755,95 грн. (копія долучена до матеріалів справи), який підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс та скріплений печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Також, позивачем складено та виставлено відповідачу рахунок на оплату № 73 від 11.04.2018 на суму 46 755,95 грн.

Враховуючи відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, господарський суд дійшов висновку, що Акт надання послуг № 72 від 11.04.2018 на суму 46 755,95 грн. є погодженим, а послуги, надані позивачем відповідачу є прийнятими.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. п. 3.2-3.3 договору, замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг на протязі 5 банківських днів з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів документів: акт виконаних робіт; рахунок; товарно-транспортна накладна, (СМR).

Оплата виконаних по договору робіт та послуг проводиться шляхом безготівкового перерахунку на вказаний у даному договорі банківський рахунок перевізника в національній валюті України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання виконав належним чином у відповідності до умов договору та заявки, погоджених сторонами. Акт надання послуг № 72 від 11.04.2018 на суму 46 755,95 грн. підписаний без зауважень та заперечень (копія міститься у матеріалах справи).

Враховуючи день вивантаження товару - 11.04.2018, а також строк оплати (5 банківських днів), господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав 18.04.2018.

Судом встановлено, що відповідачем, свої зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги з перевезення вантажу не виконано, грошових коштів у сумі 46 755,95 грн. не сплачено. Протилежного відповідачем суду не доведено, доказів оплати всієї суми заборгованості не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 46 755,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості послуг перевізника, замовник сплачує перевізнику штраф у розмірі 100 грн. за кожну добу прострочки платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором перевезення, керуючись п. 4.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 18 000,00 грн. за період з 19.04.2018 по 16.10.2018.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо нарахованого штрафу нормативно обґрунтовані, тому в зазначеній частині підлягають задоволенню повністю у сумі 18 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 1 337,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 478,07 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої дати прострочення платежу, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гарант Сервіс (місцезнаходження: 08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Лагерна, буд. 36; код ЄДРПОУ 20598034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БР-Транс (місцезнаходження: 08400, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Михайла Сікорського, буд. 8, кв. 11; код ЄДРПОУ 37517307) 46 7855,95 грн. основного боргу, 1 337,00 грн. 3 % річних, 2 478,07 грн. інфляційних втрат та 1 921,00 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Сокуренко