Рішення

від 12.06.2019 по справі 924/306/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2019 р. Справа № 924/306/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретар судового засідання Баськової Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз , м. Хмельницький

до Славутської міської ради, м. Славута Хмельницької області

про визнання протиправним та недійсним пункту додатку до рішення

за участю представників:

позивача: Доценко О.О. - за довіреністю від 19.03.2019 р.

відповідача: Сукова Т.В. - за довіреністю від 22.09.2017 р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» , м. Хмельницький звернулось до суду з позовом до Славутської міської ради, м. Славута Хмельницької області про визнання протиправним та недійсним пункту 11.04 розділу 11 «Землі промисловості» додатку №1 «Ставки оренди земельних ділянок» до рішення Славутської міської ради №12-30/2018 від 29.05.2018 р. «Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славути з 2019 року» з 01.01.2019 р.

Ухвалою суду від 19.04.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.05.2019 р., яке ухвалою суду відкладено на 22.05.2019 р. У засіданні 22.05.2019 р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.05.2019 р. Ухвалою суду від 29.05.2019 р. підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 12.06.2019 р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є орендарем земельної ділянки за договором оренди від 01.03.2018 р., укладеним зі Славутською міською радою. Вважає, що зміною ставки орендної плати з 3% до 12% внаслідок прийняття оспореного рішення поставлено позивача в нерівне становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання, які користуються земельними ділянками, що належать до земель промисловості, та створено дискримінаційні умови. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 20, 25 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 288 Податкового кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач у відзиві на позов (від 10.05.2019 р.) зазначив, що прийняття рішення від 29.05.2018 р. №11-30/2018 зумовлене необхідністю його приведення у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2017 р. № 483 Про затвердження форми типових рішень про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та потребою у перегляді зазначених ставок земельного податку. Рішенням визначено єдиний розмір ставки плати за землю (12 % від нормативної грошової оцінки земель) за землі комунальної власності щодо земель промисловості із видом цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) , що відповідає вимогам ст. 288 ПК України. Звернув увагу, що така ставка встановлена відносно земельної ділянки конкретного виду цільового призначення, а не її землекористувачів. Вважає, що визначення ставок орендної плати за землю належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування.

У відповіді на відзив (вх. від 20.05.2019 р.) позивач стверджує, що оспореним пунктом рішення відповідач порушив ч. 4 ст. 13 Конституції України, ч. 2 ст. 25 ГК України, пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Також звертає увагу на вимоги ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України". Вважає, що наявність дискреційних повноважень щодо визначення ставок орендної плати за землю не надає відповідачу права ставити позивача у нерівне становище з іншими суб`єктами господарювання, підвищувати ставку плати для відповідної підкатегорії земель у чотири рази порівняно з 2018 р., а ставки для інших підкатегорій залишати мінімальними.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив (від 24.05.2019 р.) вважає, що при прийнятті оспореного пункту рішення позивача не було поставлено в нерівне становище з іншими суб`єктами господарювання. Вказує, що відповідачем забезпечено дотримання вимог ст. 288 ПК України та встановлено однакову ставку орендної плати для всіх суб`єктів господарювання, вид діяльності яких потребує використання земельних ділянок з цільовим використанням "для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)", а не лише для позивача. Звернув увагу на розмір місячної орендної плати для позивача, який є незначним, щоб вплинути на його конкурентоспроможність. Також зазначив, що спірне рішення не підлягає погодженню в органах Антимонопольного комітету України та зауважив, що підставою оскарження рішення є недотримання, на думку позивача, принципу рівності, а не порушення процедури прийняття рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові, відповіді на відзив. Також повідомила про зміну назви публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз , надавши статут акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз та витяг з ЄДРЮО, ФОП та ГФ.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечила підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на відзив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням Славутської міської ради від 02.02.2018 року №19.4-26/2018 Про поновлення договорів оренди землі, внесення змін було поновлено договір оренди землі, що зареєстрований у Державному реєстрі земель від 05.01.2007 року, укладений між Славутською міською радою та ПАТ Хмельницькгаз строком на 5 років, земельна ділянка по вул. Здоров`я, 34 А площею 72 кв.м (кадастровий номер: 6810600000:04:004:0070), цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), шляхом укладення договору оренди землі в новій редакції з метою приведення договірних правовідносин між сторонами у відповідність до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року із внесеними змінами від 23.11.2016 року. Встановлено ставку орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 2 рішення).

Згідно з вищезазначеним рішенням 01.03.2018 р. між Славутською міською радою (орендодавець) та ПАТ Хмельницькгаз (орендар) укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), з кадастровим номером 6810600000:04:004:0070, яка розташована в м. Славута по вул. Здоров`я, 34 А .

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 72 кв.м.

На земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна, який належать орендарю на праві власності, інші об`єкти інфраструктури відсутні (п. 3 договору).

У п. 4 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6810600000:04:004:0070 на дату укладення договору становить 5709,82 грн.

За умовами п. 7 договору договір укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: розмір річної орендної плати становить 3% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік та /або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки держави комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для нерухомого майна, що належить орендарю на праві власності.

Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) (п. 15 договору).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами (ст. 37 договору).

До договору додано кадастровий план земельної ділянки; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 08.02.2018 р. №168 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 5709,82 грн.); витяг з рішення Славутської міської ради від 02.02.2018 року №19.4-26/2018.

У подальшому рішенням Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №12-30/2018 р. Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славути з 2019 року з метою приведення у відповідність рішень Славутської міської ради, якими затверджені ставки плати за оренду землі, до форм типових рішень, затверджених постановою КМУ від 24 травня 2017 року №483, розглянувши висновки постійних комісій з питань планування, бюджету і фінансів та регуляторної політики та з питань регулювання земельних відносин, екології, комунального майна, приватизації та адміністративно-територіального устрою, враховуючи пропозиції Славутської ОДПІ та фінансового управління виконавчого комітету Славутської міської ради, керуючись Законом України "Про оренду землі", ст. 288 Податкового кодексу України, п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , вирішено: встановити на території міста Славути ставки плати за оренду земельних ділянок згідно додатка №1. Елементи плати за оренду земельних ділянок в складі податку на майно, не визначені цим рішенням, визначаються відповідно до Податкового кодексу України та рішення Славутської міської ради від 07.04.2017 року №3-18/2017 (п. 1 рішення); при передачі земельної ділянки в користування на правах оренди на конкурентних засадах ставки орендної плати не можуть бути меншими, ніж визначені у цьому рішенні та можуть перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки землі (п. 2 рішення); начальнику юридичного відділу виконавчого комітету Славутської міської ради та начальнику відділу з питань регулювання земельних відносин до 15 грудня 2018 року підготувати додаткові угоди з окремими орендарями земельних ділянок на заміну умов діючих договорів оренди в частині плати за оренду земельної ділянки та забезпечити їх укладання в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 4 рішення); з моменту введення в дію ставок плати за оренду земельних ділянок, встановлених цим рішенням, вважати такими, що втратили чинність попередні рішення Славутської міської ради в частині встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок (п. 5 рішення); рішення набирає чинності з дня оприлюднення в місцевих друкованих засобах масової інформації, а ставки вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

У додатку 1 до рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №12-30/2018 визначено ставки оренди земельних ділянок. Зазначено, що ставки встановлюються з 2019 року та вводяться в дію з 1 січня 2019 року. Зокрема, для земель промисловості за кодом 11.04 з цільовим призначенням земель: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) встановлена ставка плати за оренду землі (нормативну грошову оцінку якої проведено (незалежно від місцезнаходження)) для юридичних осіб в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Також у примітці 1 зазначено, що вид цільового призначення земель зазначається згідно з Класифікацією виду цільового призначення земель, затвердженого наказом Держкомзему від 23.07.2010 р. №548 (зі змінами).

Рішенням Славутської міської ради від 18.09.2018 р. "Про внесення змін до рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №12-30/2018" виключено п. 4 рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №12-30/2018 Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славути з 2019 року .

Листом від 30.01.2019 р. №04-29/292 виконавчий комітет Славутської міської ради звернувся до позивача, в якому, посилаючись на рішення Славутської міської ради від 06.07.2018 року №2-31.2/2018 Про затвердження технічної документації \ нормативної грошової оцінки земель м. Славуга Хмельницької області , рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 року №12-30/2018 Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славута з 2019 року , норми договорів оренди землі , ст . 188 Господарського кодексу України та ст. 30 Закону України Про оренду землі , надіслав три примірники додаткової угоди про внесення змін до договорів оренди землі від 01.03.2018 року та від 06.05.2008 року.

Так, до листа додано проект додаткової угоди до договору оренди землі від 01.03.2018 р., у якому запропоновано річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

У матеріали справи надано копію ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2019 р. №560/829/19, якою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Хмельницькгаз до Славутської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та нечинним пункту рішення відмовлено (пункту 11.04 розділу 11 «Землі промисловості» додатку №1 «Ставки оренди земельних ділянок» до рішення Славутської міської ради №12-30/2018 від 29.05.2018 р. «Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славути з 2019 року» з 01.01.2019 р.). Суд дійшов висновку, що оскільки предметом розгляду даної справи є правова оцінка відносин між сторонами, які склались під час прийняття регуляторних актів, тобто спір не є публічно-правовим, випливає з господарських відносин, то вказана справа не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідачем у матеріали справи надано також копії листів Хмельницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (від 17.11.2011 р., 02.06.2015 р.) із зазначенням, що відповідно до Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 01.04.1994 р. №4-р, проект рішення "Про затвердження ставок орендної плати за земельні ділянки на території м. Славута" та проект рішення виконавчого комітету Славутської міської ради "Про встановлення ставок земельного податку по м. Славута з 2016 року" відповідно не підлягають погодженню, не потребують погодження у органах Антимонопольного комітету України; рішення Славутської міської ради від 07.04.2017 р. №5-18/2017 "Про встановлення ставок плати за оренду землі на території м. Славути" (набуває чинності з 01.05.2017 р.; додатком №1 до рішення визначена ставка орендної плати за земельні ділянки на території м. Славути під об`єктами виробничого призначення та іншими об`єктами, розташованими на землях промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі); рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №11-30/2018 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року" з додатками (зокрема, згідно з додатком 2 до рішення встановлено ставку земельного податку для земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) на рівні 12 % нормативної грошової оцінки); договору оренди землі від 19.10.2016 р. між Славутською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Славгідро" (орендар) (із встановленням річної орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки) та додаткової угоди від 07.02.2019 р. до договору оренди землі від 12.10.2016 р. між Славутською міською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Славгідро" (орендар) (із встановленням річної орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки).

Позивачем до матеріалів справи додано копію статуту акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", оформленим протоколом від 19.03.2019 р. №26, згідно з п. 1.1.1 якого акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" є новим найменуванням публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз". Також надано копію відповідного витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 04.06.2019 р. щодо акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз (код 0535598).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно зі ст. 16 ЦК України може бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб

Статтею 20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси захищаються шляхом, зокрема визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Позивач як користувач земельної ділянки просить визнати протиправним та недійсним пункт 11.04 розділу 11 «Землі промисловості» додатку №1 «Ставки оренди земельних ділянок» до рішення Славутської міської ради №12-30/2018 від 29.05.2018 р. «Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славути з 2019 року» з 01.01.2019 р., яким для земель промисловості з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) встановлено ставку плати за оренду землі в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції станом на час прийняття рішення відповідача №12-30/2018 від 29.05.2018 р.) встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що встановленням в оспореному пункті рішення максимальної ставки плати за оренду земельної ділянки в розмірі 12% його поставлено в нерівне становище порівняно з іншими суб`єктами господарювання, які користуються земельними ділянками, що належать до земель промисловості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції сільських, селищних та міських рад належать, з-поміж інших, питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Одночасно відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міських рад віднесено встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Зазначена компетенція відповідає положенням ч. 1 ст. 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п. 284.1 ст. 284 ПК України).

При цьому згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Пунктами 4.1.2, 4.1.8 ч. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; нейтральності оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Посилаючись на порушення відповідачем при прийнятті оспореного у відповідній частині рішення принципу рівності, позивач зазначає, що його поставлено у нерівне становище поряд з іншими суб`єктами господарювання, які використовують землі промисловості.

Так, з матеріалів справи слідує, що оспореним пунктом рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №12-30/2018 для земель промисловості за кодом 11.04 з цільовим призначенням земель: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) встановлена ставка плати за оренду землі (нормативну грошову оцінку якої проведено (незалежно від місцезнаходження)) для юридичних осіб в розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому земельні ділянки із вказаним цільовим призначенням входять поряд з іншими до категорії Землі промисловості .

Згідно з ч. 2 ст. 18 Земельного кодексу України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (пп. ж) ч. 1 ст. 19 ЗК України).

Відповідно до ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. №548 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 р. за № 1011/18306) затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, яка, зокрема визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. Під кодом 11.04 наведена Класифікація містить землі промисловості: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води).

Як убачається з рішення Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №12-30/2018 ставки плати за оренду земельних ділянок встановлені за видами цільового призначення, на які поділяються відповідні категорії земель.

З аналізу наведеного слідує, що в межах земельних ділянок з однаковим цільовим призначенням (в тому числі цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) ) відповідачем встановлена однакова ставка плати за оренду землі для всіх користувачів таких земельних ділянок. З огляду на зазначене, судом критично оцінюється твердження відповідача про порушення при прийнятті оспореного пункту рішення його конкурентноздатності та принципів рівності, передбачених ст. 13 Конституції України, ст. 4 Податкового кодексу України, ст. 25 ГК України.

Щодо доводів відповідача про те, що його поставлено у нерівне становище з іншими суб`єктами права користування саме землями промисловості, суд зауважує, що, виходячи з вищенаведених положень Земельного кодексу України та Класифікації видів цільового призначення земель, про наявність власного правового режиму, екосистемних функцій, типів забудови тощо, які характерні для земельних ділянок з тим чи іншим цільовим призначенням, визначення для земельних ділянок однієї категорії, але з різним цільовим призначенням, різних ставок плати за оренду з урахуванням наведених особливостей земель не призводить до нерівного становища суб`єктів користування земель промисловості, оскільки в межах земель цієї категорії суб`єкти користуються землями з різним цільовим призначенням, здійснюють різну діяльність та не є конкурентами, що унеможливлює порушення принципів рівності, недискримінації та конкуренції при використанні земель промисловості з різним цільовим призначенням.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами відповідача про застосування ним однакового підходу до питання визначення розміру плати за користування земельними ділянками категорії землі промисловості за видом цільового призначення та вважає необґрунтованими твердження позивача про застосування ставки в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земель виключно для ПАТ "Хмельницьгаз" (як користувача земельної ділянки промисловості з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) ).

Також судом береться до уваги, що згідно з ч. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому рішенням Славутської міської ради від 29.05.2018 р. №11-30/2018 "Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території міста Славути з 2019 року" встановлено ставку земельного податку для земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) на рівні 12 % нормативної грошової оцінки. Доказів скасування, визнання недійсним рішення відповідача від 29.05.2018 р. №11-30/2018 на час вирішення спору суду не подано.

Враховуючи зазначене, визначений спірним пунктом рішення розмір плати за оренду земельних ділянок з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) відповідає вищенаведеним мінімальному та максимальному розмірам та вимогам ст. 288 Податкового кодексу України.

Тобто відповідачем оскарженим рішенням забезпечено дотримання вимог ст. 288 Податкового кодексу України та застосовано однаковий підхід до суб`єктів господарювання при встановленні плати за користування земельними ділянками категорії земель промисловості з видом цільового призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництв та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) .

З огляду на зазначене у сукупності судом критично оцінюються доводи позивача про відсутність права відповідача підвищувати ставку плати за оренду землі у порівнянні з 2018 роком та залишити інші ставки мінімальними.

Щодо посилань позивача на ч. 4 ст. 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" судом враховується, що зазначені положення стосуються процедури прийняття рішення та, як зазначив позивач, не є підставами для визнання недійсним спірного пункту рішення у цій справі з метою захисту прав позивача як суб`єкта господарських відносин.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведене, позивачем не доведено невідповідності оспореного пункту рішення вимогам чинного законодавства (ч. 4 ст. 13 Конституції України, ч. 2 ст. 25 ГК України, пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України) чи визначеній законом компетенції відповідача як власника земельної ділянки щодо визначення та встановлення ставок орендної плати за землю.

Виходячи з наявних обставин справи та положень законодавства суд вважає, що позивачем також не доведено порушення у зв`язку з прийняттям оспореного пункту рішення його прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, права на користування земельною ділянкою, за захистом якого він звернувся до господарського суду.

При ухваленні рішення судом враховується зміна назви позивача з 03.06.2019 р. на акціонерне товариство Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз .

Судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Судом зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог останні не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз , м. Хмельницький до Славутської міської ради, м. Славута Хмельницької області про визнання протиправним та недійсним пункту 11.04 розділу 11 «Землі промисловості» додатку №1 «Ставки оренди земельних ділянок» до рішення Славутської міської ради №12-30/2018 від 29.05.2018 р. «Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території міста Славути з 2019 року» з 01.01.2019 р. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - ПАТ «Хмельницькгаз» (29019, м. Хмельницький, пр. Миру, 41), 3 - Славутська міська рада (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, 7). Всім рек. з пов. про вруч.