Рішення

від 13.06.2019 по справі 917/635/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 Справа № 917/635/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Нечипоренко А.П, розглянувши справу № 917/635/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" вул. Л. Толстого 87, м. Лубни, Полтавська область,37500

до відповідача Новооріхівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. О. Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області вул. Леонтовича, 16, с. Новооріхівка, Полтавська область,37562

про стягнення 28 141,88 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

19.04.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" до відповідача Новооріхівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. О. Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області про стягнення 28 141,88 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 23.04.2019 року cуд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/635/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.04.2019 року була надіслана відповідачу 24.04.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Поштове відправлення було вручене відповідачу 25.04.2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (№3600114248914).

14.05.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що позивачем нараховано пеню за період з січня 2018 року по грудень 2018 року з порушенням норм чинного законодавства а саме ч. 6 чт. 232 ГК України.

14.05.2019 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

17.05.2019 року від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач вказує на пропуск позивачем строків позовної давності відповідно до приписів ст. 258 ЦК України та просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% відповідно до приписів ст. ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

02.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (позивач, постачальник) та Новооріхівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів ім. О. Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області (відповідач, споживач) було укладено договір постачання природного газу №983-ЛБ з додатком (арк. с.13-18).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язався на умовах, визначених договором постачати споживачу необхідні (що визначені в додатку №1 до договору) та підтверджені у відповідний період постачання обсяги природного газу, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору);

- розрахунковим періодом за цим договором є відповідний газовий місяць (п. 5.7. договору);

- розрахунки споживача за природний газ здійснюються на умовах попередньої оплати, що не суперечить вимогам Бюджетного кодексу України, Постанови КМУ №117 від 23.04.2014 року "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та Постанови НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року "Про затвердження кодексу газотранспортної системи" вартості планових (договірних) обсягів природного газу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Інший порядок розрахунків може визначатися сторонами у додатковій угоді до договору (п. 5.8. договору);

- остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється споживачем у термін до 10 числа місця, наступного за розрахунковим періодом (п. 5.9. договору);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 10.1. договору);

- у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 10.2. договору).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в періоди: з січня 2018 року - квітень 2018 року, жовтня 2018 року - грудень 2018 року ним було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 577382,20 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання - передачі природного газу №53 від 31.01.2018р. на суму 25176,50 грн., №229 від 28.02.2018 р. на суму 101060,58 грн., №498 від 31.03.2018 р. на суму 115 145,30 грн., №635 від 30.04.2018 р. на суму 14488,74 грн., №981 від 30.10.2018 р. на суму 5409,65 грн., №1102 від 30.11.2018 р. на суму 131 226,26 грн., №1249 від 31.12.2018 р. на суму 184 875,17 грн. (арк. с. 19-25).

Відповідач в порушення умов договору за отриманий газ розрахувався не в строки визначені умовами договору.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача:

- 23 997,73 грн. пені за періоди: з 10.02.2018 року - 13.02.2018 року (за зобов`язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 15.03.2018 року (за зобов`язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 07.05.2018 року (за зобов`язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 12.07.2018 року (за зобов`язаннями за квітень 2018 року); з 10.11.2018 року-29.11.2018 року ( за зобов`язаннями жовтня 2018 року); з 10.12.2018 року - 11.03.2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.04.2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року);

- 2020,56 грн. 3% річних за періоди: з з 10.02.2018 року - 13.02.2018 року (за зобов`язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 15.03.2018 року (за зобов`язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 07.05.2018 року (за зобов`язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 12.07.2018 року (за зобов`язаннями за квітень 2018 року);з 10.11.2018 року-29.11.2018 року ( за зобов`язаннями жовтня 2018 року); з 10.12.2018 року - 11.03.2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.04.2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року);

- 2123,59 грн. інфляційних за періоди з січня 2019 року - лютий 2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з лютого 2019 року - березень 2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року) (розрахунок в матеріалах справи, арк. с. 11-12).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем протягом січня 2018 року - квітень 2018 року, та протягом жовтня 2018 року - грудня 2018 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 577 382,20 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаними актами приймання - передачі природного газу №53 від 31.01.2018р. на суму 25176,50 грн., №229 від 28.02.2018 р. на суму 101060,58 грн., №498 від 31.03.2018 р. на суму 115 145,30 грн., №635 від 30.04.2018 р. на суму 14488,74 грн.,№981 від 30.10.2018 р. на суму 5409,65 грн., №1102 від 30.11.2018 р. на суму 131 226,26 грн., №1249 від 31.12.2018 р. на суму 184 875,17 грн. (арк. с. 19-25). Однак поставлений природний газ був оплачений відповідачем з порушенням строків визначених у договорі.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань з оплати вартості газу, у порядку визначеному цим договором, споживач зобов`язаний сплатити на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано відповідачу:

- 23 997,73 грн. пені за періоди: з 10.02.2018 року - 13.02.2018 року (за зобов`язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 15.03.2018 року (за зобов`язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 07.05.2018 року (за зобов`язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 12.07.2018 року (за зобов`язаннями за квітень 2018 року); з 10.11.2018 року-29.11.2018 року ( за зобов`язаннями жовтня 2018 року); з 10.12.2018 року - 11.03.2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.04.2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року);

- 2020,56 грн. 3% річних за періоди: з з 10.02.2018 року - 13.02.2018 року (за зобов`язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 15.03.2018 року (за зобов`язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 07.05.2018 року (за зобов`язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 12.07.2018 року (за зобов`язаннями за квітень 2018 року);з 10.11.2018 року-29.11.2018 року ( за зобов`язаннями жовтня 2018 року); з 10.12.2018 року - 11.03.2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.04.2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року);

- 2123,59 грн. інфляційних за періоди з січня 2019 року - лютий 2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з лютого 2019 року - березень 2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року) (розрахунок в матеріалах справи, арк. с. 11-12).

Заявлені позивачем вимоги про стягнення 23 997,73 грн. пені, 2020,56 грн. 3% річних та 2123,59 грн. інфляційних, суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених сум, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

При вирішенні питання щодо стягнення пені суд враховує наступне.

17.05.2019 р. від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких позивач заявив про застосування строків позовної давності. В даному клопотанні відповідач вказує про сплив строку позовної давності в частині стягнення пені.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Договором збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно позовних вимог позивачем за оплати отриманого газу нараховано відповідачу 23997,73 грн. пені за періоди: з 10.02.2018 року - 13.02.2018 року (за зобов`язаннями за січень 2018 року); з 10.03.2018 року - 15.03.2018 року (за зобов`язаннями за лютий 2018 року); з 10.04.2018 року - 07.05.2018 року (за зобов`язаннями за березень 2018 року); з 10.05.2018 року - 12.07.2018 року (за зобов`язаннями за квітень 2018 року); з 10.11.2018 року-29.11.2018 року ( за зобов`язаннями жовтня 2018 року); з 10.12.2018 року - 11.03.2019 року (за зобов`язаннями за листопада 2018 року); з 10.01.2019 року - 15.04.2019 року (за зобов`язаннями за грудень 2018 року).

З даним позовом позивач звернувся до суду 19.04.2019 року, що підтверджується вхідним штампом канцелярії суду.

З огляду на вище викладене та заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за періоди:

- з 10.02.2018 року - 13.02.2018 року (за зобов`язаннями за січень 2018 року);

- з 10.03.2018 року - 15.03.2018 року (за зобов`язаннями за лютий 2018 року);

- з 10.04.2018 року - 18.04.2018 року (за зобов`язаннями за березень 2018 року) не підлягає задоволенню як така, що пред`явлена за межами, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, спеціального строку позовної давності в один рік.

Крім того, відповідач в додаткових поясненнях просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 90% відповідно до приписів ст. ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на те, що він є комунальним підприємством та бюджетною не прибутковою установою яка забезпечує освітні послуги на території с. Новооріхівка та навколишніх селах.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Враховуючи те, що відповідач є неприбутковою, бюджетною установою, джерелами фінансування якої є кошти міського бюджету, а також повну відсутність основного боргу за договором, незначний період прострочення, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50% до 11420,01 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідач 22840,03 грн. пені, 2020,56 грн. 3% річних та 2123,59 грн. інфляційних.

Заперечення відповідача в частині того, що позивачем обраховано пеню з порушенням статті 232 ГК України суд до уваги не приймає оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку пеня нарахована ним за кожними зобов`язаннями окремо та з урахуванням приписів ст. 232 ГК України.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому судом враховано п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (чинної на момент винесення рішення) судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Новооріхівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. О. Г. Лелеченка Лубенської районної ради Полтавської області (вул. Леонтовича, 16, с. Новооріхівка, Полтавська область,37562, ідентифікаційний код 23547296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (вул. Л. Толстого 87, м. Лубни, Полтавська область,37500, ідентифікаційний код 39581002) 11420,01 грн. пені, 2020,56 грн. 3% річних та 2123,59 грн. інфляційних, 1841,97 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 13.06.2019 року

Суддя Тимощенко О.М.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.